УДК 614.23:616.314:331.101.3

Актуальність. Ефективне управління персоналом є одним із ключових чинників сталого розвитку закладів охорони здоров’я в умовах трансформації системи медичної допомоги, зростання конкуренції на ринку медичних послуг та підвищення вимог з боку пацієнтів. Мотивація персоналу розглядається як фундаментальний елемент, що забезпечує відповідність роботи команди цінностям закладу та пацієнтоорієнтованому підходу. Питання трудової мотивації медиків є об’єктом уваги світової наукової спільноти. Міжнародний досвід свідчить, що мотиваційний профіль стоматолога еволюціонує: якщо на етапі вибору професії часто домінують фінансова безпека та престиж, то в процесі практичної діяльності на перший план виходять концепція «стоматології як способу життя», гнучкість графіка та автономія. Вітчизняні дослідники також наголошують на необхідності модернізації управлінських підходів через впровадження економічної незалежності медичних центрів та покращення технічного оснащення. Проте, попри значну кількість теоретичних напрацювань, механізми адаптації цих моделей до умов сучасних українських медичних закладів різних форм власності потребують глибшого емпіричного аналізу. Метою роботи є оцінка рівня задоволеності лікарів-стоматологів чинною системою мотивації праці та обґрунтування напрямів її вдосконалення на основі результатів анкетного опитування. Матеріали і методи. Дослідження проведено із застосуванням соціологічних та аналітичних методів. Основним методом збору первинної інформації було анкетне опитування, яке дозволило отримати узагальнену оцінку мотиваційних чинників та ставлення респондентів до чинної мотиваційної політики роботодавців. Матеріалом дослідження були результати анкетного опитування 33 практикуючих стоматологів. Результати та їх обговорення. Результати продемонстрували, що хоча рівень заробітної плати залишається пріоритетним стимулом для 87,9% респондентів, лише 6,1% опитаних повністю задоволені поточною оплатою праці. Виявлено критичний дефіцит системного матеріального заохочення: понад 70% лікарів взагалі не отримують премій чи бонусів. Водночас зафіксовано високу значущість нематеріальних факторів, таких як можливості професійного розвитку (63,8%) та мікроклімат у колективі (57,6%). Проблемою є низька прозорість мотиваційної політики: лише 15,2% учасників вважають чинну систему справедливою та відкритою. Загалом, майже половина респондентів (48,4%) оцінили наявну систему стимулювання негативно. На основі отриманих даних розроблено пірамідальну модель мотивації, яка інтегрує матеріальний фундамент з нематеріальними, організаційними, професійними, психологічними та інформаційними компонентами. Висновки. Проведене анкетне дослідження підтвердило наявність суттєвого дисбалансу між очікуваннями лікарів-стоматологів та детермінованими управлінськими практиками. Запропонована пірамідальна модель мотивації, яка поєднує всі види стимулів та інформаційну прозорість, спрямована на підвищення ефективності праці, зниження плинності кадрів, формування лояльності персоналу та покращення якості стоматологічних послуг завдяки високій вмотивованості медичного персоналу.

УДК 316.346.2:615.1:614.2

Мета роботи – встановити наявність ґендерних чинників у професійній реалізації майбутніх фармацевтичних фахівців у контексті фармацевтичної безпеки держави.

Матеріали і методи. Для досягнення мети було проведено пілотне анонімне онлайн-опитування. Інструментом збору первинної інформації був опитувальник, створений у Google Forms. Матеріалами дослідження стали відповіді 145 респондентів – студентів старших курсів фармацевтичного факультету (денної та заочної форм навчання) та фармацевтів-інтернів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Використано методи інформаційного пошуку, системно-аналітичного, логічного аналізу та анкетування.

Результати й обговорення. З’ясовано, що більшість респондентів навчалися або працювали у переважно жіночому колективі (84,8%). Про рівноправність у можливостях професійної реалізації фармацевтів засвідчили 71,7% опитаних. Значна частина респондентів у професійній діяльності не стикалася з ґендерною дискримінацією (61,4%), водночас понад п’ята частина опитаних (21,4%) зауважили наявність неоднакового ставлення до осіб різної статі у фармацевтичному середовищі. Зокрема, було зазначено про упередженість під час найму на роботу (51,6% відповідей), що стосувалась осіб обох статей. Іншими ознаками дискримінації були неоднакова оплата праці (16,1%), обмежений доступ до керівних посад (12,9%), сексуальні домагання (9,7%) та обмеження у кар’єрному зростанні (6,5%). Пріоритетом щодо ґендерного складу майбутнього професійного середовища понад половина всіх опитаних вважає змішаний колектив (54,5%). При цьому стать керівника для більшості респондентів (71,7%) не має значення.

Висновки. Встановлено наявність ґендерних чинників у професійній реалізації майбутніх ФФ, що проявляється через горизонтальну та вертикальну асиметрію у фармацевтичному середовищі. Такі диспропорції класифіковано як потенційні ризики для ФБ держави. Виявлені залишкові ознаки сегрегації під час найму на роботу осіб обох статей мають переважно суб’єктивний характер. Водночас результати опитування свідчать про поступове нівелювання ґендерних стереотипів серед майбутніх фармацевтів.

УДК 338.45:658 + 615.620

Вступ. Проблематика фармацевтичної безпеки (ФБ) у сучасному світі трансформувалася з вузькоспеціалізованого питання охорони здоров’я на ключовий складник національної та глобальної безпеки.

Мета роботи – обґрунтування та формування логічно вивіреної, внутрішньо узгодженої та пріоритезованої стратегії розвитку ФБ України.

Матеріали і методи. Матеріалами дослідження стали 16 елементів ФБ та 39 чинників зовнішнього та внутрішнього середовища ФБ України. Використано методи системного підходу, TOWS-аналізу, парних зіставлень, агрегації, моделювання, сценарного аналізу, пріоритезації, формалізації й узагальнення.

Результати й  обговорення. ФБ розглянуто як багаторівневу системну категорію, що охоплює сукупність взаємопов’язаних елементів і функціонує у трьох взаємопов’язаних площинах: «Безпека суб’єктів», «Держава та регулювання» та «Розвиток і суспільство». Сформовано 11 TOWS-стратегій, згрупованих у чотири логічні блоки (WT, WO, ST, SO), які агреговано у три комплексні стратегічні напрямки з різним рівнем пріоритетності: критичним, високим і середнім. Встановлено, що взаємозв’язок між елементами ФБ, TOWS-стратегіями та стратегічними напрямками підтверджує динамічний характер ФБ як системи, здатної до адаптації в умовах високої невизначеності. Запропоновано пріоритезовану модель стратегічного розвитку ФБ України, побудовану за логікою «виживання → зростання → удосконалення», що поєднує безпеку суб’єктів, інституційну регуляцію та стратегічний розвиток суспільства.

Висновок. Реалізація запропонованої стратегії розвитку ФБ сприятиме підвищенню стійкості фармацевтичної системи України у довгостроковій перспективі, її адаптивності до кризових загроз та формуванню передумов для сталого розвитку.

10 жовтня 1965 року народилася Оксана Левицька – доктор фармацевтичних наук, професор кафедри організації і економіки фармації ДНП «Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького». Оксана Левицька – знана дослідниця, талановитий педагог і мудра наставниця. Вона гармонійно поєднала у собі глибокий інтелект науковця та невичерпну щирість і сердечність справжньої Українки. Життєвий та науковий шлях Оксани Романівни не просто відміряний роками, а наповнений світлом, беззавітною добротою та глибокою любов’ю до фармації.

УДК 614.274:338.2:35:615.1:303.62(477)

Питання фармацевтичної безпеки України знаходиться у центрі уваги багатьох дослідників. Водночас рівень впливу суб’єктів суспільних відносин на стан фармацевтичної безпеки держави залишається не розвіданим. Мета роботи – з’ясувати думку фармацевтичної спільноти про рівень відповідальності суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. Матеріали і методи. Предметом дослідження була роль 14 суб’єктів суспільних відносин. Використано методи: анкетного опитування за допомогою Google Forms, яке поєднане з експертною оцінкою, математичної статистики та узагальнення. В опитуванні взяли участь 166 науково-педагогічних, наукових та аптечних працівників. Результати. Серед 14 суб’єктів суспільних відносин найбільший рівень відповідальності за стан фармацевтичної безпеки України характерний для центральних органів виконавчої влади України у галузі охорони здоров'я (МОЗ України, Державної служби України з лікарських засобів та контролю за наркотиками, Національної служби здоров’я України), а меншою мірою – для органів регіонального управління й місцевого самоврядування та нефармацевтичних громадських об’єднань. Найвагомішим пріоритетом Стратегії національної безпеки України для сприяння розвитку фармацевтичної безпеки майже чотири п’ятих експертів зазначили захист прав, свобод і законних інтересів громадян України. Висновки. Шляхом експертного оцінювання встановлено різний рівень відповідальності 14 суб’єктів суспільних відносин за стан фармацевтичної безпеки України. З’ясовано високий ступінь сприяння розвитку фармацевтичної безпеки п’яти пріоритетів Стратегії національної безпеки України.