УДК 614.21:616.1/.4]:303.62(4 
Вступ. Від часу появи концепції епідеміологічного переходу (Abd el R. Omran, 1971) домінування неінфекційних хвороб (НІХ) серед населення європейських країн стало реальністю у контексті стану як індивідуального, так і громадського здоров’я, а також тривалости життя,  економічного й оборонного ресурсу. Важливо й те, що НІХ є наслідком поведінки самої людини, що окреслює її спосіб життя через наявні чинники ризику.
 Мета. З’ясувати показник обізнаности щодо теоретичного рівня знань у керівників органів і закладів охорони здоров’я Львівщини у контексті неінфекційних хвороб та їхніх наслідків із огляду на ріст захворюваности на неінфекційні хвороби в Україні за період незалежности в nніх = +1,5 разу та їхній вплив на зменшення чисельности людности країни (Мніх = 80,3 ± 0,9 % загальної кількости померлих). 
Матеріяли й методи. Виконано загальне, прикладне, описово-аналітичне, монографічне/разове, середньострокове, суцільне соціологічне дослідження, згідно з опрацьованим інструментом «Анкета вивчення стану обізнаности лікарів щодо наявности НІХ в Україні», серед слухачів циклів удосконалення катедри громадського здоров’я факультету післядипломної освіти  Львівського національного медичного університету 
імени Данила  Галицького в 2022 р. (∑курсантів n = 327) із-поміж (∑n = 392) керівників органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я Львівщини. Методи дослідження базувалися на принципах системности й відповідають Паспорту спеціяльности 14.02.03 – соціяльна медицина.
 Результати. Визначено, що М = 80,4 ± 0,3 % (n = 263) респондентів розуміють сутність поняття «неінфекційні хвороби»; М = 40,1 ± 0,2 % (n = 131) опитаних розкрили зміст епідеміологічного переходу від інфекційних до хронічних хвороб, що радикально змінило структуру смертности за причинами; дві третини анкетованих правильно вказали перелік хвороб, віднесених до групи НІХ; М = 68,2 ± 0,3 % (n = 223) досліджених засвід
чили ступінь розуміння причин виникнення НІХ; М = 76,8 ± 0,3 % (n = 251) респондентів вказали на наявність чинників ризику, які коригуються у стані здоров’я людини; М = 69,4 ± 0,3 % (n = 227) анкетованих зазначили розпорядження Кабінету Міністрів України «Про затвердження Національного плану заходів щодо неінфекційних хвороб для досягнення глобальних цілей сталого розвитку» № 530-р від 26 липня 2018 р. як 
регламентний документ у повсякденній діяльности органів і закладів медичної допомоги та охорони здоров’я; М = 22,3 ± 0,1 % (n = 73) опитаних знайомі з проведеним національним дослідженням STEPS (2019), М = 14,1 ± 0,1 % (n = 46) анкетованих  знайомі з його деякими результатами; М = 85,9 ± 0,3 % (n = 281) зазначили, що НІХ є провідними причинами смертности серед населення.
 Висновки. Результати засвідчують про брак знань із теоретичних основ неінфекційних хвороб серед управлінців медичних закладів і органів охорони здоров’я Львівщини. Це вимагає впровадження до навчального процесу катедр медичних вишів організаційно-управлінського та клінічного спрямування як у додипломному, так і в післядипломному навчанні навчальних тем / факультативів / циклів тематичного вдосконалення щодо змісту неінфекційної патології з метою мінімізації її наслідків.
 Ключові слова: концепція, епідеміологічний перехід, соціологічне дослідження, неінфекційні хвороби, керівники, медична допомога, охорона здоров’я, смертність, причини, мінімізація. 

УДК 231.5:233.5
 Вступ. Аксіомою в духовному житті вірян були і є наявність божественної природи у створенні Богом Адама і Єви та їхнього буття як у Раю, так і після гріхопадіння на необробленій землі. Усвідомлення сутности цього божественного в людині у XXI столітті, а також наданої Богом їй можливости коригувати духовний стан у часі її гріха та покаяння завдяки певним моральним, фізичним і біологічним негараздам у власному 
бутті доречно розглядати, в тому числі й лікарям, поряд із тілесним, як єдину гармонійну божественно-цілісну систему людини, чим і має собі людина в  земному житті прокласти дорогу в життя вічне.    
Мета. Декларувати наукове усвідомлення Божої природи у творінні людини та концепту її способу життя в земному періоді між тілесним і духовним (згідно зі свідченнями про єство Богом Адама і Єви, життя й харчування перших людей на землі в період від гріхопадіння й до народження у них дітей).
 Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне одномоментне, суцільне дослідження Святого Письма та доступних апокрифів і псевдоепіграфів Старого Завіту з використанням низки наукових епідеміологічних та історичних методів дослідження з урахуванням принципів системности. 
Результати. Констатовано, що створена Богом за образом і власною подобою розумна, премудра, безсмертна, з вільною волею та подвійною божественною природою: внутрішнім станом – душею та зовнішнім – тілом / матеріяльним людина явила собою єдину гармонійну божественну систему для існування. Доведено, що коли гріх Єви і Адама спричинив відповідні зміни у цілісности як їхнього єства, так і наступних поколінь, відбулося переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі. З’ясовано, що усвідомлене розуміння сутности гріха та покаяння перед Господом через молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне уможливлює людині XXI століття скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою суттю буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти. Аргументовано, що фатальним у практичній і науковій медицині, а також у сфері охорони здоров’я був і є той факт, що як лікували, так і лікують лише фізичне тіло людини та нехтують при цьому її духовним складником, не надаючи значення наявній єдиній гармонійній божественно-цілісній системі людини та не розуміючи змісту Божого слова, що  «…лікар, …існує з Господньої установи: від Всевишнього – здатність лікаря…» (Сир. 38:1,2), і це коли в преамбулі Конституції України (1996) визнано існування Бога і Його зверхність над усіма людьми і майже 80,0 % українців екзистенціюють себе з православ’ям. 
Висновки. Результати дослідження потверджують еволюційний шлях створеного Богом, з духовною і тілесною природою, єства людини, а також слугують свідченням спроможности самої людини до переформатування сутности Божої природи людини від повної духовности в Едемі у світ тіла людини-споживача на землі після гріхопадіння. Мотивованим у цій науковій праці є і те, що усвідомлення сутности гріха уможливлює людині через покаяння перед Господом – молитву, піст, сповідь, покуту, смирення й віру в Господа Бога та життя вічне скоригувати власний гріховний спосіб життя у бік внутрішньої божественної природи – душі, що було, є і буде Божою квінтесенцією для буття людини – визволити її від рабства гріха, хвороби та смерти.
 Ключові слова: Бог, Адам і Єва, людина, божественна природа, душа і тіло, гріх, Божі настанови, їстівні продукти, каяття, друга модель, спосіб життя, життя вічне, Конституція України, медична практика. 

УДК 614.2:[31:159.9]:311.14:303.62].001.57:001.8(477)
 Мета: науково опрацювати та теоретико-методологічно обґрунтувати концептуальну біостатистично-математичну модель для комплексного аналізу при встановленні причинно-наслідкових закономірностей у межах біопсихосоціального профілю населення на підставі результатів соціологічного дослідження.
 Матеріали й методи. За результатами комплексного, епідеміологічного, прикладного, аналітично-описового, монографічного дослідження з елементами евристичної теорії системного моделювання опрацьовано аналітико управлінську концептуальну біостатистично-математичну модель установлення причинно-наслідкових зв’язків у контексті мультифакторного підходу до здоров’я, спираючись на емпіричні соціологічні дані.
 Результати. Установлено, що побудована модель, як багаторівневий логічно-структурний алгоритм, базується на трьох етапах: («Крок 1» – ідентифікація чинників; «Крок 2» – біостатистична верифікація; «Крок 3» – аналітична інтерпретація, висновки, рекомендації), що забезпечує системну структуризацію встановлених взаємозв’язків між досліджуваними біостатистичними параметрами згідно із соціологічними даними.
 Доведено, коли зміст і теоретико-методологічне обґрунтування моделі поєднують комплексний системний підхід, що інтегрує визначене ключове призначення – мету, основні аналітичні та прикладні завдання, трирівневу структурно-логічну побудову, наукову новизну й високу практичну цінність із концептуальними засадами та інструментами прикладного застосування в медичній науці, забезпечуючи її цілісність, адаптивність і значущість у сучасних умовах розвитку системи охорони здоров’я.
 Висновок. Теоретико-методологічна основа пропонованої моделі поєднує біопсихосоціальний підхід, системний аналіз, принципи доказової медицини та сучасні методи біостатистики, забезпечує її цілісність і наукову обґрунтованість як інструмента для біостатистично-математичного аналізу взаємозв’язків між соціально-медичними детермінантами та станом здоров’я населення.
 КЛЮЧОВІ СЛОВА: Здоров’я; населення; соціологічне дослідження; біостатистичний аналіз; концептуальна модель; чинники ризику; причинно-наслідкові зв’язки; біопсихосоціальний профіль. 

УДК [614.2:001.891]:[001.36:005.336]
 Вступ. На етапі попереднього / пілотного дослідження, за умов значної фінансової затратности, основним ключовим аспектом, що безпосередньо впливає на якість отриманих наукових результатів, є використання чітких і стандартизованих показників медичного ефекту.
 Мета. Сформувати науково-методичний погляд щодо доцільности використання біостатистичної методики медичного ефекту на етапі попереднього / пілотного наукового дослідження як інструменту довершеної доцільности в реалізації наукової гіпотези. 
Матеріяли й методи. Виконано епідеміологічне, одномоментне, суцільне наукове дослідження наявного та доступного масиву науков інформаційних  літературних джерел щодо окресленої теми та мети наукової роботи із застосуванням низки наукових бібліографічних та медично-біостатистичних методів з урахуванням принципів системности. 
Результати. Аргументовано нагальну потребу в коригуванні як методики дослідження в медицині, із запровадженням рандомізованих контрольованих досліджень – «золотого стандарту» доказової медицини, так і плану та програми наукової роботи, із долученням до другого етапу стадії проведення попередніх / пілотних досліджень, які забезпечать отримання відповідних результатів згідно з низкою коефіцієнтів ме
дичного ефекту. Обґрунтовано зміст терміна «медичний ефект» у контексті попереднього / пілотного дослідження, наведено приклади обчислення й інтерпретації таких основних показників медичного ефекту, як коефіцієнт медичного ефекту Км. еф. , коефіцієнт відсоткового медичного ефекту К% м. еф. , коефіцієнт медичного ефекту у кореляції Км. еф. к. , а також низку інших спеціяльних коефіцієнтів, що підтверджують потребу в конкретному дослідженні.
 Висновки. Біостатистичні методики та оцінювання результатів медичного ефекту на етапі попереднього / пілотного дослідження є надзвичайно важливим науково-методичним інструментом, що забезпечує доказовість, валідність і ефективність прогнозованих результатів у реалізації наукової гіпотези, а також їхнє використання у галузі охорони здоров’я.
 Ключові слова: медична наука, доказова медицина, ефективність, корекція, медичний ефект, показники, попереднє / пілотне дослідження, результати, наукова гіпотеза.

УДК 81’322:004.8 

У сучасному світі стрімкий розвиток цифрових технологій і глобалізаційні процеси підвищують значущість автоматизованих лінгвістичних систем, які вже виконують не тільки допоміжну функцію, а й формують нові стандарти мовної адаптації, безпосередньо впливаючи на ефективність комунікації та освітні практики.  При цьому використання штучного інтелекту (далі – ШІ) у цій сфері надає широкі можливості для оптимізації перекладу й редагування текстів. Водночас це висуває перед наукою низку важливих завдань, зокрема необхідність оцінити, наскільки сучасні технології впливають на ефективність комунікації та чи здатні вони враховувати культурні й семантичні особливості мовних контекстів. Відповідно, посилюваний попит на інструменти, які забезпечують не лише технічну точність, а й адекватність стилю та змісту, підкреслює актуальність цього дослідження. Метою статті є оцінювання впливу ШІ на автоматизовані лінгвістичні процеси та визначення перспектив його інтеграції в мовну адаптацію з урахуванням сучасних комунікативних потреб. У процесі дослідження застосовано методи порівняльного аналізу традиційних і ШI-орієнтованих підходів, а також систематизації наукових даних та моделювання можливих сценаріїв інтеграції. З’ясовано, що ШІ активно використовується в перекладі, семантичному аналізі, редагуванні, а також у культурній адаптації текстів. При цьому традиційні методи характеризуються високою точністю, але поступаються в масштабованості, тоді як ШІ забезпечує швидкість і продуктивність, хоча нерідко призводить до втрати семантичної адекватності. Доведено, що найефективнішим виявився комбінований підхід, де алгоритмічна обробка поєднується з людським контролем. У статті наведено сфери застосування ШІ в лінгвістичних процесах, здійснено порівняльну характеристику традиційних методів та ШI-методів у мовній адаптації, а також запропоновано модель інтеграції ШІ в процес мовної адаптації. У висновках підсумовано, що інтеграція ШІ в мовну адаптацію створює умови для якісно нового рівня обробки текстів. Водночас для повноцінної реалізації цього потенціалу необхідно вдосконалити механізми оцінювання результатів, зменшити ризик упередженості моделей та враховувати культурні чинники комунікації.  Дослідження підтвердило, що поєднання можливостей ШІ та людського досвіду не лише підвищує ефективність автоматизованих лінгвістичних процесів, але й відкриває перспективи створення гібридних систем, у яких взаємодія технології та людини формує нову парадигму мовної адаптації.