УДК 615.9:577.19:595.78:001.891.53

Анотація. Проведено токсикологічну оцінку інсектициду феромону Lepidoptera. Встановлено, що феромон Lepidoptera при однократному пероральному введенні, інгаляційному  впливі,  нанесенні  на  шкіру  відноситься  до  4  класу  небезпечності. Не   володіє подразнювальним ефектом при попаданні на шкіру та слизові оболонки, не викликає сенсибілізацію організму. Гранично допустима концентрація феромону Lepidoptera у повітрі робочої зони 10 мг/м³, 4 клас небезпечності, пари.

Abstract. A toxicological evaluation of the Lepidoptera pheromone insecticide was  carried out. It has been established that the pheromone of Lepidoptera belongs to the 4th class of danger upon single oral administration, inhalation exposure, application to the skin. Does not have an irritating effect upon contact with the skin and mucous membranes,  does  not  cause  sensitization  of  the  body.  The  maximum  permissible concentration of Lepidoptera pheromone in the air of the working area is 10 mg/m³, hazard class 4, vapors.

Патологія носа та приносових пазух займає одне з провідних місць серед захворювань ЛОР-органів, актуальним є своєчасна та достовірна діагностика патологічних процесів. Одним з найбільш ґрунтовних і сучасних керівництв з діагностики гострої та хронічної патології носа та приносових пазух є EPOS (European Positon Paper on Rhinosinusits and Nasal Polyps) 2020 року. Лабораторні центри з новітнім обладнанням можуть допомогти в проведенні дообстежень. Згідно EPOS 2020 гострі риносинусити поділяються на вірусні, поствірусні та бактерійні. Донедавна гострий вірусний риносинусит не потребував додаткової лабораторної діагностики, проте пандемія COVID-19 внесла свої корективи. За наказом МОЗ України, що періодично оновлюється, хворі з підозрою на COVID-19 або ознаками інших ГРВІ (перебіг яких, як правило, відбувається по типу гострого вірусного риносинуситу), мають проходити скринінгове обстеження на визначення антигену SARS-CoV-2 з використанням швидких тестів на визначення антигену SARS-CoV-2 або виявлення РНК SARS-CoV-2 з використанням методу ПЛР. Із додаткових обстежень хворих на COVID-19 важливим параметром є NLR (Neutrophil to lymphocyte ratio) для прогнозування і управління ризиками захворювання. У діагностиці гострого бактерійного риносинуситу однією з п’яти ймовірних ознак є підвищення ШОЕ та/або концентрації С-реактивного білка в сироватці крові. CRP (С-reactive protein) є одним із ранніх маркерів ураження тканин, при бактерійному процесі його значення можуть перевищувати 100 мг/л вже через 12–18 годин. До маркерів бактерійних інфекцій також відноситься прокальцитонін, що був рекомендований FDA (2016 р.) як для тяжких, так і для стабільних хворих з респіраторними інфекціями. Новим чутливим маркером запалення за даними A. Havelka зі співавт. (2020) є сироватковий кальпротектин. Антибактерійним середником першої лінії при гострому бактерійному риносинуситі згідно з EPOS 2020 і також рекомендацій ВООЗ (21th WHO Model List of Essential Medicines, 2019) є амоксицилін. Проте бувають випадки, коли антибактерійні препарати треба підбирати індивідуально. Саме тут на допомогу може прийти бакпосів на автоматичному мікробіологічному аналізаторі, призначений для ідентифікації мікроорганізмів і визначення їхньої чутливості до антибіотиків. Для окремих регіонів слід зважати на можливий розвиток гострих грибкових риносинуситів купального сезону, детально описаних проф. С.М. Пухліком. В таких випадках часом може знадобитися назоцитограма, або визначення антитіла до Aspergillus terreus, А. niger, А. fumigatus, А. flavus та ін. Гриби також є частою причиною первинних хронічних риносинуситів, як локальних, так і розповсюджених, викликаючи алергічні грибкові риносинусити і тяжкі грибкові інвазії. Для діагностики можна використати Beta-D-Glucan, який є тест-маркером інвазійних мікозів та Aspergillus антиген-тест. Хронічний алергічний рионосинусит або Central compartment allergic disease (EPOS 2020), потребує ранньої діагностики. Тут на допомогу можуть прийти тести Phadiatop та Phadiatop infant, що використовують чутливу методику ImmunoCAP та особливо актуальні для алергоскринінгу пацієнтів з періодичною блокадою носа. У пацієнтів з алергічною природою запалення рекомендується проводити точну молекулярну діагностику (WAO-ARIA-GA2 LEN, 2020) за методикою ALEX, що дозволяє визначити сенсибілізацію до 295 алергенних молекул та екстрактів алергенів. Сучасні лабораторні методи дообстеження допомагають швидко й точно встановити діагноз, а також, проводити контроль ефективності застосованого лікування, що значно покращує якість життя пацієнтів.

COVID-19 супроводжується респіраторними симптомами з боку дихальних шляхів. До симптомів COVID-19 раніше відносили утруднення носового дихання, гіпосмію, біль в горлі. Становить інтерес вивчення впливу SARS-CoV-2 на орган слуху, адже наукових даних на сьогодні є мало. Коронавірус здатний проникати в нервову тканину і пошкоджувати нейрони, що веде до порушення функціонування органів чуття. Найпоширенішим наслідком є втрата нюху та смаку. Однак можливе також погіршення слуху і навіть глухота. Пацієнти, що заразилися коронавірусом, можуть відчувати шум у вухах і в подальшому втратити слух. Навіть при безсимптомному перебігу хвороби, відзначено шкідливу дію вірусу на зовнішні волоскові клітини органу Корті. Однак, втрата нюху, смаку і слуху не є обов’язковими клінічними проявами коронавірусної інфекції. Наше дослідження методом добровільного анкетування 690 хворих показало, що скарги на вушний шум пред’являли 10,1 % досліджених, а на зниження слуху – 3,8 %. Аудіометричне дослідження проводилось хворим, які перенесли коронавірусну інфекцію, в період 1…4 місяці після видужання, і мали прояви з боку органу слуху: вушний шум, закладання вуха, зниження слуху. Обстеження показало нормальні дані у 32 %, сенсоневральне однобічне чи двобічне зниження слуху – у 56 %, комбіноване зниження слуху – у 12 %. Зниження слуху за даними аудіометрії було в межах 25…50 дБ середньої величини порогів сприйняття. При імпедансометрії тип тимпанограми А зареєстровано у 88 % пацієнтів, тип С – у 11 %, тип В – у 1 %. Однак дослідження барофункції слухової труби виявило її дисфункцію у 76 % випадків. Отже, погіршення слуху та інші прояви патології вуха є досить частою знахідкою при COVID-19, як одне з ускладнень, а можливо, проявів цієї недуги. Необхідно продовжити дослідження з метою розробки правильної діагностично-лікувальної і профілактичної тактики.

Анотація

Вступ. Порушення нюху спостерігається під час інфекційних і неінфекційних захворювань, проте воно породило нову хвилю уваги як один із перших і часто єдиних симптомів хвороби COVID-19 на початку пандемії.

Мета. Оцінити поширеність, ступінь, тривалість нюхових і смакових розладів у пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19, їхній взаємозв’язок із важкістю перебігу хвороби, вплив на якість життя.

Методи дослідження. Опитано 699 пацієнтів із перенесеною інфекцією СOVID-19 шляхом дистанційного анкетування. Розроблено анкету, яка складалася з 35 основних запитань за темою дослідження у трьох розділах. Форми відповідей були закритими, напівзакритими або відкритими. Два запитання щодо скринінгу розладів настрою взято зі скринінгового опитувальника депресивних розладів Patient Health Questionnaire (PHQ-2). Пацієнтам пропонували оцінити свій нюх і смак за 10-бальною візуальною аналоговою шкалою (ВАШ).

Результати. У більшості випадків порушення нюху та смаку виникало одразу після появи інших симптомів із піком на 3-5-му дні хвороби і не покращувалося після клінічного видужання. Такі пацієнти відчували різного ступеня гіпо-, пар- і какосмію, а згодом навіть змінювали свої харчові та
поведінкові звички (зменшення чи відмова від куріння).

Висновки. Відновлення нюху та смаку мали виразний прямий кореляційний зв’язок. Більше половини пацієнтів потребували глибшої оцінки психічного здоров’я, втім це пов’язано не лише з хемосенсорною дисфункцією, а, ймовірно, має мультифакторне походження.

УДК 616.24-036.1-007.272:616.891-092]-07-085

Мета роботи - вивчити особливості стійкості МБТдо антимікобактеріальних препаратів у дітей і підлітків, які проживають в осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції.

Матеріали та методи. Обстежено 246 дітей, з них 145 − мали хіміорезистентний туберкульоз, 101 дитина − хіміочутливу форму специфічного процесу і 102 дорослих хворих, які стали джерелом інфекції. Мікробіологічне дослідження у дітей, підлітків і дорослих включало: виявлення МБТ у мокротинні методом мікроскопії мазка, посіву матеріалу на середовище Левенштейна-Йєнсена, типування виділених мікобактерій на BACTEC MGIT 960, визначення ТМЧ штамів МБТБ до АМБП першого та другого ряду, а також молекулярно-генетичне дослідження мокротиння, зокрема метод GeneXpert MTB/RIF та лінійного зонд-аналізу (Hain Lifescience).

Результати та обговорення. Проведені дослідження свідчать, що в осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції найбільше уразливими до туберкульозу є діти  до одного року (29,8 % ) і в цілому до 4-х років (73,1 %). При дослідженні профілю резистентності МБТ в осередках мультирезистентної інфекції було встановлено майже повний збіг профілю стійкості МБТ у дітей з джерелом інфекції. Зокрема, у дітей з контакту порівняно з хворими підлітками, в 3,5 рази частіше констатується резистентність до комбінації HRS, в 2,7 рази − до HR, в 1,8 рази − до HRE, і в 2,7 рази рідше − до HRESZ і в 1,6 рази − до HRES. У підлітків найчастіше резистентність констатовано до комбінації HRSE (66,1%), HRESZ (13,6 %), на відміну від джерела інфекції і дітей.

Висновки. Проведені дослідження  показали  високу частоту ризику МРТБ-ТБЛ у дітей  (42,7 %) із осередків мультирезистентної туберкульозної інфекції. Це свідчить про необхідність удосконалення методів отримання респіраторних взірців на визначення чутливості/стійкості МБТ до антимікобактеріальних препаратів (АМБП).

При дослідженні профілю резистентності МБТ в осередках мультирезистентної інфекції було встановлено майже повний збіг профілю стійкості МБТ у дітей з джерелом інфекції. Проте, у підлітків найчастіше резистентність констатовано до комбінації HRSE (66,1 %), HRESZ (13,6 %), на відміну від дорослих і дітей. В осередках мультирезистентної туберкульозної інфекції понад третина дітей (35,8 %) не була вакцинована у пологовому будинку і контактним не призначалась хіміопрофілактика.