Туберкульоз і в теперішній час, як і багато років поспіль, лишається актуальною та важливою медико-соціальною проблемою яка наносить значні економічні збитки державі. Дана хвороба не подолана в жодній країні світу. У 2023 році в Україні спостерігалось зростання захворюваності на дану недугу, особливо серед дитячого населення. Враховуючи війну в Україні, а через неї значну міграцію населення, хронічні стреси, зниження життєвого рівня населення можна прогнозувати і подальше погіршення епідемічної ситуації з туберкульозу, адже дана хвороба є не лише інфекційною а й соціальною. Відомо, що туберкульоз може уражувати не тільки легені, а й усі інші органи людини: у 80 % випадків уражуються легені, а в 20 % - інші
органи. Хоча, зазвичай, дана хвороба у населення та навіть у медичних працівників асоціюється з легенями. Даний факт є однією з причин
несвоєчасної діагностики туберкульозу позалегеневої локалізації. Ще одним фактором, який не сприяє своєчасній діагностиці туберкульозу не
легеневої локалізації є складна його диференційна діагностика з іншими Інноваційна наука: пошук відповідей на виклики сучасності патологіями через труднощі в отриманні матеріалу для пошуку збудника хвороби.

Зростання захворювань, таких як серцево-судинні захворювання, цукровий діабет, ожиріння, а також їхній вплив на загальний рівень здоров’я
населення, ставить перед медичною системою завдання значної уваги до профілактики. Хронічні неінфекційні захворювання (ХНЗ) вже давно стали
одними з основних причин смерті і інвалідності в Україні. Враховуючи це, медичні сестри відіграють надзвичайно важливу роль у профілактиці цих
захворювань, оскільки вони є найбільш доступними медичними працівниками для широких верств населення [1,2,3,4]. Для дослідження було вибрано 100 пацієнтів, які звертались до медичних працівників загальної практики – сімейної медицини міста Луцька. Пацієнти були вибрані випадковим чином з різних вікових груп та соціальних категорій, щоб забезпечити репрезентативність вибірки. Окрім того, до дослідження було залучено медичних сестер загальної практики – сімейної медицини (25 осіб). Для опитування пацієнтів та медичних сестер були розроблені анкети, що включають питання щодо знань про ХНЗ, ставлення до здорового способу життя, частоти проходження медичних обстежень, а також оцінки
ефективності профілактичних заходів.

УДК 616.31:(377+378)(477.83)(091)

Мета дослідження. Проаналізувати історію виникнення та організації кафедри стоматології при медичному факультеті Львівського університету, а в подальшому – Львівському державному медичному інституті, наукові здобутки, інформацію про співробітників, які доклали зусиль для підготовки науково-педагогічних кадрів і кваліфікованих лікарів у воєнний та повоєнний періоди.
Методи дослідження. Використано бібліографічний метод вивчення бібліотечних каталогів; джерела з історії медицини, педагогіки; хронологічний метод, що дав змогу проаналізувати особливості становлення і розвитку медичної освіти у різні історичні періоди.
Результати. Досліджено історію становлення розвитку стоматологічної освіти та вплив на цей процес різних історичних подій. Установлено етапи реформування вищої медичної освіти, уточнено відомості про професійну та наукову діяльність видатних українських лікарів цього періоду. Висвітлено особливості організації навчального процесу, формування медичних кадрів у різних медичних навчальних закладах на кожному етапі розвитку держави та освітньої політики, що дає можливість правильно оцінювати позитивні і негативні тенденції формування досвіду для створення сучасних моделей функціонування України та національної освіти.
Висновки. Створення наукових, освітніх центрів підготовки висококваліфікованих фахівців сприяє прогресу медичної галузі, підвищує рівень надання стоматологічної допомоги.
Ключові слова: розвиток медичної освіти, навчальні заклади, медичні фахівці, стоматологічна допомога.

В роботі розглянуто проблему диференціальної діагностики синдрому цитолізу гепатоцитів за лабораторними показниками, зокрема критерії, які дозволяють відрізняти хронічні вірусні гепатити та метаболічно асоційовану жирову хворобу печінки.

УДК: 616.986.7-036"32"(477.83)

Метою даного дослідження було вивчення сезонних особливостей клінічного перебігу лептоспірозу, а також лабораторних змін у пацієнтів із цією патологією на території Львівського регіону.

Матеріали і методи. Нами було проведено ретроспективний аналіз медичних карт 395 пацієнтів із діагнозом "Лептоспіроз", пролікованих у Львівській обласній інфекційній клінічній лікарні протягом 15 років. Статистичний аналіз відносних величин проводився за допомогою двохстороннього критерію Фішера.

Результати досліджень та їх обговорення. У статті проаналізовано сезонні особливості клінічного перебігу лептоспірозу на території Львівського регіону, починаючи з 2002 року. Попри найбільшу частоту виникнення випадків лептоспірозу у літньо-осінній період, найтяжчий перебіг спостерігався навесні та взимку. Це можна пояснити пояснити зниженням реактивності орга­нізму у ці пори року. Встановлено, що при лептоспірозі тяжкість хво­роби, а також вираженість основних симптомів та змін у лабораторних показниках можна умовно виразити таким рядом: весна > зима > осінь > лі­то. Із сезонних клінічних характеристик лептоспірозу серед госпіталізованих пацієнтів найбільше привертають увагу наступні: жовтяниця найчастіше відзначалася взимку, основні ускладнення лептоспірозу (гостре пошкодження нирок, інфекційно-токсичний шок та тромбогеморагічний синдром) – протягом весняних місяців, а пневмонія – взимку. Зі змін у лабораторних показниках уваги заслуговують наступні: тромбоцитопенія та суттєва анемія були більш вираженими у пацієнтів навесні, а лейкоцитоз та гіперазотемія – взимку.

Висновки. Отримані дані, які характеризують клініко-лабораторні сезонні особливості перебігу лептоспірозу, засвідчують факт тяжчого перебігу лептоспірозу навесні та взимку порівняно з іншими порами року.