Хронічний панкреатит (ХП) – це запальне захворювання, що прогресує і призводить до незворотного пошкодження підшлункової залози, спричиняючи екзокринну та ендокринну недостатність. Оптимізація фармакотерапії ХП є критичним питанням через зростання поширеності захворювання та необхідність економічно ефективних та науково обґрунтованих стратегій лікування. Використання ABC/VED-аналізу надає можливість класифікувати та пріоритезувати ліки на основі їхньої клінічної значущості та економічної доцільності.
Мета. Автори дослідження мали на меті оптимізувати фармакотерапію хронічного панкреатиту із застосуванням ABC/VED-аналізу в контексті маркетингових та фармакоекономічних досліджень.
Методи. Дослідження охоплювало комплексний огляд нормативних документів, клінічних рекомендацій та фармакоекономічних оцінок. Було проведене багатопрофільне експертне опитування за участю 50 медичних працівників, включно з гастроентерологами, хірургами, ендокринологами, лікарями загальної практики та фармацевтами. ABC-аналіз застосовували для класифікації ліків на основі їхнього внеску у вартість, тоді як VED-аналіз класифікував препарати на життєво важливі (V), необхідні Україна та бажані (D) групи. У дослідженні також оцінювали нормативно-правову базу для фармакотерапії ХП на національному та міжнародному рівнях.
Результати. Дослідження виявило невідповідності між національними та міжнародними нормативно-правовими документами щодо фармакотерапії ХП. Серед 30 проаналізованих лікарських засобів п’ять препаратів (Іміпенем + Циластатин, Меропенем, Метронідазол, Цефотаксим, Ципрофлоксацин) були віднесені до всіх чотирьох регуляторних документів. ABC- аналіз засвідчив, що 82.21% загальних витрат були виділені на препарати категорії А, 15.54% - категорії B та 2.25% - категорії C. VED-аналіз виявив, що 43% препаратів були класифіковані як життєво необхідні, тоді як 57% були необхідними, при цьому жоден препарат не вважався необов’язковим. Комбінована матриця ABC/VED показала, що препарати категорії A/V мали
найбільшу частку витрат (41.54%), що підкреслює їх пріоритетність у лікуванні ХП.
Висновки. Застосування ABC/VED-аналізу у фармакотерапії ХП дає змогу структуровано та економічно обґрунтовано підійти до вибору ліків. Дослідження виявило регуляторні розбіжності, які можуть вплинути на доступність ліків та ефективність лікування. Результати дослідження надають рекомендації на основі доказів щодо оптимізації фармакотерапії ХП, забезпечуючи відповідність як міжнародним стандартам, так і національній політиці охорони здоров’я. Подальші дослідження повинні бути зосереджені на інтеграції фармакоекономічних оцінок у клінічне ухвалення рішень та на відповідному оновленні національних протоколів лікування.
Ключові слова: хронічний панкреатит, фармакотерапія, ABC-аналіз, VED-аналіз, регулювання лікарських засобів, фармакоекономіка.

Ефективність процесу тренування під час занять фізичною культурою, в першу чергу, залежить від відповідності ступеня навантаження, рівню фізичного розвитку і підготовленості студентів, а також від стану здоров’я і функціональних можливостей організму осіб, які займаються спортом. Медичне забезпечення тренування осіб, що займаються спортом, передбачає спільну роботу лікаря і викладача з фізичного виховання (тренера) для удосконалення цього процесу. Аналіз протоколів лікарсько-педагогічного спостереження дозволяє складати адекватні програми для конкретного контингенту осіб, що займаються спортом, з можливістю їх подальшого корегування.

ВООЗ визначає ППД як  «активну  комплексну  турботу  про  тіло, розум  і  дух  дитини,  а  також  включає  підтримку сім'ї». У законодавчо-правових актах України зазначається, що метою педіатричної паліативної  допомоги  (ППД)  є  підтримання найкращої  якості  життя  дитини  та  надання підтримки її родині, що охоплює полегшення симптомів захворювання, послуги для сім’ї, догляд до моменту смерті та протягом пері-оду втрати. Надання  паліативних  послуг  педіатричним пацієнтам – один із пріоритетних напрямів  розвитку  медичних  послуг  населенню у нашій країні, що відображено у низці законодавчих документів України.

Генітальний ендометріоз (ГЕ) – гінекологічна хвороба, яка характеризується розростанням
тканини, гістологічно подібної на ендометрій, за межами порожнини матки. Поширеність недуги зросла до 30,0 % у пацієнток із безпліддям і до 45,0 % – у пацієнток із хронічним тазовим болем, що певною мірою визначає якість життя, впливає на кар’єру, повсякденну діяльність, сексуальні та соціяльні стосунки, фертильність. ГЕ впливає на функції не лише ушкоджених і суміжних органів, а й віддалених: печінки, селезінки, підшлункової, щитоподібної, надниркових залоз, серцевої і нервової систем.
Сьогодні немає способів радикального лікування ГЕ. Основні напрями й вимоги до лікування ГЕ – усунення або послаблення больового синдрому, зниження захворюваности, збереження або відновлення репродуктивної функції, максимальне відтермінування рецидиву хвороби та поліпшення якости життя пацієнток. У лікуванні ГЕ досягнуто певних успіхів, особливо завдяки застосуванню сучасних гормональних лікарських засобів. Попри це, не розв’язано проблему лікування хворих на ГЕ залежно від віку, індивідуальних особливостей, локалізації, клінічних ознак, наявности соматичних уражень, що ускладнює лікування. Нагромаджений досвід свідчить, що курація ГЕ буде найефективнішою за умов поєднання хірургічних і терапевтичних методів лікування, які наукова медична спільнота шукає обґрунтовано і невпинно.

На сьогодні контроль дітонародження є важливим аспектом життя. Вагітність може нести ризик погіршення здоров’я жінки через велике навантаження на її організм. Ідеальна контрацепція має бути безпечною, ефективною, оборотною, простою у використанні, широко доступною, а також доступною за ціною [1]. Починаючи з 60-х років ХХ століття спостерігається постійний розвиток гормональної контрацепції. Проте на сьогодні недостатньо відомостей про вплив типу контрацепції на рівень сексуального задоволення та комфорт використання. Мета дослідження — порівняти якість статевого життя жінок, які користуються оральною контрацепцією, із якістю статевого життя жінок, які користуються внутрішньоматковою системою, що секретує левоноргестрел. При порівнянні враховувалися такі фактори: комфорт використання, менструальний цикл, рівень лібідо, самопочуття та вплив на стосунки з партнером. Матеріали та методи. У дослідженні взяли участь 129 жінок, які повинні були заповнити анкету дослідження. Результати. Доведено, що пацієнтки охочіше використовують внутрішньоматкову систему, що секретує левоноргестрел, завдяки більш надійному контрацептивному ефекту та зручності використання. Такий вид контрацепції сприятливо впливає на лібідо і відносини з партнером. Жінки, які використовували оральні контрацептиви, не повідомили про такий позитивний вплив свого методу контрацепції. Підвищення лібідо спостерігалося у 24 жінок у групі пацієнток, які використовували левоноргестрелсекретуючу внутрішньоматкову систему, і у 8 жінок у групі користувачів оральної контрацепції, що відповідає 33,8 та 13,8% відповідно. Пацієнтки частіше використовували оральні контрацептиви з метою регуляції менструального циклу та зменшення рясних менструальних кровотеч. Висновки. Дослідження визначає групи жінок, для яких підійде певний метод контрацепції. Найбільшу користь від використання левоноргестрелсекретуючої внутрішньоматкової системи отримали пацієнтки, які цінують зручність використання, а також ті, хто має розлади статевого потягу або в кого оральна контрацепція викликає небажані симптоми. Жінки з гормональними порушеннями, нерегулярними менструальними циклами та рясними менструальними кровотечами отримають найбільшу користь від використання оральної контрацепції.