УДК: 616.34-008.13/.15-085.246.1-036.8-053.2

З позицій біопсихосоціальної моделі медицини, синдром подразненого кишківника (СПК) є гетерогенним розладом, оскільки  на його формування впливають численні фактори у різних комбінаціях. Однак, при будь-якому клінічному варіанті СПК до схем лікування входять пробіотики, що діють на метаболічну та імунну активність, бактеріальну колонізацію кишківника та його моторику.
Мета дослідження: вивчити ефективність застосування пробіотиків, що містять лактобактерії (Lactobacillus reuteri DSM 17938) при різних варіантах СПК у дітей та визначити оптимальну тривалість курсу лікування. 
Матеріали і методи.  В дослідження включено 114 дітей віком 6-12 років з діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV. Інтенсивність клінічних проявів до початку лікування та в динаміці оцінювали з використанням 4 - бальної шкали Лайкерта. Визначення концентрації фекального кальпротектину проведено за допомогою комерційних лабораторних наборів Ridascreen (R-Biopharm AG, Німеччина) методом імуноферментного аналізу. Для статистичної обробки отриманих даних використано програмне забезпечення Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Наше дослідження підтверджує гетерогенність СПК у дітей не лише за клінічним варіантом, але й за чинником, що спровокував дебют розладу. Стрес-асоційований СПК характеризується вищою частотою та інтенсивністю астеновегетативного синдрому (р = 0,0003). При постінфекційному варіанті СПК натомість більш виражене субклінічне запалення слизової оболонки кишки, про що свідчать вищі показники фекального кальпротектину (р = 0,0003). При контролі через 10 днів та 1 місяць на фоні достовірного зниження інтенсивності клінічних проявів, чи повного їх зникнення, рівень фекального кальпротектину все ж залишався підвищеним.
Висновки. Ефективність застосування  лактобактерій при всіх клінічних варіантах СПК у дітей підтверджується позитивною динамікою клінічних проявів та концентрації фекального кальпротектину. Оптимальна тривалість курсу пробіотикотерапії повинна складати не менше 1-3 місяці, навіть при відсутності клінічних симптомів.

Following the biopsychosocial model of medicine, irritable bowel syndrome (IBS) is a heterogeneous disorder, which is caused by multiple factors in different combinations. However, in most clinical cases probiotics are included in the treatment of IBS due to their influence on intestinal bacterial colonization, and immune, metabolic and motoric activity of the gut. 
The aim of the study is to evaluate the efficiency of probiotics (Lactobacillus reuteri DSM 17938) in children with IBS and to determine the optimal duration of the treatment.
Materials and methods. We examined 108 children aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS, according to Rome criteria IV. Assessment of the main clinical symptoms was obtained by 4- point Likert scale. Enzyme immunoassay RIDASCREEN Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analysed with GraphPad (Prism 5.0).
Results. Our study revealed the heterogenety of IBS in children not only according to clinical subtype, but also due to the trigger factor of the disorder. Patients with stress-related IBS were characterized by the higher level of asthenic syndrome and autonomic dysfunction (р = 0,0003). In contrast, children with post-infectious IBS had higher concentration of fecal calprotectin, which is a result of low-grade intestinal inflammation (р = 0,0003). After 10 days and 1 month since the beginning of treatment, we have observed a significant decrease in the severity of clinical syndromes, but the level of fecal calprotectin remained elevated.
Conclusions. The efficiency of probiotics was confirmed by positive dynamics of clinical signs and the level of fecal calprotectin in children with various clinical subtypes of IBS. Even in the absence of any symptoms, the optimal duration of the use of Lactobacillus reuteri DSM 17938 in children with IBS should be 1-3 months.

Одним з факторів розвитку метаболічно-асоційованої жирової хвороби печінки (МАЖХП) є ожиріння, основною причиною якого є енергетичний дисбаланс між спожитими та витраченими калоріями. В цей комплексний процес включені також генетична схильність, стиль життя, склад кишкової мікробіоти та фактори навколишнього середовища. З’яcування механізмів розвитку стеатозу печінки, що лежать в оcнові патогенезу МАЖХП та ожиріння, дозволить впровадити в медичну практику нові ефективні лікувально-профілактичні методи цього захворювання та супутніх патологій.
Аналіз літератури щодо ролі кишкової мікробіоти в розвитку ожиріння та її вплив на метаболізм вісцерального жиру активно дискутується (Jіa W., 2018; Gerard С., 2019), тому наукові дослідження, де був би використаний пробіотичний препарат для нормалізації якісного і кількісного складу мікрофлори кишечника, а саме мультипробіотика, залишаються актуальними.

Проведено науковий аналіз чисельності хвороб та рейтингових показників їх структури і поширеності серед населення України за період 1993- 2017 роки з обгрунтуванням тенденцій у їх розвитку. Отримані дані слугують підставою для органів системи охорони здоров'я різних рівнів управління в процесі реформування медичної допомоги до перегляду змісту стратегічного планування в медичній галузі, шляхом переходу в практичній охороні здоров‘я у стані захворюваності з «лікувальної медицини» до «профілактичної парадигми», з акцентом на встановлення причинно-наслідкових зв‘язків у виникненні / розвитку хвороб, що дозволило б мінімізувати механізми виникнення конкретної патології, так її наслідки серед населення України у контексті рекомендацій ВООЗ

УДК 615.9:616-092.9

Вивчення експозиції населення та військовослужбовців під час бойових дій токсичними важкими металами та вплив на здоров’я раніше не проводилися, або результати не були опубліковані у відкритих джерелах. За нашими даними за час війни відбулося статистично достовірне зниження забезпеченості населення цинком, та достовірно зросла експозиція сполуками свинцю. Особливо ці зміни виражені для військовослужбовців. Необхідні подальші епідеміологічні, біомоніторингові та лабораторні дослідження для більш точної характеристики впливу металів, пов’язаних з військовими діями, на віддалені наслідки.

Studies of the exposure of the population and military personnel during the hostilities to toxic heavy metals and the impact on health have not previously been conducted, or the results have not been published in open sources. According to our data, during the war there was a statistically significant decrease in the population’s zinc supply, and exposure to lead compounds significantly increased. These changes are especially pronounced for military personnel. Further epidemiological, biomonitoring, and laboratory studies are needed to more accurately characterize the long-term effects of metals associated with military operations.

616.34-008.13/.15:616.8:159.923]-053.2

Актуальність. Відповідно до біопсихосоціальної моделі медицини, синдром подразненого кишечника (СПК) є гетерогенним розладом, що виникає в результаті комплексної взаємодії біологічних, психоемоційних та психосоціальних факторів, комбінація яких є індивідуальною для кожного пацієнта. Мета дослідження: вивчити особливості психоемоційного стану (рівень тривожності, соматизації) в дітей з СПК залежно від клінічного варіанта розладу та характеру провокуючого чинника. Матеріали та методи. У дослідження включили 55 пацієнтів віком 6–12 років з діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV, та 45 дітей групи контролю. Рівень особистісної тривожності визначали за допомогою опитувальника CMAS (Children’s Manifest Anxiety Scale). Для оцінки соматизації використали тест SOMS (Somatoform Symptom Screening). Результати. У дітей з СПК ми виявили вірогідно вищий рівень тривожності (р < 0,0001) та соматизації (р < 0,0001), аніж у групі контролю. При порівнянні цих показників залежно від клінічного варіанта СПК нами не знайдено вірогідних відмінностей. Проте аналіз їх розподілу відповідно до характеру провокуючого чинника в дебюті розладу продемонстрував суттєво вищий рівень тривожності (р = 0,0006) та соматизації (р = 0,05) саме в дітей зі стрес-асоційованим варіантом СПК. Пряма кореляція між досліджуваними показниками (r = 0,69, p < 0,0001) доводить їх тісний зв’язок та здатність до взаємопідсилення.Висновки. Отримані нами дані підтверджують гетерогенність СПК та вагомість психоемоційних чинників у формуванні цього розладу в дітей, а також необхідність їх врахування при складанні плану індивідуалізованого лікування.

Background. According to the biopsychosocial model of medicine, irritable bowel syndrome (IBS) is a heterogeneous disorder that occurs as a result of the complex interaction of biological, psychoemotional and psychosocial factors. Their combination is individual for each patient. The study aims to evaluate the psychoemotional features (anxiety and somatization) in children with IBS depending on the predominant bowel habit and the trigger factor in the development of the disorder. Materials and methods. We enrolled 55 children aged 6–12 years with a verified diagnosis of IBS, following Rome IV Criteria. The control group included 45 children of the same age and gender. The levels of anxiety and
somatization were assessed by the Children’s Manifest Anxiety Scale and the Somatoform Symptom Screening, respectively. Results.
Children with IBS had significantly higher level of anxiety (р < 0.0001) and somatization (р < 0.0001) in comparison to the control group. We have not found any significant differences in these parameters according to the predominant bowel habit. However, the analysis based on the nature of the trigger factor in the onset of the disorder revealed remarkably higher levels of anxiety (р = 0.0006) and somatization (р = 0.05) in children with stressassociated IBS. Moreover, a direct correlation between the studied parameters (r = 0.69, p < 0.0001) proves their close connection and a tendency to augment each other. Conclusions. Our study confirms a heterogeneity of IBS in children. As psychoemotional factors play a crucial role in the occurrence of IBS, it is necessary to consider them in the development of personalized care planning.