The functionality of redox metabolism is frequently named as an important contributor to the processes of aging and anti-aging. Excessive activation of free radical reactions accompanied by the inability of the antioxidant defense (AOD) mechanisms to control the flow of the reactive oxygen species (ROS) leads to the persistence of oxidative stress, hypoxia, impaired mitochondrial energy function and reduced ATP potential. From a long-term perspective, such changes contribute to the development of chronic diseases and facilitate aging. In turn, preconditioning of a biosystem with small doses of stressful stimuli might cause mobilization of the mechanisms of AOD and control an excessive flow of ROS, which supports optimal functioning of the redox reactions. Those mechanisms are of crucial importance for anti-aging and are also known as a eustress or hormetic response. To ensure continuous support of mild pro-oxidant activity in a metabolic system, close monitoring and timely corrections preventing the development of excessive ROS production are required. The paper introduces the potential of heart rate variability (HRV) as a biomarker of functional and metabolic reserves and a tool to measure stress resilience during aging. The practical approaches to interpretation of HRV are provided based on total power, changes in total power in response to an orthostatic test and activities of all spectral components. It is suggested that the complex of those parameters can reflect the
depth of oxidative stress and may be used to guide lifestyle interventions and promote active longevity.

In accordance to Rome IV Criteria irritable bowel syndrome (IBS) is classified into four subtypes: IBS with predominant constipation (IBS-C), IBS with predominant diarrhea (IBS-D), with mixed bowel habits (IBS-M) or IBS, unsubtyped. Some authors distinguish a post-infectious subtype of IBS, in which an acute episode of infectious gastroenteritis is a trigger of the disorder. In all the other cases, mostly psycho-emotional stress is the trigger factor, with this variant being defined as stress-associated subtype of IBS.  

Aim: to study the peculiarities of the formation and course of IBS in children, depending on the trigger factor. A total of 54 patients aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS according to Rome criteria IV have been examined. The trigger factor of the onset of IBS was established by the interrogation of patients and their parents. The levels of trait anxiety and somatization were assessed by Children's Form of the Manifest Anxiety Scale (CMAS) questionnaire and Somatoform Symptom Screening (SOMS) test respectively. The Catechol-O-methyltransferase (COMT) gene val158met polymorphism was estimated by the polymerase chain reaction. Enzyme immunoassay Ridascreen Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples.

Results. We have diagnosed post-infectious subtype of IBS in 30 children. In this group we have found significantly higher concentration of fecal calprotectin (60.0 (35.6; 129.0) vs 31.2 (21.1; 58.7 mkg/g of feces)), which is consistent with pathogenesis of this subtype of IBS. On the contrary, we have discovered that psycho-emotional stress was the trigger factor of the onset of IBS in 22 patients (stress-associated subtype of IBS). Children with stress-associated IBS had higher levels of trait anxiety (25.1±5.7 vs. 18.7±6.4) and somatization (11.1 ± 4.0 vs. 8.6 ± 3.1) in comparison to patients with post-infectious subtype of the disorder. Furthermore, the analysis of the COMT gene polymorphism revealed, that almost the half patients (48%) with stress-associated IBS had 472 AA (Met/Met) genotype. Met/Met carriers have genetically determined low enzymatic activity of COMT, which may lead to decreased elimination of catecholamines and is associated with chronic stress. In contrast, only 31% of children with post-infectious subtype of IBS were found to have 472 AA (Met/Met) genotype.

Conclusions. Our study suggests that not only predominant bowel habit, but also trigger factor in the development of IBS determine the heterogeneity of the disorder. This approach may be used for classification of IBS in children, as it dictates treatment strategy.

Wstęp: Zespół jelita drażliwego jest czynnościową chorobą przewodu pokarmowego, charakteryzującą się bólem brzucha, nieregularnymi stolcami i wzdęciami.
Leczenie powinno być kompleksowe, ukierunkowane na symptomy i obejmować korektę diety, środki farmakologiczne, interwencje psychoterapeutyczne itp.
W większości przypadków klinicznych do leczenia jelita drażliwego włączane są probiotyki ze względu na ich wpływ na kolonizację bakteryjną jelit, aktywność immunologiczną, metaboliczną i motoryczną jelit.
Cel: ocena skuteczności probiotyków (Lactobacillus reuteri DSM 17938) u dzieci z zespołem jelita drażliwego oraz określenie optymalnego czasu trwania terapii.
Metody: Do badania włączono 108 dzieci w wieku 6–12 lat ze zweryfikowaną diagnozą IBS zgodnie z kryteriami Rzymskimi IV. Do oceny głównych objawów klinicznych zastosowano 4-punktową skalę Likerta. Do ilościowego oznaczenia kalprotektyny w próbkach kału zastosowano test immunoenzymatyczny Ridascreen Calprotectin (R-Biopharm AG, Niemcy).
Wyniki: U wszystkich pacjentów objawy kliniczne różniły się istotnie od poziomu wyjściowego już po 10 dniach terapii (p=<0,0001). Po 3 miesiącach u 44,4% pacjentów nie występowały praktycznie żadne objawy, u pozostałych występowały epizodyczne, łagodne objawy kliniczne, które nie ograniczały codziennego funkcjonowania dziecka. Pomimo tendencji do spadku stężenia kalprotektyny przy każdym kolejnym oznaczeniu, istotną różnicę w stosunku do poziomu początkowego stwierdzono dopiero po 3 miesiącach (p <0,0001).
Wnioski: Dynamika objawów klinicznych i stężenie kalprotektyny w stolcu wskazują na skuteczność stosowania bakterii Lactobacilli przy wszystkich postaciach klinicznych IBS u dzieci. Optymalny czas trwania terapii probiotycznej powinien wynosić 1-3 miesiące, nawet przy całkowitym ustąpieniu objawów klinicznych.
Poziom kalprotektyny może służyć jako kryterium zaprzestania stosowania probiotyku lub odwrotnie, przedłużenia kursu o ponad 3 miesiące.

УДК: 616.34-008.13/.15-085.246.1-036.8-053.2

З позицій біопсихосоціальної моделі медицини, синдром подразненого кишківника (СПК) є гетерогенним розладом, оскільки  на його формування впливають численні фактори у різних комбінаціях. Однак, при будь-якому клінічному варіанті СПК до схем лікування входять пробіотики, що діють на метаболічну та імунну активність, бактеріальну колонізацію кишківника та його моторику.
Мета дослідження: вивчити ефективність застосування пробіотиків, що містять лактобактерії (Lactobacillus reuteri DSM 17938) при різних варіантах СПК у дітей та визначити оптимальну тривалість курсу лікування. 
Матеріали і методи.  В дослідження включено 114 дітей віком 6-12 років з діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV. Інтенсивність клінічних проявів до початку лікування та в динаміці оцінювали з використанням 4 - бальної шкали Лайкерта. Визначення концентрації фекального кальпротектину проведено за допомогою комерційних лабораторних наборів Ridascreen (R-Biopharm AG, Німеччина) методом імуноферментного аналізу. Для статистичної обробки отриманих даних використано програмне забезпечення Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Наше дослідження підтверджує гетерогенність СПК у дітей не лише за клінічним варіантом, але й за чинником, що спровокував дебют розладу. Стрес-асоційований СПК характеризується вищою частотою та інтенсивністю астеновегетативного синдрому (р = 0,0003). При постінфекційному варіанті СПК натомість більш виражене субклінічне запалення слизової оболонки кишки, про що свідчать вищі показники фекального кальпротектину (р = 0,0003). При контролі через 10 днів та 1 місяць на фоні достовірного зниження інтенсивності клінічних проявів, чи повного їх зникнення, рівень фекального кальпротектину все ж залишався підвищеним.
Висновки. Ефективність застосування  лактобактерій при всіх клінічних варіантах СПК у дітей підтверджується позитивною динамікою клінічних проявів та концентрації фекального кальпротектину. Оптимальна тривалість курсу пробіотикотерапії повинна складати не менше 1-3 місяці, навіть при відсутності клінічних симптомів.

Following the biopsychosocial model of medicine, irritable bowel syndrome (IBS) is a heterogeneous disorder, which is caused by multiple factors in different combinations. However, in most clinical cases probiotics are included in the treatment of IBS due to their influence on intestinal bacterial colonization, and immune, metabolic and motoric activity of the gut. 
The aim of the study is to evaluate the efficiency of probiotics (Lactobacillus reuteri DSM 17938) in children with IBS and to determine the optimal duration of the treatment.
Materials and methods. We examined 108 children aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS, according to Rome criteria IV. Assessment of the main clinical symptoms was obtained by 4- point Likert scale. Enzyme immunoassay RIDASCREEN Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analysed with GraphPad (Prism 5.0).
Results. Our study revealed the heterogenety of IBS in children not only according to clinical subtype, but also due to the trigger factor of the disorder. Patients with stress-related IBS were characterized by the higher level of asthenic syndrome and autonomic dysfunction (р = 0,0003). In contrast, children with post-infectious IBS had higher concentration of fecal calprotectin, which is a result of low-grade intestinal inflammation (р = 0,0003). After 10 days and 1 month since the beginning of treatment, we have observed a significant decrease in the severity of clinical syndromes, but the level of fecal calprotectin remained elevated.
Conclusions. The efficiency of probiotics was confirmed by positive dynamics of clinical signs and the level of fecal calprotectin in children with various clinical subtypes of IBS. Even in the absence of any symptoms, the optimal duration of the use of Lactobacillus reuteri DSM 17938 in children with IBS should be 1-3 months.