УДК: 577.162:612.015.6:16.33]-053.2

Встановлено взаємозв’язок між дефіцитом вітаміну D і розвитком захворювань. Вітамін D впливає на організм через зв’язок із рецепторами до вітаміну D (VDR). Ген VDR спостерігається в більшості тканин організму, у тому числі в травній системі.
Мета – вивчити зв’язок захворювань гастродуоденальної ділянки з гіповітамінозом D та поліморфізмом гена VDR у дітей.
Матеріали та методи. Обстежено 104 дитини з гастродуоденальною патологією у віці 6-17 років (основна група) і 38 практично здорових пацієнтів, госпіталізованих на планове оперативне втручання з приводу пахвинної грижі (контрольна група). В усіх дітей визначено рівень вітаміну D і поліморфізм гена VDR. Для порівняння між групами використано точний критерій Фішера (Fisher exact p, two-tailed) і критерій хі-квадрат Пірсона (χ²). Результати порівняння груп прийнято достовірними за р<0,05.
Результати. У дітей із гастродуоденальною патологією нормальний рівень вітаміну D (≥30 нг/мл) визначили у 21 (20,2%) пацієнта, а знижений – у 83 (79,8%) дітей. У хворих із нормальним і зниженим рівнями вітаміну D критерій хі-квадрат становив для генотипів поліморфізмів ApaI – χ²=0,295, p>0,05 та TaqI гена VDR – χ²=5,099, p>0,05, натомість критерій Фішера за наявності генотипу Tt поліморфізму TaqI становив p=0,0465. Розподіл фактичних частот варіантів генотипів ApaI гена VDR між основною і контрольною групами за рахунок різниці в розподілі AA та aa генотипів за критерієм хі-квадрат показав вірогідні відмінності – χ²=8,317, p=0,016. Для поліморфізму TaqI VDR-гена емпіричне значення критерію хі-квадрат становило 3,931, p=0,14.
Висновки. У дітей із гастродуоденальною патологією слід корегувати рівень вітаміну D. Генотип Tt поліморфізму TaqI гена VDR є імовірним предиктором вітамін D-дефіцитного стану в дітей із гастродуоденальною патологією. У дітей із генотипом AA поліморфізму ApaI гена VDR простежується зворотній зв’язок щодо імовірності виникнення захворювань гастродуоденальної зони, а натомість із генотипом aa – пряма позитивна асоціація.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. На проведення досліджень отримано інформовану згоду батьків дітей.
Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів.
Ключові слова: діти, гастродуоденальна патологія, вітамін D, поліморфізм гена VDR.

The relationship between vitamin D deficiency and the development of diseases has been established. It exerts its influence on the body through its connection with vitamin D receptors (VDR). The VDR gene is found in most tissues of our body, including the digestive system.
Aim – to study the association of gastroduodenal diseases with hypovitaminosis D and VDR gene polymorphism in children.
Materials and methods. 104 children with gastroduodenal pathology aged 6-17 years (main group) and 38 practically healthy patients admitted for elective surgical intervention for inguinal hernia (control group) were examined. The level of vitamin D and VDR gene polymorphism were determined in all children. For comparison between groups, Fisher's exact p-value (two-tailed) and Pearson's chi-square test (χ²) were used. The results of the comparison between groups were considered statistically significant at p<0.05.
Results. In children with gastroduodenal pathology, a normal level of vitamin D (≥30 ng/ml) was found in 21 (20.2%) patients, and a reduced level in 83 (79.8%). In patients with normal and reduced levels of vitamin D, the chi-square test for ApaI polymorphism genotypes was χ²=0.295, p>0.05, and for TaqI VDR gene polymorphism it was χ²=5.099, p>0.05, while Fisher's exact test for the presence of the Tt genotype of TaqI polymorphism was p=0.0465. The distribution of actual frequencies of ApaI VDR gene polymorphism genotypes between the main and control groups, due to the difference in the distribution of AA and aa genotypes according to the chi-square test, showed significant differences – χ²=8.317, p=0.016. For TaqI VDR gene polymorphism, the empirical value of the chi-square test was 3.931, p=0.14.
Conclusions. Children with gastroduodenal pathology need vitamin D level correction. The Tt genotype of TaqI VDR gene polymorphism is a likely predictor of vitamin D deficiency in children with gastroduodenal pathology. In children with the AA genotype of ApaI VDR gene polymorphism, an inverse relationship is observed regarding the likelihood of developing gastroduodenal diseases, while with the aa genotype, there is a direct positive association.
The study was conducted in accordance with the principles of the Helsinki Declaration. Informed consent was obtained from the children's parents for conducting the research.
No conflict of interest was declared by the author.
Keywords: children, gastroduodenal pathology, vitamin D, VDR gene polymorphism.

Актуальність. Відомо, що коронавірусна хвороба COVID-19 має різноманітні симптоми, що залежать від штаму вірусу, який викликав захворювання. Так, ранні варіанти COVID-19, як-от «Альфа» та «Дельта», не впливали на голос. Але у пацієнтів у період загострення пандемії, яку спровокував штам «Омікрон», з’явилися скарги і на зміну якості голосу.

За даними літератури, деякими дослідники встановлено вищий рівень ангіотензинперетворюючого ферменту 2 (ACE2) у голосових складках. ACE2 є рецептором для вірусу SARS-CoV-2, який викликає COVID-19. Наявність цих рецепторів свідчить про те, що деякі люди можуть бути особливо вразливими до змін голосу після інфікування COVID-19.

Мета. Встановити, чи змінюється якість голосу у пацієнтів із коронавірусною хворобою COVID-19.

Матеріали і методи. Проведено онлайн анкетування 389 осіб, які перехворіли на COVID-19 в період червень 2021 - листопад 2022 рр. Анкета була розроблена працівниками кафедри оториноларингології ЛНМУ імені Данила Галицького. Одним із блоків питань, на які давали відповіді пацієнти, був блок питань про зміни якості голосу під час хвороби та після. Запитання були наступними: «Чи були у  пацієнта розлади /втрата голосу до хвороби? Якщо були зміни голосу до хвороби, то з якої причини: оперативне втручання, травма, професійна шкідливість, паління, ГРВІ, біль у носоглотці, нежить, у зв’язку із трахеобронхітом, тривалим співом, ангіною, ларингітами». Окрім цього опитувальник включав запитання про те, чи пов’язана робота (хобі, навчання) опитувального із посиленим навантаженням на голос. Важливими запитаннями, які нас цікавили були наступні: «Чи змінювався голос під час хвороби на COVID-19, а саме: голос ставав тихим, голос швидко втомлювався, охрипав, чи змінювався тембр голосу протягом дня?; Чи доводилося хворому прикладати більше зусиль при розмові?; Чи звертали увагу інші люди на зміну голосу опитувального під час хвороби на COVID-19 та після одужання?». Також в анкеті були запитання відносного того, чи застосовували пацієнти лікування з приводу змін голосу і яке саме.  І на завершення пацієнт відповідав на запитання, чи відновився голос після хвороби повністю і з якого дня хвороби починалося його відновлення.

Результати та їх обговорення.Серед 389-ти анкетованих нами осіб було 287 (74%) жінок та 102 (26%) чоловіків. На розлади голосу поскаржилося 111 (29%) осіб, серед них 32 – на значні. Слід відмітити, що у 90 із анкетованих дані скарги спостерігалися в період хвороби, а у 21 – після одужання, коли збільшилося голосове навантаження. Серед скарг переважали наступні: швидка втома голосу при голосовому навантажені (59%) випадках, зміни тембру голосу протягом дня відмічалося у 19% випадків. У 5% пацієнтів основна скарга була на те, що голос став тихішим. Відновлення голосу у тих, що скаржилися на дані проблеми, спостерігалося на першому тижні хвороби у 33%,  на 2-му тижні – у 34% та на третьому тижні – у 18%. У решти – протягом 1-6 місяців від початку хвороби.

Висновки. У третини пацієнтів з COVID-19 спостерігалися зміни якості голосу як під час хвороби, так і після одужання, коли пацієнти збільшували навантаження на голос. Відновлення голосу спостерігалося за два тижні у 67% опитаних. Протягом третього тижня голос нормалізувався у 18%, у решти – відновлення голосу тривало 1-6 місяців.