Периферичний серотонін є ендокринним регулятором метаболізму ліпідів. Mетою нашої роботи було
дослідження функціонування системи серотоніну в сироватці крові і гомогенаті дванадцятипалої
кишки щурів із глутаматіндукованим ожирінням та на тлі корекції нанокристалічним діоксидом
церію. Дослідження проведено на 30 білих щурах-самцях, розділених на 3 групи. Перша група
– інтактний контроль. У другій та третій групах моделювали ожиріння введенням тваринам
у неонатальному періоді глутамату натрію (4 мг/г, розчиненого у воді для ін’єкцій об’ємом 8
мкл/г), підшкірно на 2, 4, 6, 8 і 10-й день після народження. Щурам третьої групи застосовували
нанокристалічний діоксид церію у дозі 1 мг/кг, розчинений у воді об’ємом 0,29 мл/100 г, перорально
(2-тижневе курсове введення упродовж 3 міс після місяця життя). У щурів з глутаматіндукованим
ожирінням концентрації серотоніну та триптофану в сироватці крові зменшувались, а
моноамінооксидазна активність зростала, що і призводило до зменшення концентрації серотоніну.
У гомогенаті дванадцятипалої кишки зростав вміст серотоніну та зменшувався вміст триптофану.
Це відбувалось на фоні зменшення моноамінооксидазної активності, триптофангідроксилазної
активності та індоламін 2, 3-дегідрогеназної активності; триптофандекарбоксилазна активність
не зазнавала достовірних змін порівняно з контролем. Курсове застосування нанокристалічного
діоксиду церію щурам після неонатального введення глутамату натрію позитивно впливало на
досліджувані показники. Система периферичного серотоніну залучена у розвиток ожиріння
будь-якого генезу, а нанокристалічний діоксид церію є перспективним для розробки на його основі
лікувально-профілактичного засобу.

УДК 613.4 (043.3) + 61:796 (043.2) 

Кількість ампутації в Україні невпинно зростає внаслідок військових травм та їх ускладнень, старіння населення та збільшення розповсюдженості таких захворювань, як цукровий діабет, судинні захворювання нижніх кінцівок тощо. Реабілітація після ампутацій – складний і тривалий процес. Саме на етапі реабілітації зростають енергетичні потреби в білках та інших макро- та мікронутрієнтах, які важко компенсувати звичайним раціоном харчування. 

УДК 616.345-008
Мета — визначити клінічну ефективність комбінованого засобу «Ентероcпазміл® Н» (антифлатулент симетикон і спазмолітик флороглюцинолу дигідрат) шляхом оцінки динаміки проявів функціональних гастроінтестинальних розладів за допомогою анкетування пацієнтів у багатоцентровому дослідженні.
Матеріали та методи. У багатоцентрове дослідження було залучено 30 пацієнтів віком від 20 до 69 років (середній вік — 39,4 року), які повністю завершили програму згідно з погодженим протоколом. Рекрутинг учасників дослідження, їхнє анкетування та консультативний супровід здійснювали в закладах охорони здоров’я п’яти областей (Київська, Полтавська, Тернопільська, Львівська, Одеська) України. У кожному дослідницькому центрі було відібрано згідно з критеріями залучення по шість пацієнтів. Учасники дослідження приймали комбінований засіб «Ентероспазміл® Н» (симетикон/флороглюцинолу дигідрат) упродовж 30 днів. Оцінювали динаміку загальних проявів розладів осі головний мозок — шлунково-кишковий тракт, абдомінального болю та здуття живота. Метод анкетування використано для визначення ефективності досліджуваної інтервенції.
Результати. Результати порівняння інтенсивності виявів перед залученням у дослідження комбінованого засобу «Ентероспазміл® Н», під час щотижневого анкетування та опитування через 30 днів після початку дослідження продемонстрували виразну динаміку зменшення симптомів та статистично значущу різницю в інтенсивності виявів захворювання при порівнянні вихідних та кінцевих показників.
Висновки. Узагальнення результатів дало змогу підтвердити високу ефективність комбінації спазмолітика флороглюцинолу дигідрату й антифлатулента симетикону та рекомендувати її застосування для полегшення виявів функціональних розладів травлення.
Ключові слова: синдром подразненого кишечника, функціональний розлад жовчного міхура, абдомінальний біль, здуття живота, опитувальник, спазмолітик, антифлатулент.

Висвітлено правничу суть генетичної інформації як складової системи персональних даних. З’ясовано, що медична інформація та генетична інформація – це дві інформаційні системи, які мають спільну площину для дослідження при перетині систем, а саме в контексті генетичної інформації щодо будь-яких аспектів здоров’я або захворювання людини. Розкрито особливості надання медико-генетичної допомоги в Україні, зокрема встановлено, що потрібна інформована добровільна згода компетентного суб’єкта, включно на генетичне тестування. Досліджено особливості реалізації особистого немайнового права на медичну інформацію (інформацію про стан здоров’я), що включатиме складову генетичної інформації щодо будь-яких аспектів здоров'я або захворювання людини та здійснюватиметься з віковим цензом – повноліття. Наголошено на важливості для України ратифікації Конвенції Ов’єдо з усіма її додатковими протоколами, що активізувало б оновлення національного законодавства в сфері охорони здоров’я, у тому числі в аспекті надання медико-генетичної допомоги, включно з генетичним тестуванням.

УДК 004.89:[351.773:614]

Розкрито сутність поняття штучного інтелекту відповідно до Концепції розвитку штучного інтелекту в Україні, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02.12.2020, за № 1556-р та Концепції Державної цільової науково-технічної програми з використання технологій штучного інтелекту в пріоритетних галузях економіки на період до 2026 року, схваленої розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13.04.2024, за №320-р. Проаналізовано застосування штучного інтелекту в медичних спеціальностях, зокрема в радіології, онкології, кардіології, загальній хірургії. Досліджено порядок застосування штучного інтелекту в нейрохірургії, де штучний інтелект сприяє значному вдосконаленню ідентифікації пухлин і планування хірургічних втручань.