Метою даного дослідження було проведення порівняльного аналізу діагностичної цінності комплексної ультрасонографії у режимах 2В і 3D з використанням опцій кольорового доплерівського картування, імпульсно-хвильової доплерометрії, енергетичного доплеру при верифікації поліпів ендометрія у пацієнток репродуктивного віку та результатів патоморфологічних досліджень і визначення критеріїв диференційованого підходу до проведення гістероскопії у жінок з вказаною патологією на підставі аналізу даних джерел сучасної наукової медичної літератури та власних спостережень. 152 пацієнткам репродуктивного віку (середній вік – 33±5,4 року) проведена комплексна трансвагінальна ультрасонографія у проліферативну фазу менструального циклу (на 5-7-й день) , а при потребі також у секреторну фазу (на 20-22-й день) у режимах 2В і 3D з використанням опцій кольорового доплерівського картування, енергетичного доплера, імпульсно-хвильової доплерометрії, а також фракційне діагностичне вишкрібання або біопсія ендометрія під контролем гістероскопії. Під час гістологічного дослідження були верифіковані у 107 (70,39%) хворих залозисті (функціонального, базального типу) та у 45 (29,61%) жінок фіброзні поліпи ендометрія. Пацієнтки були ретроспективно розподілені на дві клінічні групи. Основну групу склали 76 хворих з патогістологічно верифікованими поліпами ендометрія, які скаржилися на неплідність або на невиношування вагітності. До основної клінічної групи не увійшли жінки з трубноперитонеальною формою непліддя. У групу порівняння включили 76 пацієнток з патоморфологічно діагностованими поліпами ендометрія , які в анамнезі не мали розладів репродуктивної функції або невиношування вагітності. При проведенні порівняльного аналізу діагностичної цінності комплексної ультрасонографії та результатів патоморфологічного дослідження для верифікації поліпів ендометрія у пацієнток репродуктивного віку констатовано розбіжність у діагнозі або діагноз після ультразвукового обстеження був встановлений не в повному обсязі у 31 (40,39%) пацієнтки основної клінічної групи. У хворих групи порівняння розбіжність зафіксовано у 25 (32,85%) випадках. Складність при верифікації поліпів ендометрія за допомогою ультразвукового сканування, на наш погляд, обгрунтовує проведення гістероскопічного дослідження у всіх пацієнток з порушеннями репродуктивної функції і невиношуванням вагітності. При наявності хронічної інфекції генітального тракту та при патології міометрія, яка призводить до деформації порожнини матки вважаємо доцільним для підвищення ефективності діагностики поліпів ендометрія проводити у жінок фертильного віку серію ультразвукових сканувань у різні фази менструального циклу. Комплексна ультразвукова діагностика з використанням режиму 3D, опцій кольорового доплерівського картування, імпульсно-хвильової доплерометрії, енергетичного доплеру при верифікації поліпів ендометрія у жінок репродуктивного віку дає можливість моніторінгу за процесами проліферації з метою профілактики малігнізації при асимптомному перебігу захворювання слизової оболонки матки. Діагностика гіперпластичних процесів ендометрія потребує комплексного підходу із залученням клінічних, лабораторних та інструментальних методів.

УДК 614.2:616-082:616-073.75:616.988:578.834-036.21]:355:311.212

Мета: вивчити думку лікарів щодо організації роботи служби променевої діагностики в умовах надзвичайних ситуацій.
Матеріали і методи. Проведено експертне опитування 42 практикуючих лікарів-рентгенологів міста Львова, які висловлювали свою думку стосовно впливу пандемії COVID-19 та запровадження воєнного стану в Україні на якість надання послуг променевої діагностики в закладах охорони здоров’я.
Результати. За даними опитування лікарів, встановлено, що більшість опитуваних лікарів ((64,29±7,39) %) зазначає про покращення якості та можливостей надання медичної допомоги при пандемії COVID-19 в Україні, (28,57±6,97) % фахівців вказали незмінний рівень надання медичної допомоги, (7,14±3,97) % респондентів не звернули на це уваги. Водночас на покращення якості надання променевої діагностики із запровадженням воєнного стану в Україні вказали лише (38,10±7,49) % фахівців, на незмінний рівень – близько половини опитаних лікарів ((47,62±7,71) %) і (14,29±5,40) % анкетованих відзначили погіршення якості.
Серед робочих проблем, які виникали у лікарів-рентгенологів до 24 лютого 2022 р., найпоширенішими були неприхід пацієнта на обстеження при попередньому записі ((28,57±6,97) %), понаднормова робота та відмова пацієнта обстежуватися з фінансової чи психологічної причини (по (21,43±6,33) % рентгенологів). Натомість найчастішими проблемами, поширеність яких зросла під час воєнного стану, були відключення електропостачання ((66,67±7,27) %; p<0,05) та тривожність щодо відключення світла чи повітряної тривоги під час дослідження
((59,52±7,57) %; p<0,05).
Висновки. Думка практикуючих лікарів-рентгенологів є важливою при врахуванні заходів щодо вдосконалення
роботи служби променевої діагностики. Виявлена низка проблем у роботі служби променевої діагностики може
бути вирішена організаційно без додаткового фінансування.

УДК: 614.2:616-073.7:303.4

Метою дослідження є оцінка задоволеності населення Львівської області з роботою в діагностична радіологічна служба, для виявлення проблем і способи їх вирішення. Матеріали та методи. Проведено соціологічне опитування 409 осіб, яким проведено рентгенологічне обстеження обстеження в медичних закладах Львова та Львів область. Результати і обговорення. Пацієнти оцінили якість обстеження в приватних медичних установах вище, ніж у державних. Загалом 64,79% [60,1-69,34] від респонденти були повністю задоволені наданим лікувально-діагностичних послуг, а 25,67% [21.56-30.01] становили задоволено частково. У пацієнтів були зауваження щодо якість медичного обладнання, конфіденційність під час огляду та обстеження, а також чистота і комфорт в офісі/ відділ. Є потреба покращити спілкування між лікарем і пацієнтом: приблизно чверть респонденти (23,72% - 28,61%) підкреслили, що так не мати можливості поспілкуватися з лікарем і вільно задавати питання, і пояснення лікаря огляду та алгоритму процедури не було повністю зрозумілий і доступний. Визначено, що після введення воєнного стану (з 24 лютого 2022 року), хворі почали частіше скаржитися на незручний графік прийому (10,02% [7.31-13.12]), неможливість або складність запису на прийом (11,25% [8,37-14,49]), труднощі з отриманням направлення для обстеження (12,71% [9,67-16,11]), психолог проблеми (страх, хвилювання за результат обстеження) - 15,16% [11,85-18,79], відстань необхідної діагностичного закладу за місцем проживання (15,40% [12.07-19.06]). Натомість великі черги (12,96% [9,88-16,38]), необхідність мати особисті домовленості та контакти з рентгенологів (4,16% [2,44-6,30]), незручність зал очікування (3,42% [1,88-5,40]), а також тривал самого обстеження (2,69% [1,35-4,48]) стало менше турботи про пацієнтів.

УДК: 614.2:616-073.7:303.4

Метою даної роботи було оцінити сучасний стан рентгенодіагностичної служби у Львівській області, а саме виявити існуючі проблеми та розробити шляхи їх вирішення.

Матеріал і методи. Проведено ретроспективний аналіз сучасного стану рентгенодіагностичної служби у Львівській області у порівнянні з даними по Україні за 2015-2020 роки. Інформація отримана за даними Державної служби статистики України. Результати і обговорення. Аналіз зміни загальної кількості рентгенодіагностичних апаратів у Львівській області за 2015-2020 роки показав незначну тенденцію до їхнього зменшення. Так, станом на кінець 2020 року загальна кількість таких апаратів на балансі закладів охорони здоров’я області становила 452 одиниці, що нана 7,38% менше, ніж у 2015 році. У Львівській області та в Україні в цілому зменшилась кількість апаратів підсилювачів рентгенівського зображення (РПЗ) ((на -10,96% та -5,28%) та флюорографів (на - 23,08% і - 17,49% відповідно).В той же час суттєво збільшилися ангіографічні апарати (на +66,67% і +81,54%), комп'ютерні томографи (на +40,00% і +26,32%), та мамографів (на +33,33% та +12,46% відповідно).Кількість проведених діагностичних флюорограм на 1 діючий апарат у Львівській області протягом досліджуваного періоду зменшувалася, а стільки ж. тенденція зберігалася і в 2020 році: Ріст2018/2015=-5,07%, Ріст2020/2019=-7,64%, так само як і кількість діагностичних флюорограм на одну посаду лікаря рентгенолога: Ріст2018/2015=-11,76%, Òріст2020/2019=-20,78%.При цьому кількість КТ на один операційний апарат та на одну посаду лікаря-рентгенолога у Львівській області за останні 5 років значно зросла і у 2020 році становила 10605 досліджень /1 апарат 220 досліджень/ 1 лікаря, але тільки за останній рік зростання склало +29,16% та +41,03%, хоча кількість працюючих томографів залишається незмінною за останні 5 років (n=5). Така значна позитивна динаміка пояснюється інтенсивною роботою рентгенодіагностичної служби під час пандемії Cоvid-19.

УДК 616.12-008.318-036.8"450.3"

Мета роботи – проаналізувати виживання пацієнтів з тріпотінням передсердь (ТП) після індексної госпіталізації протягом трирічного спостереження та визначити його незалежні предиктори.
Матеріали і методи. До одноцентрового проспективного дослідження залучили 126 пацієнтів з різними формами ТП, зокрема 86 (68,3 %) чоловіків і 40 (31,7 %) жінок, медіана віку – 65,5 (квартилі 55–73) року. Медіана тривалості спостереження становила 26 (квартилі 1–46) місяців з моменту індексної госпіталізації. Аналіз впливу на виживання проводили методом регресії Кокса для неперервних характеристик, шляхом оцінки кривих Каплана – Мейєра з допомогою модуля «порівняння кількох груп» і розрахунку χ2 для рангових характеристик (при кількості рангів більше 2) та з допомогою F-критерію Кокса для альтернативних (бінарних) характеристик.
Результати. За трирічний період померли 22 (17,5 %) пацієнти. Кумулятивна частка виживання на 36-й місяць спостереження становила 80,9 %. Незалежні предиктори фатальних виходів у пацієнтів з ТП за даними багатофакторного аналізу за методом регресії Кокса: зниження фракції викиду лівого шлуночка, гіпертрофія стінок лівого шлуночка, наявність попередніх епізодів ТП, порушення гемодинаміки на тлі пароксизму та хронічна хвороба нирок (p<0,05).
Висновки. Кумулятивна частка виживання пацієнтів з ТП на 36-й місяць спостереження становила 80,9 %. Незалежними предикторами гіршого виживання є зниження фракції викиду лівого шлуночка та гіпертрофія його стінок, повторні епізоди ТП, порушення гемодинаміки на тлі пароксизму та наявність хронічної хвороби нирок.
Ключові слова: тріпотіння передсердь, прогноз, предиктори, виживання.