УДК: 616.24056.306: 616.24002]07: 616.155.3097.3707]092.908

Метою роботи було вивчити характер змін рівня про та протизапальних цитокінів у сироватці крові морських свинок у різні терміни формування експериментального алергійного альвеоліту поєднаного з експериментальною пневмонією та оцінити ефективність впливу на них корвітину та L- аргініну за досліджуваної патології.
Матеріали і методи. Для дослідження були сформовані: контрольна група тварин, група тварин з експериментальним алергійним альвеолітом, асоційованим з пневмонією, група тварин, яким уводили корвітин та група тварин, яким уводили корвітин та L-аргінін. Досліди проводили на морських свинках (самцях), вагою 0,18 — 0,22 кг, з дотриманням вимог міжнародних біоетичних принципів. Модель експериментального алергійного альвеоліту та експериментальної пневмонії відтворювали за методом Регеди М.С. (2024). Визначення рівня FNP-a, інтерлейкіну — 6 та інтерлейкіну — 10 проводили на 7-му, 14-у та 21-у доби розвитку експерименту та на 21 добу в результаті корекції корвітином та корвітином і L- аргініном. Вміст цитокінів визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). При цьому використовували набір реактивів для кількісного імуноферментного аналізу вілповідного цитокіну виробництва ”Diaclone” (Франція).
Результати і обговорення. У результаті дослідження встановлено поступове і достовірне підвищення рівня FNP –a та інтерлейкіну — 6 (ІL-6) у сироватці крові морських свинок з експериментальним алергійним альвеолітом поєднаним з експериментальною пневмонією. Найвищий їх рівень був зафіксований на 21 добу експерименту порівняно з контрольною групою. У результаті лікування корвітином, та корвітином з L-аргініном, зафіксували достовірне зниження рівня вказаних цитокінів, особливо, під час поєднання двох засобів: корвітину та L-аргініну. Відповідно, рівень
інтерлейкіну — 10 (ІL-10) змінювався наступним чином: впродовж формування експерименту його концентрація достовірно знижувалася, з найнижчим показником на 21 добу. Уведення корвітину, а особливо корвітину з L% аргініном призвело до достовірного підвищеного рівня ІL-10, наближеного до показника інтактних тварин.

Пневмонія на сьогодні є важливою медико-соціальною проблемою, навіть незважаючи на значний поступ у методах діагностики, підходахдо лікування тощо. Це зумовлено також поширеністю цієї патології серед населення різних вікових груп, високими показниками смертності, економічними витратами на лікування.
Метою роботи було з’ясувати роль ФНП-альфа, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10 для патогенезу експериментальної пневмонії.
Методи. Експериментальні дослідження визначення ФНП-альфа, інтерлейкіну-6, інтерлейкіну-10 проводили у сироватці крові морських свинок (самців) з експериментальною пневмонією на 7, 14, 21 доби експерименту. Експериментальну модель пневмонії відтворювали за методом М. С. Регеди.
Вміст вказаних цитокінів визначали за допомогою твердофазного імуноферментного аналізу (ELISA). При цьому використовували набір реактивів для кількісного імуноферментного аналізу відповідного цитокіну виробництва «Diaclone» (Франція). Статистичну обробку отриманих даних проводили за методом Ст'юдента.
Результати. З'ясовано роль цитокінів, а саме – ФНП-альфа, інтерлейкіну-6 (ІЛ-6), інтерлейкіну-10 (ІЛ-10) для формування патогенезу експериментальної пневмонії. Було встановлено істотне підвищення прозапальних інтерлейкінів – ФНП-альфа та ІЛ-6 у сироватці крові морських свинок на 7, 14, 21 доби досліду порівняно з контрольною групою. ІЛ-10, проявляючи протизапальну активність, зменшувався на всі досліджувані доби експерименту порівняно з інтактними тваринами.
Висновки. Викладені у статті результати можуть свідчити про активацію імунозапальної відповіді з прогресуванням деструктивно-метаболічних
змін у легенях морських свинок.

Мета роботи — визначити вплив корвітину та тіотриазоліну на параметри прооксидантно-антиоксидантних систем при експериментальному алергічному альвеоліті (ЕАА) та іммобілізаційному стресі (ІС).
Матеріали та методи. Дослідження проведено на 110 самців морських свинок (МС), масою 180-210 г, що входили в 5 дослідних груп (ДГ): перша — інтактні МС; друга — МС з ЕАА; третя — МС з ІС; четверта — МС з ЕАА та ІС; п’ята — МС з ЕАА та ІС , яким з 14-ої до 24 доби внутрішньоочеревинне вводили корвітин, дозою 40 мг/кг, та внутрішньом’язОво —тіотриазолін, дозою 50 мг/кг. Виведення з експерименту здійснювалось методом декапітації у терміни, відповідні стадіям стресу (1, 14 та 24 доби). Відтворення ЕАА виконувалось за методом О. О. Орехова, Ю. А. Кирилова, ІС — за методикою П. Д. Горизонтова, малонового діальдегіду (МДА) — за методом Е. Н. Коробейникова, дієнових кон’югатів (ДК) — за методом В. Б. Гаврилова, М. І. Мишкорудної, супероксиддисмутази (СОД)— за R. Fried, каталази (КТ) — B. Holmes, C. Masters, церулоплазміну (ЦП) — за В. Г. Колб, В. С. Камишніковим. Результати. Спостерігалось різке зростання вмісту ДК та МДА в гомогенаті легеневої тканини при ІС та прогресуюче — при ЕАА, більш виражене при його поєднанні з ІС, раптове підвищення активності СОД та КТ при ЕАА та ІС з подальшим зниженням в динаміці, тоді як при поєднаній патології виявлено поступове прогресуюче зниження активності СОД, КТ та ЦП. Застосування корвітину та тіотриазоліну з 14-ої по 24 добу дозволило отримати зменшення рівня ДК на 29,83% (р<0,01) і МДА на 38,44% (р<0,01) та посилення активності СОД на 45,02% (р<0,01), КТ на 80,48% (р<0,01) та ЦП на 50,35% (р<0,01) в 24 добу експерименту порівняно з параметрами ДГ з експериментальним поєднанням ЕАА та ІС без використання зазначених лікарських засобів.

Резюме. На сьогодні не до кінця вивченим зали-шається питання щодо з’ясування особливостей змін імунної системи за умов алергічного альвеоліту й ім-мобілізаційного стресу, оскільки ці захворювання є до-сить розповсюдженими.Мета дослідження – визначити характер пору-шень рівнів Т- та В-лімфоцитів, циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) крові самців морських свинок (МС) при експериментальному алергічному альвеоліті (ЕАА) та іммобілізаційному стресі (ІС). Матеріали і методи. Використано 100 самців МС масою 180–210 г, яких поділили на 4 дослідні групи (ДГ): перша – інтактні МС; друга – МС з ЕАА; третя – МС з ІС, четверта – МС з ЕАА і ІС. Виводили тварин з екс-перименту через 1, 14 та 24 доби від початку, відповід-но до стадій розвитку ІС – тривоги, резистентності, виснаження. Результати. При ЕАА через 1 добу достовірних змін досліджуваних показників не спостерігалось. На 14 та 24 доби відносно значень параметрів інтактних МС відзначено зменшення вмісту Т-лімфоцитів на 27,75 % (p<0,01) і 31,78 % (p<0,01), збільшення В-лімфоцитів – на 19,87 % (p<0,01) і 27,15 % (p<0,01) та ЦІК – на 36,98 % (p<0,01) і 40,89 % (p<0,01) відповідно. При ІС через 1, 14 та 24 доби від початку експерименту, порівняно з гру-пою контролю, помічено різке зниження Т-лімфоцитів на 30,72 % (p<0,01), 28,81 % (p<0,01) та 29,87 % (p<0,01), наростання В-лімфоцитів – на 25,17 % (p<0,01), 19,21 % (p<0,01) і 15,23 % (p<0,01) та ЦІК – на 39,58 % (p<0,01), 33,85 % (p<0,01) і 30,47 % (p<0,01) відповідно. При ЕАА та ІС у вищевказані доби виявлено прогресуюче змен-шення рівня Т-лімфоцитів на 33,47 % (p<0,01), 36,23 % (p<0,01) і 39,62 % (p<0,01), збільшення В-лімфоцитів – на 27,82 % (p<0,01), 31,13 % (p<0,01) і 44,37 % (p<0,01) та ЦІК – на 41,15 % (p<0,01), 46,62 % (p<0,01) і 50,78 % (p<0,01)відповідно, відносно показників інтактних МС.

Висновоки. Експериментальний алергічний аль-веоліт, поєднаний з іммобілізаційним стресом, супроводжується зниженням вмісту Т-лімфоцитів та зрос-танням рівня ЦІК і В-лімфоцитів у крові, що свідчить про виражене пригнічення клітинної та активацію гу-моральної ланки імунної системи при ЕАА та ІС, осо-бливо на 24-ту добу експерименту.

УДК: 616.24-006-089-06[.001.36

The aim of the study was to identify factors that are associated with complications after surgery for lung cancer.

Materials and Methods. Retrospective analysis of the surgical treatment results in patients with lung cancer who were operated on in 2010-2014 at the department of thoracic surgery of the Lviv Oncological Regional Treatment and Diagnostic Center. The study included 461 patients. The data of each patient were divided into the following groups: general characteristics, tumor characteristics, treatment characteristics, and complications. The whole cohort of patients was analyzed and their separate subgroups were compared by age, type of complications, and type of surgery.

Results and Discussion. Elderly patients have three times higher levels of postoperative dyspnea and much higher levels of cardiac arrhythmias. Pulmonary complications are more common in men, after more aggressive surgeries with longer time of operative pulmonary ventilation; increase with age. This subgroup is also characterized by longer postoperative period and a higher in-hospital mortality rate. Postoperative complications such as dyspnea, fistula of the bronchial stump, and pleural empyema, higher levels of pleural punctures, and postoperative bed-day were more common in the group of patients who underwent pneumonectomy. A higher level of postoperative pneumonia and a longer drainage period were observed in the group of other operations. It is noteworthy that the level of dyspnea in elderly patients who underwent pneumonectomy is three times higher.

Conclusions. There are age-related features connected to the onset of postoperative complications in patients with lung tumors who have undergone surgery. Complications typical for the patients after different types of operations were found. It is established that the age of patients and the type of surgical treatment significantly change the palette of postoperative complications. An improved method for predicting complications is required.