УДК 618.396+577.161.22

Дефіцит вітаміну D є одним із найпоширеніших дефіцитів вітамінів у всьому світі. Важливим фактором, який інтенсивно досліджується останнім часом, є поширеність дефіциту вітаміну D у популяції вагітних і вплив нестачі вітаміну D на перебіг вагітності.

Мета дослідження: оцінювання D-статусу вагітних групи ризику передчасних пологів.

Матеріали та методи. У дослідження увійшли 170 жінок, з яких 73 вагітні із загрозою передчасних пологів у терміни гестації 23–32 тиж (І група); 77 пацієнток із чинниками ризику передчасних пологів (ІІ група) і 20 умовно здорових вагітних в терміни гестації 37–39 тиж (контрольна група).

Рівень 25(ОН)D у сироватці крові визначали імунохімічним методом з хемілюмінесцентною детекцією (CMIA) (тест-системи ABBOT Diagnostics, США). Оцінку D-статусу проводили згідно з рекомендаціями міжнародних експертів, за якими за норму приймали рівень 25(ОН)D > 30 нг/мл, субоптимальний рівень – 20–29,9 нг/мл, помірний дефіцит 10–19,9 нг/мл, важкий дефіцит < 10 нг/мл.

Результати. Середній вік пацієнток становив 28,4±3,5 року, нестача та дефіцит вітаміну D серед пацієнток обстеженої когорти – 79,4 % випадків. Найвища частота забезпеченості вітаміном D (65,0 %) спостерігалась серед пацієнток контрольної групи при рівні 25(ОН)D у сироватці крові в середньому 36,7±3,5 нг/мл. Нестачу вітаміну D частіше фіксували пацієнток ІІ групи з чинниками ризику передчасних пологів (41,6 %), тоді як дефіцит вітаміну D був найбільш поширений серед вагітних із загрозою передчасних пологів (53,4 %).

Висновки. Проведене дослідження продемонструвало значну поширеність нестачі і дефіциту вітаміну D серед пацієнток із загрозою і чинниками ризику передчасних пологів. З огляду на обмеженість вибірки передчасно роботи висновок щодо взаємозв’язку між дефіцитом вітаміну і розвитком передчасних пологів, що обґрунтовує необхідність подальших досліджень.

Vitamin D deficiency is one of the most common vitamin deficiencies worldwide. An important factor that has been intensively investigated in recent years is the prevalence of vitamin D deficiency in the pregnant population and the effect of vitamin D deficiency on the course of pregnancy.

The objective: work was to assess the D-status of pregnant women at risk of premature birth.

Materials and methods. The studied cohort consisted of 170 women, of which 73 were pregnant women with a threat of premature birth at 23–32 weeks of gestation (group I); 77 patients with risk factors for premature birth (II group) and 20 conditionally healthy pregnant women at 37- 39 weeks’ gestation (control group). The level of 25(OH)D in blood serum was determined by an immunochemical method with chemiluminescence detection (CMIA) (test systems ABBOT Diagnostics, USA). The D-status was assessed according to the recommendations of international experts, according to which the norm was the level of 25(OH)D > 30 ng/ml, the suboptimal level – 20–29.9 ng/ml, the moderate deficiency 10–19.9 ng/ml , severe deficiency < 10 ng/ml.

Results. The average age of the patients was 28.4±3.5 years. Lack and deficiency of vitamin D among patients of the examined cohort accounted for 79.4% of cases. The highest frequency of vitamin D supply (65.0%) was observed among patients of the control group at an average level of 25(OH)D in blood serum of 36.7±3.5 ng/ml. Vitamin D deficiency occurred more often (41.6%) in patients of the II group with risk factors for preterm birth, while vitamin D deficiency was most common (53.4%) among pregnant women at risk of preterm birth.

Conclusion. The conducted study showed a significant prevalence of lack and deficiency of vitamin D among patients with the threat and risk factors of premature birth. Given the limited sample, it is premature to draw a conclusion regarding the relationship between vitamin deficiency and the development of premature birth, which justifies the need for further research.

УДК 378.147

У статті розглядається культурологічний підхід як загальнонауковий метод, що передбачає розуміння і дослідження об’єкта як культурного явища або процесу. Мета дослідження – схарактеризувати культурологічний підхід як особливу освітню діяльність в процесі підготовки майбутніх лікарів. Культурологічний підхід, як методологічне підгрунтя, розглядає особистість головним дієвим суб’єктом культури і розкриває єдність аксіологічного, діяльнісного та індивідуально-творчого аспектів культури і, відповідно, як загальнонауковий метод передбачає розуміння та пояснення досліджуваного об’єкта як культурного явища чи процесу. Культурологічний підхід також виступає як методологічна основа сучасної педагогічної науки і освіти. Тому методологічна основа культурологічного підходу передбачає використання феномена культури у якості стрижневого щодо пояснення явищ і процесів з наукової точки зору. Культурологічний підхід є методологічною основою та методом проєктування суб’єктно-орієнтованої освіти, що формулює трактування освіти як процес оволодіння культурою, спрямований на розвиток, цілісне перетворення особистості студента як суб’єкта, зміст освіти як узагальнену культуру, призначену для оволодіння, творчість та діалог як методи самореалізації та саморозвитку студентів медичної освіти. Культурологічний підхід відіграє важливу роль у становленні освітньої системи, адже нинішні умови вищої освіти відображають механізми, адекватні сучасному рівню культури й відповідають логіці культуровідповідності. Тому варто врахувати поліхронність культурного простору й актуалізувати культурологічний простір з метою забезпечення адекватності освітньої моделі ознакам постіндустріальної культури майбутнім медикам. Формування у студентів медиків ознак сучасної культури і здатності до саморозвитку й самоосвіти упродовж життя передбачає створення умов відкритого, поліваріативного освітнього простору в ЗВО.

The article highlights the culturological approach as a general scientific method which involves understanding and researching the object as a cultural phenomenon or process in higher medical educational institutions. The purpose of the article is to characterize the cultural approach as a special educational activity in the process of training future doctors. The culturological approach, as a methodological basis, considers personality as the main effective subject of culture and reveals the unity of axiological and individual-creative aspects of culture and, accordingly, as a general scientific method, it involves understanding and explaining the researched object as a cultural phenomenon or process. The culturological approach also acts as the methodological basis of modern pedagogical science and education. Therefore, the methodological basis of the culturological approach involves the use of the phenomenon of culture as a key factor in explaining phenomena and processes from a scientific point of view. The culturological approach plays an important role in the formation of the educational system, as modern conditions of higher medical education reflect mechanisms adequate to the current level of culture and correspond to the logic of cultural conformity. Therefore, it is worth taking into account polychronicity of the cultural space and actualizing it in order to ensure the adequacy of the educational model to the signs of post-industrial culture for future doctors. The formation of signs of modern culture and the ability for self-development and self-education throughout life in medical students involves the creation of conditions for an open, multivariate educational space in higher medical educational institutions. Consequently, the involvement of students in the process of professional education should be combined with the understanding of cultural values by future medical specialists.

УДК 618. 13 - 009. 7 - 036. 12 ] . 001. 36 (048. 8)

Хронічний тазовий біль – це стан, що визначається болем у тазовому відділі протягом більше шести місяців, який є досить сильним, щоб викликати функціональну інвалідність або потребувати лікування. Тазовий біль у жінок є складною медичною проблемою. Через безліч причин він створює складні фізичні та психічні проблеми зі здоровʼям для мільйонів жінок. Побічний вплив на сім’ю та суспільство є величезним, оскільки цим жінкам складно підтримувати якість життя, одночасно справляючись із своїм станом. Внаслідок цього на індивідуальному рівні хронічний тазовий біль часто призводить до років непрацездатності та страждань, із втратою роботи, сімейними розбіжностям у шлюбі та розлученням. Менеджмент хронічного тазового болю є серйозною проблемою як для лікарів, так і для пацієнтів. Коли біль стає хронічним станом, його складніше оцінити та лікувати. Пацієнти з хронічним тазовим болем часто мають кілька факторів, що сприяють їхньому болю. Тому пацієнтів слід обстежити як на гінекологічні, так і на негінекологічні захворювання, і може бути виявлено більше одного джерела болю. Ця складність жіночого тазового болю затримує та ускладнює діагностику. Затримки та неправильні діагнози призводять до значного розчарування пацієнтів та недовіри до лікарів. На жаль, це також призводить до значного прогресування стану тазового болю. Тут ми розглядаємо підхід до оцінки хронічного тазового болю у жінок. Важливо встановити довірчі відносини між пацієнтом і лікарем. При обстеженні пацієнтки з хронічним тазовим болем поглиблений анамнез і цілеспрямований фізикальний огляд можуть локалізувати причини болю. Незважаючи на обмеження, візуалізаційні та лабораторні дослідження можуть допомогти в диференціальній діагностиці та наступних кроках для інвазивної діагностики та лікування.

Chronic pelvic pain is a condition defined by pelvic pain for more than six months that is severe enough to cause functional disability or require treatment. Pelvic pain in women is a complex medical problem. For a variety of reasons, it creates complex physical and mental health problems for millions of women. The knock-on effect on the family and society is enormous, as these women struggle to maintain a quality of life while managing their condition. Management of chronic pelvic pain is a major challenge for both physicians and patients. When pain becomes a chronic condition, it is more difficult to assess and treat. Patients with chronic pelvic pain often have multiple factors contributing to their pain. Therefore, patients should be evaluated for both gynecologic and nongynecologic conditions, and more than one source of pain may be identified. This complexity of female pelvic pain delays and complicates diagnosis. Delays and misdiagnoses lead to significant patient frustration and mistrust of physicians. Unfortunately, this also leads to significant progression of the pelvic pain condition. Here we review an approach to the assessment of chronic pelvic pain in women. It is important to establish a relationship of trust between the patient and the doctor. When examining a patient with chronic pelvic pain, a thorough history and focused physical examination can localize the causes of the pain. Despite limitations, imaging and laboratory studies can aid in the differential diagnosis and next steps for invasive diagnosis and treatment.

УДК 616-005.6:616.98:578.834COV]:618.2/.3

Вступ. Тромботична мікроангіопатія в поєднанні із синдромом гіперкоагуляції в результаті перенесення коронавірусної інфекції може значно збільшити ризик розвитку таких ускладнень вагітності, як прееклампсія, плацентарна недостатність, гіпоксія плода, та, як наслідок, призвести до затримки внутрішньоутробного розвитку плода.

Мета дослідження – вивчити вплив перенесеної коронавірусної інфекції на показники системи гемостазу в різні триместри вагітності.

Методи дослідження. Обстежено 58 пацієнток віком 20–36 років, у яких настала бажана вагітність через 2–4 місяці після перенесення коронавірусної інфекції. Вагітних поділили на три групи залежно від ступеня тяжкості перенесеного захворювання: легкий (n=15), середній (n=25), тяжкий (n=18). Показники системи гемостазу визначали у відділенні клініко-діагностичної лабораторії КНП “Центральна міська лікарня” РМР.

Результати й обговорення. Одним із напрямів патологічного прояву коронавірусної інфекції є вплив на мікроциркуляторне русло і систему гемостазу. Максимальне підвищення рівня тромбоцитів спостерігали в третьому триместрі. Слід зазначити, що сума активних форм тромбоцитів і показник агрегації тромбоцитів протягом усього спостереження були найбільшими у групі жінок, які перенесли коронавірусну інфекцію в тяжкій формі. У контрольній групі частка пацієнток з порушеннями активності фібриногену становила 6,4 %, у 1-й – 7,3 %, у 2-й – 8,8 %, а в 3-й – 21,4 %. Найбільшу агрегацію тромбоцитів, що характеризує щільність згустку та зумовлена рівнем тромбоцитів і фібриногену, також відмічено у вагітних з тяжким перебігом коронавірусної інфекції, вона була на 14,7 % (р≤0,01) вищою порівняно з контрольною групою. Зазначимо, що в групі жінок, які перенесли коронавірусну інфекцію в тяжкій формі, протягом усієї вагітності зберігався найвищий рівень D-димеру: в першому триместрі – на 11,5 % (р≤0,01) більший порівняно із жінками контрольної групи, у другому – на 17,7 % (р≤0,01), у третьому – на 67,2 % (р≤0,01) відповідно.

Висновки. У жінок, які перехворіли на коронавірусну інфекцію, порушення в системі гемостазу зберігаються і через 4 місяці після одужання за відсутності клінічних симптомів. Ці порушення більш виражені при тяжкому перебізі захворювання, проте прямої залежності між ними не виявлено. 

Introduction. Thrombotic microangiopathy in combination with hypercoagulable syndrome as a result of a previous coronavirus infection can significantly increase the risk of pregnancy complications such as pre-eclampsia, placental insufficiency, fetal hypoxia and, as a result, lead to a delay in intrauterine development of the fetus.

The aim of the study – to investigate the effect of the transmitted coronavirus infection on the parameters of the hemostasis system in different trimesters of pregnancy.

Research Methods. 58 patients aged 20–36 years, who had a desired pregnancy 2–4 months after suffering a coronavirus infection, were examined. Pregnant women were divided into three groups depending on the severity of the disease: mild (n=15), moderate (n=25) and severe (n=18). Determination of hemostasis system indicators was carried out in the department of the clinical and diagnostic laboratory of the Rivne Central City Hospital.

Results and Discussion. One of the directions of the pathological manifestation of coronavirus infection is the effect on the microcirculatory channel and the hemostasis system. The maximum increase in platelets was observed in the third trimester. It should be noted that the sum of active forms of platelets and the index of platelet aggregation during the entire observation period were the highest in the group of women who suffered from severe coronavirus infection. In the control group, the share of patients with disorders of fibrinogen activity was 6.4 %, in the first group – 7.3 %, in the second – 8.8 %, and in the third – 21.4 %. The highest aggregation of platelets, which characterizes the density of the clot and is determined by the level of platelets and fibrinogen, was also observed in pregnant women with a severe course of coronavirus infection and was 14.7 % (р≤0.01) higher compared to the control group. It should be noted that the highest D-dimer level was maintained throughout pregnancy in the group of women who suffered from severe coronavirus infection: in the first trimester it was 11.5 % higher (р≤0.01) compared to the level of women in the control group; in the second trimester – by 17.7 (р≤0.01), in the third – by 67.2 (р≤0.01), respectively.

Conclusions. In women who had a coronavirus infection, disorders in the hemostasis system persist 4 months after recovery in the absence of clinical symptoms. These violations are more pronounced in the case of a severe course of the disease, but no direct relationship between them was found.

УДК 618.17/.5-036.1-02:618.13-089

Мета дослідження: підвищення ефективності лікування безпліддя та профілактики перинатальної патології у жінок з порушенням репродуктивної функції внаслідок дисфункції яєчників на фоні різної генітальної захворюваності на підставі удосконалення і впровадження алгоритму діагностичних, лікувально профілактичних та реабілітаційних заходів з використанням сучасних ендоскопічних та репродуктивних технологій. Матеріали та методи. Дослідження були проведені у два етапи. На першому етапі було вивчено функціональний стан репродуктивної системи у 316 пацієнток з жіночим безпліддям (1-а група), що перенесли органозберігаючі операції на органах малого таза. Цих пацієнток було розподілено на 4 підгрупи з урахуванням варіанта наявної патології. На другому етапі проведено оцінювання клінічного перебігу вагітності і пологів у 129 (40,8%) із 316 пацієнток, прооперованих на першому етапі, які були також розподілені на 4 підгрупи. У комплекс проведених досліджень були включені клінічні, ендоскопічні, ехографічні, доплерометричні, ендокрінологічні, морфологічні та статистичні. Результати. Органозберігаючі хірургічні втручання на органах малого таза у пацієнток репродуктивного віку, незалежно від нозології, протягом 6 міс викликають значні зменшення обсягу матки та обох яєчників, а також призводять до збільшення судинного опору і порушення колатеральної мережі на периферії яєчників із зменшенням об’єму периферичної тканини в 1,5 раза. Під час порівняння різних варіантів оперативних втручань стан фолікулярного пулу (більше після лапароскопічного оперативного втручання порівняно з лапаротомічним – на 33,7%; після використання біполярної електрохірургії порівняно з монополярною – на 25,3%). Ефективність проведеного оперативного втручання з подальшою реабілітацією репродуктивної функції становить 33,0%, при цьому частота використання допоміжних репродуктивних технологій (ДРТ) досягає 53,6%. При різній патології отримані наступні результати: у жінок з патологією яєчників вагітність настала у 31,4%, а рівень використання ДРТ становив 56,3%; при патології матки – 32,3% та 48,4%; при трубно-перитонеальному чинникові – 35,4% та 55,9%; за наявності спайкового процесу на фоні поєднаної патології – 29,3% та 81,8%. Заключення. Жінки, прооперовані з приводу різної генітальної патології в обсязі органозберігаючих операцій, входять до групи високого ризику щодо ефективності відновлення репродуктивної функції, а в подальшому і значної частоти перинатальної патології. Необхідно розробити поетапний підхід до ведення таких жінок, починаючи з якості оперативного втручання і закінчуючи тактикою ведення вагітності і пологів. Саме такий підхід дозволить знизити частоту репродуктивної та перинатальної патології у жінок групи високого ризику.

The objective: increase of efficiency of treatment of infertility and prophylaxis of perinatal pathology for women with violation of reproductive function as a result of disfunction of ovaries on a background different genital morbidity on the basis of improvement and introduction of algorithm of diagnostic, treatment-and-prophylactic and rehabilitation measures with the use of modern endoscopic and reproductive technologies. Materials and methods. Researches were conducted in two stages. On the first stage the functional state of the reproductive system was studied in 316 patients with female infertility (1th group), which carried organ-preserving operations on the organs of small pelvis. These patients were up-diffused on 4 sub-groups taking into account the variant of present pathology. On the second stage the evaluation of clinical motion of pregnancy and births is conducted in 129 (40,8%) from 316 patients, operated on the first stage, which were also up-diffused on 4 sub-groups. In the complex of the conducted researches were included clinical, endoscopic, echographic, doppler, endocrinology, morphological and statistical. Results. The patients of reproductive age have organ-preserving surgical interferences on the organs of small pelvis, regardless of nosology, during a 6 miss cause the considerable diminishing of volume of uterus and both ovaries, and also bring to the increase of vascular resistance violation over of collateral network on periphery of ovaries with diminishing of volume of peripheral fabric in 1,5 times. During comparison of different variants of operative interferences the state of follicle pool (anymore after laparoscopic operative interference by comparison to laparotomy – on 33,7%; after the use of bipolar electrosurgery by comparison to monoarctic – on 25,3%). Efficiency of the conducted operative interference with the subsequent rehabilitation of reproductive function is 33,0%, here frequency of the use of assisted reproductive technologies arrives at 53,6%. At different pathology it is got the followings results: for women with pathology of ovaries pregnancy came in 31,4%, and a level of the use of assisted reproductive technologies was 56,3%; at pathology of uterus – 32,3% and 48,4%; at pipe peritoneal to the factor – 35,4% and 55,9%; at presence of adhesive process on a background the united pathology – 29,3% and 81,8%. Conclusion. Women, operated concerning different genital pathology in the volume of organpreserving operations, are included in the group of high risk in relation to efficiency of proceeding in a reproductive function, and in future and considerable frequency of perinatal pathology. It is necessary to develop stage-by-stage going near the conduct of such women, beginning from quality of operative interference and concluding tactic of conduct of pregnancy and births. Just the same approach will allow to reduce frequency of reproductive and perinatal pathology for the women of group of high risk.