УДК: 616.12-008-06:616.1: 616.153.3]-07

Частина пацієнтів, які потребують проведення планових некардіальних операцій, мають підвищений ризик розвитку серцево-судинних (СС) ускладнень. Для виокремлення таких осіб розроблені рекомендації та алгоритми, які включають комплексне фізикальне, лабораторне та інструментальне обстеження. Рівень
NT-proBNР визнано маркером серцевої недостатності (не завжди клінічно вираженої), загального стану СС системи та прогнозу несприятливих кардіальних подій. Ехокардіографічне обстеження є доступним методом оцінки стану серця, а індекс міокардіальної спроможності (ІМС, індекс Tei) відображає водночас систолічну та
діастолічну функції лівого шлуночка (ЛШ), має унікальну здатність в оцінці глобальної функції серця навіть при геометрично скомпроментованих шлуночках. Зростання ІМС свідчить про порушення
як систолічної, так і діастолічної функції ЛШ. Аналіз зазначених показників може мати вагоме значення для вибору тактики периопераційного менеджменту та прогнозування ускладнень.

УДК 616.127-005.8-089.819-06:616.124-008.318]-037 

Реперфузійна терапія у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST значно зменшила частоту появи шлуночкової тахікардії і фібриляції шлуночків, однак такі аритмії все ж виникають у 6-8% пацієнтів,  створюючи загрозу для їх життя. Метою дослідження стало з’ясування характеру шлуночкових аритмій, які виникають у пацієнтів із гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST упродовж першої доби після первинного черезшкірного коронарного втручання, та їх прогностичної цінності щодо виникнення ускладнень на стаціонарному етапі лікування.

У дослідження залучено 82 особи (середній вік – 62,4±10,2 років; чоловіків – 69,23 (58,6-78,92) %, жінок – 30,77 (21,08-41,4) %). Упродовж 24 годин після стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії усім пацієнтам проведено добовий моніторинг електрокардіограми. Перебіг захворювання аналізували з врахуванням наявних чинників ризику – артеріальної гіпертензії, цукрового діабету, перенесеного Covid-19 та ожиріння.

Шлуночкові порушення ритму були представлені переважно передчасними скороченнями. Достовірно частіше виникали вони в пацієнтів із артеріальною гіпертензією (883,71 (96,0;986,0); р=0,02; р=0,03; р=0,02, у порівнянні з пацієнтами з Covid-19 в анамнезі, цукровим діабетом й ожирінням, відповідно) та перенесеним Covid-19 (711,3 (125,0;846,5); р=0,01; р=0,04, у порівнянні з особами з цукровим діабетом та ожирінням, відповідно). Реєструвались ізольовані передчасні шлуночкові комплекси, пари, триплети, а в осіб з артеріальною гіпертензією та перенесеним Covid-19 – бігемінії, тригемінії, шлуночкові екстрасистоли «R на T»; у цих же хворих спостерігались «пробіжки» шлуночкових екстрасистол та епізоди нестійкої мономорфної і навіть поліморфної шлуночкової тахікардії – Torsades de pointes (за умови поєднання вказаних чинників ризику); переважно в цих пацієнтів на госпітальному етапі виникали ускладнення, зокрема фібриляція шлуночків та асистолія, з раптовою зупинкою кровообігу.

Отримані результати є свідченням електричної нестабільності міокарда і вказують, що, поряд з реваскуляризацією, пацієнти з гострим інфарктом міокарда з елевацією сегмента ST вимагають оптимізації медикаментозної терапії. Застосування в складі комплексного лікування внутрішньовенних бета-блокаторів попереджувало появу загрозливих для життя шлуночкових аритмій на стаціонарному етапі лікування.  

Reperfusion therapy in patients with acute ST-segment elevation myocardial infarction significantly reduced the incidence of malignant arrhythmias – ventricular tachycardia and ventricular fibrillation. However, in 6,0–8,0 % of patients with acute ST-segment elevation myocardial infarction, ventricular fibrillation does occur, posing a threat to their lives. The aim of the study was to determine the nature of ventricular arrhythmias occurring in patients with acute ST-segment elevation myocardial infarction during the first day after primary percutaneous coronary intervention, and their prognostic value regarding the development of complications during the inpatient treatment phase.

The study involved 82 individuals (mean age: 62,4±10,2 years; male: 69,23 (58,6-78,92) %, female: 30,77 (21,08-41,4) %). Within 24 hours after the infarct-related artery stenting, all patients underwent a 24-hour Holter ECG monitoring.  The course of the disease was analyzed based on the presence of risk factors such as hypertension, diabetes mellitus, previous COVID-19, and obesity.  Ventricular rhythm disturbances were represented mainly by premature contractions. They occurred significantly more frequently in patients with arterial hypertension (883,71 (96,0; 986.0); p=0,02; p=0,03; p=0,02, compared to patients with a history of COVID-19, diabetes, and obesity, respectively) and in those who had previous COVID-19  (711,3 (125,0; 846,5); p=0,01; p=0,04, compared to individuals with diabetes and obesity, respectively). Isolated premature ventricular complexes, pairs, triplets were recorded, and in individuals with arterial hypertension and previous COVID-19 – bigeminy, trigeminy, and «R-on-T» ventricular extrasystoles were observed. In these patients, «runs» of ventricular extrasystoles and episodes of nonsustained monomorphic and even polymorphic ventricular tachycardia, such as Torsades de Pointes, were also noted (under the condition of combined risk factors); сomplications predominantly occurred in these patients during the hospital phase, including ventricular fibrillation and asystole, leading to sudden cardiac arrest.

The obtained results are evidence myocardial electrical instability and indicate that, patients with acute ST-segment elevation myocardial infarction, in addition to myocardial revascularization, require optimal pharmacological treatment. The use of intravenous beta-blockers as part of complex treatment treatment prevented the occurrence of life-threatening ventricular arrhythmias during the inpatient treatment phase.

УДК 616.12-005. 4-008.4-085. 273. 52

У статті представлено сучасні підходи до антитромботичної терапії в пацієнтів з гострим коронарним синдромом (ГКС), згідно з Настановами Європейського товариства кардіологів (ЄТК) від 2023 року [1]. Проаналізовано алгоритм призначення антитромбоцитарних препаратів та особливості застосування навантажувальних доз, принципи лікування антикоагулянтами в гострій фазі ГКС. Розглянуто альтернативні антиагрегантні стратегії, з врахованням ризику кровотеч. Підкреслено важливість персоніфікованого підходу до менеджменту пацієнтів з ГКС.

 Ключові слова. Гострий коронарний синдром, антитромботична терапія, антитромбоцитарні препарати, антикоагулянти, ризик кровотечі, альтернативні антиагрегантні стратегії.

The article presents modern approaches to antithrombotic therapy in patients with acute coronary syndrome (ACS) according to the European Society of Cardiology (ESC) Guidelines from 2023 [1]. The algorithm for prescribing antiplatelet drugs and the features of the use of loading doses, the principles of treatment with anticoagulants in the acute phase of ACS are analyzed. Alternative antiplatelet strategies are reviewed, considering bleeding risk. The importance of a personalized approach to the management of ACS patients is emphasized. 

 Keywords. Acute coronary syndrome, antithrombotic therapy, antiplatelet drugs, anticoagulants, bleeding risk, alternative antiplatelet strategies.

 УДК 616.127–005.8–036.11–073.97–08–039.57–06–037 

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction – STEMI), не зважаючи на застосування інтервенційних методів лікування, продовжує залишатись загрозливою для життя хворобою. Важливим аспектом ведення пацієнтів із STEMI є оцінка ризиків появи ускладнень, виявлення яких дає змогу своєчасно скоригувати лікувальну тактику і попередити виникнення небажаних подій.

Мета. З’ясувати ускладнення STEMI на стаціонарному етапі та в амбулаторних умовах і визначити предиктори несприятливого прогнозу.

Матеріяли й методи. У дослідженні взяло участь 126 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин з моменту появи симптомів піддавались первинному черезшкірному коронарному втручанню (ПЧКВ). Визначали вміст у крові NT-proBNP (N-кінцевого про-натрійуретичного пептиду В-типу / N-terminal pro-B-type natriuretic peptide – NT-proBNP) та С-реактивного протеїну (СРП) (при ушпиталенні); проводили добовий моніторинг (ДМ) електрокардіограми (ЕКГ) (упродовж 24 годин після стентування інфарктасоційованої коронарної артерії (ІАКА), ехокардіографію (ЕхоКГ) (після реваскуляризації міокарда).

Результати. З’ясовано, що вже в 1-у добу STEMI присутні прояви серцевої недостатности (СН) (згідно значень NT-proBNP) та суттєво зростає активність системного запалення (згідно значень СРП). Встановлено (згідно з даними ДМ ЕКГ), що у хворих із STEMI впродовж 24 годин після стентування ІАКА виникають аритмії, як надшлуночкові, так і шлуночкові – екстрасистоли, епізоди тахікардій, що є свідченням електричної нестабільности міокарда. Виявлено (за результатами ЕхоКГ в перші дні ушпиталення) ознаки ремоделювання міокарда з достовірним збільшенням кінцево-діастолічного розміру та зниженням фракції викиду (ФВ) лівого шлуночка (ЛШ) (у порівнянні з групою практично здорових осіб). Згідно з ангіографічними критеріями, оптимальна перфузія міокарда була досягнута лише в 73,02 % пацієнтів, у 18,25 % випадків спостерігали недостатнє відновлення перфузії, а у 8,73 % - феномен невідновленого кровоплину. Серед ускладнень, які виникали на стаціонарному етапі лікування – рецидив інфаркту міокарда (ІМ), повторна ішемія, гостра СН, тромбоз стента, асистолія, гостра аневризма ЛШ, епізоди стійкої шлуночкової тахікардії, фібриляція шлуночків. На амбулаторному етапі спостерігались повторні госпіталізації з приводу кардіовакуляних (повторний ІМ, нестабільна стенокардія, гіпертензивний криз, декомпенсація СН, гостра лівошлуночкова недостатність) та некардіоваскулярних подій. Статистично значущі предиктори виникнення ускладнень: NT-proBNP при виникненні STEMI – предиктор появи гострої СН на стаціонарному етапі лікування (порогове значення ≥2,10 нг/мл); СРП (порогове значення ≥8,09 МО/мл) та ФВ ЛШ (порогове значення ≤57,00 %) при поступленні в стаціонар – предиктори виникнення повторних госпіталізацій з приводу кардіоваскулярних подій.

Висновки Реваскуляризація міокарда шляхом стентування ІАКА не відновлює в повній мірі його електричну стабільність та функціональну здатність, що є підгрунтям для виникнення кардіальних подій у ранній та віддалений післяінфарктний період. Зростання значень NT-proBNP та СРП, а також зниження ФВ ЛШ при ушпиталенні є предикторами несприятливого прогнозу пацієнта. Збільшує кількість повторних госпіталізацій з приводу кардіоваскулярних подій недостатнє відновлення перфузії міокарда під час ПЧКВ.          

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перфузія міокарда, NT-proBNP, С-реактивний протеїн, аритмії, ремоделювання міокарда, ускладнення, предиктори прогнозу.

Despite the widespread use of interventional treatment methods, acute myocardial infarction with ST segment elevation (STEMI) remains a life-threatening condition. An important aspect of managing patients with STEMI is the assessment of the risks of complications, the detection of which allows timely adjustment of treatment tactics and prevention of adverse events.

Objective.To identify complications associated with STEMI during hospitalization and outpatient setting and to determine predictors of unfavorable prognosis.

Materialsand Methods. The study included 126 patients with STEMI who underwent primary percutaneous coronary intervention (PCI) within 24 hours of symptom onset. Blood levels of N-terminal pro-B-type natriuretic peptide (NT-proBNP) and C-reactive protein (CRP) were measured upon admission, daily monitoring (DM) of ECG was performed (within 24 hours after stenting of the  infarct-related artery (IRA)) and echocardiography (Echo) was performed after myocardial revascularization.

Results. It was found that already on the 1st day of STEMI there are early manifestations of heart failure (HF) (based on NT-proBNP levels) and a significant increase in systemic inflammation activity (according to CRP levels). According to to the results of the 24-hour ECG monitoring, patients with STEMI during the first day after PCI with stenting of the IRA, arrhythmias occur, both supraventricular and ventricular premature contractions, tachycardia episodes, which is evidence of electrical instability of the myocardium. Echo performed early during hospitalization showed signs of myocardial remodeling, with a significant increase end-diastolic size left ventricular and decreased ejection fraction (EF) compared to a group of practically healthy individuals. According to angiographic criteria, optimal myocardial perfusion was achieved only in 73.02% of patients, while 18.25% had insufficient reperfusion, and 8.73% experienced no-reflow phenomenon. Complications that occurred during hospitalization included recurrent myocardial infarction (MI), recurrent ischemia, acute HF, stent thrombosis, asystole, acute left ventricular aneurysm, sustained ventricular tachycardia (VT), and ventricular fibrillation. During outpatient stage, there were recurrent hospitalizations due to cardiovascular (recurrent MI, unstable angina, hypertensive crisis, decompensated heart failure, acute left ventricular failure) and non-cardiovascular events. Statistically significant predictors of complications were: NT-proBNP levels at onset of STEMI (threshold value ≥2.10 ng/mL) predicted acute heart failure during hospitalization; CRP (threshold value ≥8.09 mg/mL) and left ventricular EF (threshold value ≤57.00%) at admission to the hospital are predictors of repeated hospitalizations for cardiovascular events.

Conclusions. Myocardial revascularization by stenting of the IRA reduces myocardial ischemia but does not fully restore its electrical stability and functional capacity, which is the basis for the occurrence of cardiac events in the early and late post-infarction period. Elevated NT-proBNP and CRP levels and reduced EF upon hospital admission serve as predictors of an unfavorable prognosis for the patient. Insufficient myocardial perfusion recovery during PCI increases the rate of repeated hospitalizations for cardiovascular events.

Keywords: ST-elevation myocardial infarction, myocardial perfusion, NT-proBNP, C-reactive protein, arrhythmias, myocardial remodeling, complications, prognostic predictors.

УДК 616.127-005.8-036.11-073.97:[616.98:578.834.1]-089.819.1-036

Гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST (ST-elevation myocardial infarction, STEMI) на сьогодні залишається провідною причиною госпітальної смертності. Пріоритетом у лікуванні таких пацієнтів є якнайшвидше проведення реперфузійної терапії з відкриттям просвіту інфарктпов’язаної коронарної артерії (ІПКА) шляхом її стентування. Перебіг STEMI визначає якість відновлення перфузії міокарда, а  також наявні у хворого чинники ризику (ЧР), серед яких все більшу увагу привертає перенесений COVID 19.

Мета – оцінити особливості перебігу STEMI у пацієнтів, що перенесли COVID 19, з врахуванням ефективності відновлення міокардіальної перфузії після стентування ІПКА, активності системного запалення, проявів серцевої недостатності, характеру аритмій та структурно-функціонального стану міокарда. 

Матеріал і методи. У дослідження включено 135 пацієнтів із STEMI, які упродовж 24 годин від початку симптомів піддавались черезшкірному коронарному втручанню (ЧКВ) із стентуванням ІПКА. Пацієнтів розподілено на дві групи: із перенесеним COVID-19 (n=76) та без наявності цього ЧР (n=59). Оцінено рівні С-реактивного протеїну (СРП), фібриногену (ФГ), NT-proBNP; швидкість клубочкової фільтрації (ШКФ); результати добового моніторування (ДМ) ЕКГ, ехокардіографії; показники міокардіальної перфузії (за шкалою MBG – Myocardial blush grade) та геометрію лівого шлуночка (ЛШ).

Результати. Повне відновлення коронарного кровоплину (TIMI-3) після стентування ІПКА було наявне у всіх пацієнтів; оптимальний рівень міокардіальної перфузії (MBG_TIMI-3 3) досягнуто майже в 2/3 хворих. Серед пацієнтів з недостатнім відновленням перфузії міокарда (MBG_TIMI-3 ≤ 2) спостерігали достовірно вищі рівні СРП, ФГ та NT-proBNP, які в осіб, що перенесли COVID-19, статистично значуще переважали відповідні в пацієнтів без цього ЧР. Одночасно у всіх пацієнтів відмічали легке зниження функції нирок (згідно із значеннями ШКФ). Упродовж доби після ЧКВ (за результатами ДМ ЕКГ) реєструвались часті надшлуночкові та шлуночкові екстрасистоли і пароксизми тахікардій, з тенденцією до більшої частоти суправентрикулярних аритмій та тривалості епізодів шлуночкових тахікардій у пацієнтів із перенесеним COVID 19. У пацієнтів з недостатнім відновленням міокардіальної перфузії зміни показників структурно-функціонального стану міокарда (збільшення кінцево-діастолічного розміру та зниження фракції викиду (ФВ) ЛШ) були виразнішими, у порівнянні з хворими з оптимальною перфузією, а за наявності перенесеного COVID 19 ФВ ЛШ в динаміці спостереження знижувалась, в той час як у пацієнтів без цього ЧР – зростала (р ≥ 0,05). За наявності перенесеного COVID-19 частіше спостерігали патологічне ремоделювання ЛШ. 

 Висновки. Перенесена коронавірусна хвороба є важливим чинником ризику несприятливого перебігу STEMI. У таких пацієнтів недостатнє відновлення міокардіальної перфузії асоціюється з вищою активністю системного запалення, виразнішими проявами серцевої недостатності, частішим виникненням суправентрикулярних аритмій, гіршими показниами структурно-функціонального стану міокарда та більшою часткою випадків патологічного ремоделювання лівого шлуночка.

Ключові слова: гострий інфаркт міокарда з елевацією сегмента ST, перенесений COVID-19, стентування інфарктпов’язаної коронарної артерії, перфузія міокарда, особливості перебігу.    

Abstract. Acute ST-segment elevation myocardial infarction (STEMI) remains one of the leading causes of in-hospital mortality today. The priority in the treatment of such patients is the earliest possible initiation of reperfusion therapy aimed at restoring patency of the infarct-related coronary artery (IRA) through stent implantation. The clinical course of STEMI depends on the quality of myocardial perfusion recovery and the presence of patient's risk factors (RFs), among which a history of COVID-19 is receiving increasing attention.

Objective: To assess the clinical course characteristics of STEMI in patients with a history of COVID-19, focusing on the effectiveness of myocardial perfusion restoration after IRA stenting, systemic inflammation activity, manifestations of heart failure, types of arrhythmias, and myocardial structural and functional parameters.

Materials and Methods: The study included 135 patients with STEMI who underwent percutaneous coronary intervention (PCI) with IRA stenting within 24 hours of symptom onset. Patients were divided into two groups: those with a prior history of COVID-19 (n=76) and those without this risk factor (n=59). Levels of C-reactive protein (CRP), fibrinogen (Fg), NT-proBNP, glomerular filtration rate (GFR), results of 24-hour electrocardiographic (ECG) monitoring, echocardiographic parameters, myocardial perfusion according to the Myocardial Blush Grade (MBG) scale, and left ventricular (LV) geometry were evaluated.

Results: Complete coronary blood flow restoration (TIMI-3) was achieved in all patients. Optimal myocardial perfusion (MBG _TIMI-3 = 3) was observed in approximately two-thirds of the cohort. Among patients with suboptimal myocardial perfusion recovery (MBG _TIMI-3 ≤ 2), significantly higher levels of CRP, fibrinogen, and NT-proBNP were found, with statistically higher values in individuals with a history of COVID-19 compared to those without this risk factor. All patients showed mild renal dysfunction based on GFR values. Within 24 hours post-PCI, 24-hour ECG monitoring revealed frequent supraventricular and ventricular extrasystoles and tachycardia paroxysms, with a tendency toward more frequent supraventricular arrhythmias and longer episodes of ventricular tachycardia in prior COVID-19 patients. In patients with impaired myocardial perfusion, echocardiographic indicators of myocardial structure and function—such as increased end-diastolic diameter and reduced left ventricular ejection fraction (LVEF)—were more markedly altered compared to those with optimal perfusion. Notably, in patients with a history of COVID-19, LVEF tended to decline over time, whereas in those without this risk factor, it improved (p ≥ 0.05). Pathological LV remodeling was more frequently observed in patients with a history of COVID-19.

Conclusions. A history of coronavirus disease represents a significant risk factor for adverse outcomes in patients with STEMI. In this population, impaired  myocardial perfusion is associated with heightened systemic inflammation, more severe manifestations of heart failure, a higher incidence of supraventricular arrhythmias, poorer structural and functional myocardial parameters, and an increased prevalence of pathological left ventricular remodeling.

Keywords: ST-segment elevation myocardial infarction, prior COVID-19, infarct-related coronary artery stenting, myocardial perfusion, clinical course features