Забезпеченість ціанокобаламіном пацієнтів із дисфункцією щитоподібної залози Cyanocobalamin supply of patients with thyroid dysfunction

УДК : 616.441:577.161.1]-053.2-053.7

Автоімунні   захворювання   щитоподібної   залози   (АІЗЩЗ) посідають одне з провідних місць серед ендо-кринної патології та характеризуються багатофактор-ним впливом на метаболічні процеси організму. Вони часто  поєднуються  зі  змінами  рівня  вітаміну  В12,  що  може  ускладнювати  клінічний  перебіг  і  діагностику  супутніх станів, таких як анемія, хронічна втома та ког-нітивні  порушення.  Тому  дослідження  взаємозв’язків  між  автоімунними  тиреоїдними  маркерами  і  вітамі-ном В12 є актуальним і має важливе клінічне значення. Мета  роботи  —  оцінити  кореляційні  зв’язки  рів-нів  гормонів  й  автоімунних  тиреоїдних  маркерів  із  показниками  вітаміну  В12  у  дорослих  та  підлітків  із  дисфункцією щитоподібної залози. Матеріали та  методи.  У  дослідження  було  залу-чено 97 дорослих і 28 підлітків із дисфункцією щито-подібної  залози  (ЩЗ).  Дорослих  розподілили  на  три  групи залежно від патології ЩЗ: група 1 — гіпотиреоз на  тлі  автоімунного  тиреоїдиту  (АІТ)  (n  =  33,  медіана  віку — 47 [38; 57] років), група 2 — післяопераційний гіпотиреоз  (n  =  33,  медіана  віку  —  48  [43;  55]  років),  група   3   —   хвороба   Грейвса   (ХГ),   тиреотоксикоз   (n = 31, медіана віку — 51 [49; 54] рік); підлітків — на дві  групи:  група  1  —  гіпотиреоз  на  тлі  АІТ  (n  =  16,  медіана  віку  —  14  [11,8;  15,3]  років),  група  2  —  ХГ,  тиреотоксикоз  (n  =  12,  медіана  віку  —  12  [10,8;  15,3]  років).  Усім  пацієнтам  проводили  визначення  рівнів  тиреотропного  гормону  (ТТГ),  вільного  тироксину  (Т4),   антитіл   до   тиреоїдної   пероксидази   (АТ-ТПО),   антитіл до тиреоглобуліну (АТ-ТГ), ціанокобаламіну. Результати.  Медіана  вмісту  АТ-ТПО  у  дорослих  пацієнтів становила 20,1 [6,4; 111,5] МО/ мл. У 47,76 % (35,98  —  59,67  %)    із  67  дорослих,  яким  проводили  це дослідження, показник перевищував норму. Титр АТ-ТГ у 57,69 % із 26 дорослих, яким проводили дослі-дження, був вище за норму (105,3 [19,0; 119,9] МО/  мл (від 2,69 до 248,39 МО/  мл). Медіана рівня вітаміну В12була  значно  нижчою  за  норму  (200  —  835  пг/  мл)  —  100,0  [63,4;  178,4]  пг/  мл  (від  1,89  до  993,43  пг/  мл).  Його значення були статистично значущо більшими в  жінок  (117,0  [74,1;  201,6]  пг/  мл),  ніж  у  чоловіків  (75,3  [43,8;  116,9]  пг/мл,  р  =  0,01).  Рівень  вітаміну  В12у  85,71  %  підлітків  був  нижче  за  норму  (1,8  [23,8;  120,1] пг/мл (від 0,67 до 417,9 пг/мл).Висновки.  У  дорослих  пацієнтів  рівень  ціаноко-баламіну мав доведену позитивну кореляцію із вміс-том  Т4  (r = +0,23;  р < 0,05),  АТ-ТГ  (r = +0,55;  р < 0,05)  та негативну — із концентрацією ТТГ (r = –0,23; р < 0,05) і був вищим у жінок (r = +0,28; p < 0,05), що вказує на 
потенційний взаємозв’язок між забезпеченістю віта-міном В12 і дисфункцією ЩЗ. У підлітків кореляції між В12  та  тиреоїдними  антитілами  були  слабкими  й  ста-тистично незначущими, але в 91,7 % дівчат рівень В12був  нижчий  за  норму.  Отримані  результати  свідчать  про вікові та гендерні відмінності взаємозв’язків між вітаміном В12 й автоімунними маркерами ЩЗ.

Autoimmune thyroid diseases (ATDs) occupy one of the leading places among endocrine pathologies and are characterized by a multifactorial impact on the met-abolic processes of the body. They are often combined with changes in vitamin B12 levels, which can compli-cate the clinical course and diagnosis of concomitant conditions, such as anemia, chronic fatigue, and cogni-tive impairment. Therefore, the study of the relationship between autoimmune thyroid markers and vitamin B12is relevant and has important clinical significance.Objective to assess the correlation between hormone levels and autoimmune thyroid markers with vitamin B12 levels in adults and adolescents with thyroid dysfunction.Materials and methods. 97 adults and 28 adolescents with thyroid dysfunction were included in the study. Adults were divided into 3 groups depending on thyroid pathology: group 1 — hypothyroidism secondary to autoimmune thyroiditis (AT) (n = 33, 34.02 %, median age 47 [38; 57] years), group 2 — postoperative hypothyroidism (n = 33, 34.02 %, median age 48 [43; 55] years), group 3 — Graves’ disease (GD), hyperthyroidism (n = 31, 31.96 %, median age 51 [49; 54] years). Among adolescents, 2 groups were formed depending on the existing thyroid dysfunction: group 1 — hypothyroidism secondary to AT (n = 16, 57.14 %, median age 14 [11.8; 15.3] years) and group 2 — GD, hyperthyroidism (n = 12, 42.9 %, median age 12 [10.8; 15.3] years). All patients were tested for levels of thyroid-stimulating hormone (TSH), free thyroxine (T4), antibodies to thyroid peroxidase (TPO-Ab), antibodies to thyroglobulin (TG-Ab), and cyanocobalamin.Results. The median value of TPO-Ab in adult patients was 20.1 [6.4; 111.5] IU/ml and ranged from 2.3 IU/ml to 536.05 IU/ml. In 47.76 % (35.98 — 59.67 %) of the 67 adults studied, TG-Ab level exceeded the normal range. TG-Ab was above normal in 57.69 % (38.60 — 75.66 %) of 26. The median value of TG-Ab was 105.3 [19.0; 119.9] IU/mL (from 2.69 IU/mL to 248.39 IU/mL). The median value of vitamin B12 was significantly lower than normal (200 — 835 pg/mL) — 100.0 [63.4; 178.4] pg/ml (Min 1.89 pg/ml, Max 993.43 pg/ml. Its values were significantly higher in women (117.0 [74.1; 201.6] pg/ml) than in men (75.3 [43.8; 116.9] pg/ml, p = 0.01). The level of vitamin B12 in 85.71 (70.63 — 95.96) % of adolescents was below the normal range, which also correlates with its low median level: 1.8 [23.8; 120.1] pg/ml (from 0.67 pg/ml to 417.9 pg/ml).Conclusions. In adult patients, the level of cyanocobalamin had a proven positive correlation with fT4 (r = +0.23; p < 0.05), TG-Ab (r = +0.55; p < 0.05) and a negative correlation with TSH (r = –0.23; p < 0.05) and was higher in women (r = +0.28; p < 0.05), indicating a potential relationship between vitamin B12 supply and thyroid dysfunction. In adolescents, the correlations between B12 and thyroid antibodies (TG-Ab, TPO-Ab) were weak and statistically insignificant, but among girls, 91.7 % had B12 levels below normal. The results indicate age and gender differences in the relationships between vitamin B12 and autoimmune thyroid markers.

Докладніше

ЗАСТОСУВАННЯ ІНГІБІТОРІВ НАТРІЙЗАЛЕЖНОГО КОТРАНСПОРТЕРА ГЛЮКОЗИ ДЛЯ ЛІКУВАННЯ ХРОНІЧНОЇ СЕРЦЕВОЇ НЕДОСТАТНОСТІ (ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ ТА КЛІНІЧНИЙ ВИПАДОК)

Резюме. Недостатньо є даних про різні аспекти впливу на перебіг хронічної серцевої недостатності (ХСН) інгібіторів натрійзалежних котранспортерів глюкози 2 (ІНЗКГ2), а також особливості ліпідознижувальної терапії за умов клінічно значущого зниження фільтраційної здатності нирок.
Мета роботи: оцінити ефективність застосування лікування з використанням ІНЗКГ2 для пацієнтів високого кардіоваскулярного ризику.
Матеріал і методи. Огляд літератури проведений у базі Pubmed за останні 5 років та наведений опис клінічного випадку.
Результати. Встановлено, що застосування ІНЗКГ2 у пацієнтів із ХСН незалежно від наявності чи відсутності цукрового діабету (ЦД) та функціональної здатності нирок зменшувало госпіталізацію та смертність із максимальною ефективністю в межах фракції викиду 41-65%, що доведено даними доказової медицини (EMPEROR-Reserved, EMPEROR-Reduced, DAPA-HF). Механізми, завдяки яким покращувалась функція серця за умов застосування ІНЗКГ2, дотепер повністю не зрозумілі. Продовжується вивчення ефективності застосування ІНЗКГ2 для пацієнтів із серцевою патологією без ЦД із ХСН та збереженою фракцією викиду, що зустрічається приблизно в половині випадків. Гліфлозини відіграють роль у модулюванні відповіді на запалення, окисний стрес, клітинний енергетичний метаболізм, системні регулювальні процеси, контролюють гіперглікемію, кетогенез, натрійурез, гіперурикемію. Клінічний випадок застосування дапагліфлозину впродовж року проілюстрував зростання фракції викиду лівого шлуночка (ФВЛШ), зменшення вираженості гіпертрофії стінок та дилатації камер серця, покращення функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Висновки. Тривале застосування дапагліфлозину супроводжувалось покращенням структурно-функціонального стану серця, функціональної здатності нирок та вуглеводного метаболізму.
Ключові слова: хронічна серцева недостатність, інгібітори натрійзалежного котранспортера глюкози 2, дапагліфлозин, фракція викиду лівого шлуночка, структура серця.
Докладніше

УРАЖЕННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ ПРИ ЦУКРОВОМУ ДІАБЕТІ

Цукровий діабет (ЦД) є однією з визначальних проблем сучасної ендокринології. Це спричинено значним зростанням захворюваності на цю недугу за останні десятиріччя, подовженням життя пацієнтів завдяки все більш ефективній сучасній цукрознижувальній терапії, малорухомому та стресовому способу життя сучасних мешканців України. Ураження шлунково-кишкового тракту (ШКТ) розвиваються та прогресують вже на момент постановки хворому діагнозу ЦД. Також слід розуміти, що захворювання органів травлення при ЦД формуються та наростають за умов поганого глікемічного контролю захворювання; наявності ожиріння, інсулінорезистентності, порушень ліпідного метаболізму та зі збільшенням тривалості ЦД. Серед цих уражень виділяють гастроінтестинальнізміни, в основі виникнення яких, у першу чергу, лежить діабетична нейропатія (патологія екстра- та інтраорганної інервації), ураження блукаючого нерва; так і стани, пов’язані з гормонально-метаболічними змінами, що є наслідком не тільки порушеного тканинного метаболізму, а й вираженихсудиннихзмін. Крім цього, дослідження останніх років доводять, що одним із не менш важливих факторів впливу на процеси в ШКТ та печінці є мікробіота кишківника, що охоплює широке коло мікроорганізмів. Діабетичне ураження печінки пов’язане перш за все із її жировою інфільтрацією, спричиненою недостатністю інсуліну, збідненням печінки глікогеном, посиленням ліполізу на периферії, мобілізацією вільних жирних кислот та тригліцеридів із жирової тканини та підвищеним транспортом їх у печінку, що веде до розвитку гепатостеатозу та стеатогепатиту. Розвиток метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки також спричиняє прогресування серцево-судинних ускладнень ЦД. Наявність уражень ШКТ у хворих на ЦД потребує спостереження лікарів різних спеціальностей. Надзвичайно важливо в щоденній лікарській практиці враховувати стан органів травлення при виборі тактики як цукрознижувальної, так і будь-якої іншої терапії.

Докладніше

СТЕАТОТИЧНА ХВОРОБА ПЕЧІНКИ, ПОВ’ЯЗАНА З МЕТАБОЛІЧНОЮ ДИСФУНКЦІЄЮ ЕНДОКРИННОГО ГЕНЕЗУ

Із гормоноцентричною теорією патогенезу, що асоціюється з метаболічною дисфункцією стеатотичної хвороби печінки (МДСХП), пов’язують не тільки ожиріння/надвага та цукровий діабет 2-го типу, а й гіпотиреоз (ГТ), синдром полікістозних яєчників (СПКЯ), гіпогонадизм та дефіцит гормону росту. МДСХП, що асоціюється з ГТ, синдромом полікістозних яєчників, гіпогонадизмом та дефіцитом гормону росту має специфічні
механізми прогресування, що зумовлюють погіршення метаболічного фону; вона швидко прогресує до цирозу, що вимагає уваги лікарів. Зміна стилю життя та замісна терапія гормонами зменшують ліпідну інфільтрацію печінки (крім дефіциту гормону росту). Водночас відомості про МДСХП неоднозначні, що зумовило доцільність нашого дослідження.
Мета роботи: охарактеризувати особливості МДСХП при ГТ та пояснити їхні провідні механізми.
Матеріал і методи. 36 обстежених пацієнтів з артеріальною гіпертензією (АГ), компенсованим ГТ та надвагою/ожирінням (медіана віку – 56,0 років, 33 жінки) склали основну (пацієнти з МДСХП, n=23) та контрольну (пацієнти з інтактною печінкою, n=13) групи. Обстеження проводили за стандартними протоколами з додатковим визначенням лептину. Дані опрацьовані статистично, подані як медіана [нижній квартиль; верхній квартиль], вірогідність визначена за Манном-Уітні, кореляції – за Кендаллом; поріг вірогідності – р<0,05.
Результати. У 23 пацієнтів із ГТ та АГ була наявна ендокринна МДСХП, що проявлялось істотним збільшенням правої частки печінки та діаметру портальної вени, більшими морфофункціональними характеристиками ожиріння, гіршим тиреоїд-гормональним профілем та гіперлептинемією в 19 осіб.
Висновки. Крім цукрового діабету та ожиріння, МДСХП асоціюється з ГТ, СПКЯ, гіпогонадизмом та дефіцитом гормону росту, коли вона виникає за гормонозалежними механізмами та швидко прогресує, що погіршує перебіг ендокринної патології. У пацієнтів із ГТ МДСХП супроводжувалась гіршими характеристиками ожиріння, тиреоїд-гормонального профілю та гіперлептинемією.
Докладніше