УДК 613.632:685.34.02/.04

Вступ. Активне застосування клейових композицій на різних етапах виготовлення взуття та широкий спектр їхніх складових актуалізує питання моніторингу цих речовин на робочих місцях з метою оцінки потенційних ризиків для здоров’я працюючих у галузі.
Мета дослідження – проаналізувати склад основних клеїв, які застосовуються у взуттєвому виробництві та за рівнями компонентів клейових сполук у повітрі робочої зони оцінити умови праці робітників на підприємствах цієї галузі.
Матеріали та методи дослідження. Проаналізовано 1359 вимірів хімічних речовин на робочих місцях робітників основних професій взуттєвих підприємств, які контактують із клеями, а саме: формувальників заготівок, затя­гувальників, складальників взуття.
Результати. На підприємствах із виготовлення взуття застосовуються клеї-розчини (поліуретанові, поліхлоро­пренові), клеї-дисперсії (бутадієн-стирольні, хлоропренові) та клеї-розплави (поліамідні, поліефірні, на основі сополімерів етилену та вінілацетату). Структурні складові цих клеїв представлені речовинами різних класів небезпечності, що зумовлює ризики для здоров’я працюючого контингенту за умов надходження інгаляційним шляхом і забруднення шкірних покривів. Концентрації хімічних речовин, які мігрують із клейових сполук у повітря виробничих приміщень, переважно не перевищують гранично допустимі концентрації. На окремих стадіях технологічного процесу було підтверджено перевищення гігієнічних нормативів за окремими інгредієнтами. Перевищення концентрацій розчинників етилацетату (15,0 %), толуолу (7,7 %) реєструється на етапі формування заготівок при дворазовому нанесенні вручну поліуретанового клею Bonicol PUR і поліхлоропренового клею Boterm GTA з використанням термо­активаторної установки, а також на етапі складання взуття при використанні двокомпонентних клеїв-розчинів, які готують безпосередньо в цеху. Перевищення концентрацій бензину (26,7 %) як розчинника реєструється при галогенуванні підошов перед нанесенням клею та застосуванні клеїв-розчинів; хлоропрену (10,0 %) – при використанні хлоропренового латексу на етапі затягування заготівок; фенолу (18,8 %) – при використанні клеїв-розчинів і клеїв-дисперсій на етапах складання взуття; формальдегіду (16,7 %) – при використанні поліефірних клеїв-розплавів на етапі затягування частин заготівок.
Висновки. Умови праці робітників, які задіяні на клейових операціях, за дії хімічного чинника в заготівельних цехах оцінюються як допустимі (клас 2), в окремих випадках як шкідливі (клас 3.1) – при застосуванні поліхлоропренових, поліуретанових клеїв-розчинів, клеїв-дисперсій хлоропренових, (клас 3.4) – поліефірних клеїв-розплавів; у складальних цехах – як допустимі (клас 2) при застосуванні латексних клеїв і шкідливі
(клас 3.1) – двокомпонентних клеїв-розчинів. Отримані результати є науковою основою для подальшого формування груп дослідження в оцінці ризиків для здоров’я робітників, що контактують із взуттєвими клеями, і підґрунтям для розробки заходів оптимізації умов праці у взуттєвій галузі.

УДК 616.43/45:616.12-008.331)-036-06

У статті представлено клінічний випадок пацієнта з важкою формою артеріальної гіпертензії, зумовленої гіперальдостеронізмом, з детальним аналізом діагностичних підходів та методів лікування.

Ключові слова: гіперальдостеронізм, артеріальна гіпертензія, альдостерон, ренін, резистентність до лікування.

This article presents a clinical case of a patient with a severe form of arterial hypertension caused by hyperaldosteronism, with a detailed analysis of diagnostic approaches and treatment methods.

Keywords: hyperaldosteronism, arterial hypertension, aldosterone, renin, treatment resistance.

УДК: 616.356-008:616-38-76"

У статті представлено клінічний випадок дуже пізнього тромбозу стенту в хворої на гострий інфаркт міокарда. Проаналізовано можливі причини та тактику ведення таких пацієнтів. Розглянуто клінічні фактори ризику, які сприяють розвитку тромбозу. Визначено алгоритм подальшого спостереження і лікування. Наявність високого ризику тромбозів, цукрового діабету, хронічної хвороби нирок, серцевої недостатності тощо є передумовою до призначення тривалої подвійної антитромбоцитарної терапії. Для оцінки ризику тромбозу стентів необхідно враховувати критерії тромботичного та ішемічного ризиків у пацієнтів, що відповідно оцінює ймовірність розвитку інфаркту міокарду або раптової коронарної смерті у хворих з гострим коронарним синдромом, що визначають більш агресивну тактику ведення цієї групи пацієнтів.

Ключові слова: дуже пізній тромбоз стенту, інфаркт міокарда.

Summary. The article presents a clinical case of very late stent thrombosis in a patient with acute myocardial infarction. The possible reasons and management tactics of such patients are analyzed. Clinical risk factors contributing to the development of thrombosis are considered. An algorithm for follow-up and treatment was defined. The presence of a high risk of thrombosis, diabetes, chronic kidney disease, heart failure, etc. is a prerequisite for the appointment of long-term dual antiplatelet therapy. To assess the risk of stent thrombosis, it is necessary to take into account the criteria of thrombotic and ischemic risks in patients, which, accordingly, evaluates the probability of developing a myocardial infarction or sudden coronary death in patients with acute coronary syndrome, which determine more aggressive management tactics for this group of patients.

Key words: very late stent thrombosis, myocardial infarction.

Цукровий діабет (ЦД) представляє собою хронічне метаболічне захворювання, основною ознакою якого є порушення вуглеводного обміну зі стійкою гіперглікемією, що є наслідком абсолютної або відносної інсулінової недостатності [1]. Станом на 2019 рік світова поширеність ЦД становила 463 млн. осіб (9,3%), при цьому очікується її зріст до 578 млн. (10,2%) у 2030 році та подальше зростання до 700 млн. (10,9%) до 2045 року [2].

Відомо, що якість життя осіб з ЦД суттєво погіршує розвиток судинних ускладнень, серед яких у 26-35% пацієнтів виявляється діабетична ретинопатія (ДР) [1]. Її основними механізмами вважають порушення метаболічних шляхів глюкози, включаючи поліоловий шлях, прогресивне накопичення кінцевих продуктів глікації (AGEs), шлях протеїнкінази C (PKC) і шлях гексозаміну, що призводе до розвитку мікроваскулопатії [3]. Крім того, має значення хронічне запалення низького ступеня, лейкостаз, нейродегенерація і реактивний гліоз клітин Мюллера, апоптоз перицитів і мітохондріальна дисфункція [3, 4].

Значна роль у ініціації цих процесів при ДР належить чисельним факторам росту, які регулюють клітинну міграцію, проліферацію та диференціювання [5]. Наприклад, трансформуючий фактор росту-β (TGF-β), фактор росту фібробластів та інсуліноподібний фактор росту регулюють товщину склери та впливають на виникнення та розвиток короткозорості. Неадекватна передача сигналу TGF-β була пов’язана з патологічним ангіогенезом, функцією судинного бар’єру, несприятливими запальними реакціями та фіброзом тканин [6].

Таким чином, при ДР порушення сигналінгу трансформуючого фактору росту β1 (TGF-β1) супроводжується патологічним ангіогенезом, порушенням гематоофтальмічного бар’єру, активацією запалення і фіброзу тканин.

Мета дослідження – шляхом нейромережевого моделювання встановити зв'язок вмісту TGF-β1 у сироватці крові та внутрішньоочній рідині (ВОР) з прогресуванням ДР при цукровому діабеті 2 типу (ЦД2).

Матеріали та методи. У дослідження було включено результати обстеження 102 осіб з ЦД2, яких за стадіями ДР розділили на 3 групи: 1 -а – з непроліферативною ДР (НПДР, 35 осіб), 2-а – з препроліферативною (ППДР, 34 особи) і 3-я – з проліферативною (ПДР, 33 особи). Контрольну групу склала 61 особа. У пацієнтів проводили стандартні офтальмологічні обстеження. Визначення TGF-β1 у сироватці крові і внутрішньоочній рідині (ВОР) проводили методом імуноферментного аналізу (Invitrogen Thermo Fisher Sci., США). Статистичний аналіз результатів проводили за допомогою пакета програм MedCalc (MedCalc SoftWare bvba, 1993-2013) та нейромережевій двошаровій моделі з лінійною PSP (PostSynaptic potential function).

Результати. Методом генетичного алгоритму відбору було виділено 3 ознаки, що були пов’язані з ДР: компенсація діабету та вміст Т GF-β1 в крові і ВОР. ЦД2 був компенсованим у 38 (37,3%) пацієнтів, тоді як у 65 (63,7%) некомпенсованим. Доля останнього була більшою при ПДР, ніж при НПДР і ППДР (p<0,05). При ПДР вміст ТGF-β1 у ВОР був суттєво більшим, ніж при НПДР і ППДР (p<0,05). На виділених ознаках було створено трифакторну модель класифікації, яка включала систему рівнянь, яка з точністю 100% прогнозувала ПДР. Загальна точність прогнозування моделі склала 88,2% (95% ВІ 80,4%-93,8%).

Висновок. У даному досліджені методом нейромережевого моделювання було показано значення для прогресування ДР до ПДР таких показників, як компенсація діабету та вміст ТGF-β1 у сироватці крові і ВОР.

Ключові слова: проліферативна діабетична ретинопатія; компенсація діабету; ТGF-β1; внутрішньоочна рідина; нейромережеве моделювання

Ключові слова: діабетична ретинопатія, цукровий діабет 2 типу, TGF-β1, rs1800470, TGFB1