Introduction. Infectious diseases have been a threat during all periods of human existence. Primary measures to protect against extremely dangerous pathogens included quarantine, observation and vaccination. Vaccination was crucial in the fight against smallpox — the only disease, which was eradicated on a global scale. The aim of the work was to identify the main stages of development and application of vaccines for the protection against especially dangerous infection (EDI) and the contribution of Ukrainian scientists in the development of vaccines for EDI. Methods. An analysis using the Search Strategy of narrative reviews of literary sources and Internet resource was conducted to systematize data about the application of immunobiological preparations to create an active immunity against several actual EDI. The participation of scientists with Ukrainian roots in the creation of vaccines against this group of diseases is indicated. Results. Smallpox (variolation in China in the 11th century) is known as the first disease against which specifc protection was created. Until the 20s century, the first five vaccines against EDI were developed: smallpox, rabies, anthrax, cholera, and plague. In the 20s century, the list was supplemented by vaccines against typhus, yellow fever, tick-borne encephalitis,тtularemia, brucellosis, coxiellosis (Q-fever), hemorrhagic fever with renal syndrome (HFRS). The introduction of new technologies in the 21st century allowed improving existing preparations and creating new ones against Ebola viral disease (EVD), COVID-19 as EDIs relevant ones for the pandemic potential. Outstanding scientists with Ukrainian roots contributed to the creation of vaccines against EDI: V. Khavkin, D. Samoilovich, V. Zhdanov. Conclusion. Protection of the population against EDIs is limited by the number of available effective vaccines. The development of vaccines against COVID-19 has improved the prognosis for containment of the COVID-19 pandemic. 

Aim of the article. To study the eff ect of Acelysine and Nimodipine on certain endothelial dysfunction indicators and to evaluate their therapeutic effi cacy after subarachnoid hemorrhage in rats.
Materials and Methods. An experimental study was carried out using 50 Wistar rats of both sexes. Spontaneous subarachnoid hemorrhage was simulated in animals. Three groups of animals were identifi ed: a control group, a group of animals that received a standard therapeutic dose of Acelysine, and a group that received a standard therapeutic dose of Nimotop. Each group included 15 animals. Also, there were 5 intact animals. Animals were withdrawn from the experiment on days 4 and 7 after determining their motor and exploratory activity. Motor and exploratory activity were determined following SAH with the “Open Field” technique. Biochemical markers of endothelial dysfunction were performed in the rat’s brain homogenate. Results and discussion. The simulation of subarachnoid hemorrhage (SAH) was found to lead to oxidative stress development and the production of increased oxidative
modifi cation of proteins (nitrotyrosine (Ntz) on the 4th and especially on the 7th day of the experiment) in brain tissues. Starting from the 4th day, we registered a compensatory increase in the activity of NO-synthase (NOS) – by 56%, followed by a decrease in its activity on the 7th day, by more than 33% as compared to the intact group of animals. A compensatory increase in VEGF-A in rats with SAH simulation was registered on the 4th day of the experiment, which was further decreased on the 7th day. The established pathobiochemical changes in the brain tissue were accompanied by the development of cognitive defi cit in experimental animals, especially on the 7th day of SAH. SAH led to a signifi cant decrease in the total activity of animals by 2.63 times, a decrease in the distance traveled by animals by 1.89 times, the number of freezes increased by 1.86 times, and the immobility of animals increased when moving from the periphery to the center and immobility in the center of the arena (anxiety, fear, disorientation), as well as a decrease in the distance traveled and the speed of movement in the illuminated center of the arena by 2 and 2.6 times, respectively. Experimental therapy with Acelysine 15 mg/kg led to the normalization of biochemical indicators of endothelial dysfunction: concentration of nitrotyrosine, starting from the 4th day of the experiment, increased eNOS activity and VEGF-A concentration (by 75% and 64% on 7th day).

Мета роботи: дослідження впливу ацелізіну та німодипіну на окремі показники ендотеліальної дисфункції та оцінка їх терапевтичної ефективності в умовах експериментального субарахноїдального крововиливу у щурів.
Матеріали та методи: Експериментальне дослідження виконано з використанням 50 щурів лінії Вістар обох статей. 

Оригінальні дослідження: фундаментальні науки Original research: Basic sciences втичній дозі і група яка отримувала німодипин в стандартній
терапевтичній дозі. Кожна група включала в себе 15 тварин. Також було 5 інтактних тварин. Виведення тварин з експерименту було на 4 і 7 у добу після визначення рухової та пошукової активності. Визначення рухової і пошукової активності проводилося після САК за допомогою методики «Відкрите поле». Визначення біохімічних маркерів ендотеліальної дисфункції виконували у гомогенаті головного мозку щурів.
Результати дослідження та їх обговорення. Було встановлено, що моделювання субарахноїдального крововиливу (САК) призводило до розвитку оксиадтивного стресу та збільшення вмісту у тканинах головного мозку продукту окисної модифікації білків – нітротирозину (Ntz) на 4 та особливо, на 7 добу. Починаючи з 4 доби, було зареєстроване компенсаторне підвищення активності NO-синтази (NOS) на 56 %, з послідуючим зниженням її активності на 7 добу, більш ніж на 33 % по відношенню до інтактної групи тварин. Також було зареєстровано компенсаторне підвищення
VEGF-A у щурів з моделюванням САК на 4 добу та подальше його зниження на 7 добу. Встановлені патобіохімічні зміни мозкової тканини супроводжувались розвитком когнітивного дефіциту у  дослідних тварин, особливо на 7 добу САК. САК призводило до достовірного зниження загальної активності тварин в 2,63 рази, зниження пройденої відстані тваринами в 1,89 раз, кількість замираний збільшилася в 1,86 раз і збільшувало нерухомість тварин при переході з периферії в центрі нерухомість в центрі арени (тривога, страх, дезорієнтація), а також зниження пройденої відстані і швидкості пересування в освітленому центрі арени в 2 і 2,6 разів відповідно. Експериментальна терапія ацелізином 15 мг/кг призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A (відповідно на 75% та 64% на 7 добу). На тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення намидопину призводило лише до незначного підвищення вмісту VEGF-A. Ацелізин та німотоп достовірно збільшували загальну активність щурів на 7-у добу після САК на 76,3% і на 48,8% відповідно. У тварин, які отримували ацелізин, знижувалася тривожність і страх. Тварини були менш агресивні і більш емпатічним - у них в 3 рази збільшилася кількість
тривалого груммінга. Введення щурам з САК німотопу надавало менш виражену позитивну дію на поведінку. Німотоп не впливав на показники загальної активності і не збільшував загальну пройдену відстань. Тварини, які отримували німтоп до 7-ї доби лікування були малоактивними.
Висновки. Експериментальна терапія ацелізином призводила до нормалізації біохімічних показників ендотеліальної дисфункції, а саме, вмісту нітротирозину, починаючи з 4 доби експерименту; підвищення активності eNOS та вмісту VEGF-A. Варто зазначити, що на відміну від щурів контрольної групи, на тлі призначення ацелізіну, відбувалось підвищення концентрації eNOS та VEGF-A як на 4, так і на 7 добу експерименту. Призначення німотопу призводило до менш виражених ефектів, статистично вірогідні зміни відбувались лише по відношенню до вмісту VEGF-A.
Введення тваринам після САК ацелізину надавало сприятливу дію відносно емоційного статусу і поведінки тварин, а також призводило до нормалізації загальної активності і орієнтовнодослідницької активності тварин. Механізм едотеліотропної дії ацелізіну, на нашу думку, пов›язаний
з його антиоксидантними ефектами, модулюючім впливом на ендотеліальну NOS, а також його здатністю, опосередковано, впливати на підвищення вмісту VEGF. Терапія німотопом не мала ефекту щодо емоційного статусу і поведінки тварин. Крім того, при застосуванні блокаторів кальцієвих
каналів виявлені побічні ефекти у вигляді депресії, сонливість, диплопія, порушення орієнтації.

The administration of Nimotop in rats that survived SAH had a less pronounced positive eff ect on behavior. Nimotop did not aff ect indicators of general activity and did not increase the total distance traveled. Animals that received Nimotop were inactive by the 7th day of treatment.
Conclusions. Experimental therapy with Acelysine led to the normalization of biochemical parameters of endothelial dysfunction, namely nitrotyrosine concentration, starting from the 4th day of the experiment and increased eNOS activity and VEGF-A concentration. It should be noted that, in contrast to rats in the control group, under the prescription of Acelysine, we observed an increase in the concentration of eNOS and VEGF-A both on the 4th and 7th days of the experiment. The administration of Namidopine led to less pronounced eff ects, statistically signifi cant changes occurred only in relation to VEGF-A concentration. The administration of Acelysine to animals after SAH had a benefi cial eff ect on the emotional status and behavior of animals and also led to the normalization of their general activity and orientation-exploratory activity. The mechanism of the endotheliotropic eff ect of Acelysine, in
our opinion, is associated with its antioxidant eff ects, modulating impact on endothelial NOS, as well as its property, indirectly, to infl uence the increased VEGF content. Nimotop therapy had no eff ect on the emotional status and behavior of the animals. The use of calcium channel blockers revealed such side eff ects as depression, drowsiness, diplopia, and disorientation.