На сучасному етапі акне відносять до групи дерматозів, які викликають соматопсихічний резонанс внаслідок реального або передбачуваного естетичного дискомфорту. Мета роботи – вивчити якість життя та показники реактивної і особистісної тривожності у жінок з акне залежно від тривалості захворювання.
Найбільш розповсюдженими дерматологічними захворюваннями у хворих на діабет типу 2 є сквамозно-гіперкератотична форма мікозу ступней. Шкірна симптоматика розвивається повільно, починаючи з утворення неболючих змозолілостей та гіперкератозу в ділянках, що зазнавали тиску. Приєднанню грибкової інфекції сприяє порушення кровообігу та травматизація шкіри стоп. Однією з ланок вирішення проблеми є підбір необхідного препарату, який містить компоненти с вираженими кератолітичними та гідратуючими властивостями. Метою дослідження стало вивчення клінічної ефективності бальзаму для ніг від змозолілостей та гіперкератозу з протигриб- ковим ефектом.
Класичний алгоритм лікування пародонтиту включає видалення зубних відкладень та місцевий контроль запалення, кюретаж пародонтальних кишень, а також підтримуючу терапію у тому числі з використанням засобів тривалої дії та спеціальних систем доставки ліків [1,2,3,4,5]. Ці методи терапії покликані мінімізувати симптоми та запобігти прогресуванню та рецедивам захворювання, але, на жаль, не можуть відновити втрачене прикріплення м’яких тканин пародонта до зуба.
Останніми роками дерматологи все частіше звертають увагу на проблему взаємозв’язку захворювань шкіри із вживанням лікарських препаратів. Під нашим спостереженням перебували 64 хворих із ТАД, які проявлялися багатоформною ексудативною еритемою, синдромом Стівенса—Джонсона та токсичним епідермальним некролізом. Лікувальна тактика хворих на токсико-алергійні дерматози має ґрунтуватись на урахуванні чин- ників, що призводять до розвитку цих станів.
Характерні зміни стану макроорганізму проявляються порушеннями мікробної флори всіх топографічних зон шкіри. Слід зазначити, що дослідження мікробного пейзажу шкіри у хворих на псоріаз мають епізодичний і неструктурований характер. Так, стверджують, що ознаки порушення мікробіоценозу шкіри у таких хворих характеризуються зміною кількісного та якісного спектра мікроорганізмів, зокрема появою у вогнищах Staphylococcus haemolyticus, вірогідним збільшенням кількості Corynebacterium spp., Micrococcus spp., Staphylococcus hominis, Staphylococcus capitis, Staphylococcus aureus на тлі пригнічення або значного посилення колонізації Staphylococcus epidermidis.