616.34-008.13/.15:616.8:159.923]-053.2

Актуальність. Відповідно до біопсихосоціальної моделі медицини, синдром подразненого кишечника (СПК) є гетерогенним розладом, що виникає в результаті комплексної взаємодії біологічних, психоемоційних та психосоціальних факторів, комбінація яких є індивідуальною для кожного пацієнта. Мета дослідження: вивчити особливості психоемоційного стану (рівень тривожності, соматизації) в дітей з СПК залежно від клінічного варіанта розладу та характеру провокуючого чинника. Матеріали та методи. У дослідження включили 55 пацієнтів віком 6–12 років з діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV, та 45 дітей групи контролю. Рівень особистісної тривожності визначали за допомогою опитувальника CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Для оцінки соматизації використали тест SOMS (Somatoform Symptom Screening). Результати. У дітей з СПК ми виявили вірогідно вищий рівень тривожності (р < 0,0001) та соматизації (р < 0,0001), аніж у групі контролю. При порівнянні цих показників залежно від клінічного варіанта СПК нами не знайдено вірогідних відмінностей. Проте аналіз їх розподілу відповідно до характеру провокуючого чинника в дебюті розладу продемонстрував суттєво вищий рівень тривожності (р = 0,0006) та соматизації (р = 0,05) саме в дітей зі стрес-асоційованим варіантом СПК. Пряма кореляція між досліджуваними показниками (r = 0,69, p < 0,0001) доводить їх тісний зв’язок та здатність до взаємопідсилення.Висновки. Отримані нами дані підтверджують гетерогенність СПК та вагомість психоемоційних чинників у формуванні цього розладу в дітей, а також необхідність їх врахування при складанні плану індивідуалізованого лікування.

Background. According to the biopsychosocial model of medicine, irritable bowel syndrome (IBS) is a heterogeneous disorder that occurs as a result of the complex interaction of biological, psychoemotional and psychosocial factors. Their combination is individual for each patient. The study aims to evaluate the psychoemotional features (anxiety and somatization) in children with IBS depending on the predominant bowel habit and the trigger factor in the development of the disorder. Materials and methods. We enrolled 55 children aged 6–12 years with a verified diagnosis of IBS, following Rome IV Criteria. The control group included 45 children of the same age and gender. The levels of anxiety and
somatization were assessed by the Children’s Manifest Anxiety Scale and the Somatoform Symptom Screening, respectively. Results.
Children with IBS had significantly higher level of anxiety (р < 0.0001) and somatization (р < 0.0001) in comparison to the control group. We have not found any significant differences in these parameters according to the predominant bowel habit. However, the analysis based on the nature of the trigger factor in the onset of the disorder revealed remarkably higher levels of anxiety (р = 0.0006) and somatization (р = 0.05) in children with stressassociated IBS. Moreover, a direct correlation between the studied parameters (r = 0.69, p < 0.0001) proves their close connection and a tendency to augment each other. Conclusions. Our study confirms a heterogeneity of IBS in children. As psychoemotional factors play a crucial role in the occurrence of IBS, it is necessary to consider them in the development of personalized care planning.

УДК: 616.34-008.6:612.015.1:577.21]-053.2

З позицій біопсихосоціальної моделі медицини, формування синдрому подразненого кишківника (СПК) відбувається у результаті взаємодії біологічних, психоемоційних та психосоціальних чинників, вклад яких у виникнення різних варіантів цього розладу, зокрема в дітей, досліджений недостатньо. Вагому роль в патогенезі СПК у дітей відіграють психоемоційні фактори, які пов’язані не лише з впливом навколишнього середовища, але й з особливостями метаболізму катехоламінів, зокрема з функціональною активністю катехол-О-метилтрансферази (COMT).

Метою нашого дослідження є визначення ролі поліморфізму COMT-гена val158met у формуванні СПК у дітей, а також виявлення асоціацій між генотипом і клінічним варіантом розладу та характером провокуючого чинника.

Матеріали та методи. Матеріалом для молекулярно-генетичного дослідження були зразки ДНК, отримані з ядерних клітин венозної крові  54  пацієнтів із діагностованим СПК  віком від 6 до 12 років. У 48 практично здорових дітей аналогічного віку ДНК виділяли з клітин букального епітелію. Проводили молекулярно-генетичне дослідження однонуклетидного поліморфізму rs 4680 генак  COMT методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) з подальшим аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів. Для статистичного аналізу використовували програми Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.

Результати. Виявлено істотні відмінності у розподілі генотипів локусу 472 G>A (Val158Met) гена COMT у дітей із СПК та в групі контролю. Зокрема гетерозигота 472 GА значно частіше визначалась у групі практично здорових дітей, що узгоджується із даними літератури про її протективний характер. Натомість у пацієнтів із СПК була вищою частота гомозиготних генотипів 472 GG та 472 AA, які асоціюються із зміною функціональної активності катехол-O-метилтрансферази і обидва можуть бути факторами ризику у виникненні СПК (p = < 0,0001).

Висновки. У дітей зі стрес-асоційованим СПК частіше визначали гомозиготний генотип 472 АА COMT, що пов’язаний з розладами больової чутливості, а також порушеннями когнітивних функцій та емоційної сфери. Вища частота гетерозигот 472 GA COMT серед дітей з постінфекційним СПК та СПК, асоційованим із антибактеріальною терапією, вказує на менш вагому роль психоемоційного компоненту та порушення ноцицепції у виникненні даного розладу (p = 0,03).

Following the biopsychosocial model of medicine, the pathophysiological basis of irritable bowel syndrome (IBS) is a combination of biological, psychoemotional, and psychosocial factors. The contribution of each of them to the development of this disorder remains unclear. Psychoemotinal factors, which are involved in the pathogenesis of IBS, are caused not only by the environment but also by the metabolism of catecholamines, particularly by the functional activity of catechol-O-methyltransferase (COMT).

Aim. The aim of current study is to determine the role of Val158met COMT polymorphism in development of IBS in children and to find the link between COMT genotype and clinical type of IBS, between COMT genotype and trigger factor of the disorder.

Methods. We enrolled 54 children aged 6-12 years with verified diagnosis of IBS, according to Rome criteria IV. Control group included 48 children of the same age and gender. For a molecular and genetic study of the single nucleotide polymorphism rs 4680 of the COMT gene was used the PCR (polymerase chain reaction) method with further analysis of the restriction fragment length polymorphism. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analysed with GraphPad (Prism 5.0).

Results:We have revealed significant differences in the distribution of Val158met COMT genotypes in children with IBS in comparison with the control group. There was established that the 472 GА COMT is more prevalent in healthy children and has a protective role in the development of IBS. In contrast, homozygous genotypes 472 GG and 472 AA, which are associated with changes in functional activity of enzyme catechol-O-methyltransferase, may be considered as the risk factors for IBS.

Conclusion:Genotype  472 ААCOMTwas mostly detected in сhildren with stress-associated IBS, which is more related to dysnociception, disorders of cognition, and emotional disturbances. Instead, patients with post-infectious and post-antibiotics IBS offener had heterozygous genotype 472 GА COMT. It underlines the less impact of psychoemotional factors and dysnociception in the pathogenesis of IBS in this group of children.

УДК 616.34-008.6:(616.89-008.44+616.12-008.318)]-079.43-053.2

Мета роботи – вивчення особливостей параметрів варіабельності ритму серця й особистісної тривожності, а також їх вза-ємозв’язку залежно від функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази в дітей із синдромом подразненого кишківника.

Матеріали та методи. Обстежили 26 дітей віком 6–12 років із синдром подразненого кишківника, що діагностований відповідно до Римських критеріїв ІV. Попередньо всім пацієнтам здійснили молекулярно-генетичне дослідження одно-нуклетидного поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази методом полімеразної ланцюгової реакції з наступним аналізом поліморфізму довжин рестрикційних фрагментів. Варіабельність ритму серця оцінили за допомогою кардіоінтервалографії (Нейрософт), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Для визначення рівня особистісної тривож-ності використали опитувальник CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Для статистичного аналізу застосували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.

Результати. Залежно від функціонального поліморфізму гена катехол-О-метилтрансферази обстежених поділили на 3 групи: генотип 472 GA (Val/Met) COMT – 8 осіб; генотип 472 AA (Met/Met) – 10 дітей; генотип 472 GG (Val/Val) – 8 випадків. Часові та спектральні параметри варіабельності ритму серця (ВРС) суттєво відрізнялись у кожній із груп. Найвищий рівень тривожності та найбільший відсоток LF-коливань (переважно симпатична активність) у структурі ВРС визначили в пацієнтів із генотипом Met/Met. Діти з генотипом Val/Val мали істотно нижчий рівень тривожності та порушення автономного балансу з домінуванням HF-коливань (парасимпатична активність). Прямі кореляційні зв’язки середньої сили між тривожністю та параметрами варіабельності ритму серця виявили в групах Val/Val і Val/Met, а в пацієнтів із генотипом Met/Met таких взаємозв’язків не було.

Висновки. Аналіз впливу функціонального поліморфізму val158met гена катехол-О-метилтрансферази на рівень особистіс-ної тривожності та параметри варіабельності ритму серця показав низку особливостей, що важливі для кращого розуміння порушень цереброінтестинальної взаємодії та стресостійкості в дітей із синдромом подразненого кишківника. Ці відомості можна використати для удосконалення чинних схем лікування шляхом доповнення їх різними засобами активаційної терапії, психотерапією, психофармакотерапією.

Ключові слова: ген СОМТ, особистісна тривожність, варіабельність ритму серця, синдром подразненого кишківника, діти.

УДК 616.12-008.318+616.89-08.44]:616.34-008.6]]-053.2

Мета роботи – вивчення часових і спектральних параметрів варіабельності ритму серця, кореляційних зв’язків між її показниками та рівнем особистісної тривожності як одним з основних психоемоційних чинників у розвитку синдрому подразненого кишківника в дітей.
Матеріали та методи. Обстежили 22 дітей віком 6–12 років із діагнозом синдром подразненого кишківника, що встановлений за Римськими критеріями ІV, а також 10 волонтерів відповідного віку. Рівень особистісної тривожності визначали за методикою CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Варіабельність ритму серця як неінвазивна методика є трансдіагностичним біомаркером активності механізмів нейрогуморальної регуляції та потенціалу стресостійкості. Варіабельність ритму серця вивчали методом кардіоінтервалографії (Нейрософт®), короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі. Оцінювали зв’язки між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем тривожності за допомогою кореляційного коефіцієнта рангу Спірмена.
Для статистичного аналізу використовували Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Діти з синдромом подразненого кишківника мали підвищений рівень особистісної тривожності (в 1,7 раза) та значно нижчу варіабельність ритму серця (в 2,2 раза) порівняно з показниками пацієнтів контрольної групи. Також у них виявили недостатню активність симпатичної ланки (LF) на тлі підвищеного рівня нейрогуморальних впливів (VLF) і парасимпатичної (HF) активності. Пряму залежність середньої сили між параметрами варіабельності ритму серця та рівнем особистісної тривожності визначили лише в основній групі.
Висновки. Дослідження, що здійснили, дає важливу інформацію для глибшого розуміння патофізіологічних механізмів виникнення синдрому подразненого кишківника в дітей. Встановили суттєво підвищений рівень особистісної тривожності у дітей із синдромом подразненого кишківника. Зниження варіабельності ритму серця та зміни внутрішньої структури спектра вказують на порушення взаємодій на осі «кишківник – ЦНС», а саме на недостатню активність автономної нервової системи, особливо симпатичного відділу, та посилення нейрогуморальних впливів.