БЕШИХА У ДІТЕЙ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ

УДК: 616.981.214.2-053.2

В останні роки в багатьох країнах світу спостерігається зростання захворюваності на стрептококову інфекцію. S. pyogenes є причиною багатьох захворювань людини, таких як тонзиліт, фарингіт, пневмонія, скарлатина, імпетиго, бешиха. Якщо скарлатина є типовою хворобою дитячого віку, то на бешиху хворіють в основному дорослі. В умовах сьогодення з-поміж численних нозологічних форм стрептококової інфекції нашу увагу привернула бешиха, що доволі рідко спостерігається у дітей. Мета роботи – вивчити клінічні прояви бешихи у дітей залежно від локалізації патологічного процесу та оцінити отримані результати. Пацієнти і методи. Спостерігали 15 дітей з бешихою віком від 2 до 17 років, які перебували на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні упродовж 2018-2023 рр. Діагноз бешихи базувався на типових клінічних проявах хвороби, даних епідеміологічного анамнезу, результатах бактеріологічних, загальноприйнятих лабораторних, біохімічних, інструментальних, імунологічних методів досліджень. Результати. Упродовж 6-річного періоду наших спостережень (2018-2023 рр.) на лікування в ЛОІКЛ госпіталізовано 15 дітей, хворих на бешиху. Слід зазначити, що 11 з 15 дітей госпіталізовані упродовж 6 місяців другої половини 2023 р. з домінуванням у літні місяці. За локалізацією запального процесу у нашому клінічному дослідженні несподівано високим виявилося число хворих дітей з бешихою обличчя, вуха та волосяної частини голови – 9 (60,0 %) хворих. Початок хвороби в усіх хворих був гострим і характеризувався швидким розвитком симптомів інтоксикації, болем голови, блюванням, які передували місцевим проявам хвороби від кількох годин до 1-2 діб. Температура тіла сягала 38-40 °С. Турбував біль у вухах, з приводу чого троє дітей зверталися до отоларинголога. Бешиха гомілки, діагностована у 5 (33,3 %) дітей, починалася з болю в паховій ділянці, збільшених лімфатичних вузлів, підвищеної температури тіла до 39-40 °С, остуди. На 2-й день виникало почервоніння шкіри та визначалася значна інфільтрація підлеглих м’яких тканин в ділянці локалізації патологічного процесу, що відповідало клініці еритематозної форми хвороби. Особливо тяжкий перебіг бешихи спостерігали у дитини 7 років, що розвинулася на фоні вітряної віспи. Домінуючим шляхом інфікування був екзогенний. Провокувальними факторами, що передували і сприяли розвитку хвороби, були укуси комах, розчухи, подряпини та мікротравми. У двох пацієнтів з бешихою обличчя, які часто хворіли на тонзиліт та гайморит, з високою імовірністю можна припустити ендогенне інфікування, оскільки у них при бактеріологічному дослідженні слизу з ротоглотки виділено S. pyogenes. Висновки. 1. За локалізацією патологічного процесу у дітей домінувала бешиха обличчя, вуха та волосяної частини голови, що характеризувалася тяжким ступенем хвороби. 2. З-поміж клінічних форм бешихи домінувала еритематозна, з усіма класичними проявами хвороби. 3. У частини дітей з бешихою обличчя можна думати про ендогенний шлях інфікування, що підтверджено виділенням S. pyogenes при бактеріологічному обстеженні слизу з ротоглотки. Ключові слова: бешиха, S. рyogenes, діти, стрептококова інфекція.



Докладніше

Випадок септицемії з менінгітом, викликаної Neisseria weaveri, у дитини 7 років

Резюме.Описано рідкісний випадок тяжкого перебігу септицемії з менінгітом у дитини 7 років, що розвинулися в результаті інфікування непатогенною Neisseria weaveri, яка більш відома як коменсал ротової порожнини собак. Хвороба почалася гостро з підвищення температури тіла до 39,0 °С та блювання. Надалі приєдналися марення, психомоторне збудження, різка блідість шкірних покривів, судоми. Згодом шкірні покриви набули ціанотичного відтінку, з’явились геморагічні висипання по всьому тілу. З вищенаведеною симптоматикою хворий доставлений у реанімаційне відділення інфекційної клінічної лікарні з діагнозом: менінгококова інфекція, інфекційно-токсичний шок І ступеня. При бактеріологічному дослідженні слизу з носоглотки та ліквору менінгокок не виявлено. Проте посіви крові містили грамнегативні диплококи, ідентифіковані за допомогою системи Vitek-2 і картки VT2 NH ID як Neisseria weaveri. Унікальність ви-падку полягає в тому, що при типовій клінічній картині генералізованої менінгококової інфекції з геморагічними висипаннями та менінгітом, яка супроводжувалася шоком, при бактеріологічному дослідженні крові виділили «зоонозний» вид нейсерій — Neisseria weaveri. У результаті лікування спостерігалася чітка позитивна динаміка та одужання дитини на 14-й день хвороби. Наведений випадок свідчить, що розпізнавання цього мікроорганізму має клінічне значення, а непатогенну Neisseria weaveri слід розглядати як патоген, що може викликати тяжку септицемію з менінгітом та проявами шоку, навіть без даних про укус собаки в анамнезі. Питання причетності Neisseria weaveri до розвитку захворювання у дітей потребує подальшого вивчення і вимагає міждисциплінарного підходу за участі інфекціоністів, епідеміологів, імунологів та мікробіологів. Ключові слова: Neisseria weaver; діти; септицемія; менінгіт
Докладніше

ЛІМФОАДЕНОПАТІЇ, СПРИЧИНЕНІ BARTONELLA HENSELAE

УДК: 616.428-007.61-022.7-08:579.881.2

Bartonella henselae є збудником хвороби котячих подряпин, основним проявом якої є лімфоаденопатія, яка може проявлятися бацилярним ангіоматозом, ураженням внутрішніх органів, суглобів, очей, серця, нирок. Це захворювання часто зустрічається в практичній роботі лікарів, проте при атиповій формі, яка спостерігається у 20% пацієнтів, буває вчасно недіагностована, імітує лімфоаденопатії, спричинені пухлинами м’яких тканин та кісток, іншими бактеріальними збудниками. Метою роботи було проаналізувати клінічні випадки хвороби котячих подряпин за результатами даних карт стаціонарного хворого, базуючись на провідному клінічному симптомі – лімфаденіті, узагальнити літературні дані, що стосуються захворюваності, особливостей клінічного перебігу та лікування цього захворювання. Наведено опис двох клінічних випадків хвороби котячих подряпин у дорослих жінок 19 та 59 років. Типовий перебіг хвороби в однієї з них на початку захворювання проявлявся  симптомами загальної інтоксикації, гарячкою, збільшенням лімфовузлів на шиї та пахвинній ділянці, збігався в часі з діагностованою попередньо бактеріальною ангіною. Діагностичний пошук завершився встановленням діагнозу та хірургічним втручанням через три місяці від початку клінічних проявів захворювання. У другому випадку субфебрильна температура тіла, болючий лімфатичний вузол у  правій пахвинній ділянці протягом 3 тижнів були підставою двічі проводити інвазивне втручання щодо діагностованого бактеріального процесу нез’ясованої етіології. Причинами запізнілої діагностики та лікування хвороби котячих подряпин у наших пацієнтів був недостатній збір епіданамнезу, відсутність настороженості лікарів, насамперед хірургів, щодо клінічних проявів хвороби та пізнє проведення обстежень для з’ясування етіологічного чинника захворювання. Підвищений титрантитіл IgM до Bartonella.henselae 1:160 та 1:140 у двох випадках були підставою для підтвердження хвороби котячих подряпин. Базуючись на результатах аналізу літератури, представлено огляд типових та атипових проявів хвороби котячих подряпин, діагностики та лікування. Інфікування Bartonella henselae вартовраховувативусіхвипадкахлімфаденітунез’ясованоїетіології, що супроводжується підвищеною температурою тіла, інтоксикаційним синдромом та тривалим перебігом. Для запобігання розвитку гнійних ускладнень, уникнення необґрунтованих інвазивних процедур важливим є своєчасна діагностика та проведення відповідного анамнезу

Докладніше