УДК 331.101.262

Інновації є рушійною силою розвитку бізнесу, відіграючи ключову роль у формуванні конкурентоспроможності та пристосуванні до змін на ринку й у технологічному середовищі. Метою статті є виокремлення головних моделей інноваційної зрілості, особливостей формування інноваційної культури підприємств як елемента моделі інноваційної зрілості. Проведено аналіз моделей для оцінки інноваційної зрілості, що для дослідження здатності підприємств до інновацій та покращення внутрішніх процесів. Моделі інноваційної зрілості дають змогу підприємствам досягти більш високого рівня інноваційного розвитку та зрозуміти рівень своїх інноваційних можливостей, визначити стратегії для підтримки стійкого розвитку. Встановлено, що інноваційна зрілість безпосередньо пов'язана з інноваційною структурою підприємства та може вказувати на слабкі місця, які потребують вдосконалення. Культурні цінності, ефективні структури та процеси, лідерство й орієнтація на клієнта, відіграють важливу роль у становленні інноваційної зрілості. Це дозволяє підприємствам оцінити свої інноваційні ініціативи, рівень інноваційної компетентності та створювати дорожню карту для покращення інноваційного потенціалу. Формування інноваційної культури є важливим елементом розвитку інноваційної зрілості підприємств, адже культура сприяє адаптації та швидкому впровадженню інновацій. Інноваційна культура включає такі аспекти, як відкритість до нових ідей, децентралізація ухвалення рішень, підтримка лідерів і команди, які готові впроваджувати інновації.
Ключові слова: інновації, модель, інноваційна зрілість, розвиток підприємства.

 Для шинування рухомих зубів у пацієнтів із пародонтитом широко застосовуються адгезивні технології з використанням скловолоконних стрічок. Однак самі стрічки можуть бути місцями ретенції, на яких утворюється додаткова кількість біоплівки, а на верхній щелепі можуть сприяти підвищенню прикусу. Використання композиційних матеріалів без армуючої стрічки неефективне, оскільки шинуючі конструкції зі звичайних композитів не витримують механічного навантаження і розтріскуються. 

 Важливою проблемою стоматології залишається гарантування якісного ендодонтичного лікування хворих на хронічні форми періодонтиту. Вагоме значення має регенерація запально-деструктивних процесів у позаапікальній ділянці зуба. Низька ефективність ендодонтичного лікування зумовила пошук нових остеокондуктивних препаратів остеотропної та біоревіталізуючої дії. Експеримент проводили на щурах. 

 При лікуванні захворювань пародонта для досягнення стабізації патологічного процесу та ліквідації його на ранніх стадіях велике значення має проведення своєчасної комплексної терапії. Враховуючи це, розробка більш ефективних методів медикаментного лікування представляє значний практичний і теоретичний інтерес. 

УДК 616.314-002-06:616.248]-036.1-053.2

Бронхіальна астма є запальним респіраторним захворюванням, що характеризується підвищенням гіперактивності трахео-бронхіального дерева. Бронхіальна астма проявляється як повторні епізоди диспное, кашлю, і хрипів. Згідно даних ВООЗ астма є одним із захворювань, які часто потребують застосування антибіотиків. Основні завдання у лікуванні астми спрямовані на нормалізацію життєдіяльності пацієнта, забезпечення нормального функціонування бронхолегеневої системи, і уникнути шкідливогo впливу препаратів, які використовують для лікування астми. Вибір препаратів для лікування бронхіальної астми залежить від частоти загострень і ступеня тяжкості захворювання.

Мета нашого дослідження. Дослідження взаємозв’язку між ураженістю карієсом зубів і тяжкістю перебігу бронхіальної астми у дітей.

Матеріали і методи. Проведено стоматологічне обстеження 75 дітей з бронхіальною астмою віком 7, 12 та 15 років, які перебували на  стаціонарному лікуванні в алергологічному відділенні Львівської міської дитячої клінічної лікарні та пульмо-алергологічному відділенні Львівської обласної клінічної лікарні «Охматдит». У обстежених дітей визначили інтенсивність карієсу постійних зубів за індексом КПВ та aктивність карієсу. Ступінь тяжкості бронхіальної астми у дітей визначено згідно класифікації бронхіальної астми.

Результати дослідження. Встановлено, що у 12-річних дітей з І–ІІ ступенем тяжкості бронхіальної астми інтенсивність карієсу постійних зубів, в середньому, є нижчою порівняно з дітьми з ІІІ та з IV ступенем тяжкості (р<0,001). При порівнянні інтенсивності карієсу постійних зубів у дітей 
з І–ІІ та IV ступенями тяжкості бронхіальної астми встановлено достовірну різницю в усіх вікових групах (р<0,05). При дослідженні взаємозв’язку між тривалістю і тяжкістю бронхіальної астми та інтенсивністю карієсу зубів у дітей встановлено достовірні прямий кореляційний зв’язок середньої сили (r1=0,42; r2=0,52, p<0,05). Це свідчить про зростання інтенсивності карієсу зубів із збільшенням тривалості та підвищенням ступеня тяжкості бронхіальної астми у дітей.

Висновок. Встановлено, що на стан твердих тканин зубів у дітей з бронхіальною астмою впливає тяжкість та тривалість захворювання, а також 
медикаментозне лікування. 
Ключові слова: бронхіальна астма, тверді тканини, зуби, діти, лікування.