УДК: 616.986.7:612.017.1]-07
Вступ. Оцінка імунологічних показників, які відображають стан клітинного імунітету у хворих на лептоспіроз має особливе значення для розуміння імунопатогенетичних процесів, які відбуваються в організмі таких пацієнтів на різних стадіях хвороби.
Мета роботи. Проаналізувати рівень деяких субпопуляцій лімфоцитів у пацієнтів із лептоспірозом із врахуванням періоду хвороби.
Матеріали і методи. Обстежено 62 пацієнти із лептоспірозом, які проходили лікування у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні. Ці пацієнти були розділені на дві групи: група I – пацієнти із легким та середньо тяжким перебігом хвороби (n=27) та група II – пацієнти з тяжким перебігом (n=35). Зразки крові пацієнтів досліджувалися двічі: при поступленні до лікарні і через тиждень після цього. До контрольної групи увійшло 30 практично здорових осіб. За допомогою методу фенотипування лімфоцитів з еритроцитами, покритими моноклональними антитілами у пацієнтів із лептоспірозом було визначено кількість CD16+, CD22+, CD25+, CD71+, CD95+, CD HLA-DR+-лімфоцитів. На основі отриманих даних визначались значення наступних індексів: індекси CD-25+/CD95+-лімфоцитів, CD71+/CD95+-лімфоцитів, CD HLA-DR+/CD95+-лімфоцитів. Статистичну обробку отриманих результатів проводився за допомогою програми "Statistica".
Результати. Вивчаючи особливості клітинного імунітету у пацієнтів із лептоспірозом, відмічено, що CD71+-лімфоцити найбільше, у порівнянні з іншими субпопуляціями лімфоцитів, віддзеркалюють активність процесів імунозалежного запалення, притаманного лептоспірозу, на що вказує суттєво вища середня кількість CD71+- лімфоцитів у хворих із лептоспірозом обох груп як при поступленні, так і на 7-й день лікування порівняно з контрольною групою (р<0,01). Тяжкість лептоспірозу, зокрема ступінь ураження нирок, великою мірою залежить від функціонального стану CD25+-лімфоцитів та CD HLA-DR+-лімфоцитів, які зумовлюють процеси субраннього та пізнього імунного запалення, на що вказує те, що у групі хворих із тяжким перебігом при поступленні виявлено слабку зворотну кореляцію між рівнем креатиніну крові та кількістю CD25+-лімфоцитів (τ= -0,275), а також рівнем креатиніну крові та кількістю CD HLA-DR+-лімфоцитів (τ= -0,254).
Висновки. Проведений аналіз основних активаційних маркерів у пацієнтів із лептоспірозом вказує на наявність суттєвих коливань частини з них. Так, найвагоміше відображають процеси імунозалежного запалення на різних стадіях хвороби при лептоспірозі CD71+-лімфоцити, а відображенням тяжкості лептоспірозу є CD25+-лімфоцити та CD HLA-DR+-лімфоцити.

УДК: 616.12-008.46–073.916.5

Серцева недостатність є глобальною медико-соціальною проблемою, що постійно зростає та значно впливає на якість і тривалість життя, а також створює величезне економічне навантаження. Сучасні лабораторні дослідження набули ключового значення у веденні пацієнтів із СН, зокрема завдяки відкриттю натрійуретичних пептидів (BNP/NT-proBNP), які є основними маркерами діагностики, оцінки тяжкості та моніторингу ефективності терапії. Комплексний біохімічний аналіз крові, що включає електроліти, показники функції нирок і печінки, ліпідний спектр та маркери запалення, дозволяє виявити супутні патології та фактори, що обтяжують перебіг СН, як-от інсулінорезистентність. Ці дослідження є незамінними для індивідуального підбору лікування, прогнозування перебігу захворювання та своєчасної корекції терапії, оскільки повністю вилікувати СН наразі неможливо, але її прогресування можна сповільнити. Таким чином, інтегрований підхід до лабораторної діагностики є основою ефективного управління серцевою недостатністю.
Ключові слова: серцева недостатність, натрійуретичні пептиди, біомаркери

Актуальною проблемою сьогодення, що потребує медичної уваги, є емоційне вигорання працівників різних сфер трудової діяльності, зокрема, соціономічних професій, військовослужбовців, ліквідаторів наслідків надзвичайних ситуацій та інших. «Синдром вигорання (burnout syndrome)» – це  фізичне, емоційне або мотиваційне виснаження, що характеризується порушенням продуктивності в роботі та втомою, безсонням, підвищеною  схильністю до соматичних захворювань, а також вживанням алкоголю або інших психоактивних речовин з метою одержати тимчасове полегшення, що має тенденцію до розвитку фізіологічної залежності (у багатьох випадках) та суїцидальної поведінки (ВООЗ, 2001). Згідно з МКХ-11 емоційне вигорання – це синдром, що виникає внаслідок хронічного стресу на робочому місці (основні ознаки: втрата енергійності, відчуття виснаження; підвищення психологічного дистанціювання від роботи, негативні і песимістичні думки про роботу; зниження професійної ефективності).

Стан здоров’я студентської молоді як інтелектуального, так і трудового потенціалу є однією з найактуальніших проблем сьогодення, яка формує добробут нації в цілому. У сучасному студентському молодіжному середовищі поширена низка факторів, зокрема постійна перевтома, пов’язана з 
високою інтенсивністю навчального навантаження та необхідністю працювати паралельно з навчанням, незбалансоване харчування та порушення його режиму, недостатня тривалість сну, низька рухова активність та пристрасть до шкідливих звичок, які несприятливо впливають на здоров’я молоді та призводять до зниження рівня відповідальності молодих людей за збереження власного здоров’я і формування навичок здорового способу життя. Однією із важливих складових здорового способу життя є повноцінне харчування та високий рівень фізичної активності, які впливають на фізичний, моральний та духовний розвиток особистості і є важливою передумовою якості життя молодого покоління у майбутньому та його довголіття (Ярецька В. В., 2019; Олійник Н. А. та співавт., 2018; Чернявська Л. І., 2017). 

За статистичними даними кількість людей із зайвою вагою та ожирінням постійно зростає у багатьох частинах нашої планети. Відповідно до прогнозів експертів Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) у 2030 році у світі буде 600 мільйонів людей, які страждають на ожиріння. Варто підкреслити, що в 1996 році рівень цього показника становив 256 мільйонів осіб (Jarosz M., 2010). У Європі надлишкова маса тіла зустрічається приблизно у 10-25 % жінок і 10-20 % чоловіків. Ожиріння є системним захворюванням, основною причиною якого є тривалий позитивний енергетичний баланс, за якого невитрачена організмом енергія накопичується у вигляді надмірної жирової тканини. Серед факторів ризику цього патологічного стану слід зазначити низьку фізичну активність, систематичне споживання висококалорійної їжі, хронічний стрес, гормональні розлади, генетичні та екологічні фактори. З огляду на це, правильні харчові звички є запорукою належного стану функціонування організму та однією з базових умов збереження здоров'ям.