УДК:611.841.019:611.13̸.16\:616.379-008.64-036.12-092.4.

   Проблема цукрового діабету має велике медичне та соціальне значення. Це зумовлено труднощами ранньої діагностики, широким розповсюдженням та важкістю наслідків хвороби, незважаючи на успіхи її лікування. За прогнозами, до 2030 року їх кількість може зрости до 643 млн або навіть 700 млн. Кількість людей з діабетом у віці 20-79 років в Україні складає 2 млн 325 тисяч. Хоча новітні технології діагностики та лікування широко    застосовуються, діабетична ретинопатія все ще є однією з найпоширеніших причин інвалідності серед працездатного населення. Очні ускладнення цукрового діабету і сьогодні становлять величезну медичну та соціальну проблему у всьому світі. Метою нашого дослідження стало з’ясування особливостей гемомікроциркуляторного русла кон’юнктиви ока щура у субхронічний та хронічний періоди перебігу експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Методи. Дослідження проводили на 25 статевозрілих безпородних білих щурах –самцях, масою 120-130 г. Експериментальний цукровий діабет викликали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми "Sigma" з розрахунку 6 мг на 100 г маси тіла (приготованому на 0,1 моль цитратному буфері, рΗ=4,5). Розвиток цукрового діабету контролювали впродовж 2 тижнів за зростанням рівня глюкози в крові, яку вимірювали глюкозооксидазним методом. Дослідження проводили з другого тижня експерименту на тваринах з рівнем глюкози понад 13,48 ммоль на 1 л. У роботі використовували 2 групи тварин: 1 - група (10 тварин) - з цукровим діабетом, що розвивається (2 тижні після введення стреп-тозотоцину); 2 - група (10 тварин) - з цукровим діабетом, що розвинувся (6 тижні після введення стрепто-зотоцину); 3- група була контрольною (5 тварин), отримували ін'єкції 0,9% фізіологічного розчину упродовж 6 тижнів. Перед забором матеріалу дослідної ділянки тварину виводили з експерименту за допомогою диетилового ефіру. Для мікроскопічного дослідження використовували кон’юнктиву і очні яблука щурів. Препарати попередньо контрастовані (тушшю) вивчали під бінокулярною лупою у прохідному світлі. Мікроскопічні дослідження та фотографування препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ – 1 і цифровим фотоапаратом Nicon D 3100. Результати та підсумок. Як показали наші дослідження, більшу щільність капілярна сітка має в ділянці нижньої перехідної складки кон’юнктиви очного яблука щура. Візуально проглядаються поодинокі капіляри, що мають лінійний напрямок залягання, або окремі ділянки капілярної сітки у вигляді одної чи декількох петель. Досить часто петлі капілярної сітки кон’юнктиви мають полігональну форму. У хворих на експериментальний діабет, викликаний стрептозотоцином, характерним проявом у кон'юнктиві є поява капілярних мікроаневризм, переважно венозного коліна, поява звивистості, зменшення щільності капілярної сітки і, як наслідок, облітерації частини капілярів. Можна чітко стверджувати, що при діабеті відмічається зменшення їхніх просвітів. Проведене дослідження дасть можливість створити патоморфологічне підґрунтя для встановлення оптимальних, з точки зору експериментальної морфології, термінів проведення у майбутньому медикаментозної корекції змін у судинних ланках очного яблука щура у субхронічний та хронічний періоди з метою стабілізації виникаючих та в подальшому прогресуючих явищ діабетичної мікроангіопатії.
Ключові слова: око, кон’юнктива, гемомікроциркуляторне русло, капіляр, ангіопатія, експеримент, діабет, щур.

УДК:611.841.019:616.379-00864-092.4̸.068

   Офтальмологічні ускладнення цукрового діабету і сьогодні становлять величезну медичну та соціальну проблему у всьому світі. Враховуюче вищезгадане, діабетичне ураження структур очного яблука і надалі залишається актуальною проблемою можливого розвитку діабетичного ураження рогівки. Метою нашого дослідження стало з’ясувати особливості мікроструктурної перебудови рогівки щура наприкінці четвертого тижня експериментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету. Методи. Дослідження проводили на 15 статевозрілих, безпородних білих щурах–самцях, масою 120-130 г. Експериментальний цукровий діабет викликали шляхом одноразового внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину фірми "Sigma" з розрахунку 7 мг на 100 г маси тіла (приготованому на 0,1 моль цитратному буфері, рΗ=4,5). Розвиток цукрового діабету контролювали впродовж 2 тижнів за зростанням рівня глюкози в крові, яку вимірювали глюкозооксидазним методом. Дослідження проводили з четвертого тижня експерименту на тваринах з рівнем глюкози понад 15,58 ммоль на 1 л. У роботі використовували 2 групи тварин: 1 - група (10 тварин) - з цукровим діабетом, що розвинувся (4 тижні після введення стреп-тозотоцину); 2 - група була контрольною (5 тварин), отримували ін'єкції 0,9% фізіологічного розчину уп-родовж 4 тижнів Препарати для гістологічного дослідження готували за загальноприйнятою методикою. Мікроскопічні дослідження та фотографування препаратів здійснювали за допомогою мікроскопа МБІ – 1 і цифровим фотоапаратом Nicon D 3100. Результати та підсумок. Як показали наші дослідження, на бі-льшості ділянок зовнішній епітелій був збережений, проте в клітинах базального, середнього та поверхне-вого шарів реєстрували альтеративні зміни. Клітини базального шару розташовувались нещільно. В база-льному шарі траплялись епітеліоцити з вакуолізованою цитоплазмою та з ущільненим, однорідно базофі-льним, пікнотичним ядром. Клітини середнього та поверхневого шарів зовнішнього епітелію рогівки міс-цями розташовувались хаотично. У цих шарах також зустрічались епітеліоцити з вакуолізованою цито-плазмою. У наслідок дистрофічних та некротичних змін клітин базального та середнього шару в пласті зовнішнього епітелію рогівки траплялись вогнища деструктивно змінених епітеліальних клітин. Окрім цього, у задній частині строми рогівки матрикс забарвлювався неоднорідно, в окремих пластинках був дрібнозернистого ацидофільного вигляду. Кератоцити розташовувались розріджено. Цитоплазма окремих кератоцитів набухала, у ній була локалізована надмірна кількість нагромаджених дрібних ацидофільних зерен. Між сполучнотканинними пластинками строми рогівки та десцеметовою мембраною також трапля-лись ділянки набряку. Ендотелій передньої камери ока на окремих ділянках відшаровувався від десцеме-тової мембрани. Були присутні ділянки виточення рогівки де відзначали зменшення кількості рядів клітин середнього та поверхневого шарів. Між сполучнотканинними пластинками строми рогівки та десцемето-вою мембраною також траплялись ділянки набряку з відшаруванням ендотелію передньої камери від дес-цеметової мембрани. Вивчення структурної перебудови у шарах рогівки наприкінці четвертого тижня екс-периментального стрептозотоциніндукованого цукрового діабету дасть можливість провести порівняння глибини патоморфологічних змін на різних термінах, що в подальшому сприятиме створенню патоморфо-логічного підгрунття для встановлення оптимальних з точки зору морфології термінів проведення меди-каментозної корекції змін у шарах рогівки у субхронічний терміни впливу гіперглікемії з метою стабіліза-ції виникаючих та в подальшому прогресуючих явищ діабетичного кератиту.
Ключові слова: око, рогівка, експеримент, патологія, діабет, щур.

УДК:611.84:611.16 ̸ .018.7.019

   Рогівка є важливим компонентом діоптричного апарату ока. Її унікальна структура забезпечує ідеальну прозорість та надає їй світлозаломлювальних властивостей. Актуальними проблемами теоретичної та практичної медицини сьогодення є опрацювання методів реконструкції окапри його травматичних ушкодженнях різного генезу. Серед яких, проникаючі травми та пошкодження очного яблука, які вимагають проведення реконструктивної хірургії з метою максимального відновлення уражених структур в тому числі і рогівки. Проте, частим ускладненням післяопераційної репаративної регенерації рогівки є формування у ній сполучнотканинного рубця, що значно знижує її оптичні властивості і якість бачення в цілому. Метою роботи було мікро- та субмікроскопічне дослідження структурної організації рубця рогівки після проникаючої механічної травми ока. Матеріалом для досліджень слугували зразки рогівки з ознаками рубцювання 19-ти пацієнтів після 12-ти місяців від моменту виник-нення проникаючої травми. За допомогою світлової мікроскопії вивчали поперечні зрізи рогівки, проводили електронно-мікроскопічні дослідження та вивчали кількісний аналіз змін товщини рогівки у парарубцевій та рубцевій зонах у динаміці. Результати та підсумок. Проведене морфологічне дослідження стану рогівки ока після проникаючих травм засвідчило вростання і проліферацію епітелію в строму рогівки у місцях розриву передньої пограничної мембрани та її гіпертрофію по краях дефекту. Серед клітинних елементів окрім кератоцитів з’являються не характерні для нормальної рогівки фібробласти, які відповідають за синтез волокнистих елементів та протеогліканів та міофібробласти, які, завдяки своїм контрактильним властивостям, забезпечують максимальне ущільнення рубця. Тому, репарація супроводжується певними проблемами у вигляді зниження прозорості, що пов'язано з дезорганізацією строми рогів-ки, а також виникнення оптичних аберацій, викликаних контракцією фіброзної тканини внаслідок її перебудови в місці сформованого рубця.
Ключові слова: очне яблуко, оболонки ока, патологія, поранення ока, травма ока, рогівка, регенерація, рубець.