Отримані результати дають змогу стверджувати, що в умовах розвитку експериментального пародонтиту (ЕП) та іммобілізаційного стресу (ІС) відбуваються помітні зміни імунної системи. Це проявлялося поступовим зниженням рівня Т-лімфоцитів з найнижчим ступенем їх вираження у найпізніший етап експерименту, що свідчить про виснаження клітинної ланки імунітету при даному комбінованому модельному процесі. Водночас, експериментальний пародонтит поєднаний з іммобілізаційним стресом характеризується активацією гуморального імунітету на усіх етапах їх формування. Використання препарату тіоцетаму викликало імунокоригувальний ефект на порушені маркери імунних процесів при ЕП і ІС. Отже одержані нами результати дають можливість говорити про доцільність проведення подальших як експериментальних, так і клінічних досліджень із застосуванням тіоцетаму в комплексній терапії ЕП та ІС та його патогенетичне обґрунтування.

The study was devoted to establishing the character of the disturbances content level of TNF-α, IL-6 and IL-10 in the
serum of guinea pigs under the conditions of experimental periodontitis and immobilization stress and to evaluate the effectiveness of the thiocetam use. Experimental studies were performed on 50 guinea pigs, which were divided into three groups. The concentration of IL-6, IL-10 and TNF-α in the blood serum was determined. Experimental combined pathology was accompanied by a gradual and significant increase in the blood content of TNF-α and IL-6 with the highest degree of manifestation on day 15 of the experiment and significant depletion of anti-inflammatory cytokine, indicating a significant predominance of proinflammatory activity of the cytokine profile. The administration of thiocetam had a positive effect on the cytokine profile and contributed to a decrease in the proinflammatory cytokine link and a significant increase in the level of interleukin-10 under conditions of experimental periodontitis and immobilization stress.

Aim. Study of antioxidant (antiradical) activity of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives. Methods. In vitro study of antiradical/scavenging activity using 2,2-diphenyl-1-picrylhydrazyl (DPPH) radicals inhibition assay; IC50 values determination. Results. The series of 29 modified derivatives of 6,7-dihydro-5H-imidazo[2,1-b][1,3]thiazine were evaluated
for their ability to scavenge DPPH radicals in conditions close to physiological at 5 mM concentration, and the IC50 values were determined for the most promising compounds using the serial dilutions method. The structure - antiradical activity correlations were performed and possible mechanisms of action were discussed. Conclusions. Tested 6,7-dihydro-5Himidazo[2,1-b][1,3]thiazine derivatives possess a moderate level of antiradical/scavenging activity.

Результати біохімічних досліджень показали, що на усіх етапах розвитку експериментального пародонтита та іммобілізаційного стресу відбувається послідовне зростання ступеня ендогенної інтоксикації, яке домінувало на 15<у добу експерименту, а саме підвищувався вміст молекул середньої маси МСМ254, МСМ280 і еритроцитарного індексу інтоксикації (ЕІІ) в крові відповідно на 58,5 % (рd”0,05), 80,3 % (р<0,05) і 95,7 % (р<0,05) в порівнянні з першою групою тварин, що є яскравим проявом формування ендогенної інтоксикації. Використання препарату тіоцетаму призвело до зниження ЕІІ – на 47,3 % (р<0,05), МСМ254 на 37,5 % (р1<0,05) та МСМ280 на 46,8 %
(р1<0,05) у сироватці крові порівняно з групою морських свинок, яким не вводили цей препарат, що свідчить про його коригуючий вплив.

Екзогенний алергічний альвеоліт – це імунно-алергічне захворювання, яке викликане інгаляцією дрібнодисперсних частин органічного пилу і характеризується дифузним ураженням альвеол та термінальних бронхіол. Як самостійне захворювання, воно вперше було описане під назвою "легені фермера" або сінна лихоманка у робітників сільського господарства, які контактували з сіном, льоном, зерном. Пізніше, у зв’язку з ростом числа відомих алергенів та прогресивним розвитком пульмонології та алергології, описані інші види ЕАА.
У даний час відомо понад 30 видів екзогенного алергічного альвеоліту, у числі яких "легені пташника" займають одне з провідних місць. Нині існує більше як двадцять професій, серед яких виникає це захворювання. Середня поширеність ЕАА — до 42 випадків на 100 тис. загального населення. Переважають жителі сільської місцевості.
Хворіють 1-5% осіб, які мають контакт з алергеном. Поряд з цим більшість людей, які отримали експозицію антигенного чинника, не хворіють на ЕАА, що свідчить про вірогідність участі Інших (окрім екзогенних) досі не вивчених факторів (Охотнікова ОМ, Усова ОІ., 2017).
За даними Muller-Wening D. (1990) різні форми екзогенного алергічного альвеоліту складають 2,3 % від числа захворювань бронхолегеневого апарату. Ця патологія набула соціального значення, оскільки вона призводить до економічних збитків, спричиняє періоди непрацездатності. У зв’язку з цим екзогенний алергічний альвеоліт входить у пакет проблем, які розробляються алергологами, імунологами, пульмонологами та профпатологами. Діагностика цього захворювання є складною через відсутність чітких клінічних ознак хвороби та подібність клінічної картини з пневмонією, бронхітом, бронхіальною астмою, туберкульозом, саркоїдозом. Дуже показовими у цьому відношенні є дані НДІ захворювань легень та туберкульозу (НДР, 1982), які свідчать про те, що первинні діагнози ЕАА у 54 % випадків були помилковими.
В даний час, не дивлячись на інтенсивний розвиток пульмонології та алергології, кількість видів екзогенного алергічного альвеоліту зростає. З цього питання існує мало фундаментальних експериментальних та клінічних досліджень. Крім цього практично відсутні сучасні видання з цієї тематики і, очевидно, через те лікарі практичної охорони здоров’я мають недостатні знання. У зв’язку з цим виникла необхідність на основі результатів власних, вітчизняних та закордонних досліджень написати цю книгу. Вона має за мету дати лікарям-терапевтам, профпатологам, пульмонологам нову інформацію щодо етіології, патогенезу, діагностики, лікування та профілактики екзогенного алергічного альвеоліту.
Третє видання (перше вийшло у 2001 році, друге у 2007 році) зазнало суттєвих змін і доповнень. Написані нові 9, 10, 11 глави, в яких висвітлюються експериментальні дослідження на морських свинках, що присвячені процесам перекисного окиснення ліпідів і стану антиоксидантної системи в крові і в міокарді тварин та змін показників імунної системи і ендогенній інтоксикації при експериментальному алергічному альвеоліті та адреналіновому пошкодженні міокарда (АПМ) до та після застосування препарату тіотриазоліну та доповнена 1 глава.
Автори сподіваються і будуть щиро вдячні за те, що ця книга дозволить ширше познайомити практичних лікарів та студентів з актуальною проблемою екзогенного алергічного альвеоліту.