УДК : 616. 34 - 008.  1 - 008. 6 -  002 - 085.  851- 036. 8 - 053. 2

Синдром подразненого кишечника (СПК) – це розлад взаємодії на осі «кишечник – головний мозок», що характеризується абдомінальним болем, порушенням частоти/консистенції випорожнень і часто супроводжується психоемоційним дистресом. Зважаючи на обмежені можливості та низьку ефективність медикаментозної терапії СПК у дітей, все більшого значення в лікуванні розладу набувають нефармакологічні методи, зокрема, психотерапевтичні та психосоціальні інтервенції.
Мета – оцінити ефективність введення психотерапії в комплексне лікування СПК у дітей на основі клінічних змін як на соматичному, так і на психоемоційному та психосоціальному рівнях.
Матеріали і методи. До дослідження залучено 54 пацієнти віком 6-12 років із діагнозом СПК,: із них 24 пацієнтам призначено мультимодальну психотерапію і медикаментозне лікування (основна група), а 30 – тільки фармакотерапію (контрольна група). Мультимодальна психотерапія передбачала системне сімейне консультування, елементи когнітивно-поведінкової терапії, релаксаційні техніки та групову арт-терапію в змішаному форматі. Ефективність лікування оцінено за динамікою клінічних проявів із використанням 4-бальної шкали Лайкерта.
Результати. У дітей із СПК, яким додатково призначали психотерапію, зафіксовано достовірне зниження інтенсивності больового та астено-вегетативного синдромів, а також рівня особистісної тривожності порівняно з тими, хто отримував лише симптоматичне медикаментозне лікування. Серед інших критеріїв ефективності введення психотерапії відзначено зменшення частоти клінічних проявів, усвідомлення значущості психоемоційних чинників у розвитку СПК, поліпшення сімейних стосунків і позитивну динаміку соціальних контактів дитини. Зафіксовано значно вищу загальну ефективність лікування, оцінювану батьками, у групі пацієнтів, яким додатково призначали психотерапію.
Висновки. Введення мультимодальної психотерапії до комплексного лікування СПК у дітей виявилось ефективним, що підтверджується зменшенням частоти та інтенсивності клінічних симптомів, поліпшенням психоемоційного стану та підвищенням якості соціальних контактів дітей.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол схвалено місцевим етичним комітетом. Отримано інформовану згоду опікунів дітей.
Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Irritable bowel syndrome (IBS) is a disorder of gut-brain interaction characterized by abdominal pain, changed bowel habits, and often accompanied by psycho-emotional distress. In pediatric practice, according to the limited efficacy of pharmacological treatment, non-pharmacological approaches, particularly psychotherapeutic and psychosocial interventions, are gaining increasing importance in the management of the disorder.
Аim – to evaluate the efficacy of integrating multimodal psychotherapy into the treatment of IBS in children based on clinical changes at the somatic, psycho-emotional, and psychosocial levels.
Materials and methods. The study involved 54 patients aged 6-12 diagnosed with IBS: 24 patients received multimodal psychotherapy in combination with pharmacological treatment (main group), while 30 patients received pharmacotherapy only (control group). The multimodal psychotherapy included family counseling, elements of cognitive-behavioral therapy, relaxation techniques, and group art therapy in a hybrid format. Treatment efficacy was assessed based on the dynamics of clinical symptoms using a 4-point Likert scale.
Results. Children with IBS who received psychotherapy showed a statistically significant reduction in the intensity of pain and asthenic syndrome symptoms, as well as lower levels of trait anxiety, compared to those who received symptomatic pharmacotherapy only. Other indicators of psychotherapy efficacy included decreased frequency of clinical symptoms, increased awareness of the role of psycho-emotional factors in IBS development, improved family relationships, and positive changes in the child's social interactions. Overall treatment efficacy, assessed by parents, was significantly higher in the main group.
Conclusions. Multimodal psychotherapy enhances the efficacy of IBS treatment in children by reducing symptoms and improving emotional well-being and social functioning.
The study was conducted in accordance with the Declaration of Helsinki. The protocol was approved by the local ethics committee. Written informed consent was obtained from the children’s legal guardians.
The authors declare no conflict of interest.

УДК : 616.34-008.6-002:616.12-008.318]-053. 2

Відповідно до біопсихосоціальної моделі існує необхідність голістичного персоніфікованого підходу до менеджменту пацієнтів із цереброінтестинальними розладами, зокрема синдромом подразненого кишечника (СПК). Варіабельність ритму серця (ВРС) можна широко імплементувати у сферу нейро-гастроентерології як неінвазивний маркер для оцінки нейрогуморальної регуляції на осі «кишечник — центральна нервова система» і потенціалу стресостійкості організму.

Мета — дослідити часові та спектральні параметри ВРС у дітей із СПК залежно від патерну випорожнень, що переважає, та природи тригерного чинника в дебюті розладу.

Матеріали та методи. Під нашим спостереженням перебували 22 пацієнти Клінічного центру дитячої медицини віком від 6 до 12 років із діагнозом СПК, установленим відповідно до Римських критеріїв IV. За допомогою методу кардіоінтервалографії (короткі 5-хвилинні записи у фоновій пробі) досліджено параметри ВРС (електрокардіограф «ВНС-мікро» та програмне забезпечення «Нейрософт»). Часові та спект-ральні параметри ВРС використовували як біомаркери для оцінки функціонального стану автономної нервової системи (АНС) і потенціалу стресостійкості організму. Статистичний аналіз проведено за допомогою Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.

Результати. Аналіз ВРС залежно від патерну випорожнень, що переважає, та природи тригерного чинника в дебюті СПК виявив значну гетерогенність пацієнтів за досліджуваними параметрами. У групі з домінуванням запорів зареєстровано найнижчу ВРС за показником загальної спектральної потужності, що супроводжувалось дефіцитом LF-коливань (активність симпатичного відділу АНС) у структурі спектра серцевого ритму. Ще більші відмінності встановили при аналізі параметрів ВРС залежно від тригерного чинника в дебюті СПК. У дітей із постінфекційним варіантом СПК виявлено в 2,4 разу нижчу загальну спектральну потужність, що супроводжувалося виразним дефіцитом як симпатичного, так і парасимпатичного компонентів АНС, тоді як у пацієнтів зі стрес-асоційованим СПК зареєстровано не лише значно вищу загальну спектральну потужність, а й збалансованішу внутрішню структуру спектра ВРС. Частка залучення вищих церебральних впливів у дітей із стрес-асоційованим СПК становила 12%, у пацієнтів із постінфекційним варіантом розладу — 27%, що свідчить про виразніші порушення функціонально-метаболічного резерву.

Висновки. Установлено значну гетерогенність параметрів ВРС у пацієнтів із СПК залежно від патерну випорожнень, що переважає, й особливо від провокувального чинника в дебюті розладу. Ці відмінності слід ураховувати для детальнішої оцінки порушень нейрогуморальної регуляції на осі «кишечник — центральна нервова система» та функціонально-метаболічного резерву організму при розробці персоніфікованих мультимодальних схем лікування СПК у дітей.

УДК :616.33/.34-002-008.6-08-053.2/.36]:001.83

Актуальність. Згідно з біопсихосоціальною моделлю формування функціональних гастроінтестинальних розладів (ФГІР), окрему групу факторів ризику становлять чинники, що діють у ранньому дитинстві. Серед них фігурує стрес немовляти, спричинений поведінкою батьків. Як відомо, найбільш ранніми ознаками раннього стресу є розлади регуляції та функціональні гастроінтестинальні розлади немовлят. Метою дослідження було вивчення зв’язку ранніх проявів стресу немовлят, а саме розладів регуляції та ФГІР дітей раннього віку, з формуванням ФГІР у старших дітей. Матеріали та методи. Дослідження охопило 132 дитини з ФГІР (основна група — ОГ), з них 68 дітей зі синдромом подразненого кишечника (ОГ1) і 64 дитини з функціональною диспепсією (ОГ2). Групу контролю (ГК) становили 60 практично здорових дітей. Проведено поглиблений збір анамнезу за методикою Family history щодо першого року життя дитини. Прояви раннього стресу оцінювали за наявністю ознак розладів регуляції немовлят і ФГІР дітей раннього віку за принципом «є/немає». Результати. В анамнезі дітей з ОГ усі розлади регуляції та ФГІР на першому році життя виявляли частіше, ніж у ГК. Вірогідної різниці частоти ФГІР і розладів регуляції немовлят між ОГ1 та ОГ2 не було. В анамнезі дітей ОГ кольку немовлят констатовано в 39 (29,5 %) випадках, у 7 з них (5,3 %) вона утримувалася понад 3 місяці; зригування — у 42 (31,8 %), у 8 (6,1 %) з них це привело до втрати ваги; у 31 (25,3 %) дитини — розлади випорожнень (переважно схильність до запорів). Розлади сну спостерігалися в анамнезі в 30 (22,7 %) дітей з ОГ; надмірна збудливість, тривалий плач, гіперестезія — у 31 (23,5 %) дитини з ФГІР. Домінували 1–2 розлади в ОГ і ГК, 3–4 розлади виявили в анамнезі у 12 дітей з ОГ і лише в однієї дитини з ГК. Свій емоційний стан протягом першого року життя дитини більшість матерів з ОГ (81 — 61,4 %) описували як тривожний, скаржилися на стійке відчуття втоми, невпевненості в собі та власній спроможності добре доглядати за дитиною. Висновки. Розлади регуляції і ФГІР дітей раннього віку є чинником ризику формування ФГІР у старших дітей. Не виявлено зв’язку окремих варіантів розладів регуляції та ФГІР дітей раннього віку з певними функціональними розладами в старших дітей. Раннє втручання, що передбачає мультидисциплінарний підхід до ведення немовляти з ознаками стресу, може послабити або навіть нівелювати цей вагомий чинник ризику формування ФГІР у старших дітей.

Ключові слова: діти, функціональні гастроінтестинальні розлади, стрес, фактори ризику

Background. According to the biopsychosocial model of functional gastrointestinal disorders (FGIDs), early childhood factors play an important role, particularly infant stress influenced by parental behavior. The earliest manifestations of such stress are newborn regulatory disturbances and FGIDs in infancy. The purpose was to investigate the relationship between early manifestations of infant stress, namely regulation disorders and FGIDs in young children, and the formation of FGIDs in older children. Materials and methods. A total of 132 children with FGIDs (study group, SG) were examined, including 68 with irritable bowel syndrome (SG1) and 64 with functional dyspepsia (SG2). The control group (CG) consisted of 60 healthy children. A detailed history (family history method) of the first year of life was taken, with an assessment of early stress markers (regulatory disturbances and infant FGIDs) on a yes/no basis. Results. Children in the SG had a significantly higher prevalence of early regulatory disturbances and FGIDs compared with the CG. No significant differences were found between SG1 and SG2. Following symptoms were reported during infancy in the SG: infantile colic — in 39 cases (29.5 %), which persis­ted beyond 3 months in 7 (5.3 %) of them; regurgitation — in 42 (31.8 %), of which in 8 (6.1 %) led to weight loss; bowel movements disturbances — in 31 (25.3 %) (mostly constipations); sleep disturbances — in 30 (22.7 %) cases; excessive excitability, prolonged crying, or hyperesthesia — in 31 (23.5 %). Combination of one to two disturbances were most common in both SG and CG, whereas 3–4 disturbances were observed in 12 children in the SG and only one in the CG. Most mothers of SG children (81; 61.4 %) described their emotional state during the child’s first year of life as anxious, with persistent fatigue and a lack of confidence in their caregiving abilities. Conclusions. Infant regulatory disturbances represent a significant risk factor for FGIDs in later childhood. No associations were identified between particular types of early regulatory disturbances and specific FGIDs in older children. Early intervention, involving a multidisciplinary approach to the management of an infant with stress symptoms, may reduce or even eliminate this significant risk factor for later FGID development in older children.

Keywords: children, functional gastrointestinal disorders, stress, risk factors

УДК 616.34-008.1-053.2/.5

Функціональні гастроінтестинальні розлади, зокрема, синдром подразненого кишечника (СПК), є однією з найпоширеніших причин звернень до дитячого гастроентеролога.

Мета - визначити мікросоціальні фактори ризику виникнення СПК та їхній вплив на розвиток захворювання.

Матеріали і методи. До дослідження залучено 54 пацієнти віком 6-12 років із діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV, а також 50 практично здорових дітей із групи контролю з використанням «family history» (описово-феноменологічний збір анамнезу життя в когось із батьків пацієнта). Для статистичного аналізу отриманих даних використано програми «Microsoft Excel» і «GraphPad Prism 5». Для порівняння частотних показників незалежних груп застосовано критерій Xi-квадрат Пірсона (χ²) без поправки Єйтса на безперервність. Величину p<0,05 прийнято статистично вірогідною.

Результати. У групі дітей із СПК виявили такі сімейні фактори ризику, як схильність до соматизації в матері; частоту відвідування лікарів дитиною >6/рік; частоту відвідування лікарів мамою >6/рік; авторитарний стиль виховання мамою, гіперпротективний - батьком та обтяжений анамнез щодо інших психосоматичних розладів. Для дітей із СПК були більш характерними часті переїдання та харчові непереносимості. Теплі стосунки в сім’ї та демократичний стиль виховання з боку обох батьків можна розглядати протективними факторами щодо виникнення СПК у дитини.

Висновок. Мікросоціальні фактори ризику та протекції мають вагомий вплив на формування СПК у дітей.

Functional gastrointestinal disorders, in particular irritable bowel syndrome (IBS), are one of the most common reasons for referral to a pediatric gastroenterologist.

Aim - to determine microsocial risk factors for irritable bowel syndrome.

Materials and methods. The study involved 54 patients aged 6-12 years with a diagnosis of IBS established according to the Rome IV criteria, as well as 50 practically healthy children from the control group using "family history" (descriptive and phenomenological collection of life history from one of the patient's parents). For statistical analysis of the data obtained, Microsoft Excel and GraphPad Prism 5 programs were used. For the comparison of frequency indicators of independent groups, Pearson's Chi-square (χ²) test was used without Yates' correction for continuity. A p-value < 0.05 was considered statistically significant.

Results. In the group of children with IBS, the following family risk factors were identified: a tendency to somatization in the mother; frequency of visits to doctors by the child >6/year; frequency of visits to doctors by the mother >6/year; authoritarian parenting style by the mother, hyperprotective parenting style by the father, and a burdened history of other psychosomatic disorders. Children with IBS were more likely to have frequent overeating and food intolerances. Warm family relationships and a democratic parenting style on the part of both parents can be considered protective factors for the occurrence of IBS in a child.

Conclusion. Microsocial risk and protective factors have a significant impact on the formation of IBS in children.

The functionality of redox metabolism is frequently named as an important contributor to the processes of aging and anti-aging. Excessive activation of free radical reactions accompanied by the inability of the antioxidant defense (AOD) mechanisms to control the flow of the reactive oxygen species (ROS) leads to the persistence of oxidative stress, hypoxia, impaired mitochondrial energy function and reduced ATP potential. From a long-term perspective, such changes contribute to the development of chronic diseases and facilitate aging. In turn, preconditioning of a biosystem with small doses of stressful stimuli might cause mobilization of the mechanisms of AOD and control an excessive flow of ROS, which supports optimal functioning of the redox reactions. Those mechanisms are of crucial importance for anti-aging and are also known as a eustress or hormetic response. To ensure continuous support of mild pro-oxidant activity in a metabolic system, close monitoring and timely corrections preventing the development of excessive ROS production are required. The paper introduces the potential of heart rate variability (HRV) as a biomarker of functional and metabolic reserves and a tool to measure stress resilience during aging. The practical approaches to interpretation of HRV are provided based on total power, changes in total power in response to an orthostatic test and activities of all spectral components. It is suggested that the complex of those parameters can reflect the
depth of oxidative stress and may be used to guide lifestyle interventions and promote active longevity.