УДК 616.12-005.4-036.12:(616.12+616.61+616-056.52)]:616.1/.4-099

Зменшення функціональної здатності нирок відбувається паралельно зі зростанням активності синдрому ендогенної інтоксикації. Однак про вираженість синдрому ендогенної інтоксикації за умов кардіоренального метаболічного синдрому (КРМс) відомо мало.

Мета – визначити активність синдрому ендогенної інтоксикації у пацієнтів із хронічними формами ішемічної хвороби серця за умов різних стадій кардіоренального метаболічного синдрому.

Матеріали та методи. З дотриманням Гельсингської декларації прав людини було обстежено 108 пацієнтів із хронічними формами ішемічної хвороби серця: 80 чол. та 28 жін., які були розподілені на групи: G0 – без КРМс, G1, G2, G3а, G3b, G4 – залежно від стадії КРМс. Критерії включення до дослідження: верифіковані діагнози ІХС та КРМс, інформована згода, відсутність гострих інфекційних, онкологічних, психічних процесів, загострення супутніх хронічних захворювань, вагітності та лактації, задовільний комплаєнс. Критерії виключення – наявність зазначених процесів, захворювань та станів. Активність синдрому ендогенної інтоксикації визначена фотоколориметричним методом за вмістом молекул середньої маси загальних та на окремих довжинах хвиль у крові та у сечі. Тяжкість синдрому ендогенної інтоксикації визначено за рівнями молекул середньої маси: низька <0,6; помірна 0,6-1,0; висока >1,0 од. Статистичну обробку проводили після створення бази даних в редакторі Microsoft Excel, користуючись методами варіаційної статистики за допомогою пакету "Statistica for Windows 6.0" (Statsoft, USA). Кожну вибірку перевіряли на нормальність розподілу за Гаусом. За умов нормального гаусівського розподілу використовували методи параметричної статистики, цифрові дані подавали як середнє арифметичнє з похибкою (М±m), а істотність відмінностей визначали за t-критерієм Ст’юдента. За статистично значущий рівень істотності відмінностей у показниках приймали р < 0,05. Дослідження здійснювали в межах наукової теми кафедри «Особливості та маркери перебігу внутрішніх хвороб за умов поєднання з метаболічним синдромом та метаболічно-асоційованою жировою хворобою печінки» (№ДР 0122U00016).

Результати. Тяжкість синдрому ендогенної інтоксикації у міру погіршення функції нирок зростала від мінімальних значень за умов відсутності КРМс (G0) та G1 стадії. Вміст молекул середньої маси загальних у крові зростав від значень G0-G1 до рівня G4, при якому він був істотно вищим, ніж в усіх інших групах. Щодо вмісту молекул середньої маси на окремих довжинах хвиль (238, 254, 266, 282), то максимальним він був серед пацієнтів з 3b стадією КРМс (в усіх випадках р1-3b<0,05). Фільтрація гідрофільних молекул середньої маси сечі була найвищою за умов G3а-b стадій КРМс.

Висновки. У міру прогресування кардіоренального метаболічного синдрому зростає активність синдрому ендогенної інтоксикації, яка була найвищою за умов G3а-b стадій. Це проявлялося збільшенням молекул середньої маси загальних та на окремих довжинах хвиль у крові і зростанням фільтрації гідрофільних молекул середньої маси сечі. 

Ключові слова: синдром ендогенної інтоксикації, молекули середньої маси, кардіоренальний метаболічний синдром

УДК 616.36-003.826-008.9+612.35)]-074-079

Складним питанням є диференціація стеатозу (МАСП) від стеатогепатиту (МАСГ), який потребує більш активного лікування. Тому використання біомаркерів для діагнозу є край важливим. До маркерів оцінки стану печінки відносяться аспартат- та аланін амінотрансферази (АСТ, АЛТ), індекс де Рітіса, відношення АСТ до тромбоцитів (АСТ/Тр), чотирьохкомпонентний індекс фіброзу (Фіб4І), шкала BARD, гепатостеатозний індекс (ГСІ). Однак їх значення для диференціації МАСП та МАСГ точно не встановлено.

Мета. Визначити лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит.

Матеріали та методи. У 196 пацієнтів з хронічними формами ішемічної хвороби серця та гіпертонічною хворобою та супутніми МАСП (84,6%) та МСАГ (15,4%) обраховано АСТ, АЛТ, індекс де Рітіса, АСТ/Тр, Фіб4І, BARD, ГСІ. Діагностична цінність тестів визначена з обчисленням чутливості та специфічності. Відношення шансів (оdds ratio, OR) обчислювали автоматично (medcalc.com), рівень істотності р<0,05.

Результати. Детермінантами переходу МАСП у МАСГ виявились АСТ >0,4 ммоль/год/л (OR=46,20; р<0,0001), АЛТ >0,4 ммоль/год/л (OR=6,00; р< 0,0001), індекс де Рітіса >1,0 (OR=4,39; р=0,0005), гепатостеатозний індекс >36 (OR=4,55; р=0,0042), відношення АСТ/тромбоцити ≥0,11 (OR=11,72; р=0,0016),  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу ≥1,5(OR=21,0; р<0,0001), шкала BARD ≥2 (OR= 4,9; р=0,04), які є складовими сумарного показника диференціації МАСП від МАСГ.

Висновки. Лабораторні детермінанти переходу метаболічно-асоційованого стеатозу у стеатогепатит: АСТ та АЛТ, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс, відношення АСТ/тромбоцити,  чотирьохкомпонентний індекс фіброзу, шкала BARD.

Ключові слова: метаболічно-асоційований стеатоз, стеатогепатит, детермінанти переходу стеатозу у стеатогепатит, індекси стеатозу, індекс де Рітіса, гепатостеатозний індекс

УДК 614.29:616.89-008.45/.46/.47:616.831:341.321.32

Вступ. Детальне вивчення етіопатогенетичних та клініко-нейропсихологічних закономірностей розвитку недементних когнітивних розладів (КР) при цереброваскулярній патології у військовослужбовців є важливою та актуальною науковою проблемою військової медицини.
Мета. Визначити значущість нейропсихологічного обстеження у ранній діагностиці КР у військовослужбовців з хронічною ішемією мозку (ХІМ) при військово-лікарській експертизі.
Матеріали та методи. Для оцінки структури захворюваності системи кровообігу у військовослужбовців вивчено результати військово-лікарської експертизи в період з 2022 по 2025 роки та проведено аналіз структури цереброваскулярних захворювань за матеріалами 3504 свідоцтв про хворобу. Для уточнення діагностичних критеріїв цереброваскулярних захворювань проведено комплексне нейропсихологічне обстеження 117 військовослужбовців із захворюваннями серцево-судинної системи: 87 пацієнтів (середній вік – 48,5±5,2 років) з ХІМ І стадії (основна група) та 30 пацієнтів (середній вік – 49,4±4,3 років) без цереброваскулярних захворювань (контрольна група).

Результати. Різні форми цереброваскулярних захворювань діагностовані у 1527 (43,6%) пацієнтів: ХІМ І стадії – у 948 (62,1%) пацієнтів, ХІМ ІІ стадії – у 505 (33,1%) пацієнтів, наслідки гострого порушення мозкового кровообігу – у 74 (4,8%) пацієнта. Найчастішими етіологічними факторами були: атеросклероз магістральних артерій голови (55%), артеріальна гіпертензія (50,2%), ішемічна хвороба серця (25,2%), інші захворювання серцево-судинної системи (12,7%). У віці до 40 років цереброваскулярна патологія (ЦВП) діагностована у 7,1% випадків, у віці 41–50 років – у 38,6%, у віці від 50 років – у 54,3%. У групі серцевосудинних захворювань військовослужбовці з ЦВП визнані непридатними до військової служби у 9,6%
випадків, обмежено придатними – у 37,9% випадків. Пацієнти основної групи достовірно гірше пацієнтів контрольної групи виконували тести на увагу («цифрова послідовність» – 50,6±3,1 і 41,8±3,2, p<0.05, «символи та цифри» – 247,6±11,9 і 215,8±10,3, p<0,05, «категоріальні асоціації» – 14,3±0,7 і 17,2±1,1, p<0,05), субтест «пам’ять» КШОПС – 1,5±0,2 і 2,3±0,3 (p<0,05). При цьому були відсутні порушення пам’яті в тесті «відстрочене відтворення 10 слів», тесті «семантичного кодування», що підтверджує переважно нейродинамічний характер КР.
Висновки. Об’єктивізація наявності та вираженості КР у військовослужбовців з ХІМ І стадії на основі комплексного нейропсихологічного обстеження дозволяє підвищити точність діагностики та якість військово-лікарської експертизи.
Ключові слова: хронічна ішемія мозку, когнітивні розлади, цереброваскулярні захворювання, військовослужбовці, військово-лікарська експертиза.

УДК 616-008/:616.3]-577.114

Актуальність. Пандемією сучасного світу вважаються метаболічні порушення та асоційована з ними жирова хвороба печінки, однак дотепер чітко не визначені зміни вуглеводного метаболізму на ранній її стадії — стадії метаболічно-асоційованого стеатозу печінки (МАСП).

Мета: оцінити результати перорального глюкозотолерантного тесту та індексованих параметрів вуглеводного метаболізму у пацієнтів з гострим
коронарним та метаболічним синдромами і супутнім МАСП.

Матеріали та методи. До дослідження залучені 104 пацієнти з гострими формами ішемічної хвороби серця та метаболічним синдромом, які поділені на основну групу з супутнім МАСП (n = 65) та контрольну групу з інтактною печінкою (n = 39). Усім проведено пероральний глюкозотолерантний тест з визначенням рівнів глюкози (0´, 30´, 60´, 120´) та площ під кривою глюкози; визначено вміст інсуліну у динаміці (0´, 30´, 60´, 120´) та площу під кривою інсуліну; виміряно кількість С-пептиду у динаміці (0´, 120´); розраховано 14 індексів: HOMA-IR, QUICKI, McAuley, Cederholm, Gutt, Matsuda, Avignon, Shuster, DI deFronzо, Drivsholm, Stumvoll early, Philips, Wareham та Stumvoll late.

Результати. Пацієнти з супутнім МАСП істотно відрізнялись від осіб з інтактною печінкою за істотно вищими значеннями рівнів глюкози на 30´, 60´, 120´, нижчими індексами периферійної інсуліночутливості тканин Cederholm і Gutt та вищими значеннями площ під кривою глюкози та наростаючих площ разом і ранньої та пізньої фаз глікемії. Індекси вуглеводного метаболізму корелювали з параметрами стану печінки, ліпідного
метаболізму, швидкістю клубочкової фільтрації. Збільшення індексів інсулінорезистентності печінки та зменшення індексів інсуліночутливості периферійних тканин і сумарної секреції інсуліну супроводжувались ознаками дилатації порожнин шлуночків, гіпертрофії їх стінок та порушення систолічної й діастолічної функцій. Висновки. У пацієнтів із супутнім МАСП виявлені істотно гірші параметри вуглеводного метаболізму
за пероральним глюкозотолерантним тестом й індексами інсуліночутливості та резистентності. Збільшення індексів інсулінорезистентності печінки та зменшення індексів інсуліночутливості периферійних тканин супроводжувались структурно-функціональними змінами серця.
Ключові слова: метаболічно‑асоційована жирова хвороба печінки, пероральний глюкозотолерантний тест, індекси інсуліночутливості, індекс Cederholm, індекс Gutt

У статті здійснено комплексний правовий аналіз інституту транскордонної медичної допомоги у праві Європейського Союзу в контексті євроінтеграційного курсу України. Визначено правову природу транскордонної медичної допомоги у системі первинного та похідного права ЄС із з'ясуванням нормативного змісту статті 35 Хартії основоположних прав ЄС, статті 168 ДФЄС та Директиви 2011/24/ЄС.
Досліджено ключові рішення Суду ЄС, які стали прецедентним підґрунтям для Директиви та визначили її основні умови. Охарактеризовано стан адаптації законодавства України до acquis ЄС у досліджуваній сфері та виявлено окремі прогалини чинного правового регулювання. Проаналізовано Проєкт Закону щодо відповідності Директиві 2011/24/ЄС та виявлено окремі його прогалини. Здійснено порівняльний аналіз досвіду імплементації Директиви у Республіці Польща та Литві. З урахуванням результатів порівняльного аналізу
сформульовано конкретні пропозиції щодо вдосконалення Проєкту акону.