УДК 378.14:37.13.2:316.77] :616.31-053.2

У статті конкретизовано закономірності та принципи підготовки майбутніх дитячих стоматологів засобами ситуативно-комунікативних моделей професійної взаємодії. Охарактеризовано загальнодидактичні принципи науковості, систематичності та послідовності навчання, зв’язку навчання з життям, системністю і систематичністю, унаочнення й активності навчання. Визначено специфічні принципи: професійної суб’єктності, екстраполяції результатів самоосвітньої діяльності студентів у нові умови інтерактивної взаємодії, візуалізації авторських ситуативних моделей професійної взаємодії, сепарації важливих моментів ефективної професійної взаємодії.

Ключові слова: професійна підготовка; майбутні дитячі стоматологи; ситуативно-комунікативні моделі; професійна взаємодія; закономірності; принципи навчання.



УДК 378.14:001.8:316.77]:616.31-053.2

У статті аргументовано доцільність урахування науково-методологічних засад підготовки майбутніх дитячих стоматологів засобами ситуативно-комунікативних моделей професійної взаємодії. Відзначено зацікавленість дослідників проблемою методологічного забезпечення освітнього процесу в професійній підготов- ці майбутніх стоматологів. Конкретизовано сутність гносеологічного, діяльнісного, праксеологічного, аксіологічного, акмеологічного, синергетичного, компетентнісного та системного підходів у підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії засобами ситуативно-комунікативних моделей. Узагальнено, що використання гносеологічного підходу спонукає студентів до активної навчально-пізнавальної діяльності та зумовлює врахування діяльнісного підходу, що сприятиме опануванню студентами всіх аспектів функціоналу майбутніх лікарів. Використання праксеологічного підходу базується на теоретичному обґрунтуванні організації раціональної діяльності. Визначенню студентами власних вершин (акме) у професійному становленні сприяє окреслення особистісно важливих цілей. Тому особливої актуальності набуває реалізація аксіологічного та акмеологічного підходів. Ситуативне моделювання професійної взаємодії майбутніх дитячих стоматологів розглянуто як творчу майстерню для пошуку студентами особистісно важливих цілей і вершин. Задля врахування різновекторних складників у професійній підготовці компетентного фахівця використовують компетентнісний підхід. Узагальнено, що при комплексному врахуванні спрямованості кожного методологічного підходу можна отримати кращий результат, ніж в умовах концентрації уваги лише на одному підході. Відзначено сумісність та узгодженість спільного впливу всіх підходів у підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії, що базується на використанні синергетичного підходу. Ураховуючи цілісність системи освіти та поєднання в ній різноспрямованих методологічних підходів, підкреслено важливість використання системного підходу в підготовці майбутніх дитячих стоматологів до професійної взаємодії.

Ключові слова: методологічні підходи, дитячі стоматологи, професійна підготовка, ситуативне моделювання, професійна взаємодія.

УДК 611.068: 616.714-089.843

   Експериментальні дослідження є невід'ємною частиною сучасної медицини. Вони дозволяють глибоко і поетапно вивчати процеси, що розвиваються в організмі за певних умов чи під дією певних чинників, зовнішніх та внутрішніх факторів, виявляти причинно-наслідкові зв’язки для подальшого пошуку методів ранньої діагностики патологічних змін, розробки профілактичних і лікувальних заходів. Випробування на тваринах обумовлені їх значною біологічною схожістю з людиною, особливо у ссавців, що мають високий ступінь генетичної спорідненості. (наприклад, миші – 98%), що робить їх ефективними моделями для дослідження людських захворювань та розробки лікування. Численні медичні дослідження мають експериментальну складову, а експериментальні тварини є основним об’єктом та-ких досліджень. Тому, порівняльний аналіз морфогенезу тканин, органів та систем організму людини та різних видів тварин, виявлення схожих та відмінних структурних особливостей має велике значення. У клінічній практиці післяопераційні кісткові дефекти щелеп зустрічаються з частотою до 25%. Слід зазначити, що експериментальні тварини часто використовуються при дослідженнях структур ротової і носової порожнин, орбіти та окремих кісток черепа. Для стоматолога найбільший інтерес представляють щелепи, тому Метою нашого дослідження стало з’ясування видових особливостей будови нижньої щелепи людини та гризунів, що використовуються в експериментальних дослідженнях, а також оцінити доступний об’єм кістки в різних ділянках нижньої щелепи.

Методи. Дослідили 5 нижніх щелеп людини та 10 щелеп гризунів (кроликів та щурів), які вивчали із застосуванням макро- та мікроскопічного, морфометричного та рентгенологічного методів дослідження, атомно-абсорбційного спектрального аналізу, що дало змогу про-вести порівняння структурних особливостей нижньої щелепи людини, кролика та щура. Гістологічні препарати використано з архіву кафедри гістології. Рентгенографічне дослідження проведено на апараті для дентальної радіовізіоргафії фірми Siemens з програмним забезпеченням Trophy Radiology.

Результати та підсумок. У гризунів нижня щелепа складається з двох кісток, які з’єднані під кутом 30-450. Нижня щелепа кроликів має V-подібну будову, ротова порожнина відносно глибока, але рот широко не відкривається. Це ускладнює доступ до зубного ряду, унеможливлює виконання процедури видалення зуба та проведення анестезії n.mandibularis внутрішньоротовим методом. Між різцями і великими кутніми зубами – беззубий простір довжиною 18-19 мм, ментальний отвір заходиться дещо дозаду від його середини, немає підборідного виступу. На верхній щелепі кроликів не 2, а 4 різця, основні і вторинні, що приховані за основними. На нижній щелепі, як і в щура, є лише 2 різця. Висота міжзубної ділянки коміркової частини щелепи дорівнює 0,6 до 1,3 см, що значно відрізняється від такої в щурів. Рентгенологічно – корені різців лежать в товщі кісткової тканини тіла щелепи до ретромолярного простору. Корені великих кутніх зубів короткі, лежать в товщі кісткової тканини коміркової частини щелепи. Висота та довжина ділянки локалізації молярів нижньої щелепи практично однакова і становить – 1,5x1,5см. Особливий розвиток компактної речовини нижньої щелепи ми спостерігали в нижньому краї тіла в ділянці її кутів і гілок, суглобових відростків та в місцях прикріплення м'язів. Більш тонкі компактні пластинки розташовані в ділянці комірок зубів. Губчаста кісткова речовина людини, кроля і щура утворює різної форми і величини комірки, заповнені кістковим мозком. Часто розширені міжтрабекулярні простори містять жирову тканину, що видно у представлених препаратах. Саме гризуни відрізняються наявністю великої кількості адипоцитів у міжтрабекулярних просторах, в той час, як в людини простори губчастої кісткової тканини заповненні гемопоетичними клітинами Незважаючи на відмінності макроморфології нижніх щелеп людини та гризунів гістоархітектуру кісткової тканини останніх можна вважати подібною, що засвідчує можливість використання цієї групи тварин в якості експериментальних при проведенні дослідження щодо структурних і функціональних особливостей кісткової тканини та їх динаміки під впливом різних патологічних чинників.
Ключові слова: експериментальні дослідження, щури, кролі, людина, кісткова тканина, нижня щелепа.

УДК 371.311.4:[378:616.314-053.2]-057.87

The quality of medical communication with patients is of great importance for diagnosis, treatment, prevention and rehabilitation. Not only the timely detection of the disease, but also the patient’s motivation to maintain health, treatment, etc. depends on the extent to which the doctor has the skills to build effective communication during the provision of medical care. It is not enough for a modern doctor to be competent only in the field of medicine, but also to possess the psychology of communication. This highlights the necessity to develop communicative competence in future doctors while still studying at medical universities. The aim of the article is to consider the communicative competence of future dentists as a basis for effective professional interaction in pediatric dentistry and compliance with pediatric patients.

It is generalized that the process of forming communicative competence of future dentists is an integrated system of functional components and personality properties; a form of expression of subject-subject relations of participants in the interactive and communicative process in solving professional tasks. It is substantiated that the formation of communicative competence of future dentists in medical higher education institutions will contribute: updating the content of communicative 

and psychological and pedagogical training; - wide use of innovative learning technologies; - algorithmicity of stages, consistency and systematicity of the process of forming communicative competence of future dentists; intensification of the process of forming communicative competence based on the immersion of future dentists in an interactive professional and communicative environment; individualization of learning based on the implementation of academic counseling (tutoring), mentoring, coaching, as well as a system of practical tasks aimed at developing all components of communicative competence in medical students.

Keywords: communicative competence; future dentists; professional interaction; pediatric patients; communicative training.

УДК 378.14

Комунікаціянадитячомустоматологічномуприйоміасоціюєтьсязістворенням комфортногосередовища,якесприяєпідвищенню ефективності результатів лікування та задоволення дітей-пацієнтів. Комунікація також є складною (і клінічною) навичкою, але її важливість не завжди усвідомлюється або оцінюється студентами та досвідченими лікарями. Метою статті є огляд можливих стратегій вдосконалення комунікативної підготовки майбутніх стоматологів задля створення комфортного середовища на дитячому стоматологічному прийомі.

Узагальнено, що професійну підготовку майбутніх стоматологів необхідно спрямовувати на засвоєння ефективних методів, які сприяють створенню комфортної атмосфери під час дитячого стоматологічного прийому: організація дизайну кабінету, зорієнтованого на дітей; привітне спілкування; встановлення довірливих стосунків з дітьми; використання ефективних стратегій комунікації; використання позитивного підкріплення; використання неінвазивних методів лікування та різноманітних варіантів седації, адаптованих до потреб кожної дитини; забезпечення участі батьків; сприяння підготовці дітей до візитів. Встановлено, що однією з важливих умов ефективної досліджуваної підготовки є компетентність професорсько-викладацького складу, тому дієвими стратегіями підготовки викладачів визначено підготовку викладачів до здійснення міжпрофесійної діяльності та сприяння співпраці викладачів для моделювання командної роботи. Запропонований підхід дає змогу покращити комунікативні та командні навички майбутніх стоматологів, а також розвинути викладачам власні педагогічні методи, роблячи навчання більш практико орієнтованим та адаптованим до реальних умов дитячого стоматологічного прийому.

Ключові слова: майбутні стоматологи, професійна підготовка, діти-пацієнти, стоматологічний прийом, комфортне середовище, лікарська практика, комунікація.