УДК 614.71:547.621:001.891

Анотація. 1,1'-біфеніл зустрічається в природі в кам’яновугільній смолі, сирій нафті та природному газі й застосовується як проміжний продукт хімічного синтезу, компонент рідин для теплопередачі, охолоджувальна рідина у ядерних реакторах, антисептик для вироблення шкіри. В умовах використання в різноманітних технологічних процесах 1,1'-біфеніл у вигляді парів та аерозолю поступає в повітря виробничих приміщень і може негативно впливати на працюючих, що обумовлює необхідність розробки медико-санітарного нормативу допустимого вмісту в повітрі робочої зони. Метою роботи було експериментальне встановлення параметрів токсичності 1,1'-біфенілу з визначення характеру біологічної дії на організм теплокровних тварин та обґрунтування гранично допустимої концентрації в повітрі робочої зони. 1,1'-біфеніл досліджували в гострих, підгострих і хронічних експериментах. Робота була проведена на лабораторних тваринах (білих щурах-самцях, білих мишах-самцях, мурчаках і кролях). Проведеними експериментальними дослідженнями та аналізом літературних даних встановлено, що 1,1'-біфеніл за параметрами гострої токсичності за одноразового внутрішньошлункового введення й однократного інгаляційного впливу належить до помірно небезпечних речовин (3-й клас небезпечності), за однократного нанесення на шкіру – до малонебезпечних речовин (4-й клас небезпечності), чинить резорбтивно-токсичну дію в разі нанесення на шкіру та має середньо виражені кумулятивні властивості, проявляє середньо виражену подразнювальну дію в разі попадання на слизові оболонки, може викликати сенсибілізацію організму. Специфічної дії на процеси репродукції і розвитку 1,1'-біфеніл не чинить, мутагенної дії не проявляє, існують імовірні докази його канцерогенного потенціалу. Гранично допустиму концентрація в повітрі робочої зони обґрунтовано на рівні 1,0 мг/м3 пари + аерозоль, 2-й клас небезпечності, позначка + – потребує спеціального захисту шкіри. Висновки. Встановлено параметри токсичності, характер біологічної дії на організм лабораторних тварин та обґрунтовано гранично допустиму концентрацію 1,1'-біфенілу в повітрі робочої зони.

Abstract. 1,1'-Biphenyl occurs naturally in coal tar, crude oil and natural gas and is used as an intermediate product of chemical synthesis, a component of heat transfer fluids, coolant in nuclear reactors, and an antiseptic in leather production. Under conditions of use in various technological processes, 1,1'-biphenyl in the form of vapors and aerosols enters the air of industrial premises and can negatively affect workers, which necessitates the development of a health standard in the air of the working area The aim of the study was to experimentally determine the toxicity parameters of 1,1'-biphenyl to define the nature of its biological effect on the body of warm-blooded animals and to substantiate the maximum permissible concentration in the air of the work area. 1,1'-biphenyl was studied in acute, subacute and chronic experiments. The work was carried out on laboratory animals (male white rats, male white mice, ants and rabbits). The conducted experimental studies and the analysis of literature data established that 1,1'-biphenyl according to the parameters of acute toxicity with a single intragastric injection and a single inhalation exposure belongs to moderately dangerous substances (hazard class 3), with a single application to the skin – to low-hazardous substances (4 hazard class), has resorptive toxic effect in case of skin application and moderately expressed cumulative properties, has moderately expressed irritating effect in case of contact with mucous membranes, may cause sensitization of the body. 1,1'-biphenyl does not have any specific effect on reproduction and growth processes, does not have mutagenic effect, and there is probable evidence of carcinogenic potential. The maximum permissible concentration in the air of the working area is justified at the level of 1,0 mg/m3, vapor + aerosol, hazard class 2, mark “+” – requires special skin protection. Conclusions. The parameters of toxicity, the nature of biological action on the organism of laboratory animals have been determined and the maximum permissible concentration of 1,1'-biphenyl in the air of the working area has been substantiated.

УДК  616.36:616.13:616.24-008.4]-036

Резюме. Зміни кровообігу зі збільшенням кровотоку та порушенням балансу між вазодилатацією/вазоконстрикцією є невід’ємним наслідком цирозу печінки та портальної гіпертензії і можуть впливати на легеневий кровообіг з розвитком судинних розладів, з яких гепатопульмональний синдром (ГПС) є найпоширенішим. ГПС є серйозним легеневим ускладненням прогресуючої хвороби печінки, що призводить до несприятливого клінічного прогнозу. У патогенезі ГПС важливими є зниження судинного тонусу, моноцитарна інфільтрація легеневих судин, утворення внутрішньолегеневих артеріовенозних шунтів, дисфункція альвеолярних клітин II типу, деструкція ендотеліального глікокаліксу. Аномалії в легеневому капілярному руслі призводять до гіпоксемії, яка спричинена порушенням співвідношення вентиляція/перфузія, розладами дифузії, розвитком артеріовенозних анастомозів. Інфільтрація легеневого судинного русла моноцитами є одним із ключових факторів ГПС. Цій міграції сприяє переміщення бактерій з кишкової мікробіоти в портальний кровотік зі збільшенням експресії прозапальних цитокінів (ФНП-α, ІЛ-1, ІЛ-6), які призводять до активації моноцитів. Моноцити, розташовані в легеневому колі кровообігу, сприятимуть розширенню судин через активацію індуцибельної синтази оксиду азоту і, таким чином, збільшенню продукції NO. Це також пов’язано з ендотеліальною дисфункцією внаслідок зниження печінкової секреції BMP9 і підвищення ендотеліну-1, ендотеліальної гіперекспресії рецепторів В ендотеліну і збільшення ендотеліальної продукції NO. У проліферації легеневих капілярів значну участь беруть проангіогенні фактори, як-от судинний ендотеліальний фактор росту, тромбоцитарний фактор росту, плацентарний фактор росту. Циркуляція ФНП-α, жовчних кислот і моноцитарна інфільтрація в легеневому кровообігу призводять до посилення апоптозу альвеолярних клітин 2 типу та зниження синтезу сурфактанту. Хронічне запалення при ГПС порушує безперервність шару ендотеліального глікокаліксу. У цій статті наведено огляд поточних знань щодо патогенезу ГПС, підсумовано багато особливостей захворювання на підставі оцінювання літературних джерел з бази даних MedLine на платформі PubMed.
Ключові слова: гепатопульмональний синдром; внутрішньолегенева судинна дилатація; моноцити; ангіогенез; ендотеліальний глікокалікс; огляд

УДК 579.242/.262:57.055/.017.32

Анотація. Висока частота резистентності до антибіотиків серед бактеріальних клінічних ізолятів зумовлює необхідність відкриття нових мішеней для пригнічення патогенності мікробів без стимуляції їх резистентності. Опрацьовані джерела дозволяють стверджувати, що цього можна досягти шляхом націлювання на детермінанти вірулент­ності. Метою роботи був пошук нових активних речовин з антибіоплівковою активністю на основі аналізу літературних даних щодо структури бактеріальних біоплівок, механізмів їхньої стійкості до анти­мікробних засобів. Електронний пошук проводився в Medline (інтерфейс PubMed), Scopus і Web of Science за ключовими словами: біоплівки, антибіотикорезистентність, Quorum sensing, персистери (між 2011 роком і березнем 2024 року). Відібрано 30 джерел, опрацьовано 85. Предметом пошуку був також: мікробний пейзаж шпи­тальних штамів мікроорганізмів, біоплівкоутворення мікроорганізмами – збудниками інфекційних хворіб, регуляція факторів вірулентності в бактеріальній біоплівці. Дослідженнями останніх років встановлено, що для клітинного зв’язку багато патогенних бактерій виробляють сигнальні молекули. Ця сигнальна система називається системою визначення кворуму (Quorum sensing – QS), і вона залежить від щільності бактеріальної популяції та опосередковується сигнальними молекулами, які називаються феромонами або автоіндукторами (AI). Бактерії використовують QS для регулювання діяльності та поведінки, включаючи компетентність, кон’югацію, симбіоз, вірулентність, рухливість, споруляцію, продукування антибіотиків та утворення біоплівки. Дослідження з націлювання на бактеріальні комунікаційні сигнали та придушення QS демонструють фунда­ментальний підхід до формування конкуруючої мікробної комунікації. Пошук, синтез і розробка лікарських засобів на основі модифікованих автоіндукторів різної природи може призвести до прориву у сфері анти­бактеріальної терапії інфекційних захворювань, а також хірургічних гнійно-септичних післяопераційних ускладнень. В опрацьованій літературі описано ряд гіпотез щодо участі «токсин-антитоксин»-систем, які контролюють ріст і метаболізм бактерій, у стимуляції утворення клітин-персистерів. Висловлюється при­пущення про одночасне набуття стійкості до багатьох антибактеріальних факторів, у тому числі й до фізико-хімічних. Тому спостерігається підвищена увага науковців до дослідження антибіоплівкової дії нових сполук і препаратів, здатних впливати на енергетичні або метаболічні процеси в клітинах, а також на речовини, що не потребують метаболічно активної мішені. В огляді проілюстровано загальні сучасні підходи до використання ланцюгів QS у патогенних бактерій як нових терапевтичних мішеней.

Abstract. The high frequency of resistance to antibiotics among bacterial clinical isolates necessitates the discovery of new targets for suppressing the pathogenicity of microbes without stimulating their resistance. The studied sources suggest that this can be achieved by targeting the determinants of virulence. The search for new active substances with anti-biofilm activity based on the analysis of literature data on the structure of bacterial biofilms, mechanisms of their resistance to antimicrobial agents was the purpose of this work. An electronic search was conducted in Medline (PubMed interface), Scopus, and Web of Science between 2011 and July, 2024 using the keywords: biofilms, antibiotic resistance, Quorum sensing, persisters. 30 sources were selected, 85 were processed. The subject of the search was: microbial landscape of hospital strains of microorganisms, biofilm formation by microorganisms – pathogens of infectious diseases, regulation of virulence factors in bacterial biofilm. Studies of recent years have established that many pathogenic bacteria produce signal molecules for cellular communication. This signaling system is called Quorum sensing (QS) and it depends on the density of the bacterial population and is mediated by signaling molecules called pheromones or autoinducers (AI). Bacteria use QS to regulate activities and behavior including competence, conjugation, symbiosis, virulence, motility, sporulation, antibiotic production and biofilm formation. Researches aimed at bacterial communicative signals and suppressing QS demonstrate a fundamental approach to forming competitive microbial communication. The search, synthesis, and development of drugs based on modified autoinducers of various natures can lead to a breakthrough in the field of antibacterial therapy of infectious diseases, as well as surgical purulent postoperative complications. The pro­cessed literature describes a number of hypotheses regarding the participation of "toxin-antitoxin" systems that control the growth and metabolism of bacteria in the stimulation of the formation of persister cells. The simultaneous acquisition of resistance to many antibacterial factors, including physico-chemical ones, is suggested. Therefore, there is an increased attention of scientists to the study of the anti-biofilm effect of new compounds and drugs capable of influencing energy or metabolic processes in cells, as well as substances that do not require a metabolically active target. The review illustrates general modern approaches to the use of QS chains in pathogenic bacteria as new therapeutic targets

УДК 378.147:61]:004

Мета роботи — вивчити ставлення студентів 5-го та 6-го курсів медичних факультетів Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького до змішаних форм навчання, зокрема дистанційної, в умовах карантину через пандемію COVID-19 і воєнного стану.
Матеріали та методи. Проведено анкетування, за результатами якого вивчено ставлення студентів 5-го і 6-го курсів медичних факультетів до змішаної форми навчання під час осіннього семестру 2022/2023 навчального року.
Результати та обговорення. Серед учасників опитування третина (33,7 %) усвідомила можливість перебувати в навчальному процесі та відзначила більшу відповідальність за навчання, тобто позитивну зміну в цілому. Однак 18,5 % опитаних вказали на негативну зміну, відчуваючи байдужість. Більше третини студентів (39,1 %) оцінили свій рівень тривоги як високий, ще третина (33,7 %) — як дуже високий. Установлено, що, крім навчання, 30,4 % студентів займаються волонтерською діяльністю, більше половини (53,2 %) працюють, зокрема 30,4 % — у медичній сфері. Серед студентів 6-го курсу участь у волонтерській діяльності порівняно зі студентами 5-го курсу була більшою — 39,7 %, працювало більше студентів — 56,4 %. Серед негативних чинників для 80,4 % опитаних студентів- 5-го курсу перше місце посідала відсутність набуття і вдосконалення практичних навичок, друге місце — технічні труднощі. На прагнення здобувати знання дистанційне навчання не вплинуло у 72,3 % студентів, а решта зазначили, не мають мотивацію до навчання з переходом на дистанційну форму навчання.
Висновки. Війна та воєнний стан в Україні стали джерелом стресу для всіх учасників навчального процесу, тому визначення ставлення студентів до навчання є актуальним і потрібним у сучасних умовах. Використання інформаційних технологічних засобів збільшує можливості як для освіти, так і для науки. Під час карантину, спричиненого пандемією CОVID-19 та воєнним станом в Україні, навчальний 
процес не зупинився, а дистанційний формат навчання, на думку абсолютної більшості опитаних студентів, дав змогу, перебуваючи у відносно безпечних місцях, продовжити вивчати медицину. 
Ключові слова. Дистанційне навчання, студенти-медики, анкетування, особистісне ставлення, ефективність навчання, позитивні та негативні чинники.

УДК 613.84:178.7:621.3:613.956:378]-057.87(477.83)

Мета роботи — проаналізувати поширеність вживання тютюнових і нікотиновмісних виробів для куріння (ТНВДК) серед студентів львівських вишів, причини їхньої популярності, чинники, які можуть вплинути на відмову від куріння, обізнаність щодо впливу зазначених виробів на здоров’я.
Матеріали та методи. Проведено анонімне опитування студентів провідних львівських вишів (273 учасники, з них 120 чоловіків і 153 жінки, середній вік — 20,0 років). Для опитування розроблено анкету, яка містила 31 запитання, що стосувалось виявлення наявності шкідливої звички, виду, початку і тривалості куріння, мотивації до початку куріння та відмови від нього, обізнаності про шкідливість ТНВДК для здоров’я.
Результати та обговорення. Поширеність споживання ТНВДК серед студентів становила 40,7 %, при цьому 63,1 % курців курили щоденно. Серед чоловіків було істотно більше курців, ніж серед жінок (55,8 та 28,8 %; р < 0,01). Систематичного впливу пасивного куріння зазнавали 52,8 % студентів. Більшість респондентів своє ставлення до куріння визначили як нейтральне (56,0 %), третина — як негативне (35,5 %). Водночас 65,6 % опитаних відзначили, що у куріння немає позитивних сторін, але кожен третій (34,4 %) вважає, що вони є. Формування шкідливої звички спричинили бажання зняти стрес (58,5 %), розслабитися (51,5 %), відчути задоволення (44,2 %). У 64,0 % студентів є курці в родині. Більшість опитаних курців використовували електронні (69,4 %) і звичайні сигарети (54,1 %), рідше — кальян (42,3 %) і тютюнові вироби для електричного нагрівання (41,4 %). Жінки значно рідше курили звичайні сигарети, ніж чоловіки (38,6 та 64,2 %; р < 0,01). На думку опитаних, основними чинниками, які можуть вплинути на відмову від куріння, є виявлення проблем зі здоров’ям, спричинених курінням (52,3 %), і поява дітей (40,9 %). Кожен другий (58,5 %) опитаний не планував кинути курити найближчим часом. Заважають студентам відмовитися від куріння: постійний стрес (39,6 %), оточення курців (30,6 %), нікотинова/психологічна залежність (27,0 %). Незважаючи на те, 
що 77 % вважали себе обізнаними щодо впливу ТНВДК, 52,8 % опитаних стверджували, що використання кальяну є безпечним для здоров’я, а 24,9 і 18,4 % не володіли інформацією, чи є тютюнові вироби для електричного нагрівання і електронні сигарети безпечною альтернативою звичайним сигаретам. На думку 66,2 % опитаних, необхідно поширювати інформацію про вплив на здоров’я сучасних ТНВДК серед студентів.
Висновки. Отримані результати свідчать про потребу розроблення ефективних стратегій впливу на студентську молодь для запобігання вживання ТНВДК. Важливе значення має поширення доказової інформації щодо впливу ТНВДК на здоров’я людини і боротьба зі стресом у вишах. 
Ключові слова Тютюнокуріння, куріння, тютюнові вироби для електричного нагрівання, вейпінг, студенти.