УДК: 616.314.18-243:34+52.14-(616.359-007.56)]-07

Метою дослідження була оцінка ефективності розроблених схем комплексного лікування захворювань тканин пародонта у хворих із загальносоматичною патологією за динамікою пародонтальних та гігієнічних індексів. Лікування було проведено 134 хворим із запальними та дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта на тлі соматичних патологій. Використовували дві розроблені схеми комплексного лікування захворювань пародонта, які включали як місцеву терапію, так і загальні призначення із враху- ванням значень індексу CPITN. Усі хворі були розподілені на 2 групи: основну (73 (54,48 %) хворих), лікування яких проводилось із застосуванням розроблених нами схем, та порівняльну (61 (45,52 %) хворих), у яких лікування пародонтологічної патології здійснювалась за загальноприйнятими схемами. Оцінювали динаміку значень індексів РМА, OHI-S та вакуумної проби стійкості капілярів ясен до лікування захворювань пародонта за ме- тодикою В.І. Кулаженко, через 3, 6 та 12 місяців після лікування. Через 12 місяців у хворих основної групи зауважували покращення усіх індексних оцінок, тоді як у групі порівняння значення даних індексів знаходились нижче вихідних значень. Лікування захворювань пародонта при значеннях індексу CPITN ≤ 2 та > 2 балів на тлі загальносоматичної патології, із застосуванням розроблених нами схем сприяло ліквідації запалення, покращенню гігієни порожнини рота і нормалізації гемодинаміки в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у найближчі та віддалені терміни спостереження.

УДК: 616.314-089.23-06:(616.311.2+616.314.17)]-002

На сьогодні частота зубо-щелепних аномалій і потреба у їх лікуванні є вкрай високою. Ортодонтичне лікування несе безпосередній вплив на стан опорно-утримуючого апарату зубів, що потребує вчасного виявлення хвороб пародонта та їх терапії з метою збереження зубів і успішної корекції прикусу.

Мета роботи - огляд та аналіз сучасної фахової літератури щодо впливу ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій на пародонтальний статус пацієнтів, зокрема патогенетичних механізмів розвитку захворювань пародонта та особливостей їх клінічного перебігу у даної категорії пацієнтів.

Встановлено, що використання різних видів ортодонтичних конструкцій для лікування зубо-щелепних аномалій супроводжується порушенням гігієнічного статусу, зниженням місцевої імунної відповіді, дисбіотичними змінами в тканинах пародонту, гемодинамічними та мікроциркуляторними розладами, втратою кісткової тканини. Це спричиняє швидкий розвиток та прогресування запальних захворювань тканин пародонта таких як катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, а також генералізований пародонтит у осіб молодого та працездатного віку. Саме тому аналіз даної проблематики є актуальним і необхідним для поглибленого розуміння патогенезу розвитку даної патології у осіб, які проходять ортодонтичне лікування, для її вчасного діагностування та профілактики.

Висновки. Проаналізована наукова література даного огляду дозволяє систематизувати і зрозуміти основні патогенетичні механізми розвитку захворювань пародонта у пацієнтів під час ортодонтичного лікування. Відзначено як негативний багатовекторний вплив ортодонтичних конструкцій на пародонтальний статус пацієнтів через погіршення гігієнічних показників та збільшення мікробного навантаження у ранніх термінах лікування, так і позитивну роль у стабілізації стану опорних тканин у віддалених термінах.

Зважаючи на високу поширеність захворювань пародонта у ортодонтичних пацієнтів, зокрема у осіб молодого і працездатного віку, слід привертати особливу увагу до питань діагностики, лікування та профілактики цих захворювань для збереження тканин пародонта в стані здоров’я та забезпечення ефективності ортодонтичного лікування.

Abstract. Today, the frequency of dental and jaw anomalies and the need for their treatment is extremely high. Orthodontic treatment has a direct impact on the state of the supporting and retaining apparatus of the teeth, which requires timely detection of periodontal diseases and their therapy in order to save the teeth and successfully correct the bite.

The purpose of the work is to review and analyze modern professional literature on the impact of orthodontic treatment of maxillofacial anomalies on the periodontal status of patients, in particular pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases and features of their clinical course in this category of patients.

It has been established that the use of various types of orthodontic structures for the treatment of maxillofacial anomalies is accompanied by a violation of hygienic status, a decrease in the local immune response, dysbiotic changes in periodontal tissues, hemodynamic and microcirculatory disorders and loss of bone tissue. This causes the rapid development and progression of inflammatory diseases of periodontal tissues such as catarrhal and hypertrophic gingivitis, as well as generalized periodontitis in young and able to work individuals. That is why the analysis of this problem is relevant and necessary for deeper understanding of the pathogenesis of the development of this pathology in persons having orthodontic treatment, for its timely diagnosis and prevention.

Conclusions. The analyzed scientific literature of this review makes it possible to systematize and understand the main pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases in patients during orthodontic treatment. Both the negative multi-vector effect of orthodontic structures on the periodontal status of patients due to the deterioration of hygienic indicators and the increase of microbial contamination in the early stages of treatment, as well as the positive role in stabilizing the state of supporting tissues in the long term, were noted.

УДК 616.314.17–008.6–06:(616.379–008.64+616.127)]–08–059–07

ДИНАМІКА ПАРАКЛІНІЧНИХ ІНДЕКСІВ У РЕЗУЛЬТАТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І ТИПУ З КАРДІОМІОПАТІЄЮ 

Метою дослідження стало простеження динаміки пародонтальних індексів після комплексного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет І типу, ускладнений кардіоміопатією.

Матеріали та методи дослідження. Комплексні лікувально-профілактичні заходи були проведені 127 пацієнтам з генералізованим пародонтитом на тлі цукрового діабету І типу з кардіоміопатією. В основну групу, де лікування проводилось за допомогою розпрацьованої та запропонованої лікувально-профілактичної схеми, увійшло 82 особи: 25 хворих з генералізованим пародонтитом початкового − І ступеня (30,48 %); 27 пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ ступеня (32,93 %) та 30 – з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня (36,59 %). Групу контролю, у якій лікування проводилось згідно протокольних методик, склали 45 хворих: 14 осіб з генералізованим пародонтитом початкового – І ступеня (30,71 %), 15 хворих з генералізованим пародонтитом ІІ ступеня (33,07 %) та 16 хворих з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня (36,22 %). Враховуючи соматичний статус обстежуваних хворих, обумовлений цукровим діабетом І типу з кардіоміопатією, клінічний візуальний огляд та визначення параклінічних індексів проводили на 30 добу після лікування.    Розроблений алгоритм лікувально-профілактичних заходів включав як місцеву терапію, так і загальні призначення. У контрольній групі лікування генералізованого пародонтиту проводили за загальноприйнятою методикою.

Результати досліджень. Згідно результатів досліджень, на 30 добу після лікування, у пацієнтів основної групи, яким був призначений розпрацьований лікувальний комплекс, при генералізованому пародонтиті початкового − І ступеня важкості, індекс РМА зменшувався від 19,00±2,25 % до лікування та становив 13,17±2,26 % після лікування, р >0,05.

У хворих з ГП ІІІ ступеня важкості основної групи, на 30 добу після лікування, спостерігали змен- шення індексу РМА від 64,42±2,80 % до лікування до 35,18±2,70 % після лікування, р<0,01. У досліджуваних пацієнтів визначали суттєве зниження пародонтального індексу ПІ після лікування − до 2,44±0,10 бали проти 3,49±0,09 бали до лікування, р<0,01. Зміни гігієнічного індексу OHI−S у хворих з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня важкості становили 2,15±0,71 бали після лікування проти 3,98±1,32 бали до лікування, р >0,05.

У хворих з генералізованим пародонтитом на тлі цукровим біабетом І типу основної групи, у середньому, дані індексу РМА були у 1,4 рази нижчими, а індексів ПІ та OHI−S у 1,3 рази меншими (р₁<0,05, р₁ >0,05, відповідно) стосовно середніх даних у пацієнтів контрольної групи. У пацієнтів основної групи ефективність лікування складала 42,88  %  проти  18,09  %  у  контрольній  групі  за  індексом РМА.

Висновки.   У   результаті   проведених   досліджень, можливо стверджувати, що у пацієнтів основної групи, де лікування проводилось із застосуванням розпрацьованої та запропонованої лікувально-профілактичної схеми, вдалося значно покращити стан тканин пародонта, що підтверджено даними клінічного спостереження та позитивною динамікою значень параклінічних індексів, стосовно даних у хворих з генералізованим пародонтитом контрольної групи, де традиційні лікувальні схеми виявились малоефективними.

Ключові слова: генералізований пародонтит, лікування, параклінічні індекси, цукровий діабет І типу, кардіоміопатія.

615.816.2:616.24-002-022.6-036.17

Актуальність. Висока частота захворюваності на тяжку пневмонію при інфікуванні грипом H5N1, A/H1N1, SARS, MERS та COVID-19 привертає особливу увагу та змушує переглядати та вдосконалювати сучасні ланки комплексної інтенсивної терапії. Мета: проаналізувати основні ланки інтенсивної терапії клінічного випадку тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії, наголосити на основні проблеми та запропонувати шляхи вирішення. Матеріали та методи. Ми проаналізували клінічний випадок лікування тяжкої негоспітальної вірусно-бактеріальної пневмонії пацієнта, який перебував на лікуванні у ВАІТ КНП «Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги» м. Львів, та виділили основні ключові аспекти інтенсивної терапії: респіраторну терапію, неінвазивну штучну вентиляцію легень (ШВЛ), вчасність інтубації, протективну ШВЛ та початок відлучення; cедацію, анальгезію та міорелаксацію; оцінку волемічного статусу, інфузійну терапію й ентеральне харчування. Результати. Загальний термін проведення ШВЛ становив 26 днів. З 16-го дня розпочато процес відлучення, який становив 10 днів. Основні режими ШВЛ, які застосовувались, такі: SIMV-PC (8 днів), BIPPV (7 днів), CPAP+PS (10 днів). Період застосування дексмедетомідину становив 12 днів. Використання NIV не забезпечило належного ефекту, про що свідчить погіршення стану пацієнта після 24 годин даної респіраторної підтримки. Волемічний статус у критичному періоді (перші 48 годин після інтубації) оцінювався за допомогою ультрасонографії функції серця та стану магістральних судин, що виявилось дуже ефективним. Висновки. Пацієнти з тяжкою негоспітальною вірусною пневмонією потребують раннього початку ШВЛ та обов’язкового застосування протективної стратегії. Саме респіраторна терапія є основною та першочерговою ланкою інтенсивної терапії. Забезпечення адекватної та комфортної седації для пацієнта є однією з важливих ланок комплексу інтенсивної терапії, яка вирішує проблему асинхронії. Ультразвукове дослідження дозволяє провести неінвазивну оцінку волемічного статусу, ризику набряку легень та передбачити відповідь пацієнта на інфузійну терапію. З цією метою слід проводити комплексний УЗД-моніторинг нижньої порожнистої вени, легень та серця у всіх пацієнтів у критичному стані, яким планується чи вже налагоджена інфузійна терапія.

Вторгнення російської армії на територію незалежної України стало великим стресом для всіх українців, спровокувало значну міграцію як в межах України так і за кордон. Звичайно, що це не може не впливати на якість життя, що є важливою концепцією в галузі охорони здоров’я та останнім часом активно вивчається її вплив на здоров’я людини. Метою дослідження було дослідити за допомогою короткого опитувальника ВООЗ WHOQOL-BREF чинники, котрі можуть мати вплив на якість життя молодих жінок у часі російсько-української війни. Для цього було опитано 376 жінок, що були поділені на дві групи: група 1 – жінки, що тимчасово проживають на території Євросоюзу, покинувши територію України, і група 2– жінки, які не покидали свої домівки. Оцінку проводили на основі 5-бальної шкали, де вищий бал вказує на вищу якість життя. Виявилося, що жінки котрі покинули Україну мають нижчу якість життя у порівнянні з жінками, що не виїжджали за кордон. Усі складові (сфери) якості життя, були істотно нижчими у жінок, котрі були змушені поїхати з рідного дому за кордон. Жінки, що за межами України мають краще відчуття безпеки, значно рідше відчувають негативні переживання. Жінки, що не покидали дім більше задоволені своїм здоров'ям, працездатністю, мають кращу концентрацію уваги, більше задоволені собою і більше насолоджуються життям, також вони відчувають більшу мікросоціальну підтримку. Погіршення якості життя може в подальшому мати вплив на здоров’я та загальне самопочуття жінки, що може спровокувати виникнення соматичних порушень та навіть захворювань.
Ключові слова: якість життя, війна, опитувальник, WHOQOL-BREF.