УДК: 616.24-002.5:579.873.21-616.98-092.19-008.4]-036 

МЕТА. Вивчити перебіг ВІЛ/СНІД-асоційованого туберкульозу легень (ТБЛ) залежно від чутливості штамів Mycobacterium tuberculosis (МБТ).
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Проаналізовано 103 медичні файли хворих на коінфекцію ВІЛ/СНІД/ТБ за період 2020-2024 рр. Хворих розподілили на дві групи: 1-ша група – 42 пацієнти з коінфекцією ВІЛ/СНІД/ТБ, які виділяли чутливі штами МБТ до антимікобактеріальних препаратів (АМБП); 2-га група – 61 пацієнт з коінфекцією ВІЛ/СНІД/ТБ, які виділяли резистентні штами МБТ.
Мікробіологічне дослідження охоплювало: виявлення МБТ у мокротинні методом мікроскопії мазка, посіву на середовище Левенштайна – Єнсена, типування виділених мікобактерій на Bactec MGIT 960, проведення тесту медикаментозної чутливості штамів МБТ до АМБП, молекулярно-генетичне дослідження. ВІЛ/СНІД діагностували експрес-тестом, швидким тестом, для визначення вірусного навантаження використовували полімеразну ланцюгову реакцію. Статистичний аналіз отриманих результатів провели на підставі пакета програм у системі Excel.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. В обох групах у 1,5 раза переважали чоловіки віком від 31 до 50 років. У тяжкому стані були госпіталізовані 23,8 % хворих 1-ї групи та 9,8 % ‒ 2-ї. Середня кількість ліжко-днів у стаціонарі в 1-й групі становила 23,1±2,1, а в 2-й ‒ 61,7±4,5. Хворі 2-ї групи помирали у 2,2 раза частіше. Профіль резистентності 2-ї групи показав, що вдвічі частіше спостерігали стійкість до рифампіцину (R), ніж до ізоніазиду, рифампіцину, піразинаміду й етамбутолу (HRZE) та ТБ із прерозширеною резистентністю (32,8 проти 16,4 %; р<0,05). 
Найрідше констатовано стійкість до HRZ (1,4 %) та нових АМБП (бедаквіліну й деламаніду). У 2-й групі переважали міліарний ТБЛ (в 1,7 раза) й інфільтративний ТБЛ (у 2,0 раза). У 1-й групі констатовано збільшення частоти дисемінованого ТБЛ. Хворі 2-ї групи вдвічі частіше скаржилися на виражену інтоксикацію, кахексію, пацієнти 1-ї – на кровохаркання. В обох групах майже з однаковою частотою діагностували сепсис, перикардит, спонтанний пневмоторакс. Респіраторну недостатність у 1,5 раза частіше виявляли в 2-й групі, хронічний обструктивний бронхіт у 1,7 раза – в 1-й. В обох групах констатовано хронічний гепатит, цироз печінки, асцит і токсичне ураження печінки. У 2-й групі вдвічі частіше спостерігали хронічний гепатит В. При асоційованому ВІЛ/СНІД/ТБ ураження нервової системи й органа зору спостерігали вдвічі частіше в 2-й групі, ніж у 1-й.
ВИСНОВКИ. Хіміорезистентний ТБ на тлі ВІЛ/СНІДу перебігав значно тяжче. Поєднання двох захворювань спричиняло інвалідизацію у 24,4 % (10) пацієнтів із чутливим ТБ/ВІЛ і в 55,7 % (34) – з хіміорезистентним ТБ/ВІЛ або навіть смерть в 11,9 та 26,2 % осіб відповідно.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: коінфекція ВІЛ/СНІД/ТБ, чутливий і хіміорезистентний туберкульоз легень. 

OBJECTIVE. To study the course of HIV/AIDS-associated pulmonary tuberculosis (PTB) depending on the sensitivity of Mycobacterium tuberculosis (MBT) strains.
MATERIALS AND METHODS. 103 medical 桠les of patients with co-infection HIV/AIDS/TB for the period 2020-2024 were analyzed. Patients were divided into two groups: 1st group – 42 patients with co-infection HIV/AIDS/TB, who isolated sensitive strains of MBT to antimycobacterial drugs (AMBD); 2nd group – 61 patients with co-infection HIV/AIDS/TB, who isolated resistant strains of MBT. Microbiological study included: detection of MBT in sputum by smear microscopy, seeding on the Lewenstein – Jensen medium, typing of isolated mycobacteria on Bactec MGIT 960, conducting a drug sensitivity test of MBT strains to AMBD, molecular genetic study. HIV/AIDS was diagnosed by rapid test; polymerase chain reaction was used to determine viral load.
Statistical analysis of the results obtained was carried out on the basis of the software package in Excel. 

RESULTS AND DISCUSSION. In both groups, 1.5 times dominated by men aged 31 to 50 years. In serious condition, 23.8 % of patients of the 1st group and 9.8 % ‒ of the 2nd were hospitalized. The average number of bed-days in the hospital of the 1st group was 23.1±2.1, and the 2nd ‒ 61.7±4.5. Patients of the 2nd group died 2.2 times more often.The resistance pro⣀le of 2nd group showed that rifampicin (R) resistance was 2 times more likely than isoniazid, rifampicin, pyrazinamide, ethambutol (HRZE) and pre-extensively drug-resistant TB (32.8 vs 16.4 %; p<0.05). Resistance to HRZ (1.4 %) 
and resistance to new AMBD (bedaquiline and delamanid) were the least often noted. In the 2nd group miliary PTB (1.7 times) and in⣀ltrative PTB (2.0 times) prevailed. Group 1 showed an increase in the frequency of disseminated PTB. Patients of the 2nd group were 2 times more likely to complain of severe intoxication, cachexia, patients of the 1st group – of hemoptysis. In both groups, sepsis, pericarditis, and spontaneous pneumothorax were diagnosed with almost the same frequency. Respiratory failure was 1.5 times more often detected in the 2nd group, chronic obstructive bronchitis 1.7 times – in the 1st. In both groups, chronic hepatitis, cirrhosis, ascites and toxic liver damage were noted. In the 2nd group, chronic hepatitis B was observed 2 times more often. Among the patient with associated HIV/AIDS/TB, damage to the nervous system and the organ of vision was observed 2 times more often in the 2nd group than in the 1st.
CONCLUSIONS. Chemoresistant TB on the background of HIV/AIDS was much more dicult. The combination of the two diseases contributed to disability in 24.4 % (10) of patients with sensitive TB/HIV and in 55.7 % (34) with chemoresistant TB/HIV or even death in 11.9 % and 26.2 %, respectively.

KEY WORDS: co-infection HIV/AIDS/TB, sensitive and chemoresistant pulmonary tuberculosis. 

УДК 616.831.9-053.8-091.8

Мета роботи — вивчити особливості патоморфозу туберкульозу мозкових оболонок і центральної нервової системи на підставі аналізу секційного матеріалу за 55 років (1948—1998 і 2020—2024).
Матеріали та методи. Проаналізовано 179 протоколів розтину хворих, які померли у Львівській області від туберкульозу мозкових оболонок і центральної нервової системи (ЦНС) за 55 років. 
Досліджуваний період поділено на 6 підперіодів: 1-й — 1948—1957, 2-й — 1958—1967, 3-й — 1968—1977, 4-й — 1978—1987, 5-й — 1988—1998, 6-й — 2020—2024 рр.
Результати та обговорення. Установлено, що протягом останніх 55 років відбулися значні зміни в перебігу туберкульозного менінгіту унаслідок патоморфозу специфічного процесу. Констатовано вірогідне зменшення кількості випадків смерті від цього захворювання із 44,1 % у 1-й період до 1,7 % у 4-й період зі збільшенням до 5,0 % у 5-й період та різкого збільшення до 37,5 % у 6-й період, а на тлі ко-інфекції — до 80,6 %. За зазначені періоди зареєстровано зміни у віковій структурі померлих від туберкульозного менінгіту: у 1-й період більшість хворих (85,0 %) померли в молодому віці (до 30 років), потім спостерігається поступове збільшення віку померлих та частоти прогресування специфічного процесу вторинного генезу. У перші періоди найчастіше реєстрували базилярну форму туберкульозного менінгіту (92,9 %), 
останніми роками — зменшення частоти туберкульозного менінгіту (до 16,4 %) і збільшення частоти поєднання туберкульозного менінгіту з менінгоенцефалітом (до 83,6 %). Туберкульозний менінгіт супроводжувався генералізованим ураженням легень та інших органів і систем, особливо в 6-й період. У 2020—2024 рр. на тлі інфекції, спричиненої вірусом імунодефіциту людини, при туберкульозі мозкових оболо-
нок і ЦНС найчастіше виявляли периваскулярну лімфоїдну інфільтрацію та відсутність у мозковій речовині туберкульозних гранульом. У м’яких мозкових оболонках і головному мозку відзначали наявність численних васкулітів, тромбоваскулітів, фібринозно-гнійних нашарувань на мозкових оболонках, що призвело до появи зон демієлінізації та розм’якшення мозкової тканини.
Висновки. У перших три періоди туберкульоз мозкових оболонок і ЦНС у більшості хворих розвивався внаслідок прогресування первинних форм специфічного процесу, в наступні роки — внаслідок туберкульозу вторинного генезу. Особливо збільшилася частота смерті від туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС при прогресуванні специфічного процесу вторинного генезу (в 12,5 разу). У 1-й і 2-й періоди переважала базилярна форма туберкульозного менінгіту (87,0—89,9 %). У 10 (10,3 %) померлих на автопсії діагностували туберкульозний менінгіт і менінгоенцефаліт, в 1 (0,9 % ) — спінальну форму менінгіту, у 7 (6,3 %) — солітарні туберкуломи в мозку. У наступні роки відзначили зменшення базилярної форми менінгіту (68,7 %) і збільшення частоти поєднання туберкульозу мозкових оболонок і ЦНС (77,8 %). Туберкульозний менінгіт супроводжувався генералізованим ураженням легень та інших органів і систем, особливо в 6-й період. За останніх 5 років (2020—2024) важливу роль у патоморфозі туберкульозного менінгіту й менінгоенцефаліту зіграло збільшення кількості хворих з інфекцією, спричиненою ВІЛ/СНІДом. Отримані дані свідчать, що в міру вдосконалення хіміотерапії відбувався індукований (терапевтичний) патоморфоз, який суттєво змінив перебіг специфічного процесу в мозкових оболонках і ЦНС у дорослих.

Ключові слова 
Патоморфоз, туберкульозний менінгіт, менінгоенцефаліт, автопсія.  

Objective — to study the features of pathomorphosis of tuberculous meningitis and the central nervous system (CNS) on the basis of the analysis of sectional material for 55 years (1948—1998 and 2020—2024).
Materials and methods. 179 autopsy protocols were analyzed for patients who died in the Lviv Region from tuberculosis of the meninges and the CNS for 55 years. The studied years were divided into 6 periods: 1st — 1948—1957, 2nd — 1958—1967, 3rd — 1968—1977, 4th — 1978—1987, 5th — 1988—1998, 6th — 2020—2024.
Results and discussion. Our studies have shown that over the past 55 years there have been significant changes in the course of tuberculous meningitis and CNS due to pathomorphosis of a specific process. In particular, a significant decrease in the number of deaths from this disease from 44.1 % in the 1st period to 1.7 % in the 4th period with its subsequent increase to 5.0 % in the 5th and a sharp increase in the 
6th periods to 37.5%, and combination co-infection (80.6 %). During these periods, changes in the age structure of those who died from tuberculous meningitis are noted: in the 1st period, the majority of patients (85.0 %) died at a young age (under 30 years), a gradual increase in the age of the dead and an increase in the frequency of progression of the specific process of secondary genesis are observed. The basilar form of 
tuberculous meningitis was most often observed (92.9 %) in the first periods. There has been a decrease in the frequency of tuberculous meningitis (up to 16.4 %) and an increase in the combination of tuberculous meningitis with meningoencephalitis (up to 83.6 %) in recent years. In this case, tuberculous meningitis is accompanied by generalized damage to the lungs and other organs and systems, especially the 6th period. 
Against the background of HIV-infection with tuberculous meninges and CNS was most often detected perivascular lymphoid infiltration and absence of tuberculosis granulomas. In addition, numerous vasculitis and thrombovasculitis, fibrinous-purulent layers on the meninges were detected in the soft meninges and brain, which contributed to the emergence of zones of demyelination and softening of brain tissue 
during 2020—2024.

Conclusions.  The tuberculosis of the meninges and CNS in most patients developed due to the progression of primary forms of a specific process, and in subsequent years — tuberculosis of secondary genesis in the first three periods. A particularly significant increase in the frequency of deaths from tuberculosis of the meninges and CNS with the progression of a specific process of secondary genesis (12.5 times). The basilar form of tuberculosis meningitis prevails (87 — 89.9 %) in the 1st and 2nd periods. How ever, 10 (10.3 %) of those who died on autopsy were diagnosed with tuberculous meningitis and meningoencephalitis, 1 (0.9 %) — spinal meningitis, 7 (6.3 %) — solitary tuberculomas in the brain. The 
decrease in the incidence of the basilar form of meningitis (68.7 %) and an increase in the combination of tuberculosis of the meninges and the central nervous system (77.8 %) were observed in subsequent years. In this case, tuberculous meningitis is accompanied by generalized damage to the lungs and other organs and systems, especially the 6th period. An increase in the number of patients with HIV/AIDS infection has played a significant role in the pathomorphosis of tuberculous meningitis and meningoencephalitis in the past 5 years (2020—2024). At the same time, our studies indicate that due to the gradual improvement of chemotherapy over the years, an induced (therapeutic) pathomorphosis occurred, which significantly changed the course of a specific process in the meninges and CNS in adults.
Keywords: pathomorphosis, tuberculous meningitis, meningoencephalitis, autopsy. 

UDC 616.24-002.5-036.22-085.28.015.8-085.37-039.71-053.2

Aim – to study the feasibility of using the natural immunomodulator BIVEL (BI-V) as a non-specific immunoprevention of tuberculosis (TB) among contact children from focies of multidrug-resistant tuberculosis infection (FsMDR-TBI) on the basis of clinical and immunological studies.
Materials and methods. The object of study: 120 contacted from FsMDR-TBI (75 children and 45 adolescents). The Group 1 – 95 children/adolescents who did not receive BI-V and the Group 2 – 25 patients who received BI-V. The state of phagocytic reactivity of immunity; cellular and humoral immunity; interleukins and specific immunity were determined. Statistical analysis of the obtained results was performed based on a software package Excel.
Results. In infected children/adolescents with FsMDR-TBI, insignificant functional disorders of the cellular response were revealed (decrease by 1.3 times IRI CD3+CD4+/CD3+CD8+), a shift in the balance in the regulatory system towards pro-inflammatory cytokines (increase by 2.0 times TNF-α/IL-10). The existing deviations in the regulatory and cellular response systems disappeared after the completion of the autumn-spring BI-V course. Preventive administration of immunomodulator BI-V to infected children/adolescents with FsMDR-TBI reduced the frequency of acute respiratory viral infections and exacerbations of bronchopulmonary diseases by 2.0 times, the development of latent tuberculosis infection into an active process by 2.6 times. Among children of the Group 2 – 8% of people fell ill with various forms of primary pulmonary TB, among children of the Group 1 – 22.1%. In both groups, the maximum level of TB occurred in the first two years of observation.
Conclusions. The introduction of the algorithm of preventive measures with appointment of BI-V confirmed feasibility of using this immunomodulator for contact children/adolescents with FsMDR-TBI.
The study was carried out in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The study protocol was approved by the Local Ethical 
Committee of the participating institution. The informed consent of patient was obtained for conducting the studies.
No conflict of interests was declared by the authors.
Keywords: immunoprevention, contact children and adolescents, focies of multidrug-resistant tuberculosis.

УДК: 616.24-002.5:615.015.8]-085.281-078.73-036.8-053.2/6

BACKGROUND. The feasibility of combining antimycobacterial therapy (AMBT) with bedaquiline (Bdq) and delamanid 
(Dlm) with non-specific immunomodulator BI-V in children and adolescents with multidrug-resistant and rifampicin-resistant pulmonary tuberculosis (MDR/Rif-TBP) needs to be studied.
OBJECTIVE. To find out the effectiveness of the use of complex AMBT with Bdq and Dlm with non-specific immunomodulator BI-V in children and adolescents with MDR/Rif-TBP.
MATERIALS AND METHODS. Children and adolescents with MDR/Rif-TBP at the initial stage of AMBT were given BI-V 
(BIVEL, Slovenia) as a non-specific immunomodulator. The patients were divided into two groups: 1st – 20 patients who received Bdq + Dlm + levofloxacin (Lfx) + linezolid (Lzd) + clofazimine (Cfz); 2nd ‒ 28 patients whose complex treatment included BI-V (Вdq + Dlm + Lfx + Lzd + Cfz + BI-V). BI-V was prescribed from the age of 3 years at 5 ml suspension once a day during 24 days.
RESULTS. The use of BI-V against the background of individualized regimens of AMBT in children and adolescents with  MDR/Rif-TBP increased the effectiveness of treatment, contributed to the disappearance of symptoms of intoxication, the resolution of infiltration foci and the healing of decay cavities in system of immune protection, which contributed to the shortening of the inpatient stage of treatment, while maintaining a high therapeutic effectiveness (“cured” ‒ 92.8 %)  and the formation of small residual changes in the lungs in the majority (89.3 %).
CONCLUSIONS. When using combined complex AMBT with Bdq, Dlm and BI-V, high therapeutic efficiency was observed  in most patients (92.8 %).
KEY WORDS: multiple drug-resistant pulmonary tuberculosis, treatment, bedaquiline, delamanid, BI-V, children, adolescents

УДК: 616.24-002.5:615.015.8]-085.281-036-078.73-053.2/.6

ОБҐРУНТУВАННЯ. На тлі множинної та широкої лікарської стійкості Mycobacterium tuberculosis спостерігається істотне зниження ефективності лікування хворих на туберкульоз (ТБ). Тому останніми роками з метою підвищення ефективності лікування ТБ із множинною та широкою лікарською стійкістю (МЛС-/ШЛС-ТБ) у дорослих, дітей і підлітків упроваджуються нові антимікобактеріальні препарати, як-от бедаквілін (Bdq), деламанід (Dlm), претоманід.
МЕТА. Оцінити клініко-імунологічну ефективність застосування Bdq та Dlm у лікуванні дітей і підлітків, хворих на МЛС-/ШЛС-ТБ легень.
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ. Клінічну ефективність хіміотерапії з Bdq і Dlm оцінено на підставі ретроспективного когортного аналізу даних медичної документації пацієнтів. Основна група – 40 дітей і підлітків, хворих на МЛС-/ШЛС-ТБ легень, які отримували комплексну антимікобактеріальну терапію (АМБТ), поєднану з Bdq і Dlm. Контрольна група ‒ 27 хворих, які отримували АМБТ без цих препаратів. Вікові межі – від 3 до 18 років.
РЕЗУЛЬТАТИ ТА ЇХ ОБГОВОРЕННЯ. На тлі хіміотерапії впродовж перших 3 місяців лікування відзначали припинення бактеріовиділення в усіх пацієнтів основної та контрольної груп. У осіб контрольної групи порівняно з основною знебацилення відбувалося значно повільніше (р<0,05). На етапі завершення інтенсивної фази АМБТ нормалізація імунологічних показників наступала у 29,6±2,8 % обстежених контрольної та 43,4±4,5 % осіб основної групи (р<0,05). Вірогідну різницю між групами отримано для показників імунорегуляторного індексу СD3+СD4+/СD3+СD8+, ІgМ і циркулювальних імунних комплексів. Позитивну динаміку імунологічних зрушень спостерігали в 1,5 раза частіше в дітей і підлітків основної групи. Після завершення курсу хіміотерапії в усіх пацієнтів основної групи констатували розсмоктування інфільтрації, ущільнення вогнищ, загоєння порожнин розпаду. У 77,5 % осіб лікування завершилося формуванням малих залишкових змін у легеневій тканині. У пацієнтів контрольної групи у 12,5 % випадків зберігалися деструкції, відновлювалося бактеріовиділення. Великі залишкові зміни у вигляді множинних щільних вогнищ, фіброзу та залишкових порожнин розпаду виявляли у 2,3 раза частіше в контрольній групі (51,9 %), аніж в основній (22,5 %); р<0,05.
Застосування Bdq та Dlm у комплексній терапії МЛС-/ШЛС-ТБ легень у дітей і підлітків значно підвищувало її ефективність. Результат терапії «виліковано» констатували у 2,2 раза частіше серед пацієнтів основної групи (72,5 %) порівняно з контрольною (33,3 %), а «завершено» – в 1,5 раза рідше (27,5 та 51,8 % відповідно). Сумарний показник «успішне лікування» в дітей і підлітків, які отримували АМБТ з Bdq і Dlm, становив 100,0 %, без цих препаратів – 85,2 %.
ВИСНОВКИ. Використані критерії демонструють, що АМБТ, поєднана з Вdq та Dlm, у 1,5-2,2 раза (за окремо взятим критерієм) ефективніша, ніж АМБТ без цих препаратів.
КЛЮЧОВІ СЛОВА: туберкульоз, діти, підлітки, множинна та широка лікарська стійкість, лікування, бедаквілін, деламанід.