УДК: 614.4.+614.8)]-078

Надзвичайні ситуації (НС) різного генезу супроводжуються зміною епідемічного стану території та населення, що вимагає своєчасного виявлення уражальних чинників інфекційної (патогенні біологічні агенти (ПБА) й токсини) та неінфекційної природи. Лабораторна
мережа є важливою складовою в системі реагування на НС, що дозволяє визначити етіологію інфекційних і паразитарних захворювань, оптимізувати лікування хворих; забезпечити основні напрямки протиепідемічного забезпечення та оцінювання ефективності заходів у динаміці реагування. Мета дослідження – оцінювання сучасних моделей лабораторного забезпечення індикації ПБА, завдань і обсягів роботи лабораторної служби на основних етапах НС: готовності, реагування і відновлення. Лабораторна діагностика є важливою складовою в системі захисту населення і території при НС, яка забезпечує виявлення ПБА і токсинів, проведення клінічних лабораторних досліджень. Обсяги і напрямки діяльності лабораторної мережі при НС визначаються реальною ситуацією і різняться на етапах готовності, реагування і відновлення. Індикація ПБА розпочинається на етапі здійснення санітарно-епідеміологічної розвідки на уражених територіях. У залежності від ситуації, виявлення і визначення виду ПБА може здійснюватися лабораторною мережею закладів охорони здоров’я у зоні НС, мобільними лабораторіями різного типу, лабораторною мережею поза межами уражених територій. Використання високоінформативних методів виявлення антигенів (імуноферментний аналіз, люмінесцентна мікроскопія, спектроскопія, технології біочіпів), а також геномів ПБА (мультиплексна ПЛР) дозволяє у термін до 2 годин верифікувати діагнози інфекційних хворих, визначати чутливість до хіміотерапевтичних засобів для оптимізації лікування, зменшити за рахунок цього тривалість госпіталізації та вартість лікування. Обстеження об’єктів довкілля забезпечує оцінювання ступеню їх контамінації ПБА, обсяги заходів знезараження. У випадку використання імунохроматографічного аналізу доцільно застосовувати набори швидких тестів з урахуванням групи інфекцій: кишкові, дихальні, контактні, кров’яні. Поширеним у практиці є застосування інших принципів комплектування наборів: група особливо небезпечних інфекцій; інфекції, що передаються статевим шляхом; інфекції центральної нервової системи тощо.

У статті висвітлено мовні засоби та механізм компенсації еліптичного простого дієслівного присудка в тексті трагедії Софокла “Едіп в Колоні”. Визначено граматичні форми пропущених присудків, серед яких домінують форми  першої та другої особи однини дійсного способу теперішнього часу та аориста. Виявлено, що у більшості випадків елімінації підлягають дієслова на позначення дії, зокрема переміщення, інтелектуальної та мовленнєвої діяльності. Встановлено, що еліптичні присудки переважно реконструюються  на основі їхнього вживання у попередньому контексті. На підставі різних типів синтаксичних зв’язків було ідентифіковано компенсаторні засоби еліптичних одиниць та доведено, що  для ідентифікації визначальним  є підрядний прислівний зв'язок  (79%), особливо керування (69%), при якому в результаті еліпсису акцент зміщується на прямі та непрямі додатки,  виражені здебільшого синтаксичними одиницями-конструкціями. Запропоновано трактувати механізм компенсації як сукупність доцільних кроків, спрямованих на визначення з мовної ситуації діалогічної комунікації, з контексту чи конструкції речення еліптичної одиниці, її синтаксичної валентності,  яка через підрядний прислівний чи предикативний синтаксичні зв’язки зумовлює ідентифікацію потрібної компенсаторної одиниці. Через невживання простих предикатів та зміщення логічного наголосу на інші члени речення автор привертає увагу до зображення релігійних обрядів, конкретизує діючі особи та родинні зв’язки між ними, обґрунтовує причини  їхніх дій, вчинків  чи стану,  з‘ясовує їхнє пересування, способи сприйняття оточуючої дійсності, демонструє їхні емоції, наголошуючи  на вагомішій для змісту інформації.

Ключові слова: еліпсис, простий дієслівний присудок, компенсація, мінімальна синтаксична одиниця, синтаксична одиниця-конструкція, зміщення логічного акценту, синтаксичний зв’язок.

Підходи в організації заходів захисту населення і території від інфекційних хвороб були змінені під час
активної фази російсько-української війни. Протиепідемічне забезпечення населення під час здійснення
евакуаційних заходів у місцях розміщення внутрішньо переміщених осіб стало важливим завданням. На
деокупованих територіях заходи запроваджувалися з урахуванням основних типів біологічних загроз, терито-
рій і груп ризиків, ступеню руйнування систем життєзабезпечення, сезонів і структури епідемічних ризиків. На-
прями і обсяги протиепідемічних заходів були спрямовані на раннє виявлення епідемічних ускладнень, органі-
зацію і контроль водозабезпечення та харчування, дотримання санітарно-гігієнічних умов у місцях проживання
людей, доступ до своєчасної медичної допомоги. Пріоритетними профілактичними заходами було проведення
імунопрофілактики та інформаційне забезпечення населення. Планування протиепідемічного захисту базува-
лося на врахуванні спектру потенційно небезпечних захворювань для конкретних регіонів країни з урахуван-
ням ендемічних і занесених ззовні збудників інфекційних захворювань, впливу міграційних процесів та інших
ризиків епідемічних ускладнень.

Метою цієї статті є аналіз клінічного випадку пацієнта із пейсмейкерною тахікардією. Пейсмейкерна тахікардія може розвиватись лише у пацієнтів із двокамерним або трикамерним кардіостимулятором та збереженим вентрикулоатріальним проведенням. Механізмом пейсмейкерної тахікардії є штучне ріентрі за участю кардіостимулятора. Ретельне дообстеження пацієнта, холтерівське моніторування ЕКГ та перевірка кардіостимулятора є основними стратегічними підходами для коректного встановлення діагнозу пейсмейкерної тахікардії та диференціації її із іншими видами аритмій. Для запобігання виникнення пейсмейкерної тахікардії необхідно бути добре ознайомленим із антитахікардитичними алгоритмами роботи кардіостимуляторів різних моделей. Першочергово рекомендовано завжди вмикати алгоритми автоматичної детекції та усунення пейсмейкерної тахікардії, чого переважно вже достатньо для коректної роботи пристрою. У випадку необіхдності варто додатково розглянути такі варіанти, як пепепрограмування післяшлуночкового передсердного рефрактерного періоду (PVARP) та А-В затримки. При адекватному програмуванні кардіостимулятора, повторних рецидивів пейсмейкерної тахікардії переважно вдається уникнути. Довготривалий прогноз у пацієнтів із пейсмейкерними тахікардіями є сприятливим.