УДК 342.1 (477):811.161.2:94(477):008

У збірнику наукових праць уміщено матеріали учасників усеукраїнської науково- практичної конференції з міжнародною участю «Юрій Липа: стратегія нації та культура українського духу (з нагоди 125-річчя від дня народження)». Подано розвідки, в яких розглянуто постать Юрія Липи в історичному, культурологічному та філософському аспектах; охарактеризовано міжнародний вимір діяльності та персонологійний аспект творчости письменника-націєтворця, його мовний стиль, літературне новаторство, біографістику, громадську діяльність та місійне служіння українській нації; національні концепти, світоглядні коди та їхню роль у формуванні колективної пам’яті і національної ідентичності українців, психологію мовотворчості Юрія Липи. Висвітлено питання духовно-етичної й естетичної аксіосфери митця, проблему збереження та популяризації спадщини письменника як постаті національної памʼяті українців.

Для науковців у галузі українознавства, істориків, культурологів, філологів, лікарів

УДК 616-002.5-085.27+615.27 

Анотація. Незважаючи на прогрес у лікуванні та профілактиці, туберкульоз (ТБ) залишається однією з головних причин погіршення здоров’я та смертності у світі, а поточні темпи зниження  епідеміологічного  тягаря  ТБ  недостатньо  швидкі.  Поширення  епідемії  ТБ/ВІЛ-інфекції 
є об’єктивною загрозою національного масштабу й продовжує негативно впливати на працездатний і репродуктивний потенціали населення багатьох країн світу. З 2020 р. спостерігається тенденція до збільшення захворюваності на хіміорезистентний (ХР) ТБ в Україні. Останніми роками 
в клінічній структурі МР-ТБ збільшилася частота дисемінованого й фіброзно-кавернозного ТБ. Практично в усіх хворих виявляється деструкція з бактеріовиділенням. На погіршення епідеміологічної ситуації в Україні значно вплинули COVID-19 і жахлива війна, яка відбувається в наш 
час. Однією з причин низької ефективності лікування хворих є наявність хіміорезистентних форм туберкульозу. Проблема вдосконалення етіотропної й патогенетичної терапії хіміорезистентного туберкульозу залишається актуальною. 
Мета роботи – вивчити ефективність застосування ліастену (Л) і пентоксиліну (П) при лікуванні хворих на мультирезистентний туберкульоз.
Результати досліджень. Проаналізовано 53 файли медичної документації хворих на мультирезистентний туберкульоз (ТБ). Як патогенетичні препарати на тлі антимікобактеріальної терапії (АМБТ) застосовували ліастену (Л) і пентоксифілін (П). Хворі були поділені на три групи: перша, 
контрольна,  – 22 пацієнти, що одержували лише антимікобактеріальну терапію (АМБТ); друга  – 15 осіб, у комплексне лікування яких було долучено ліастену (АМБТ+Л), третя група (16 осіб) – на тлі АМБТ отримувала Л+П (АМБТ Л+П). Усім хворим в інтенсивній фазі АМБТ (до лікування, 
через 2, 4, 6 і 8 місяців) проводили комплексне клініко-рентгенологічне, мікробіологічне й загально-лабораторне обстеження. 
Висновки. При застосуванні на тлі АМБТ Л+П спостерігається прискорення терміну припинення бактеріовиділення, розсмоктування вогнищ та інфільтрації й загоєння порожнин розпаду, порівняно з контролем.
Ключові слова: мультирезистентний туберкульоз, клінічна оцінка, патогенетичне лікування, ефективність

УДК 616.314-089.843:616.314-77

Проведено комплексний огляд сучасної літератури з акцентом на багатофакторний аналіз ефективності та ускладнень імплантаційного протезування. Встановлено, що довгострокова остеоінтеграція імплантатів у незнімному протезуванні перевищує 94-95 % у віддаленій перспективі.
Особливу увагу приділено ролі цифрових технологій (CAD/CAM, цифрові відбитки), які забезпечують вищу точність клінічних етапів і скорочують час лікування. Узагальнено сучасні дані про застосування цирконієвих імплантатів і монолітних керамічних протезів,що демонструють високу біосумісність та покращені естетичні характеристики, хоча довготривалі результати потребують подальших досліджень.
У роботі також систематизовано фактори ризику розвитку періімплантиту та обґрунтовано значення профілактичних програм і підтримуючої терапії для забезпечення довготривалого успіху лікування.

УДК: 616.334-007.271-007.61-053.31-036-078.4-073.48

Гіпертрофічний пілоростеноз немовлят (ГПСН) характеризується звуженням пілоричного каналу, що зумовлює виникнення блювання без домішків 
жовчі і потребує хірургічного втручання. Виникнення ГПСН різниться серед етнічних груп у цілому світі, а частота виникнення становить 1–4 випадки на 1000 живих новонароджених. Незважаючи на поширеність ГПСН, чіткі етіологічні чинники захворювання не встановлені. Неспецифічна клінічна симптоматика захворювання в ранньому неонатальному періоді зумовлює певні труднощі в діагностуванні ГПСН. Це вказує нанеобхідність комплексного аналізу клінічних, лабораторних та ультрасонографічних даних для своєчасного встановлення діагнозу ГПСН, що попереджує розвиток тяжких водно-електролітних і метаболічних порушень. Дослідження C.W. Iqbal зі співавт. (2012) показує зв’язок ультрасонографічних (УСГ) розмірів пілоричного каналу з віком і масою тіла дитини. Основними УСГ-критеріями для діагностування ГПСН є довжина пілоричного каналу (ДПК) і товщина пілоричного м’яза (ТПМ). Проте граничні показання цих параметрів, які чітко розділяють пілоростеоз і пілороспазм, залишаються 
предметом дискусій. Інші параметри, зокрема, пілоричний об’єм і пілоричне співвідношення, не мають широкого застосування.
Водночас у деяких дослідженнях визначено УСГ-параметри залежно від основних клінічних проявів ГПСН – наявності симптому «оливи» і блювання «фонтаном», натомість не проведено комплексних досліджень, які б аналізували наявність/відсутність кореляційних зв’язків між УСГ-роз мірами пілоричного каналу та основними клініко-лабораторними параметрами.

УДК 616.314.25/.26-089.23-02[616.715:616.716.4]

У даній статті проведено літературний огляд публікацій щодо сучасних поглядів на вплив порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньощелепних розладів. Мета дослідження: Спираючись на дані наукових досліджень встановити ймовірність впливу порушень прикусу та ортодонтичного лікування на розвиток скронево-нижньоще-лепних розладів. Матеріали та методи. Застосовано бібліосе-мантичний метод для з’ясування стану проблеми, вивчення аналізу результатів поперед ніх наукових досліджень на основі джерел літератури та елек-тронних ресурсів. Інформаційний пошук та аналіз наукових джерел проведено із використанням наукометричних баз Web of Science, PubMed, Google Scholar за останні 10 років. Результати: У результаті проведеного пошуку та аналізі літературних джерел автори дослідження дійшли висновку, що пацієнтам зі скронево-нижньощелепними розладами не рекомендується починати ортодонтичне лікування до повного зникнення симптомів. Якщо ж такі симптоми виникли вже під час ортодонтичного лікування, необхідно його призупинити на час лікування скронево-нижньощелепних розладів, або ж до максимально можливого покращення стану пацієнта. Після зникнення симптоматики ортодонтичні втручання можна продовжити згідно з початковим планом або, за необхідності, скоригувати залежно від стану пацієнта. Своєчасне виявлення та лікування скронево-нижньощелепних розладів дозволить в майбутньому провести більш прогнозоване орто-донтичне лікування. Висновки: Відповідно до сучас-них даних наукових досліджень немає переконливого зв’язку між розвитком скронево-нижньощелепних розладів та порушеннями прикусу.