УДК 616.24-007.272: 578.834.1

Анотація. Перебіг коронавірусної хвороби 2019 (COVID-19) ускладнюється різними супутніми захворюваннями; хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ) є одним із них. Це дослідження мало на меті дослідити вплив ХОЗЛ, як потенційного супутнього захворювання на прогноз формування важкого перебігу COVID-19. Попередні дані щодо Covid-19 продемонстрували нижчу поширеність ХОЗЛ, ніж можна було очікувати при гострому респіраторному захворюванні, такому як COVID-19. Цей факт призвів до припущення, що застосування інгаляційних глюкокортикостероїдів (ІГКС) може захистити від інфікування або розвитку тяжчого перебігу COVID-19. Аналіз досліджень, проведених у різних групах хворих з важким перебігом Сovid-19 з коморбідністю ХОЗЛ дозволив виявити статистично значимі дані для вдосконалення прогностичних шкал несприятливого прогнозу хвороби. Подальше вивчення і застосування таких показників у загальній клінічній практиці дозволить вчасно виявляти пацієнтів групи ризику з метою прицільного моніторингу та ранньої зміни чи інтенсифікації лікувальної тактики, в тому числі супутніх захворювань.

Abstract. The course of the 2019 coronavirus disease (COVID-19) is complicated by various concomitant diseases; chronic obstructive pulmonary disease (COPD) is one of them. The purpose of this study was to investigate the impact of COPD as a potential comorbidity on the prognosis of the severe course of COVID-19. Preliminary data on Covid-19 have shown a lower prevalence of COPD than would be expected in an acute respiratory illness such as COVID-19. This fact has led to the assumption that the use of inhaled glucocorticosteroids (IGCS) can protect against infection or the development of a severe course of COVID-19. The analysis of studies conducted in different groups of patients with a severe course of Сovid-19 with comorbidity of COPD made it possible to reveal statistically significant data for improving prognostic scales of an unfavorable prognosis of the disease. Further study and application of such indicators in general clinical practice will allow timely detection of patients of risk groups for the purpose of targeted monitoring and early change or intensification of treatment tactics, including concomitant diseases.

УДК 615.281.8-097.4:578.8

Анотація. Наведено результати експериментального дослідження на лабораторних мишах інтерфероніндукуючої активності 10 відібраних штамів вірусу кліщового енцефаліта з метою визначення потенційних кандидатів для виготовлення імунобіологічних препаратів. Встановлено, що досліджувані штами вірусу кліщового енцефаліту, в основному, володіють високою інтерфероніндукуючою активністю, яка характеризувалась хвилеподібною динамікою з двома вираженими, як правило, піками накопичення інтерферону в крові мишей. Найбільш оптимальним кандидатом для виготовлення специфічної вакцини, сироватки та імуноглобуліну слід вважати штам № 2288, який в порівняльному дослідженні з іншими штамами проявив найбільш сильну і тривалу інтерфероніндукуючу дію.

Abstract. The results of an experimental study on the interferoninducing activity of 10 selected strains of the tick-borne encephalitis virus in laboratory mice with the aim of identifying potential candidates for the production of immunobiological drugs are given. It was established that the investigated strains of the tick-borne encephalitis virus mainly have high interferoninducing activity, which was characterized by wave-like dynamics with two pronounced, as a rule, peaks of interferon accumulation in the blood of mice. The most optimal candidate for the production of a specific vaccine, serum and immunoglobulin should be considered strain No. 2288, which in a comparative study with other strains showed the strongest and longest interferon-inducing effect.

УДК 614.71:547.621:001.891

Анотація. 1,1'-біфеніл зустрічається в природі в кам’яновугільній смолі, сирій нафті та природному газі й застосовується як проміжний продукт хімічного синтезу, компонент рідин для теплопередачі, охолоджувальна рідина у ядерних реакторах, антисептик для вироблення шкіри. В умовах використання в різноманітних технологічних процесах 1,1'-біфеніл у вигляді парів та аерозолю поступає в повітря виробничих приміщень і може негативно впливати на працюючих, що обумовлює необхідність розробки медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Метою роботи було експериментальне встановлення параметрів токсичності 1,1'-біфенілу з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин та обґрунтування гранично допустимої концентрації в повітрі робочої зони. 1,1'-біфеніл досліджували в гострих, підгострих і хронічних експериментах. Робота була проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Проведеними експериментальними дослідженнями та аналізом літературних даних встановлено, що 1,1'-біфеніл за параметрами гострої токсичності за одноразового внутрішньошлункового введення й однократного інгаляційного впливу належить до помірно небезпечних речовин (3-й клас небезпечності), за однократного нанесення на шкіру – до малонебезпечних речовин (4-й клас небезпечності), чинить резорбтивно-токсичну дію в разі нанесення на шкіру та має середньо виражені кумулятивні властивості, проявляє середньо виражену подразнювальну дію в разі попадання на слизові оболонки, може викликати сенсибілізацію організму. Специфічної дії на процеси репродукції і розвитку 1,1'-біфеніл не чинить, мутагенної дії не проявляє, існують імовірні докази його канцерогенного потенціалу. Гранично допустиму концентрація в повітрі робочої зони обґрунтовано на рівні 1,0 мг/м3 пари + аерозоль, 2-й клас небезпечності, позначка + – потребує спеціального захисту шкіри. Висновки. Встановлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано гранично допустиму концентрацію 1,1'-біфенілу в повітрі робочої зони.

Abstract. 1,1'-Biphenyl occurs naturally in coal tar, crude oil and natural gas and is used as an intermediate product of chemical synthesis, a component of heat transfer fluids, coolant in nuclear reactors, and an antiseptic in leather production. Under conditions of use in various technological processes, 1,1'-biphenyl in the form of vapors and aerosols enters the air of industrial premises and can negatively affect workers, which necessitates the development of a health standard in the air of the working area The aim of the study was to experimentally determine the toxicity parameters of 1,1'-biphenyl to define the nature of its biological effect on the body of warm-blooded animals and to substantiate the maximum permissible concentration in the air of the work area. 1,1'-biphenyl was studied in acute, subacute and chronic experiments. The work was carried out on laboratory animals (male white rats, male white mice, ants and rabbits). The conducted experimental studies and the analysis of literature data established that 1,1'-biphenyl according to the parameters of acute toxicity with a single intragastric injection and a single inhalation exposure belongs to moderately dangerous substances (hazard class 3), with a single application to the skin – to low-hazardous substances (4 hazard class), has resorptive toxic effect in case of skin application and moderately expressed cumulative properties, has moderately expressed irritating effect in case of contact with mucous membranes, may cause sensitization of the body. 1,1'-biphenyl does not have any specific effect on reproduction and growth processes, does not have mutagenic effect, and there is probable evidence of carcinogenic potential. The maximum permissible concentration in the air of the working area is justified at the level of 1,0 mg/m3, vapor + aerosol, hazard class 2, mark “+” – requires special skin protection. Conclusions. The parameters of toxicity, the nature of biological action on the organism of laboratory animals have been determined and the maximum permissible concentration of 1,1'-biphenyl in the air of the working area has been substantiated.

УДК  616.36:616.13:616.24-008.4]-036

Резюме. Зміни кровообігу зі збільшенням кровотоку та порушенням балансу між вазодилатацією/вазоконстрикцією є невід’ємним наслідком цирозу печінки та портальної гіпертензії і можуть впливати на легеневий кровообіг з розвитком судинних розладів, з яких гепатопульмональний синдром (ГПС) є найпоширенішим. ГПС є серйозним легеневим ускладненням прогресуючої хвороби печінки, що призводить до несприятливого клінічного прогнозу. У патогенезі ГПС важливими є зниження судинного тонусу, моноцитарна інфільтрація легеневих судин, утворення внутрішньолегеневих артеріовенозних шунтів, дисфункція альвеолярних клітин II типу, деструкція ендотеліального глікокаліксу. Аномалії в легеневому капілярному руслі призводять до гіпоксемії, яка спричинена порушенням співвідношення вентиляція/перфузія, розладами дифузії, розвитком артеріовенозних анастомозів. Інфільтрація легеневого судинного русла моноцитами є одним із ключових факторів ГПС. Цій міграції сприяє переміщення бактерій з кишкової мікробіоти в портальний кровотік зі збільшенням експресії прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-1, ІЛ-6), які призводять до активації моноцитів. Моноцити, розташовані в легеневому колі кровообігу, сприятимуть розширенню судин через активацію індуцибельної синтази оксиду азоту і, таким чином, збільшенню продукції NO. Це також пов’язано з ендотеліальною дисфункцією внаслідок зниження печінкової секреції BMP9 і підвищення ендотеліну-1, ендотеліальної гіперекспресії рецепторів В ендотеліну і збільшення ендотеліальної продукції NO. У проліферації легеневих капілярів значну участь беруть проангіогенні фактори, як-от судинний ендотеліальний фактор росту, тромбоцитарний фактор росту, плацентарний фактор росту. Циркуляція ФНП-α, жовчних кислот і моноцитарна інфільтрація в легеневому кровообігу призводять до посилення апоптозу альвеолярних клітин 2 типу та зниження синтезу сурфактанту. Хронічне запалення при ГПС порушує безперервність шару ендотеліального глікокаліксу. У цій статті наведено огляд поточних знань щодо патогенезу ГПС, підсумовано багато особливостей захворювання на підставі оцінювання літературних джерел з бази даних MedLine на платформі PubMed.
Ключові слова: гепатопульмональний синдром; внутрішньолегенева судинна дилатація; моноцити; ангіогенез; ендотеліальний глікокалікс; огляд

УДК 579.242/.262:57.055/.017.32

Анотація. Висока частота резистентності до антибіотиків серед бактеріальних клінічних ізолятів зумовлює необхідність відкриття нових мішеней для пригнічення патогенності мікробів без стимуляції їх резистентності. Опрацьовані джерела дозволяють стверджувати, що цього можна досягти шляхом націлювання на детермінанти вірулент­ності. Метою роботи був пошук нових активних речовин з антибіоплівковою активністю на основі аналізу літературних даних щодо структури бактеріальних біоплівок, механізмів їхньої стійкості до анти­мікробних засобів. Електронний пошук проводився в Medline (інтерфейс PubMed), Scopus і Web of Science за ключовими словами: біоплівки, антибіотикорезистентність, Quorum sensing, персистери (між 2011 роком і березнем 2024 року). Відібрано 30 джерел, опрацьовано 85. Предметом пошуку був також: мікробний пейзаж шпи­тальних штамів мікроорганізмів, біоплівкоутворення мікроорганізмами – збудниками інфекційних хворіб, регуляція факторів вірулентності в бактеріальній біоплівці. Дослідженнями останніх років встановлено, що для клітинного зв’язку багато патогенних бактерій виробляють сигнальні молекули. Ця сигнальна система називається системою визначення кворуму (Quorum sensing – QS), і вона залежить від щільності бактеріальної популяції та опосередковується сигнальними молекулами, які називаються феромонами або автоіндукторами (AI). Бактерії використовують QS для регулювання діяльності та поведінки, включаючи компетентність, кон’югацію, симбіоз, вірулентність, рухливість, споруляцію, продукування антибіотиків та утворення біоплівки. Дослідження з націлювання на бактеріальні комунікаційні сигнали та придушення QS демонструють фунда­ментальний підхід до формування конкуруючої мікробної комунікації. Пошук, синтез і розробка лікарських засобів на основі модифікованих автоіндукторів різної природи може призвести до прориву у сфері анти­бактеріальної терапії інфекційних захворювань, а також хірургічних гнійно-септичних післяопераційних ускладнень. В опрацьованій літературі описано ряд гіпотез щодо участі «токсин-антитоксин»-систем, які контролюють ріст і метаболізм бактерій, у стимуляції утворення клітин-персистерів. Висловлюється при­пущення про одночасне набуття стійкості до багатьох антибактеріальних факторів, у тому числі й до фізико-хімічних. Тому спостерігається підвищена увага науковців до дослідження антибіоплівкової дії нових сполук і препаратів, здатних впливати на енергетичні або метаболічні процеси в клітинах, а також на речовини, що не потребують метаболічно активної мішені. В огляді проілюстровано загальні сучасні підходи до використання ланцюгів QS у патогенних бактерій як нових терапевтичних мішеней.

Abstract. The high frequency of resistance to antibiotics among bacterial clinical isolates necessitates the discovery of new targets for suppressing the pathogenicity of microbes without stimulating their resistance. The studied sources suggest that this can be achieved by targeting the determinants of virulence. The search for new active substances with anti-biofilm activity based on the analysis of literature data on the structure of bacterial biofilms, mechanisms of their resistance to antimicrobial agents was the purpose of this work. An electronic search was conducted in Medline (PubMed interface), Scopus, and Web of Science between 2011 and July, 2024 using the keywords: biofilms, antibiotic resistance, Quorum sensing, persisters. 30 sources were selected, 85 were processed. The subject of the search was: microbial landscape of hospital strains of microorganisms, biofilm formation by microorganisms – pathogens of infectious diseases, regulation of virulence factors in bacterial biofilm. Studies of recent years have established that many pathogenic bacteria produce signal molecules for cellular communication. This signaling system is called Quorum sensing (QS) and it depends on the density of the bacterial population and is mediated by signaling molecules called pheromones or autoinducers (AI). Bacteria use QS to regulate activities and behavior including competence, conjugation, symbiosis, virulence, motility, sporulation, antibiotic production and biofilm formation. Researches aimed at bacterial communicative signals and suppressing QS demonstrate a fundamental approach to forming competitive microbial communication. The search, synthesis, and development of drugs based on modified autoinducers of various natures can lead to a breakthrough in the field of antibacterial therapy of infectious diseases, as well as surgical purulent postoperative complications. The pro­cessed literature describes a number of hypotheses regarding the participation of "toxin-antitoxin" systems that control the growth and metabolism of bacteria in the stimulation of the formation of persister cells. The simultaneous acquisition of resistance to many antibacterial factors, including physico-chemical ones, is suggested. Therefore, there is an increased attention of scientists to the study of the anti-biofilm effect of new compounds and drugs capable of influencing energy or metabolic processes in cells, as well as substances that do not require a metabolically active target. The review illustrates general modern approaches to the use of QS chains in pathogenic bacteria as new therapeutic targets