УДК  616.155.194-06:616.441-008.6]-036

Ця стаття створена на основі огляду літератури в базах Web of Science, PubMed та Scopus і присвячена аналізу інформації про поширеність, класифікацію, етіопатогенетичні механізми анемії, оцінці даних клінічних досліджень та метааналізів щодо перебігу анемічного синдрому при захворюваннях щитоподібної залози. Анемія та дисфункція щитоподібної залози є поширеними явищами, які часто виникають одночасно. Згідно із сучасними рекомендаціями варто оцінювати функцію щитоподібної залози при дослідженні анемії. При дисфункції щитоподібної залози найбільш поширеною є нормоцитарна анемія, а мікроцитарна та макроцитарна анемії виникають рідше. Поєднання анемії із захворюваннями щитоподібної залози є важливою проблемою для клініцистів. Тиреоїдні гормони мають прямий вплив на проліферативну здатність еритроїдного попередника, що може мати відношення до механізму еритропоетичної дисфункції при захворюваннях щитоподібної залози людини. Анемія, а особливо залізодефіцитна, у свою чергу, впливає на зниження рівня тиреоїдних гормонів на тлі послаблення тиреоїдної функції гіпофіза. Найбільш частою причиною анемії при гіпотиреозі є пригнічення кісткового мозку через дефіцит гормонів щитоподібної залози, а також недостатнє вироблення еритропоетину, що виникає через зниження потреби в O2. Гіпертиреоз пов’язаний з підвищеною кількістю еритроцитів, тому що існує підвищена потреба тканин у кисні, а отже, збільшується секреція еритропоетину. При автоімунному захворюванні щитоподібної залози спостерігають значну поширеність дефіциту вітаміну B12 і особливо перніціозної анемії. Анемія хвороби Грейвса нагадує анемію хронічного захворювання та пов’язана з активацією неспецифічного запалення. Апластична анемія, яка пов’язана з дисфункцією щитоподібної залози, зустрічається рідко. Вона виникає як побічна дія у пацієнтів з автоімунним гіпертиреозом, які приймають антитиреоїдні препарати.

УДК: 616.34-007.43-031:611.957-08

У статті наведено огляд світових даних про сучасні підходи до періопераційного лікування пацієнтів з пахвинними грижами за принципами швидкого відновлення (ERAS). Алгоритм програми ERAS включає всі доказово обґрунтовані періопераційні елементи, які впливають на швидке відновлення після операції, зменшення частоти ускладнень і потенційну смертність. Для цього виділяють три етапи ведення хворого: передопераційний огляд та обстеження, вибір адекватного методу хірургічного лікування, анестезіологічне забезпечення під час операції і в післяопераційному періоді. Ретельне обстеження пацієнтів перед операцією і виявлення потенційних факторів ризику, пов’язаних із супутніми захворюваннями, є важливими для зниження ризику ускладнень і рецидивів. Ефективне динамічне періопераційне керування болем є необхідною умовою оптимального відновлення після операції. Першим етапом керування болем у рамках концепції ERAS є правильний вибір типу операції. Слід надавати перевагу найменш травматичним операціям, тобто лапароскопічним або ендоскопічним герніопластикам. Відповідно до рекомендацій PROSPECT введення анальгетиків слід почати до і продовжувати під час операції, що дозволить забезпечити достатнє знеболювання в ранньому післяопераційному періоді. Поєднання парацетамолу, нестероїдних протизапальних препаратів і селективного інгібітору циклооксигенази-2 забезпечує добре знеболювання й зменшує використання опіоїдів. Блок поперечного простору живота (TAP-блок) як вид регіонарної анестезії є безпечним для пацієнтів з пахвинними грижами, зменшує післяопераційну потребу в наркотичних анальгетиках, знижує частоту післяопераційної нудоти й блювання та інтенсивність болю. Регіонарна анестезія дозволяє скоротити час перебування хворого в операційній і пов’язана з меншим ризиком затримки сечі в післяопераційному періоді (порівняно з нейроаксіальною анестезією). У післяопераційному періоді слід якнайшвидше активувати пацієнта, а це можливо за умови достатньої аналгезії, що досягається найкраще при поєднанні системних анальгетиків і TAP-блоку. Усім пацієнтам, яким виконують планове хірургічне втручання з приводу пахвинних гриж, слід проводити антимікробну профілактику. Оскільки частина пацієнтів відчувають значні обмеження в повсякденній діяльності внаслідок хронічного післяопераційного пахвинного болю, необхідно враховувати всі фактори ризику виникнення хронічного болю після операції для запобігання його розвитку.

UDC 616.716.1/.3-001.5-089.168.1-036.82

 Purpose of the study. The aim of this research was to compare the effectiveness of transcranial electrical
stimulation to normalize the regulatory functions of the CNS in the postoperative period of treatment of patients
with bone injuries of the middle face. Research methods. The study was performed in 47 patients with combined
mid-facial trauma, characterized by the presence of mild traumatic brain injury (concussion, brain contusion
of mild severity) and severe injuries of the facial skeleton – 1, 3, 4, 7 classes according to the Yu.I. Bernadsky
classifcation. After surgical treatment, all patients were divided into two groups. Conservative treatment
according to the traditional scheme described above was used for rehabilitation of patients in the control group
(22 patients). The same scheme was used for the treatment of patients of the main group (25 patients), but it was
supplemented by a course of transcranial electrical stimulation, which was performed using a low-frequency
electrotherapy device “Radius-01 FT”. The parameters of transcranial electrical stimulation were established
according to the literature of similar studies [20; 21; 22], and were DPS = 5%, 70 Hz, 0.11 ms with a session
duration of 35 minutes 1 time per day with a course of treatment of 10 days. The 7th and 14th days were
chosen as the terms of observation of the effect of its influence on the body’s resistance to stress factors, while
hematological studies were selected as indicators to determine the content of β-endorphins, ACTH and cortisol,
and to calculate the Garkavi stress index. Scientifc novelty. Studies have shown that the use of transcranial
electrical stimulation helped to normalize the tone of anti-stress defense mechanisms, stimulated endodorphic
structures of the brain and reduced the intensity of pain in patients with combined mid-facial trauma. Already on
the 7th day, the content of stress-limiting hormones β-endorphins in the plasma of the main group patients was
higher compared to that of the control (15.4 ± 1.8 pg / ml to 12.73 ± 1.6 pg / ml with g > 0.05), Conclusions.
The obtained data indicate a positive therapeutic effect of transcranial electrical stimulation on the stress-limiting
endogenous opiate system. 

УДК: 618.193-006-076.4

Aim. Establishing the surface characteristics of ductal breast cancer of different degree of differentiation and different histological structure of the invasive component in scanning electron microscopy.
Material and Methods. The results of the study of invasive ductal breast cancer using light and scanning electron microscopy were analyzed. The degree of malignancy was determined according to a modified scheme of P. Scarff, H. Bloom and W. Richardson. Electron microscopic features of the cell surface of invasive ductal breast cancer during this study were compared in each case with its histological structure and degree of malignancy G.
Results and Discussion. Histologically, tubular, trabecular, solid, alveolar structures and discrete (single) groups of tumor cells were diagnosed in the infiltrative component of invasive ductal breast carcinoma. In terms of the surface configuration of tumor cells, we have identified three cell variants. The first variant was characterized by the presence in most tumor cells numerous asymmetric microvilli with diffuse or focal distribution on the cell surface and was prevailed in the tubular structures of the infiltrative component of ductal breast carcinoma of G1 grade (p<0,05). The second variant of the surface configuration was characterized by a small number of asymmetric microvilli scattered throughout the cell surface and was diagnosed in a solid
and trabecular invasive component of malignancies G2 and G3 grades. The third variant was characterized by the absence of microvilli on the surface in most tumor cells and was prevailed in the alveolar structures of the invasive component of G2 and G3 grades. It was found that the decrease in the grade of histological differentiation of invasive ductal breast cancer is associated with a decrease or absence of asymmetric microvilli on the cell
surface. Tumors classified as G2 showed a wide range of surface configurations of cancer cells; in 75% [27,96-99,89] of cases G3 carcinoma was characterized by the absence of microvilli on the surface in most tumor cells, i.e., there was a III variant surface configuration of cells.
Conclusions. Scanning electron microscopy makes it possible to provide information in a nanometer scale about the surface features of tumor cells, and the identification of phenotype features between tumor cells can be prognostically important in the course of breast cancer.

УДК 616.33/.34-005.1-02-073.48-08

Hemosuccus pancreaticus (НР) є небезпечним для життя станом, і його слід враховувати у пацієнтів з болем у животі, шлунково-кишковою кровотечею та високим рівнем амілази в сироватці крові. Різноманітність проявів HP та обмеженість літературних даних через його рідкість ускладнюють діагностику. Діагностичні методи включають КТ з контрастуванням, ендоскопічні процедури, такі як езофагодуоденоскопія та ендоскопічна ретроградна холангіопанкреатографія, і ангіографію. Терапевтичне втручання за допомогою інтервенційного радіологічного підходу з використанням спіральної емболізації є безпечним та ефективним у гемодинамічно стабільних пацієнтів із НР. Ендосонографія може бути інноваційним підходом до діагностики та лікування пацієнтів, яким неможливо ввести контрастну речовину; однак його безпека та ефективність мають бути підтверджені майбутніми дослідженнями. У цьому огляді наведені сучасні погляди на діагностику і лікування хворих із hemosuccus pancreaticus.