Scars are a pathological consequence of the functons of recovery and reconstructon afer tssue damage, which affect the patent's appearance, physical functons and cause deformites that have an impact on psychological burden, especially when the scar is located in the maxillofacial area. It is customary to include hypertrophic, atrophic and keloid scars in the pathological group. The purpose of the study: to highlight and analyze data on modern preventon methods and their impact on the formaton of a pathological scar. PRP (injectons of platelet-rich plasma) is one of the modern methods of preventng pathological scars This is a new and modern method of preventon and treatment, which is constantly expanding, and shows great prospects in medicine. Emer J describes in his studies that PRP combined with hardware treatment reduces transepidermal water loss and reduces inflammatory hyperpigmentaton. Wu W and the authors using hypoallergenic microporous tape in their clinical studies proved that it is able to reduce tension in tssues. Limmer EE and the authors used a painless alternatve to cortcosteroid injectons in their studies, namely cortcosteroid tape. A correctly chosen method of preventon and treatment improves a beter aesthetc result, shortens the tme of wound healing, and also reduces the percentage of recurrences in the postoperatve period, which is a desirable result not only for doctors, but also for the loss.
The problem of installation of dental implants in atrophied distal mandibular aspects is extremely relevant. From the point of view of classical twostage implantation, the height deficiency of the alveolar process, due to the topographic proximity of the inferior alveolar nerve, requires the use of so called short or ultra-short implants or vertical augmentation of bone tissue using autologous, allogeneic, xenogeneic materials. Moreover, the installation of classical cylindrical or bullet-shaped implants is possible only in the presence of sufficient width of the alveolar process laterally or medially to the mandibular canal. The invention of single-piece cone-shaped implants of different lengths and diameters has allowed to realize the idea of their installation “bypassing” the inferior alveolar nerve, minimizing or avoiding the need for additional surgery to increase bone volume.
This work demonstrates our own approach to the rehabilitation of patients with dentition defects in the distal mandible by precise analysis of computed tomography scans of patients and the installation of implants “bypassing” the inferior alveolar
Introduction. Pathology of the temporomandibular joint (TMJ) is one of the urgent problems of modern maxillofacial surgery. In the early stages following cartilage damage, the loss of proteoglycans and collagen mesh disorder leads to functional disorders and diffculties in daily life. The aim of the present work was to diagnose the damage to cartilage and bone components of TMJ in traumatic fractures of the mandibular condylar process (MCP), and to study the correlation of magnetic resonance imaging (MRI) results and biochemical parameters in dynamics. Materials and methods. 22 males with traumatic condylar fractures were considered for the study. All patients underwent MRI upon admission, for 30 and 180 days after the treatment. To study the degree of bone and cartilage damage of TMJ, the levels of pyridinoline (PID) and deoxypyridolin (DPID) were determined by fluorescent immunoassay in the urine samples of patients, both before the treatment and after 21, 30 and 180 days. Results and discussion. Upon admission after MRI, only 22.73±9.14% of the subjects showed damaged joint surfaces while, on the 30th day - 31.82 ± 10.16% and on the 180 day - 40.91±10.73%. Biochemical studies performed in the frst days after injury showed an increased PID in all patients and increased levels of DPID in 20 patients, with average values of 150.82±10.73 and 37.00±2.22 nmol/mmol creatinine, respectively. Conclusions. MRI offers good analysis of all structures in joints, being able to detect damage to the articular cartilage only when present, and less suitable for detecting cartilage disorders as a disease stage, which precedes the lesion. Instead, tissue markers of PID and DPID bone destruction can be used to diagnose lesions of cartilage structures in very early stages and make predictions on the disease and its treatment.
Процедура відкритого синус-ліфтингу при проведенні дентальної імплантації може спричинити перфорацію мембрани Шнайдера. Натепер відомо багато методів закриття перфорації синусової мембрани. Проте часті інтрахірургічні й післяопераційні ускладнення вимагають пошуку нових способів і матеріалів для підвищення продуктивності операції та зменшення тривалості хірургічного лікування пацієнтів.
Мета дослідження: провести аналіз сучасних вітчизняних та іноземних літературних даних щодо застосування медичних адгезивів для закриття перфорації мембрани Шнайдера під час операції відкритого синус-ліфтингу й оцінити їхню ефективність. У дослідженні використано аналітичний і бібліосемантичний методи. Наукову інформацію щодо дослідної тематики отримано з таких ресурсів пошукових систем: електронної бібліотеки авторефератів, дисертацій ресурсу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, PubMed, Medline, MedNet, Embase, BMJ Group, Free Medical Journals, Free Medical Book, Scirus. На підставі аналізу літературних даних виявлено, що медичні біоадгезиви є найновішими матеріалами, які використовуються в стоматологічній практиці, мають переваги швидкого й неболючого нанесення, стійкості до інфекції, гемостатичні властивості, відсутність токсичності, хорошу герметизацію ранових поверхонь, високу міцність сполучення тканин і комфортні для пацієнтів. Використання в щелепно-лицевій хірургії сполук із новими позитивними якостями поряд із упровадженням сучасних технологій, апаратури й інструментів дозволить підвищити продуктивність операції відкритого синус-ліфтингу при проведенні дентальної імплантації, зменшити кількість інтрахірургічних і післяопераційних ускладнень, тривалість оперативних втручань, виконувати їх із найнижчим ризиком для пацієнта на високому професійному рівні.
Резюме. технологія «Стратегічна імплантація», яка полягає у встановленні бікортикальних імплантатів у кортикальні та стійкі до резорбції ділянки верхньої та нижньої щелеп із їх негайним функціональним навантаженням, є сучасною та добре задокументованою методикою. однак реставрація однієї зубної дуги, що виконується за наявності у пацієнта на протилежній щелепі власних зубів, коронок чи мостоподібних конструкцій, знімних пластинкових протезів вимагає ретельного підходу до діагностики та планування лікувальних заходів. так, екструдовані, інтрудовані, дистоповані або навіть сильно нахилені зуби в протилежній дузі повинні бути вирівняні або видалені. міжзубні проміжки, що існують, необхідно закрити, а знімні протези повинні бути замінені фіксованими ортопедичними конструкціями, щоб досягти стабільних гармонійних контактів та успішного результату імплантації на протилежній щелепі. Часто коронки та мостоподібні конструкції, що існують, повинні бути скориговані відносно протилежної дуги або навіть замінені з метою вирівнювання оклюзійної площини та пристосування щелепи, на якій наявні природні зуби, до протилежної щелепи, на якій буде встановлено імплантати. У дослідженні перераховано низку критеріїв, які необхідно брати
до уваги, вирішуючи питання тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження, а також обґрунтовано доцільність проведення допоміжних втручань на протилежній щелепі відповідно до вимог стратегічної імплантації, невиконання яких є підставою до відмови пацієнту в лікуванні. Мета дослідження – на основі аналізу фахової літератури та серії клінічних випадків сформулювати вимоги до тотального протезування верхньої щелепи за наявності повністю/частково збереженого зубного ряду на нижній щелепі. матеріали і методи. описано та проаналізовано 4 випадки тотальної реабілітації верхньої щелепи з використанням бікортикальних імплантатів у протоколі негайного навантаження з обґрунтуванням проведення коригуючих втручань на нижній щелепі. Результати досліджень та їх обговорення. На основі аналізу фахової літератури, власного досвіду та наведених клінічних прикладів сформульовано 7 основних вимог до протезування на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження з огляду на можливість досягнення оптимальних оклюзійних співвідношень: – однакова довжина жувальної площини з обох боків;
– однакова ширина жувальної площини з обох боків (близько8 мм);
– уникнення контактів між фронтальними зубами верхньої і нижньої щелеп під час оклюзії та жування;
– симетрична крива Шпеє з обох боків;
– ідентичний функціональний жувальний кут Планаса з обох боків (цей аспект включає довжину та положення горбків, які спрямовують жувальний рух);
– паралельність або близькість жувальної площини до горизонталі Кемпера;
– видалення всіх зубів мудрості.
обґрунтовано доцільність проведення коригуючих операцій/маніпуляцій на нижній щелепі у випадку виготовлення верхньощелепної циркулярної мостоподібної конструкції на бікортикальних імплантатах у протоколі негайного навантаження.
Висновки. На відміну від протезування на традиційних двоетапних остеоінтегрованих імплантатах, вимоги до тотальної протетичної реабілітації щелеп на бікортикальних імплантатах згідно з концепцією «Стратегічна імплантація» є набагато суворішими. З іншого боку, ці вимоги на сьогодні зрозумілі, прийнятні, логічні й чітко визначені. Довгостроковий успіх реабілітації залежить не лише від ретельного дотримання хірургічного протоколу бікортикальної імплантації, але й від адекватного протезування з урахуванням дентального статусу антагонуючої щелепи.