UDC 611-018.4:616-085

Introduction. Osteopenia is a multifactorial condition that develops under estrogen deficiency and reduced mechanical loading. Experimental models of postmenopausal osteoporosis enable investigation of bone remodeling mechanisms and evaluation of corrective interventions. Aim. To experimentally evaluate the effect of low-intensity whole-body vibration on bone remodeling, mineral component, and nanocomposite structural organization in ovariectomized rats. Materials and Methods. The study was performed on Wistar rats divided into three groups: SHAM-operated, ovariectomized (OVE), and ovariectomized treated with whole-body vibration (OVE+WBV; 50 Hz, 0.3 g, 30 min/ day, 5 days/week) over 24 weeks. Bone remodeling markers (osteocalcin, alkaline phosphatase, TRAP-5b) were assessed, and the structural characteristics of the mineral phase were analyzed using X-ray diffraction. Results. Ovariectomy resulted in a significant decrease in the bone mineral component as early as week 8, which persisted throughout the study. Whole-body vibration prevented early bone loss during weeks 8–16, as evidenced by higher crystalline phase fraction and increased crystallite size compared to the OVE group. Biochemical markers confirmed increased bone remodeling after ovariectomy, while vibration partially modulated these changes. At week 24, the effect of vibration was no longer statistically significant. Conclusions. Low-intensity whole-body vibration attenuates early post-ovariectomy bone loss and modulates bone remodeling processes, reflected by changes in biochemical markers and mineral phase structure. The effect is most pronounced during the early post-ovariectomy period.

UDC: 340.6+340.13+349:60+349:61+608+614.2

Анотація

У статті розглянуто правові та біоетичні основи діяльності кріобанків клітин і тканин людини в Україні. Показано важливість адаптації національного законодавства до міжнародних стандартів у сфері біобанкінгу, трансплантології та допоміжних репродуктивних технологій. У дослідженні наведено аналіз основ правового регулювання кріобанків, визначено напрямки вдосконалення законодавства України відповідно до європейських стандартів. Для аналізу автори керувалися законами України, директивами Європейського Союзу, рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров'я, документами Ради Європи, а також використовували наукові публікації в галузі медичного права, біоетики, кріобіології та репродуктивної медицини. Були застосовані нормативний, документальний, порівняльний методи аналізу. Встановлено, що чинна нормативно-правова база, що регулює діяльність кріобанків, є фрагментарною, не визначає правовий статус біологічного матеріалу, порядок його успадкування та використання після смерті донора. Запропоновані шляхи вдосконалення правового поля такі: прийняття спеціального закону про біобанки, створення єдиного державного реєстру біологічних зразків, адаптація протоколів та процедур до норм Європейського Союзу. Впровадження запропонованих заходів сприятиме прозорості, етичності та ефективності кріобанків, захисту прав донорів та пацієнтів, а також розвитку біомедичних досліджень в Україні.

Th e paper considers the legal and bioethical foundations of the activity of cryobanks of human cells and tissues in Ukraine. The importance of adapting national legislation to international standards in the fi eld of biobanking, transplantology and assisted reproductive technologies is shown. Th e study provides an analysis of the basics legal regulation of cryobanks, identifi es directions for improving the legislation of Ukraine in accordance with European standards. For the analysis, the authors were guided by the laws of Ukraine, directives of the European Union, recommendations of the World Health Organization, documents of the Council of Europe, and used scientifi c publications in the fi eld of medical law, bioethics, cryobiology, and reproductive medicine. Regulatory, documentary, comparative methods of analysis were applied. It has been established that the current regulatory framework for governing the activities of cryobanks is fragmented, does not determine the legal status of biological material, the procedure for its inheritance and use aft er the donor’s death. Th e proposed ways to
improve the legal fi eld are as follows: adoption of a special law on biobanks, creation of a unifi ed state register of biological samples, adaptation of protocols and procedures to the norms of the European Union. Th e implementation of the proposed measures will contribute to the transparency, ethics, and effi ciency of cryobanks, the protection of the rights of donors and patients, and the development of biomedical research in Ukraine.

УДК: 616. 832 - 004. 2-036. 67-079.43-05

Лафаренко Майя Ярославівна. Клініко-генетична характеристика пацієнтів з прогресуючим перебігом розсіяного склерозу. : дис. ... д-ра філософії : [спец.] 222, 22 / М. Я. Лафаренко. - Львів, 2026. - 277 с. - Бібліогр.: с. 205 -261. (489 назв).

Дисертаційна робота присвячена вирішенню актуальної проблеми сучасної неврології – оцінці ролі варіантів генів фолатного обміну у патогенезі та прогресуванні РС. Наукове дослідження реалізується в межах
мультидисциплінарного підходу, який передбачає інтеграцію клініко-демографічних, психоемоційних, генетичних та біохімічних маркерів у комплексному прогнозуванні перебігу захворювання та розробці
персоніфікованого прогностичного алгоритму ризику прогресування РС.
1. Встановлено, що у хворих на РС депресія і тривога є поширеним клінічним проявом, частота яких зростає зі збільшенням віку та тяжкості перебігу РС. Клінічно значуща депресія спостерігалася у 50,0% пацієнтів
із тяжким перебігом РС та у 18,7% осіб із легким перебігом (p<0,05). Чоловіки більш вразливі психоемоційно (46,2%) порівняно з жінками (31,4%; p=0,04). Найчастішими проявами психоемоційних розладів у хворих на РС були пригнічений настрій (72,1%), негативне ставлення до себе (64,9%) та тривога (58,3%).
2. Алель 1298С гена MTHFR асоційована із підвищеним ризиком розвитку РС (OR=1,61; 95% CI: 1,05–2,46; p=0,027), тоді як алель 1298А має протективний ефект (OR=0,62; p=0,027). Для гена RFC1 генотип 80GG
знижує ризик розвитку РС (OR=0,45; 95% CI: 0,25–0,80; p=0,0056), а носійство алеля 80А підвищує його (OR=2,21; 95% CI: 1,24–3,94; p=0,0056). Для гена NOS3 встановлено, що генотип 4bb асоційований зі
зниженням ризику маніфестації РС, тоді як наявність алеля 4a підвищує ймовірність розвитку захворювання, що вказує на значущу роль ендотеліальної NO-синтази в етіології РС.
3. У хворих на РС рівень гомоцистеїну був значно вищим, ніж в контрольній групі (17,2±3,6 мкмоль/л проти 10,8±2,7 мкмоль/л; p<0,001). Низькі рівні фолатів (<7 нг/мл) спостерігалися у 48,5% хворих (проти 19,6% у
контролі; p<0,01). Зниження вітаміну В12 (<200 пг/мл) асоціювалося з тяжким перебігом РС (EDSS ≥4,5; p=0,02). Підвищений рівень NO (>45 мкмоль/л) корелював із збільшенням частоти рецидивів (r=0,41; p<0,01).
4. Комбінація генотипів 1298AC (MTHFR) + 80GA (RFC1) підвищує ризик розвитку РС у 3,56 разів (OR=3,56; 95% CI: 1,26–10,09; p=0,016), тоді як комбінації 677CC + 80GG та 1298AA + 80GG мають протективний ефект
(OR=0,41 та OR=0,36 відповідно). Водночас, у носіїв генотипу 4bb (NOS3) підвищений індекс маси тіла (BMI) та глюкокортикоїдна терапія сприяли тяжчому перебігу РС та формуванню несприятливого прогнозу.
5. На підставі інтегрованого аналізу клініко-неврологічних, генетичних варіантів MTHFR, RFC1 та NOS3 та показників фолатного обміну розроблено комплексну прогностичну модель стратифікації ризику
прогресування РС, котра надає можливість диференційовано оцінювати ризик несприятливого перебігу захворювання та визначати пацієнтів, які потребують посиленого динамічного спостереження та корекції терапії.

Реферат
Мета. З’ясувати особливості патогістологічних змін стінки початкових відділів тонкої кишки як морфологічної основи розвитку синдрому кишкової недостатності у пацієнтів із гострим панкреатитом.
Матеріали і методи. У 53 хворих із гострим панкреатитом, серед яких у 30 (57%) був помірно тяжкий перебіг, а у 23 (43%) – тяжкий, проведено патогістологічне дослідження препаратів – зрізів та біоптатів стінки тонкої кишки. Матеріал забирали під час фіброгастродуоденоскопії у 17 (32%) пацієнтів, під час операції – у 24 (45%) та на аутопсії – у 12 (23%).
Результати. Порушення структурних елементів стінки тонкої кишки проявлялись ознаками різного ступеня гостроти, поширеності та глибини запалення: від хронічного – у 9 (17%) пацієнтів до гострого інфільтративно–набрякового – у 7 (13%) та дифузного ентериту з компонентом деструкції та ерозивних змін – у 37 (70%). Значення коефіцієнта відношення висоти ворсинок до глибини крипт від 2,4 до 2,2 відповідали помірно тяжкому, а від 2,1 до 1,4 – тяжкому ступеню синдрому кишкової недостатності, що може слугувати об’єктивним критерієм оцінювання його тяжкості.
Висновки. Синдром кишкової недостатності являє собою один із видів органних ускладнень гострого панкреатиту. Виявлені зміни мікроструктури стінки тонкої кишки становлять його морфологічну основу.
Ключові слова: гострий панкреатит; синдром кишкової недостатності; патоморфологічні зміни стінки тонкої кишки.

УДК : 616.329:612.6.06:616-053(477.83)

Поширення рефлюкс-асоційованих захворювань за даними Львівського діагностичного центру.
Матеріали та методи. Проведено ретроспективний аналіз статистичних даних Львівського діагнос-
тичного центру за 2013 — 2018 рр. Проаналізовано 7729 випадків захворювань стравоходу зі 116 457
зареєстрованих випадків патології органів травлення. Оцінювали структуру захворювань стравоходу,
статевий і віковий розподіл пацієнтів. Статистичне опрацювання результатів проведено із використан-
ням загальноприйнятих методів варіаційної статистики.
Результати. Установлено, що на частку патології стравоходу припадало 6,6 % від усіх зареєстрованих
захворювань органів травлення. Найпоширенішими були езофагіт (28,8 %), виразка стравоходу (25,6 %),
діафрагмальна грижа без непрохідності (22,2 %) та рефлюкс-езофагіт (10,0 %). Загалом частка рефлюкс-
асоційованих захворювань становила 67,5 % від усіх випадків патології стравоходу. Серед пацієнтів пере-
важали чоловіки (61,8 %). Найвиразніші статеві відмінності виявлено для виразки стравоходу, езофагіту та
діафрагмальної грижі без непрохідності. Аналіз вікового розподілу показав збільшення кількості випадків
патології стравоходу зі зростанням віку, з максимальними показниками серед осіб віком понад 60 років.
Езофагіт і рефлюкс-езофагіт найчастіше реєстрували в пацієнтів віком 21 — 40 років.
Висновки. У структурі захворювань стравоходу переважали рефлюкс-асоційовані патології, на які при-
падало понад дві третини випадків. Для них характерні виразні статеві та вікові особливості, зокрема
переважання чоловіків серед пацієнтів і збільшення частоти захворювань у старших вікових групах.
Ключові слова: гастроезофагеальна рефлюксна хвороба, рефлюкс-езофагіт, езофагіт, діафрагмальна
грижа, захворювання стравоходу, поширеність.