УДК 615.28:616.33-006.6

Резюме. З’ясування ще у 1980-х рр. певних позитивних результатів передопераційної (неоад’ювантної)  хіміотерапії (НХТ) при раку грудної залози (принаймні можливості зменшити розміри пухлини) стимулювало дослідження ролі такого лікування і при інших типах пухлин, зокрема при раку шлунка. У цьому огляді літератури ми зосередимось на таких питаннях: 1) потенційні переваги та ризики неоад’ювантної  терапії раку шлунка; 2) етапи дослідження цієї проблеми; 3) показання до НХТ при раку шлунка; 4) кількість циклів НХТ; 5) оптимальний час між НХТ і операцією; 6) роль лімфаденектомії після НХТ; 7) предиктивні маркери; 8) практичні поради щодо застосування схеми FLOT.

UDC 616.33-006-092-089-033.2: 617.55-006]-07

Peritoneal metastases are commonly associated with gastric cancer (GC) recurrence after radical treatment. Thus, patients at a high risk of peritoneal relapse require adjuvant intraperitoneal chemotherapy during the ini tial treatment. Along with clinical and morphological predictors of peritoneal relapse, another approach in surgi cal oncology is proving to be promising today. It refers to the prediction of the risk of developing metachronous peritoneal metastases in various molecular types of GC.

OBJECTIVE — to study the risk of peritoneal relapse in patients with the genomically stable type of GC in com parison to its other molecular types.

MATERIALS AND METHODS

. 37 patients with GC were enrolled into the study and evaluated after the radical treat ment. 19 (51.4 %) patients formed a subgroup with peritoneal relapse and 18 patients (48.6 %) were included into a subgroup without metachronous carcinomatosis in the long term. All patients underwent immunohisto chemical study for the E-cadherin (CDH1 gene) expression in a gastric tumor. The genomically stable molecular type was identified on the basis of the aberrant E-cadherin (CDH1-mutated) tumor phenotype detection.

RESULTS

. There was a statistically significant difference (p = 0.022,  2= 5.22) in the degree of aberrant E-cadherin expression in subgroups of patients with and without peritoneal relapse — 68.4 and 33.3 %, respectively. Hence, it was noted that the genomically stable molecular type had a significant influence on the risk of peritoneal recur rence: the 2-year peritoneal relapse-free survival of GC patients with E-cadherin of aberrant type was 31.6 %, and in GC patients with wild-type E-cadherin expression — 71.4 % (p = 0.022). The 2-year overall survival of GC patients with aberrant type E-cadherin expression was 36.8 %, whereas in GC patients with E-cadherin of the wild type — 77.8 % (p = 0.003).

CONCLUSIONS. The study found that the genomically stable molecular type of GC may serve as a predictive factor associated with an increased probability of peritoneal relapse, as well as a prognostic factor due to its negative impact on patient prognosis. The genomically stable molecular type of GC may be used as a tool for forming a cohort of patients with indications for adjuvant intraperitoneal therapy.

Background. Non-alcoholic fatty liver disease (NAFLD) is a pressing issue in modern society. While excess circulating glucose and insulin resistance contribute to its pathogenesis, the diagnosis poses particular challenges. The purpose of the study was to identify new additional non-invasive diagnostic markers of NAFLD and the risk of developing comorbid diseases in these patients. Materials and methods. The study involved 64 men aged 39 to 62 years: 35 patients were diagnosed with non-alcoholic fatty liver disease according to EASL-EASD-EASO guidelines, 29 patients comprised the control group. The results of complete blood count, biochemical blood tests, and abdominal ultrasound were evaluated in both groups. Results. Patients with NAFLD had significantly higher body weight and body mass index, higher glucose, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, alkaline phosphatase, gamma-glutamyl transferase, alanine aminotransferase, and aspartate aminotransferase. Additional non-invasive markers of NAFLD were high body mass index, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, and alanine aminotransferase, which may also indicate future risks of type 2 diabetes and hypertension. Conclusions. Among patients with NAFLD within three years, hypertension occurred in 22.2 % of cases and type 2 diabetes in 20.0 %, which is higher than in patients without NAFLD (8.7 and 4.3 %, respectively). We found that at the time of initial examination, patients with NAFLD had higher body weight and body mass index, as well as higher glucose, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, alkaline phosphatase, gamma-glutamyl transferase, alanine aminotransferase, and aspartate aminotransferase. From these metrics, we identified high body mass index, HOMA-IR, total cholesterol, triglycerides, low-density lipoproteins, atherogenic index, alkaline phosphatase as potential non-invasive risk markers for NAFLD. This highlights the importance of studying them for the early diagnosis of type 2 diabetes and hypertension, which could improve the treatment of this cohort of patients in the future.

Рак шлунка з імплантаційними метастазами до сьогодні залишається однією із найскладніших проблем клінічної онкології.  У таких хворих традиційно відмічають гіршу відповідь напаліативну хіміо-/таргетну/імунну терапію порівняно з випадками гематогенного чи лімфогенного метастазування. Метою цього дослідження був аналіз актуальних даних медичної літератури щодо сучасних терапевтичних стратегій лікування таких хворих, зокрема сучасних схем системної терапії, паліативних та циторедуктивних втручань у межах концепції конверсійної хірургії, а також методів локорегіонарного впливу, зокрема результатів власних досліджень. Диференційований підхід з урахуванням об’єму метастатичного ураження та сегрегація хворих з олігометастатичним характером патології дають можливість оптимізації комбінованого лікування хворих цієї складної категорії та досягнення тривалих термінів виживаності у високоселективній групі.

УДК: 617.735-002-02.379-008.64-06:616-056.5]-078.73

Вступ. Світова статистика останніх років свідчить про стрімкий ріст захворюваності на цукровий діабет серед населення [1, 2]. У зв'язку із цим, діабетична ретинопатія, основне ускладнення цукрового діабету з боку органу зору, займає одне з провідних місць серед відомих причин зниження зору та сліпоти, а число випадків втрати зору в результаті цього ускладнення зберігає стійку тенденцію до постійного зростання [3]. Але найбільш значною та розповсюдженою причиною зниження зору при цукровому діабеті є патологія сітківки (діабетична ретинопатія) [4-6].

Мета. Тому актуальним є вивчення імунологічних предикторів з метою своєчасної діагностики, попередження ускладнень та профілактики розвитку цього захворювання. Таким чином, з вище описаного видно, що різні хемокіни та їх рецептори відіграють важливу роль в патогенезі цукрового діабету у людини. Вони беруть участь в автоімунному процесу в острівцях Лангерганса підшлункової залози, починаючи з ранньої латентної до клінічної стадії захворювання, скеровуючи з крові в інсуліти потік різних антиген залежних клітин-ефекторів, які декретують спектр прозапальних цитокінів, що призводить до апоптозу та некрозу β-клітин. В той же час в подальшому, у віддалені терміни розвитку цукрового діабету, хемокіни можуть брати участь у виникненні запальних ускладнень, характерних для цього захворювання, особливо мікро- та макроангіопатій: ретино- та нефропатій, атеросклерозу та серцево-судинних захворювань. Існування такої наукової інформації та подальше вивчення даного питання відкривають нові шляхи у створенні методів цілеспрямованої імунотерапії та профілактики цукрового діабету та його ускладнень шляхом специфічної блокади певних ланок імунних механізмів, в яких беруть участь хемокіни та їх рецептори.