УДК 378:37.018.43

У статті розглянуто роль цифрової компетентності, як однієї з восьми ключових життєвих навичок, визначених Європейською комісією на етапі самовдосконалення фахівця шляхом навчання впродовж життя, набуття та володіння компетенціями для навчання. Проведений аналіз поняття «компетентності» як «здатності» чи ефективності використання теоретичних знань у діяльності, прояв високого рівня професійної майстерності, майстерності та таланту; знання, навички, здібності та поведінка, які сприяють індивідуальній і організаційній ефективності. Зазначено необхідність розвитку таких компетентностей як цифрової, комунікаційної та професійної, особливо в змінних умовах навчального процесу. Викладач в умовах сьогодення завдяки окреслених компетентностей змушений оперативно переходити від онлайн навчання до офлайн навчання чи змішаної форми навчання. Визначено складові цифрової компетентності: інформаційна грамотність, комунікаційна складова, безпекова складова, вміння створювати цифровий контент. Ефективна взаємодія викладача зі студентами можлива завдяки комунікаційній компетентності. В умовах дистанційного навчання посилюється взаємовплив цифрової та комунікаційної компетентностей. Звернено увагу на поняття «професійної компетентності» викладача. Зазначено зміст професійної компетентності, який, окрім діяльнісного аспекту, включає певні характеристики особистості. Окреслено роль професійної компетентності для постійного збагачення фахових знань, дізнавання нової інформації за допомогою цифрових технологій, вміння її опрацьовувати та застосовувати у своїй діяльності, вміння складати план дій у нестандартних ситуаціях за наявності суперечливої інформації. У результаті робиться висновок, що розвиток та вдосконалення професійної та комунікаційної компетентностей є нерозривним із розвитком цифрової компетентності, оскільки кожна з описаних компетентностей взаємодоповнює та підсилює дію одна одної

УДК 616.311.2-002-036.12-053.2-06:616.899]-08

Резюме. Поширеність запальних захворювань тканин пародонта у дітей із психоневрологічними розладами сягає 100 %. Стоматологічна допомога таким дітям вимагає особливого підходу, а традиційні схеми лікування та профілактики запальних захворювань тканин пародонта потребують удосконалення з урахуванням особливостей клінічного статусу дітей з олігофренією. 
Мета дослідження – розпрацювати та клінічно оцінити ефективність комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту в дітей з олігофренією.
Матеріали і методи. Під спостереженням перебувало 54 дитини віком 12 років з олігофренією І ст. тяжкості, у яких діагностовано хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ). З них до основної групи ввійшло 26 дітей, 28 дітей склали групу порівняння. Лікування ХКГ у дітей основної групи здійснювали за розпрацьованою схемою, яка включала екзогенні та ендогенні заходи. У дітей групи порівняння лікування ХКГ проводили відповідно до регіональних протоколів надання стоматологічної допомоги. Оцінку ефективності комплексної терапії ХКГ у групах дослідження здійснювали через 1; 6; 12 та 24 місяці на підставі клінічних змін, параклінічних індексів, рівня гігієни порожнини рота.
Результати досліджень та їх обговорення. Результати дослідження показали, що через два роки після застосування лікувально-профілактичного комплексу кількість дітей основної групи, у якихспостерігали стабілізацію стану тканин пародонта, зменшувалась, ніж на початку спостереження, проте у дітей групи порівняння цей показник був нижчим більш ніж у 1,5 раза. Ефективність запропонованого лікувально-профілактичного комплексу в дітей з олігофренією при наявності запальних процесів тканин пародонта також відображався у динаміці пародонтальних індексів та індексу гігієни порожнини рота. Відзначається покращення стану гігієни ротової порожнини, що може бути зумовлено, на нашу думку, проведенням професійної гігієни, контролем якості чищення зубів, а також гігієнічним навчанням дітей та їх батьків. 
Висновки. Спостереження за дітьми з олігофренією протягом двох років застосування комплексу заходів для лікування хронічного катарального гінгівіту та нормалізації стану тканин пародонта підтвердило ефективність запропонованого комплексу покращенням стану ясен та гігієни порожнини рота, а також позитивною динамікою у показниках пародонтологічних індексів.

УДК 612.616.2:616.697

Чоловічий фактор непліддя становить майже 50% усіх неплідних пар. Важливим чинником, який впливає на якість сперми та відіграє суттєву роль у репродуктивному процесі чоловіків, є іони кальцію (Са2+). Ca2+, як внутрішньоклітинний та універсальний вторинний месенджер, має вирішальне значення для максимальної рухливості сперматозоїдів, їх гіперактивації, акросомної реакції, хемотаксису та процесів запліднення. Метою роботи було вивчення активностей Ca2+,Mg2+-АТФаз сперматозоїдів інфертильних чоловіків при ідіопатичному неплідді та супутній аутоімунній патології суглобів. Діагностика неплідності проводилася на амбулаторно- му етапі згідно зі стандартами Європейської асоціації урологів та ВООЗ. 53 чоловікам (група 1) встановлений діагноз «ідіопатичне непліддя», обу- мовлене олігоастенозооспермією. Водночас у 27 неплідних чоловіків, обсте- жених у ревматологічному відділенні, встановлений діагноз «ревматоїдний артрит» (група 2). Виявлено, що активність тапсигаргін-резистентної ком- поненти Ca2+,Mg2+-ATФази сперматозоїдів здорових чоловіків становить (9,2±1,1) нмоль Рі /хв на 1 мг протеїну. У пацієнтів з ідіопатичним непліддям, обумовленим олігоастенозооспермією, тапсигаргін-резистентна компонента Ca2+,Mg2+-ATФази була нижчою в 2,2 раза порівняно з нормозооспермічни- ми зразками (р<0,001). У неплідних чоловіків з аутоімунною патологією суглобів Са2+,Mg2+-ATФазна активність сперматозоїдів статистично достовірно відрізнялась від контрольної групи та становила (3,8±0,4) нмоль Рі /хв на 1 мг протеїну, тобто знижувалась у 2,4 раза щодо контрольних значень (р<0,001). У чоловіків із нормозооспермією рухливість сперматозоїдів ста- новить (50,7±5,2) %, при ідіопаптичній неплідності – (31,4 ±5,6)%, а при неплідді у поєднанні з аутоімунною патологією суглобів – (42,2±5,2)%. Встановлено прямий вірогідний кореляційний зв’язок між активністю тапсигаргін-резистентної компоненти Ca2+,Mg2+-ATФази сперматозоїдів та рухливістю сперматозоїдів (r = 0,55; р<0,05).

УДК 616. 314 : 616. 891] – 053. 2 (048. 8)

The data of psychological-medical-pedagogical consultations based, in addition to medical, on indicators of psychological-pedagogical examination, testify that the share of children who need correction of physical and (or) mental development is 12.2% of the total number of children in Ukraine. Psychoneurological disorders in children are accompanied by various functional disorders that adversely affect physical and psychosocial health. The state of the child's mental health has a significant impact on his compliance with recommendations for ensuring the optimal state of oral health (brushing teeth, rinsing, avoiding excessive sweets, carbonated drinks and other food products that can harm the child's dental health due to destruction of  enamel, disruption of remineralization processes, creation of a nutrient environment for active reproduction of bacteria).
In children with cerebral palsy, a high prevalence (100%) and intensity (6,4) of dental caries of the temporary bite were established. The number of complicated forms of caries in children with cerebral palsy increases with the severity of the form of the main disease (by 2.25 times), which makes it necessary to treat such children under general anaesthesia. It has been established that the intensity of dental caries and the spread of the inflammatory process in the periodontium increase with age. At the same time, the worst indicators of the hygienic state of the oral cavity are recorded in children with cerebral palsy aged 3-5 years. Bite anomalies in children with cerebral palsy: 52.9% in the period of temporary occlusion and 61.7% in the period of variable occlusion. It was established that in children with pronounced motor disorders, which are correlated with a profound degree of mental retardation, the frequency of dental caries and maxillofacial anomalies is significantly higher than in healthy children and patients with less pronounced manifestations of cerebral palsy.
Key words: dental status, psychoneurological disorders, caries, periodontal disease, maxillofacial anomalies and deformities

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.64):616.89-008.48]-053.2

Відомо, що серед багатьох чинників виникнення стоматологічних захворювань у дітей важливе значення має порушення психічного розвитку та розлади нервової системи, у тому числі аутизм. Вивчення стоматологічної захворюваності у дітей з аутизмом є актуальним з огляду на потребу в розпрацюванні та впровадженні ефективних методів лікування та профілактики основних стоматологічних захворювань у цих дітей.
Метою дослідження було вивчити поширеність та особливості перебігу захворювань тканин пародонта у дітей з аутизмом.
Матеріал і методи дослідження. Обстежено 38 дітей з аутизмом та 49 практично здорових дітей 13-18 років. Оцінку стану тканин пародонта проводили на основі клінічних даних. Для об’єктивної оцінки пародонтологічного статусу визначали папілярно-маргінально-альвеолярний індекс (РМА)(С.Parma, 1960). Поширеність захворювань пародонта визначали з використанням критеріїв ВООЗ.
Результати дослідження. При аналізі отриманих результатів патологію тканин пародонта у дітей основної групи діагностовано у 68,42±6,67%, що в 1,4 раза більше, ніж серед дітей групи контролю (48,86±5,89%, р<0,05). В основному, діагностували хронічний катаральний гінгівіт (ХКГ), поширеність якого становила 60,72±4,67%. Окрім того, у 14,99±2,46% дітей основної групи виявлено генералізований пародонтит легкого ступеня важкості. Встановлено, що, в середньому, у дітей з аутизмом індекс РМА становить 39,01±3,76%, що відповідає середньому ступеню тяжкості гінгівіту. Отже, серед дітей основної групи легкий ступінь тяжкості ХКГ діагностовано, в середньому, у 41,96±3,56%, середній ступінь – у 44,92±7,64% дітей з аутизмом, важкий – у 5,34±2,33%.
Висновки. Отже, у дітей з аутизмом спостерігається висока поширеність захворювань пародонта, зокрема, хронічного катарального гінгівіту та генералізованого пародонтиту. Це вимагає створення спеціальних освітніх програм для дітей з аутизмом з метою розпрацювання алгоритмів надання індивідуалізованої стоматологічної допомоги цим дітям.
Ключові слова: гінгівіт, пародонтит, аутизм, діти.