УДК 618.15+618.146)-053.1]-036-053.6

Вроджені вади жіночих статевих органів складаються з групи різноманітних відхилень від нормальної анатомічної будови. Лікування вроджених вад розвитку жіночих статевих органів залежить від типу аномалії та охоплює як ендоскопічні, так і відкриті оперативні втручання.

Метою роботи було представити випадок вродженої атрезії піхви в поєднанні з атрезією шийки матки в дівчини-підлітка, якій проведено гістеректомію.

Клінічний випадок. Під час хірургічного втручання у дівчини з розумовою відсталістю з приводу гострого апендициту запідозрено вроджену патологію розвитку матки. Під час подальшого обстеження встановлено діагноз – аплазію піхви та шийки матки. Дитина отримувала консервативну терапію (гормональні контрацептиви), проте були порушення режиму лікування, що зумовило необхідність у повторній госпіталізації та ургентному хірургічному втручанні – гістеректомії з правобічною тубектомією та лівобічною аднексектомією. Післяопераційний перебіг пройшов без ускладнень.

Висновки. Дівчата препубертатного і пубертатного віку з первинною аменореєю та циклічним абдомінальним болем обов’язково повинні оглядатись дитячим гінекологом із метою підтвердження/виключення обструктивних аномалій розвитку матки або статевих шляхів, їхнього своєчасного лікування та запобігання розвитку можливих ускладнень. Вибір тактики хірургічного лікування атрезії піхви поєднаної з аплазією шийки матки має бути індивідуальним у кожному випадку із урахуванням супутньої патології та соціального статусу дитини.

Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів.

Congenital malformations of the female genital organs consist of a group of various deviations from normal anatomical structure. Management of the congenital abnormalities of the female genital tract depends on the type of malformation and includes both endoscopic and conventional surgeries.

The aim of this study was to present the case of congenital vaginal atresia associated with cervical atresia in adolescent female patient, in which hysterectomy was performed.

Clinical case. During surgery, due to the acute appendicitis in a female patient with mental retardation, the uterine congenital malformation was suspected. After further investigation, the diagnosis of vaginal and cervical aplasia was established. She received conservative therapy (peroral contraceptives), but there were disturbances in the medication regime that caused the necessity of rehospitalization and emergent surgery – hysterectomy with the right-side tubectomy and left-side adnexectomy. The postoperative course was uncomplicated.

Conclusion. Girls of prepubertal and pubertal age with primary amenorrhea and cyclic abdominal pain should always consulted by a gynecologist in order to confirm/exclude malformations of uterus and genital tracts, their timely treatment, and prevention of possible complications. The choice of surgical treatment for vaginal atresia combined with cervical atresia should be individual in each case, bearing in mind associated pathology and social status of the child.

The research was carried out in accordance with the principles of the Declaration of Helsinki. The research protocol was approved by the Local Ethics Committee of the institution mentioned in the work. The informed consent of the patients was obtained for the research.

No conflict of interests was declared by the authors.

Background: The diagnosis of adnexal torsion is challenging due to the absence of specific symptoms that can determine the postponing of surgery, and as the consequence, the development of necrotic changes of adnexa. Nowadays, the surgical treatment of patients with this pathology shifting to the ovary-sparing surgery (detorsion) despite to the presence of necrotic changes during surgery. By that, the question of the choice of the method of treatment in case of adnexal torsion still under debate between pediatric surgeons and gynecologists

Aim of the study was to summarize the own experience in treatment of patients with adnexal torsion

Methods: This study was based on the results of retrospective and prospective analysis of treatment of 73 patients with adnexal torsion, who were operated at Lviv Regional Children’s Clinical Hospital «OHMATDYT» during 2010-2022 years. Diagnosis was established on results of clinical investigation and ultrasonography (US). It was performed 74 surgical procedures (one patient was operated twice), among them 57 (77%) by laparoscopic and 17 (23%) by open approach (laparotomy). It was 49 (66,2%) ovary-sparing surgeries (detorsion with or without cystectomy) and 25 (33,8%) – adnexectomy.

Results of the study were evaluated by the statistical program StatPlus: mac, AnalystSoft Inc. (version v8). Results: The average age of patients was 11,5±0,5 years. Abdominal pain (in 100%) and vomiting (in 49,3%) were the main clinical appearances. Unilateral ovarian enlargement and peripherally displaced follicles were the most frequent US findings. The absence of the blood supply was revealed in 39,5% and the whirlpool sign in 11,6% of patients. Among all patients, simple torsion confirmed in 24,3%, while the torsion caused by cyst or dermoid tumor, revealed in 75,7% of patients. Detorsion was performed only in 24,3% of patients and in 42,5% of patients it was supplemented by cystectomy. Adnexectomy was performed in 32,2% of patients.

Conclusions. The diagnosis of adnexal torsion should be considered in all females with acute abdominal pain syndrome. Ultrasonography with or without Doppler is the first-line imaging modality. Detorsion was performed regardless of the degree of torsion, and indications for adnexectomy were the presence of a dermoid cyst and clear signs of ovarian necrosis. Laparoscopic detorsion, simple or with cystectomy, is the method of choice for treatment of patients with adnexal torsion. (TCM-GMJ June 2024; 9 (1):P23-P27)

УДК 618.11-006.2-053.1/.31-07-08

Показання і методи хірургічного втручання в новонароджених із пренатально виявленими кістами яєчника залишаються предметом дискусій. 

Мета-узагальнити власний досвід лікування новонароджених із вродженими кістами яєчника.

Матеріали та методи. Роботу побудовано на результатах лікування 15 немовлят, яких оперували в І хірургічному відділенні КНП ЛОР «Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «ОХМАТДИТ»(КНП ЛОР «ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ») упродовж 2010–2021 рр. Для підтвердження діагнозу після народження у всіх новонароджених проведено ультрасонографію (УСГ). За ургентними показаннями одразу після народження госпіталізовано 7 (46,7%) дітей, 4 (26,7%) – упродовж першого місяця після народження і 4 (26,7%) – у плановому порядку протягом перших шести місяців життя. Проведено 9 (60%) відкритих і 6 (40%) лапароскопічних втручань. Післяопераційна летальність становила 6,7%. Статистичне опрацювання результатів дослідження виконано з використанням програми «StatPlus: mac, AnalystSoft Inc.» (version v8). 

Результати. Серед 54 плодів після народження наявність кісти підтверджено у 15 (27,8%) новонароджених, яких оперували. Показанням до ургентних втручань одразу після народження (46,7% дітей) була наявність великої (>6 см) кісти у черевній порожнині, яка у двох дітей зумовлювала дихальні розлади і ще у двох – кишкову непрохідність. Збільшення в розмірах кісти з больовим синдромом було показанням до невідкладного втручання упродовж першого місяця життя (26,7% дітей), а наявність кісти без тенденції до зменшення була показанням до планового лікування (26,7% дітей). Зберегти придатки матки вдалось у 20% пацієнтів, а видалити придатки матки довелось у 80%. 

Висновки. У разі антенатального виявлення кісти яєчника слід проводити динамічний УСГ-контроль, що має на меті моніторинг динаміки розмірів кісти. Показаннями до хірургічного втручання в неонатальному періоді є: 1) кісти діаметром >4 см; 2) обґрунтовані підозри на наявність ускладнень (перекрут, самоампутація, компресія органів черевної порожнини); 3) збільшення розмірів кісти після народження дитини. Метод хірургічного втручання потрібно обирати з урахуванням розміру та характеру кістозного утворення. Дослідження проведено відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом КНП ЛОР «ЛОДКЛ «ОХМАТДИТ». На проведення дослідження отримано інформовану згоду батьків. Автори заявляють про відсутність конфлікту інтересів. 

Meckel diverticulum (MD) is one of the most common congenital anomalies of the small intestine [1]. MD results from an incomplete obliteration of the vitelline (omphalomesenteric) duct, which connects the midgut to the yolk sac in the fetus, usually between the fifth and sixth weeks of gestation as the bowel settles into normal anatomical position [2]. Some authors characterized MD by the rule of “twos”: frequency of 2%, 2 times more predominate in males, diagnosed most in children below of 2 years old, located within 2 feet (60 cm) of the ileocecal valve, commonly 2 cm in diam[1]eter, 2 inch (5 cm) of length, and may content of 2 types of ectopic mucosa (gastric and pancreatic) [3-6]. Being in most cases remains asymptomatic [6-8], but in some cases, MD may provoke life-threating complications, such as intestinal obstruction, intestinal bleeding, intraabdominal infection, and umbilical anomalies [4, 5, 9]. The lifetime risk for an MD[1]related complication varies from 4% to 34% [10, 11], and this risk decreases with age [12]. The clear preoperative diagnosis of MD in patients with acute abdominal pain or signs of intestinal obstruction is challenging, despite the availability of modern imaging. Due to that, the lot cases of MD diagnosed intraoperatively [13, 14]. Symptomatic MD always required its removing [7, 15], whereas in cases of incidentally discovered MD there is controversy regarding surgical resection [11, 16, 17]. Traditionally operative management of MD involves laparotomy with diverticulectomy with or without small bowel resection [15, 18]. With the advent of laparoscopic surgery, the intracorporeal diverticulectomy with the laparoscopic stappling devices or laparoscopic-assisted excision, is becoming increasingly popular [19, 20]. However, questions about what type of surgery should be chosen in children with the different types of MD still under debate. The aim of this study was summarized own experience in the management of MD in children.