З кожним роком активна діяльність людини сильніше впливає на стан довкілля і, на жаль, негативні наслідки антропогенної діяльності превалюють над позитивними впливами на навколишнє середовище. Впродовж низки останніх років в наукових напрямках досліджень спостерігається радикальна зміна співвідношення наукових інтересів у бік вивчення захворюваності, поширеності, смертності а також пошуку ефективних методів профілактики та лікування епідемічно небезпечних інфекцій – таких як COVID-19. Це одночасно супроводжується поширенням хронічних неінфекційних, екологозалежних та професійних захворювань. Не піддаючи сумніву значущість питань запобігання інфекційних спалахів, слід приділяти чималу увагу розв’язання екологічних проблем у їх сучасному розумінні, пам'ятаючи про беззастережну пріоритетність завдань запобігання виникнення потенційної хімічної екопатології. В наукових публікаціях останніх років підкреслюють значиму роль та окремо розглядають наступні види антропогенного, у т.ч. техногенного, впливу - сельбищного, аграрного, промислового, транспортного, мілітарного, радіоактивного.Величезні за обсягами зміни довкілля відбуваються внаслідок збройної агресії проти України.
Вплив на здоров’я людей здійснюється через фактори забруднення атмосферного повітря, водних ресурсів, ґрунтів. Вплив шкідливого виробничого середовища на працюючих також залишається актуальним для України. Щороку в Україні встановлюється близько 5 тис. нових випадків профзахворювань. Така тенденція спостерігається упродовж останніх років. Близько 25% осіб працездатного віку виконують трудові обов’язки в шкідливих і небезпечних умовах, які не можуть бути поліпшені через неможливість застосування сучасних технологічних і технічних рішень.
До комплексу впливів антропогенних факторів довкілля та виробничого середовища в багатьох випадках додається дія шкідливих звичок на здоров’я сучасної людини. Проблема збереження здоров’я населення та активного довголіття залишається надзвичайно актуальною для світової спільноти, перш за все, для медичної науки і практики. Тому дослідження впливу на здоров’я людини сукупності шкідливих чинників з розробкою та обґрунтуванням профілактичних заходів є надзвичайно актуальними для України.
Питання досягнення активного довголіття людини по суті залишається недосяжним без впровадження ефективних інструментів профілактичної медицини. В числі заходів, спрямованих на оздоровлення умов життя окрім впливових заходів індивідуальної профілактики (передусім у розумінні здорового способу життя), сьогодні в Україні, на жаль, втрачає пріоритет вся гамма можливих медичних і немедичних напрямків профілактики неінфекційних захворювань.
Серед загальноприйнятих моделей виникнення головних неінфекційннх хвороб сьогодні розрізняють екологічну, генетичну, акумуляційну (метаболічну) та онтогенетичну. Це зводить завдання профілактики до усунення зовнішніх патогенних агентів, запобігання та усунення генетичних дефектів, керованої модифікації метаболічних процесів і сповільнення старіння. У такому разі, зважаючи на взаємопроникнення всіх чотирьох механізмів, потрібно вбачати високий сенс профілактичної мінімізації захворюваності з метою досягнення максимальної сумісної з біологічною природою людини тривалості здорового життя на засадах доклінічної і донозологічної діагностики та усунення преморбідних станів.