УДК: 616-071:616.72-002-036-08

Резюме. Мета: узагальнити сучасні можливості лабораторної діагностики реактивного артриту та продемонструвати їх значення для етіологічної верифікації, прогнозування перебігу й персоналізації лікування на прикладі клінічного випадку РеА єрсиніозної етіології. Об’єкт і методи дослідження. Проведено аналіз сучасних наукових джерел щодо патогенезу, лабораторної діагностики та лікування РеА. Наведено результати клінічного, лабораторного та інструментального обстеження 21-річної пацієнтки із суглобовим синдромом, шкірними проявами та перенесеним тяжким ентероколітом. Визначали маркери системного запалення, ревматоїдний фактор, anti-CCP, anti-MCV, ANA, HLA-B27 та антитіла IgA й IgG до Yersinia enterocolitica методом Western Blot; проведено магнітно-резонансну томографію крижово-клубових суглобів. Результати. Виявлено HLA-B27, позитивні IgA та IgG до кількох антигенів Y. enterocolitica, зокрема плазмідокодованого YopD, і МРТ-ознаки двобічного сакроілеїту. Маркери ревматоїдного артриту та системних захворювань сполучної тканини не підтверджено. Сукупність анамнестичних, серологічних, генетичних та візуалізаційних даних дала змогу діагностувати хронічний HLA-B27-асоційований РеА єрсиніозної етіології з аксіальним ураженням. Висновки. Комплексне використання серологічних, молекулярно-генетичних та інструментальних методів підвищує точність етіологічної діагностики РеА, сприяє оцінці ризику хронізації та обґрунтованому вибору персоналізованої лікувальної тактики.

УДК : 613.84:616.89:616.132-089]-06

Aim. To establish the features of the dynamics of TDR in patients with coronary artery disease before and after CABG surgery, depending on age, the presence of the smoking factor and its cessation during the rehabilitation treatment.
Materials and Methods. 122 patients with chronic coronary artery disease aged 40 to 83 years (mean age 62.39±0.65 years) with indications for CABG were examined. Patients were divided into two groups by age: the first (I) group included 45 patients<60 years, and the second group included 77 patients ≥ 60 years. Patients in each age subgroup were divided into subgroups by smoking factor. Subgroups IA (n=28, mean age 55.21±0.91) and IIA (n=18, mean age 65.0±0.77) were formed from patients-smokers; IB (n=17, mean age 55.17±1.26) and IIB (n=59, mean age 67.08±0.61) were from patients who had never smoked. To verify the manifestations of anxiety and depression, we used the screening method of the survey using the hospital scale HADS (The Hospital Anxiety and Depression Scale) before CABG and after 12 months of rehabilitation treatment. Results and Discussion. At the beginning of the study, the mean levels of anxiety (7.77±0.45 (I) and 7.57±0.29 (II)) and depression (7.64±0.47 (I) and 7.42±0.31 (II)) in the age groups did not differ significantly, however, smoking patients of the younger age category had significantly higher levels of anxiety (8.64±0.66 (IA) vs. 6.29±0.58 (IB), p<0.05) and depression (8.44±0.67 (IA) vs. 6.32±0.57 (IB), p<0.05), compared to non-smokers of the same age category. In the same subgroup, a significantly higher proportion of  individuals with clinical symptoms of TDR (mostly subclinically expressed) was recorded: for anxiety, 64.29% (IA) versus 47.06% (IB), p<0.05; for depression, 78.57%
(IA) versus 47.06% (IB), p<0.05. At the same time, the absence of symptoms of anxiety and depression was mainly
recorded in non-smoking patients (IB): anxiety - 41.18% (IB), p<0.05, depression - 47.06%, p<0.05 (IB), p<0.05. At
the same time, among smoking patients, symptoms of anxiety were absent 1.6 times less often (25.00% (IA)), depression  3.3 times (14.29% (IA)). After 12 months of rehabilitation treatment after CABG, positive dynamics were observed in all groups: the average levels of anxiety and depression were statistically significantly reduced: the average level of anxiety- by 20.43% to 6.33±0.50 (I) and by 25.97% to 5.83±0.24 points (II); depression - by 43.7% to 4.90±0.53 (I) and 37.82% to 5.06±0.32 (II). The most pronounced decrease in the level of anxiety and depression was found in the IA subgroup - that is, among patients of the younger age group who gave up smoking and did not resume this habit within 12 months. The proportion of patients without symptoms of anxiety increased approximately twice in the subgroup IIA (up to 72.22%) and 3.3 times in the subgroup IA (up to 82.14%), and the proportion of individuals without clinical signs of depression increased among them by 5-6 times: up to 85.71% in IA and up to 83.33% in IIA subgroups. In subgroups of patients who have never smoked (IB, IIB), a positive dynamics of an increase in the proportion of individuals without symptoms of anxiety and depression was
also noted, but it turned out to be less significant.
Conclusions. Compared with non-smokers, among smoking patients with indications for CABG, especially those younger than 60 years, the highest levels of anxiety (p<0.05) and depression (p<0.05) are recorded, and the largest
proportions of individuals with their subclinical and clinically pronounced manifestations (more than 70-80%).
The most significant positive dynamics in terms of reducing the average levels of TDR indicators and the proportion of individuals with their clinical manifestations are recorded in subgroups of patients who have quit smoking and have not smoked during 12 months of rehabilitation treatment after CABG. The smoking factor may exacerbate TDR in patients with coronary artery disease, while smoking cessation is accompanied by a more intensive improvement in their psychological state.

УДК : 616.12-008.331.-02:616.441-06:616.132-008.64-036.11]-079.4

The paper presents the results of a study of circadian arterial blood pressure (ABP) profile in patients with
Acute Coronary Syndrome (ACS) and their association with thyroid-stimulating hormone (TSH) levels.
Aim. To conduct a comparative analysis of circadian BP monitoring (CBPM) indicators in patients with ACS and
their association with the TSH level.
Materials and Methods. The study includes 125 patients with ACS aged 36 to 81 (mean age - 60.98± 0.81 years
old). The patients were divided into two groups according to thyroid function. Group one (I) included 51 individuals (40.8%) - hypothyroid patients (TSH level>4μIU/ml), mean age - 62.51±1.18 years old; Group II included 74 individuals (59.2%) - euthyroid patients (TSH level 0.4 4μIU/ml), mean age - 59.93±1.08 years old. The serum
free thyroxine (FT4) levels were within the normal rangein both groups. In the general group, the proportion of
individuals with unstable angina (UA) was 28.8%, and with myocardial infarction (MI) - 71.2%. In particular,
in Group I, the proportion of individuals with UA was 23.53%, and with MI - 76.47%; in Group II, the
proportion of individuals with UA was 32.43%, and with MI - 67.57%, p>0,05 between Groups I and II. The
circadian BP monitoring was carried out using the Biomed ÂÀÒ41-2 device after stabilization of the patient's
condition (on the second day of hospital admission). The following indicators have been determined: systolic BP
(SBP) - daytime, nighttime, and average daily (24 hours) (SBPd, SBPn, and SBPav); diastolic BP (DBPd, DBPn,
and DBPav); pulse BP (PBPd, PBPn, and PBPav); time index (TI) for SBPd, SBPn, and SBPav (SBPd TI, SBPn
TI, and SBPav TI) and DBP (DBPd TI, DBPn TI, and DBPav TI); variability of SBPd, SBPn, and SBPav (SBPd
var, SBPn var, and SBPav var) and DBP (DBPd var, DBPn var, and DBPav var); average daily index for SBP (SBP
AvDI) and DBP (DBP AvDI); average daily heart rate (HRav). To study thyroid function in patients enrolled, TSH
and FT4 levels were determined by chemiluminescent immunoassay method on the ARCHITECT iSystem analyzer
using reagent kits for the quantitative determination of TSH (ARCHITECT TSH) and FT4 (ARCHITECT Free T4).
Results and Discussion. The comparison of the CBPM results in both groups of patients with ACS shows
significantly higher mean nighttime (SBPn and DBPn) levels in Group I patients compared to Group II patients:
SBPn - by 6.27% (125.44±2.98 mm Hg (I) versus 117.58±2.26 (II), p<0,05), DBPn - by 6.15% (73.65±1.91
mm Hg (I) versus 69.12±1.62 (II), p<0,05), in the absence of a significant between-group difference between the
mean levels of respective daytime and average daily indicators. Mean DBPn TI value also turned out to be
significantly higher in Group I patients compared to Group II patients - by 33.69% (42.47±4.60% (I) versus
28.16±3.60% (II), p<0.01). Significant difference was detected between mean SBP AvDI and DBP AvDI
indicators in hypothyroid patients (I) versus respective indicators in euthyroid patients (II): SBP AvDI (I) 2.52±1.25% versus SBP AvDI (II) 5.99±0.98, p<0.05; and DBP AvDI (I) 4.69±1.38% versus DBP AvDI (II) 8.88±1.32, p<0.05.
Conclusions. 1. Mean nighttime BP indicator (SBPn, DBPn, and DBPn TI) levels were significantly higher in
the Group of hypothyroid patients with ACS, compared to euthyroid patients. In addition, the proportion of
patients whose mean nighttime SBP and DBP levels exceeded the permissible values (SBPn<120, DBPn<70
mm Hg) was significantly higher in the Group of hypothyroid patients (I) compared to the Group of
euthyroid patients (II). 2. Every third hypothyroid patient (I) (SBP AvDI: 37.25% and DBP AvDI: 31.37%) had a
night-peaker circadian BP profile, characterized by nighttime BP increase instead of reduction, which suggests an extremely unfavorable prognosis. The findings may signal an additional adverse effect of thyroid dysfunction on arterial tone and, accordingly, BP regulation, which brings about a high risk of complications of ACS.

УДК 616.12 – 009.72 – 005.4 – 02:616.89

У статті представлені результати динаміки морфофункціонального стану міокарда в хворих, які 
перенесли гострий коронарний синдром (ГКС), на етапі санаторно-курортної кардіореабілітації (КР), в залежності  від статусу курця.
Мета – вивчити динаміку показників ремоделювання ЛШ, стану локальної скоротливості та функціональної 
здатності міокарда ЛШ у реабілітаційних хворих після перенесеного ГКС залежно від фактора куріння. 
Матеріал і методи. Обстежено 114 пацієнтів віком 42–68 років (середній вік 57,40±5,8), які проходили про
граму КР у відділенні санаторно-курортного комплексу «Моршинкурорт» після нещодавно (не більше 1 місяця  тому) перенесеного ГКС. Залежно від звички куріння всі пацієнти були поділені на дві групи. В першу (I) групу увійшли пацієнти з фактором куріння (курці, n=64, середній вік (54,94±1,6) років), в другу (II) групу – хворі без фактора куріння (некурці, n=50, середній вік (58,64±1,4) років). Наприкінці санаторно-курортної КР для оцінки динаміки досліджуваних показників група I була поділена на дві підгрупи: IА (n=36) – курці, які відмовились від куріння в  процесі КР, та IБ (n=28) – курці, які продовжували курити. Статус курця оцінювали за формулою індексу куріння (ІК)=Ч×С/20, де Ч – число викурених сигарет (на добу), С – стаж куріння (роки).
Результати. При аналізі ехографічних показників на початку проходження програми КР виявлено, що у групі 
реабілітаційних хворих-курців (I) КДР ЛШ, КСР ЛШ, ММ та ІММ були достовірно вищими, а ФВ ЛШ – достовірно  нижчою, порівняно з групою некурців (II). Подібна тенденція спостерігалась при аналізі розрахункових ехографічних показників, зокрема індексу Tei, індексу сферичності та індексу асинергії, які були значно вищими у групі курців на старті реабілітаційного лікування. Аналіз структури типів геометрії ЛШ показав, що у групі курців (I) переважала ексцентрична гіпертрофія ЛШ (56 %), у групі реабілітаційних хворих-некурців – концентрична гіпертрофія ЛШ (52 %). Оцінка динаміки середніх значень ехографічних показників на 24 добу реабілітаційного лікування засвідчила найвираженіші позитивні зміни функціональної здатності міокарда ЛШ саме у групі курців, які успішно відмовились від куріння (IA).
Висновки. Статус курця істотно погіршує морфофункціональний стан міокарда у пацієнтів, що перенесли 
ГКС, тому потребує особливої уваги при плануванні програми санаторно-курортної КР. Успішна відмова від куріння значно покращує результативність санаторно-курортної КР, що підтверджується ефективним підвищенням сегментарної скоротливості та функціональної здатності міокарда ЛШ у динаміці проведеного кардіореабілітаційного лікування. Програми з відмови від куріння повинні мати систематизований підхід та потребують удосконалення з метою суттєвого зниження показників регоспіталізації після виписки та проходження програм відновної КР. 
КЛЮЧОВІ СЛОВА: гострий коронарний синдром; куріння; кардіореабілітація; морфофункціональний стан; 
ремоделювання ЛШ.

УДК 616.12-009.72-06:[616.988:578.834]-036.8:613.81/.84:178.1/.7]-073.43

Мета роботи – оцінити особливості структурно-функціонального стану міокарда пацієнтів із нестабільною стенокардією та постковідним синдромом залежно від статусу куріння.
Матеріали і методи. У дослідження залучено 147 пацієнтів віком 35–76 років із нестабільною стенокардією. Пацієнтів поділили на групи: до І групи залучили 88 хворих із постковідним синдромом (PACS), до ІІ – 59 обстежених без PACS. Залежно від статусу куріння сформовано підгрупи: ІА, ІІА – курці, ІБ, ІІБ – некурці. Усім хворим виконано трансторакальну ехокардіографію з оцінюванням стандартних показників структурно-функціонального стану серця та визначено рівні натрійуретичного пептиду (NT-proBNP). Статистично результати опрацювали з використанням параметричних і непараметричних методів, виконали кореляційний і регресійний аналіз.
Результати. У пацієнтів із PACS зафіксовано більш виражені ознаки ремоделювання серця порівняно з обстеженими без PACS, зокрема нижчу фракцію викиду лівого шлуночка (ФВ ЛШ) – 50,48 ± 9,11 % (І) проти 53,15 ± 9,14 % (ІІ), p < 0,05), а також більші розміри лівого передсердя – 4,09 ± 0,42 см (І) проти 3,93 ± 0,48 см (ІІ), p < 0,05. Найбільш несприятливі зміни виявлено у курців із PACS, у яких встановлено найнижчі значення ФВ ЛШ, більший індекс маси міокарда лівого шлуночка та вищі рівні NT-proBNP. Концентрація NT-proBNP достовірно вища у групі з PACS порівняно з пацієнтами без PACS: 621,8 (370,0; 1500,0) нг/мл (І) проти 254,9 (92,0; 394,0) нг/мл (ІІ), p < 0,005. У структурі геометричного ремоделювання лівого шлуночка у пацієнтів із PACS частіше виявляли патологічні типи, зокрема ексцентричну гіпертрофію, і найчастіше 
у курців. Встановлено статистично значущі кореляційні зв’язки між інтенсивністю куріння, рівнем NT-proBNP, показниками ремоделювання міокарда та гематологічними маркерами запалення. Лінійний регресійний аналіз підтвердив зв’язок між збільшенням інтенсивності куріння та підвищенням рівня NT-proBNP.
Висновки. Постковідний синдром у пацієнтів із нестабільною стенокардією асоціюється з помірними, але достовірними розладами структурно-функціонального стану серця. Фактор куріння істотно погіршує ці зміни, про що свідчать і надвисокі рівні NT-proBNP, і більш виражені ознаки патологічного ремоделювання міокарда, за даними ехокардіографії.