Briefly describe the current legal framework (all sources of law) regarding the protection and empowerment of vulnerable adults and
situate this within your legal system as a whole. Consider state-ordered, voluntary and ex lege measures if applicable. Also address briefly any interaction between these measures.

Дослідження правової природи гістологічних препаратів має не лише медичне, а й юридичне значення, особливо, коли йдеться про категорію медичних справ. Насамперед важливо з’ясувати обсяг поняття юридичної конструкції «гістологічні препарати». Проведемо аналіз крізь призму судової практики. В Ухвалі Шевченківського районного суду м. Львова від 30.11.2022 р. справа № 466/4999/20 зазначено: «Захисником ОСОБА_5 подано клопотання, в якому вона крім визнання ряду доказів недопустимими, ставить питання про очевидну недопустимість речових доказів у цьому кримінальному провадженні, а саме гістологічних препаратів трупа ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_1, що складаються з 17 шкелець, 17 блоків з 34 шматочками, операційний біопсійний матеріал, 2 скла 4 блоки 20795 кожне по два блоки по 1 скельцю, 20797 кожне по два блоки по 1 скельцю, 21069 одне скло, два блоки (перша хірургічна операція), 21376 шість блоків, 2 скла (друга хірургічна операція)». Отож, з ухвали суду випливає, що гістологічні препарати включають парафінові блоки, проте з правничої точки зору це не так.

Висвітлено стратегічні вектори розвитку національного законодавства у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту крізь призму аналізу нормативно-правової бази України та проєктних актів. На підставі Рішення Ради Європейського Союзу (CFSP) 2019/1296 від 31 липня 2019 року розкрито проблеми у сфері біологічної безпеки та біологічного захисту в Україні, на основі проєктного законодавства визначено шляхи їх подолання. Проаналізовано спільну площину для дослідження безпекової проблеми і фармацевтичної діяльності — тематику антибіотикорезистентності та нормативні заходи протидії їй.
Ключові слова: біологічна безпека, біологічний захист, антибіотикорезистентність, проєкт Закону України «Про біологічну безпеку та біологічний захист», єдине здоров’я, біологічні агенти 

УДК 339. 924

Стаття присвячена дослідженню сутності та структури адміністративно-правового механізму державної політики у сфері європейської інтеграції України. У статті досліджено основні аспекти приєднання України до Європейського Союзу. Розглянуто членство в даній організації, як ключовий практичний засіб формування ефективної відкритої економіки. Проаналізовано досвід країн-членів, а саме їх сучасний економічний розвиток та політичне становище: висвітлено як позитивний, так і негативний приклад. Визначено та обґрунтовано потенційні вигоди та можливі загрози в розвитку нашої держави при приєднанні до Європейського Союзу. Розглянуто основні бар’єри набуття Україною членства Європейського Союзу та варіанти їх усунення. Європейська інтеграція, задекларована як стратегічний напрям розвитку України є не лише зовнішньоекономічним вектором, а й орієнтиром цінностей для всього українського суспільства. Інтеграцію України до Європейського Союзу сьогодні підтримують всі структури влади та переважна більшість українського населення 81%. Однак у цьому стратегічному напрямі розвитку нашої держави виникає багато труднощів об’єктивного і суб’єктивного характеру. Причому їх подолання залежить не тільки від України, а й від зовнішніх чинників, які знаходяться за її межами. Особлива увага звернута на соціальні, економічні і культурні проблеми сучасної України. Зроблено висновки про необхідність проведення виважених як політичних, так і економічних рішень, від яких залежать перспективи інтеграції України до Європейського Союзу. Стаття присвячена висвітленню теми правових основ членства у Європейському союзі, критеріїв, яким має відповідати держава задля набуття статусу кандидата у члени. В Європейському Союзі застосовується жорсткий підхід до питання надання членства, що пояснюється тим, що членом Європейського Союзу може бути не будь-яка держава, яка територіально належить до Європи, а лише держава, що дотримується базових цінностей об’єднання і спільно з державами-членами проводить їх у життя.