Background: Human granulocytic anaplasmosis (HGA) is a vector-borne natural focal disease that is not officially registered in Ukraine. The first 13 cases of HGA in adults in Ukraine were identified in 2007. The purpose of our study was to develop a predictive model of HGA based on clinical and laboratory characteristics to develop a three-level standard case definition of HGA.
Materials and Methods: Researchers examined 498 patients with suspected tick-borne infections and carried out a retrospective clinical and epidemiological analysis of 60 cases recruited from Lviv regional infectious disease hospitals. Logistic regression was used to create a model of the probability of the diagnosis of HGA depending on the presence of certain clinical and laboratory factors that, when examined, together may help to confirm a case of HGA. For logistic regression, eight clinical and laboratory factors were selected: history of tick bite, hyperthermia, signs of pharyngitis, changes in chest X-ray picture (enhancement of the pulmonary pattern and enlargement of the lung root boundaries), increased bilirubin (>21 lmol/L), increased alanine aminotransferase (ALT >36 U/L), erythema migrans, and detected Lyme disease.
Results: In the presence of all eight factors, the probability of HGA is 95.7%. When the five main signs are absentsigns of pharyngitis, changes in chest X-ray picture, increased bilirubin and ALT, and a history of tick bite the probability of HGA in the patient dramatically decreases to 6.8%, meaning that HGA might be excluded.
Conclusions: Based on the analysis of epidemiological, clinical, and laboratory signs, criteria for establishing a suspected, probable, and confirmed diagnosis of HGA have been developed to improve diagnosis

The spread of the incidence of COVID-19 and measures related to the pandemic have a significant impact on the mental health of the population, namely on the cognitive, emotional and volitional spheres, and social communication. Among the high-risk groups are persons suffering from chronic infectious diseases, including HIV-infected patients. The aim of our work was to assess the impact of anxiety and depression in patients with secondary immunodeficiency caused by HIV on consent to vaccination against the corona virus disease during the COVID-19 pandemic in Ukraine. From December 2021 to April 2022, a survey of 67 patients with a diagnosis of HIV/AIDS in "Lviv Regional Information and Analytical Center of Medical Statistics" was conducted. The average age of the respondents was 35.67±1.25 years and ranged from 18 to 68 years. All patients were on antiretroviral therapy at the time of the survey. The GAD - 7 (General Anxiety Disorder - 7) questionnaire was used to assess the level of anxiety, and the PHQ - 9 (Patient Health Questionnaire - 9) was used to diagnose the level of depression. The HIV Registry software was used for statistical processing of the results. During the survey, 52.2% of patients noted mild anxiety, 25.4% - moderate anxiety, 14.9% - severe anxiety, and 7.5% had panic level anxiety. As for the manifestations of depression, 53.7% of respondents denied signs of depression, 28.4% of patients complained of mild depression, 13.4% - moderate depression, and 4.5% of patients noted moderate-severe depression. In 3.0% of respondents, a combination of moderate-severe depression with panic level anxiety was found. Among patients with severe and panic level anxiety, 73.3% were aware of their HIV status within 3 years. And among patients with moderately severe and severe depression, this figure was 75%. Regarding the data on the incidence of SARS-COVID-19, in the group of patients with severe and panic level anxiety, the rate of laboratory-confirmed cases was 26.7%, and among patients with moderate-severe and severe depression - 25.0%. At the time of the survey, 34.3% of people refused to be vaccinated against SARS-CoV-2. Among patients with severe and panic level anxiety, 40% of respondents refused vaccination, and among patients with moderate-severe and severe depression - 50% of surveyed patients refused to be vaccinated. The mental state of the patient, namely, anxiety and depressive symptoms, can significantly affect the perception and awareness of information by patients regarding the need for preventive and therapeutic measures due to the SARS-COVID-19 pandemic, in particular, the provision of consent for vaccination, which should be taken into account by specialists in the field of health care health. Thus, when organizing the provision of medical care to HIV-infected patients, it is necessary to take into account changes in mental health as a result of the SARS-COVID-19 pandemic.

Вступ. Пандемія COVID-19 почалась у березні 2020 року та триває дотепер. Наявність ВІЛ-інфекції у пацієнта залишається важливим фактором ризику інфікування SARS-CoV-2 і пов’язана з підвищеним ризиком смертності від COVID-19. Тому ВІЛ-інфіковані пацієнти потребують першочергово отримати щеплення від COVID-19.

Метою нашої роботи була оцінка питання вакцинації від коронавірусної хвороби серед пацієнтів з вторинним імунодефіцитом, спричиненим ВІЛ.

Методи. Розроблено опитувальник щодо охопленості вакцинацією від COVID-19 серед пацієнтів з ВІЛ-статусом. Для статистичної обробки результатів використано програмне забезпечення HIV Registry.

Результати. Всього опитувальник заповнили 60 осіб. Це пацієнти, які перебувають на диспансерному обліку в КНП ЛОР «Львівський обласний інформаційно-аналітичний центр медичної статистики» з діагнозом ВІЛ/СНІД. Серед опитаних пацієнтів частка жінок становила 33,3 % і чоловіків 66,7 %. Середній вік становив 35,2±1,36 років та коливався в межах18 і 68 років. Всі пацієнти на момент опитування знаходились на антиретровірусній терапії.

Серед опитаних рівень вакцинації від COVID-19 становив 63,3 %. Більшість опитаних - 39,5 % були щеплені вакциною Comirnaty/Pfizer та 28,9 % – Coronavac/Sinovac, майже порівну 15,8 % - AstraZeneca-SKBio і 13,2 % - Moderna (mRNA-1273, Spikevax). І лише один пацієнт (2,6 %) отримав вакцину Janssen (Johnson & Johnson) закордоном.

Щодо причин, які спонукали респондентів вакцинуватись, 34,2 % опитаних вибрали одну відповідь – «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти». На другому місці по 18,4 % порівну розділились респонденти, які вибрали дві причини для вакцинації: перша група поєднала пункти «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти» та «щоб не звільнили з роботи» і друга група - «щоб отримати захист від COVID-19 і не захворіти» та «щоб їздити закордон». На третьому місці – 15,8 % опитаних відповіли «щоб не звільнили з роботи».

37,7 % опитаних ВІЛ-інфікованих пацієнтів вакцинуватись відмовились. Серед них 50 % вибрали відповідь «маю сумніви щодо вакцини» та 22, 7% не вказали причину відмови від щеплення. Решта респондентів обрали відповіді «працюю неофіційно і не маю потреби щепитись», «у мене низький рівень СД4 клітин (менше 200)» та «маю сумніви щодо вакцини», «маю сертифікат» (отриманий без вакцинації).

Висновки. До проблем вакцинації від COVID-19у ВІЛ-інфікованих відносимо недостатній рівень охоплення щеплення (63,3 %), що зумовлено активною антивакцинальною кампанією в суспільстві, поширенням неправдивої інформації щодо вакцин у мас медіа та невиправданою безпечністю щодо свого здоров’я частини населення.

COVID-19 vaccines are considered the most promising approach for curbing the COVID-19 pandemic worldwide. However, COVID-19 vaccine hesitancy is increasing worldwide and remains a main concern among vulnerable population including those who are immunocompromised. Studies indicate that people living with HIV, presents poorer COVID-related outcomes compared to those without HIV. This study focuses on understanding reason and beliefs for Covid-19 hesitancies in Ukrainian people living with HIV. We examined COVID-19 vaccination coverage among 70 HIV-positive patients treated at the HIV Unit in “Lviv Oblast Information and Analytical Center for Medical Statistics” (Ukraine) between December 2021 to April 2022. HIV Registry software was used for statistical processing of results. Among the surveyed patients, majority were men (68.6%) and age of the respondents was ranged from 18 to 68 years. 32.9% respondents refused to get SARS-CoV-2 vaccination. Among the patients refusing to get vaccinated, 30.4% knew about their HIV status for more than five years, and 43.5% were diagnosed with clinical Stage 4 HIV/AIDS. At the time of the survey, 62.5% of patients had a CD-4 count below 200 cells/ml. More than half of the participants expressed having doubts about the vaccine (52.2%), chose the answer “I have doubts about the vaccine” from the proposed, and 21.7% did not indicate the reason for refusal of vaccination. The rest of the respondents chose the answers “recently had coronavirus infection” – 13.1%, few (8.7%) felt that since they were unemplyed they did not need to be vaccinated and few (4.3%) other had a low count of CD4 cells (less than 100) therefore were hesitant to get vaccinated. About 32.9% of HIV/AIDS patients surveyed, for whom vaccination was indicated and could protect against the severe course and risk of death from COVID-19, did not receive specific prophylaxis. The most common reason for refusing vaccination was doubts about the quality of the vaccine (52.2%). This population may benefit from educational and informational activities on the reasoned safety of vaccination to address vaccine hecitantcy among this high-risk groups.

Проведені дослідження констатують факт, що у кожного п’ятого пацієнта із лептоспірозом, який одужав, спостерігалась пневмонія. При цьому у пацієнтів із тяжким перебігом хвороби факт наявності пневмонії верифікувався вірогідно частіше, ніж у пацієнтів із середньотяжким перебігом лептоспірозу. Ознаки пневмонії відзначалися у кожного третього пацієнта із лептоспірозом, у якого хвороба завершилась летально.  Пневмонія спостерігалась однаково часто у чоловіків та жінок, незалежно від висліду хвороби.