УДК 37.017.92

 Сучасний період характеризує “людину культури” як рушійну силу, що визначає взаємовідносини, безпеку, благополуччя, виживання й розвиток особистості і суспільства загалом. “Людина культури” розглядається як особистість діалогічна, оскільки у нинішніх умовах взаємини особистості з навколишніми і світом можуть бути успішними, якщо ґрунтуються на основі діалогу. Також діалогічна функція проявляється у здатності до комунікації, відкритості для творчої взаємодії та спільної кооперації. Власне ідея розвиватися, знаходити та оновлювати знання і практичні навички, системно мислити й породжувати нові ідеї, проявляти ініціативу та керувати емоціями, оцінювати ризики клінічної ситуації чи обґрунтовувати тактику лікування або власну позицію лише вступаючи у стосунки з колегами. Крім того, існує взаємозв՚язок процесів розвитку емпатії і самореалізації особистості, що підводить до самовдосконалення на основі звернення до культури взаємовідносин, поваги до особистості та її прав; розвитку прагнення до самопізнання, самовдосконалення; формування позитивної “Я-концепції”; досвіду міжособистісної взаємодії; здатності до соціальної творчості, цивільної відповідальності.

УДК 159.161

У статті розглядається роль рефлексії для становлення майбутнього медика, адже зростає значення внутрішньої ідеології фахівця та успішно реалізованої особистості упродовж трудового життя. Власне сучасна економічна ситуація, у якій перебуває й система охорони здоровʼя, і фахівці-медики зокрема, вимагає професійної стійкості; тут недостатньо лише знань, професійних умінь, навіть навичок. Важливим компонентом характеру особистості є рефлексія, що безпосередньо повʼязана з потребами й здібностями особистості, раціональною (когнітивною) та ірраціональною (емоційною) сферою. Ядром рефлексивної позиції є ціннісні орієнтації особистості, підкріплені вольовим компонентом.

УДК: 547.792.9+547.859+547.874+547.789.6):615.074:615.211-099

Перспективними анальгетиками, що водночас виявляють протизапальні властивості, є похідні 5,7-діацил-3-Н(алкіл)-6-арил-5Н-[1,2,4]тріазоло[3,4-b][1,3,4]тіадіазину.

Мета. Оцінити дозозалежність знеболювального ефекту сполуки IFT_247, участь опіоїдергічної складової в механізмі дії цієї сполуки, її вплив на поведінкові реакції у тесті відкритого поля та визначити гостру токсичність.

Матеріали і методи. Об'єктом дослідження обрано сполуку IFT_247. У дослідженні використано 80 білих безпородних мишей самців. Дослідження соматичного болю проводили з використанням тесту "Гаряча пластина". Як конкурентний блокатор опіоїдних рецепторів використовували налоксон, а як препарат порівняння  - метамізол натрію. Поведінкові реакції досліджували в тесті "відкрите поле". Гостру токсичність визначали in vivo за методом В.Б. Прозоровського. Результати обробляли за допомоги програми STATISTICA 10.0.

Результати й обговорення. Найменша з випробуваних доз сполуки IFT_247 5 мг/кг спричинила слабкий знеболювальний ефект на рівні тенденції (приріст 34,9%). Збільшення дози до 15 мг/кг спричинило більший ефект (приріст 68,1%, p<0,01). Ефект дози 25 мг був найбільшим (приріст 149,6%, p<0,001), а підвищення дози до 35 мг/кг не посилювало його (приріст 135,9%, p<0,001). Отже, аналгетична дія сполуки IFT_247 залежить від дози, а максимальною ефективною можна вважати дозу 25 мг/кг і саме її взято для наступних експериментів. Аналіз даних вивчення опіоїдергічного механізму сполуки IFT_247 демонструє, що блокатор опіоїдних рецепторів налоксон не вплинув на її знеболювальний ефект. Ця сполука per se збільшила ЛП облизування задньої лапи в середньому на 54%. На тлі дії налоксону ЛП ноцицептивної реакції зріс на 72,8%, відмінності з показником групи досліджуваної сполуки per se відрізняються на рівні тенденції. Для порівняння аналогічний експеримент виконано з класичним анальгетиком-антипіретиком метамізолом натрію. Середній приріст ЛП ноцицептивної реакції за його використання per se становив 306,3%, а за попередньої блокади опіоїдних рецепторів налоксоном - 204,4%, тобто зменшувався в середньому на третину, а медіана фінального латентного часу зменшилася в 2 рази при майже однаковому вихідному значенні. Отже, опіоїдергічний механізм, очевидно, не бере участі в аналгетичній дії сполуки IFT_247, проте тонкий нейрохімічний механізм аналгетичного ефекту сполуки IFT_247 потребує поглибленого з'ясування. У тесті відкритого поля не виявлено суттєвого впливу сполуки IFT_247 на поведінку мишей. Єдиною значущою відмінністю було збільшення кількості болюсів (p<0,05), проте решта показників емоційних реакцій та їх вегетативного супроводу (грумінг, уринації) не відрізнялися від контрольних значень. Таким чином, досліджувана сполука не спричиняє ані стимулюючого, ані пригнічуючого впливу на ЦНС. При визначенні гострої токсичності сполуки IFT_247 доза 2000 мг/кг не викликала летального ефекту в жодної миші. Дози 2500 і 3980 мг/кг спричинили загибель 1 тварини, а доза 5010 мг/кг виявилася летальною для всіх мишей. На підставі цих результатів розраховано ЛД50, що дорівнює 2840±340 мг/кг. Отже, за результатами сполука IFT_247 належить до малотоксичних речовин (500 мг/кг < ЛД50 < 5000 мг/кг, IV клас токсичності за класифікацією Нoge та Sterner).

Висновки. Сполука IFT_247 чинить дозозалежний знеболювальний ефект, максимально ефективною є доза 25 мг/кг. У механізмі аналгетичної дії сполуки не бере участі опіоїдергічний вплив. Дана сполука не викликає змін поведінки мишей у тесті відкритого поля та належить до IV класу токсичності - малотоксичні речовини.

Abstract

Derivatives of 5,7-diacyl-3-H(alkyl)-6-aryl-5H-[1,2,4] triazolo[3,4-b][1,3,4]thiadiazine.

Aim. To evaluate the dose dependence of the analgesic effect of the compound IFT_247, the participation of the opioidergic component in the mechanism of action of this compound, its influence on behavioral reactions in the open field test, and to determine acute toxicity.

Materials and Methods. The compound IFT_247 was chosen as the object of research. 80 white outbred male mice were used in the study. Research on somatic pain was conducted using the "Hot Plate" test. Naloxone was used as a competitive opioid receptor blocker, and metamizole sodium was used as a comparison drug. Behavioral responses were studied in the open field test. Acute toxicity was determined in vivo according to the method of V.B. Prozorovsky. The results were processed using the STATISTICA 10.0 program.

Results and Discussion. The lowest tested dose of compound IFT_247, 5 mg/kg, produced a weak analgesic effect at the trend level (34.9% increase). Increasing the dose to 15 mg/kg produced a greater effect (68.1% increase, p<0.01). The 25 mg dose effect was the largest (149.6% increase, p<0.001), and increasing the dose to 35 mg/kg did not increase it (135.9% increase, p<0.001). Therefore, the analgesic effect of the compound IFT_247 depends on the dose, and the maximum effective dose can be considered to be 25 mg/kg, it is this dose that was taken for the following experiments. Analysis of the data from the study of the opioidergic mechanism of the compound IFT_247 demonstrates that the opioid receptor blocker naloxone did not affect its analgesic effect. This compound per se increased hindpaw licking LP by an average of 54%. Against the background of the effect of naloxone, the LP of the nociceptive reaction increased by 72.8%, the differences with the indicator of the group of the studied compound per se differ at the level of the trend. For comparison, a similar experiment was performed with the classical analgesic-antipyretic sodium metamizole. The average increase in the LP nociceptive response during its use per se was 306.3%, and during the previous blockade of opioid receptors with naloxone - 204.4%, that is, it decreased on average by a third, and the median of the final latent time decreased by 2 times with almost the same initial value. Therefore, the opioidergic mechanism is not involved in the analgesic effect of the IFT_247 compound, however, the subtle neurochemical mechanism of the analgesic effect of the IFT_247 compound needs further clarification. In the open field test, no significant effect of the compound IFT_247 on the behavior of mice was found. The only significant difference was an increase in the number of boluses (p<0.05), however, the remaining indicators of emotional reactions and their vegetative accompaniment (grooming, urination) did not differ from the control values. Thus, the studied compound does not cause either a stimulating or depressing effect on the CNS. When determining the acute toxicity of the compound IFT_247, a dose of 2000 mg/kg did not cause a lethal effect in any mouse. Doses of 2500 and 3980 mg/kg caused the death of 1 animal, and a dose of 5010 mg/kg was lethal in all mice. Based on these results, the LD50 was calculated, which is 2840±340 mg/kg. Therefore, according to the results, the compound IFT_247 belongs to low-toxic substances (500 mg/kg < LD50 < 5000 mg/kg, toxicity class IV according to Noge and Sterner classification).

Conclusions. The IFT_247 compound exerts a dose-dependent analgesic effect, the maximum effective dose being 25 mg/kg. Opioidergic influence is not involved in the mechanism of analgesic action of the compound. This compound does not cause changes in the behavior of mice in the open field test and belongs to the IV toxicity class - low-toxic substances.

УДК: 616.53-002.25:615.03:615.262

Мета. Вивчення питання фармацевтичної опіки пацієнтів із акне при застосуванні системних ретиноїдів.

Матеріал і методи. Використано методи: системного підходу, бібліографічний, анкетного опитування, статистичний, фармакоекономічної оцінки. Об'єкти дослідження: релевантні інформаційні потоки; чинні стандарти фармакотерапії, інструкції для медичного застосування ізотретиноїну Державного реєстру лікарських засобів України (n=4), 14-й випуск Державного формуляру лікарських засобів; анкети пацієнтів із акне, які застосовують системні ретиноїди (n=53); цінові пропозиції аптек для лікарських засобів ізотретиноїну та лабораторій для дослідження печінкових проб і визначення рівня ліпідів. Предмет дослідження: належна фармацевтична опіка пацієнтів із акне при застосуванні системних ретиноїдів.

Результати й обговорення. Результати анкетного опитування засвідчили, що, незважаючи на високу обізнаність, практика дотримання пацієнтами рекомендацій, пов'язаних із застосуванням ізотретиноїну, потребує оптимізації, зокрема шляхом фармацевтичної опіки, яку, за оцінками пацієнтів, було надано лише у 30,2% (95ДІ: 18,3-44,3%) випадків. У результаті аналізу чинних нормативно-правових документів визначено 6 основних керунків, що включають 10 ключових меседжів фармацевтичної опіки. Із огляду на вкрай низький рівень належного виконання Програми запобігання вагітності при застосуванні системних ретиноїдів (3,7%; 95ДІ: 0,1-19,0%) та серйозність наслідків нехтування рекомендаціями (тератогенна дія), фармацевтична опіка, на нашу думку, повинна включати питання ефективної контрацепції та проведення тестів на вагітність шляхом не лише інформування, а й пошуку та задіяння інших стратегій підвищення дотримання рекомендацій пацієнтками. Вважаємо, що обговорення із пацієнтом витрат на фармакотерапію системними ретиноїдами (за результатами нашого дослідження - від ₴ 17919,20 до ₴ 25307,50), окрім вартості ізотретиноїну (від ₴ 15417,20 до ₴ 21550,00), повинно включати витрати на проведення лабораторного контролю печінкових проб (від ₴ 1530,00 до ₴ 2340,00), ліпідограми (від ₴ 972,00 до ₴ 1417,50) та задоволення низки інших індивідуальних потреб пацієнта.

Висновки. Вивчення питання фармацевтичної опіки при застосуванні системних ретиноїдів дозволило визначити основні керунки (n=6) та ключові меседжі (n=10), на які можуть орієнтуватися фармацевти під час професійної комунікації з пацієнтами із акне, що дає змогу підвищити ефективність та безпечність фармакотерапії.

УДК: 615.03:615.15:615.859

Мета. Збір, аналіз та стандартизація практичних функцій клінічного фармацевта у вітчизняних та закордонних стаціонарних закладах охорони здоров'я, а також визначення бар'єрів на шляху ширшої інтеграції послуг клінічної фармації в Україні.

Матеріали і методи. Використано методи: системного підходу, бібліографічний, стандартизації, анкетного опитування, груповий метод експертних оцінок, структурно-логічний, аналітично-порівняльний, комп'ютерного опрацювання даних, моделювання. Об'єкти дослідження: протоколи анкетного опитування вітчизняних клінічних фармацевтів (n=22); закордонні стандарти професійної діяльності клінічного фармацевта (n=7); досвід впровадження послуг клінічної фармації закордоном (n=7). Предмет дослідження: функціональні обов'язки клінічного фармацевта.

Результати й обговорення. Результати анкетного опитування засвідчили, що практичні функції клінічних фармацевтів у вітчизняних стаціонарних закладах охорони здоров'я далеко не обмежуються визначеним законодавством адмініструванням антимікробних засобів, а поширюються також на практичну реалізацію 26 додаткових функцій. Розроблено авторську модель стандартизації, яка дала можливість виокремити 13 груп професійних функціональних обов'язків вітчизняних клінічних фармацевтів, у межах надання послуг клінічної фармації. Встановлено, що найпоширенішими є 2 групи функціональних обов'язків: управлінсько-стратегічні (20,2%) та пов'язані із контролем та моніторингом (15,5%). За результатами аналізу та оцінки закордонних професійних стандартів та практик, виокремлено 20 груп функціональних обов'язків, які реалізуються виконанням 160 різноманітних функцій, що забезпечують повний спектр послуг клінічної фармації в умовах стаціонару. Розширення послуг клінічної фармації в Україні наразі обмежене: відсутністю відповідних законодавчих та нормативних актів, які б сприяли наданню в повному обсязі клініко-фармацевтичної опіки хворим; наявними ресурсами; рівнем фахової підготовки фахівців; відсутністю національних чи співпраці з міжнародними фаховими асоціаціями та товариствами клінічної фармації.

Висновки. Розроблена модель стандартизації функцій клінічного фармацевта в закладі охорони здоров'я, дозволила систематизувати основні групи функціональних обов'язків, які дозволяють забезпечувати весь спектр послуг клінічної фармації в умовах стаціонару. Подальша інтеграція клінічного фармацевта у вітчизняну охорону здоров'я, як рівноправного та невід'ємного учасника мультидисциплінарної команди фахівців, можлива за умов створення відповідних законодавчих та нормативних актів і розвитку та оптимізації вітчизняної клініко-фармацевтичної освіти на всіх рівнях.

Aim. Collection, analysis, and standardization of practical functions of a clinical pharmacist in national and foreign inpatient health care facilities, as well as identification of barriers during the integration of clinical pharmacy services in Ukraine.

Materials and Methods. The applied methods include a systematic approach, bibliographic, standardization, group method of expert evaluations, structural-logical, analytical-comparative, computer data processing, and modeling. The object of research: survey protocols of national clinical pharmacists (n=22); international standards of professional activity for clinical pharmacists (n=7); experience of implementing clinical pharmacy services abroad (n=7). Research subject: functional responsibilities of clinical pharmacists.

Results and Discussion. The results of the survey revealed that the practical functions of clinical pharmacists in national healthcare facilities extend far beyond the administration of antimicrobial agents as defined by legislation. They also encompass the practical implementation of 26 additional functions. An original standardization model was developed, which enabled the identification of 13 groups of professional functional responsibilities of national clinical pharmacists within the provision of clinical pharmacy services. It was established that the most common are 2 groups of functional responsibilities: managerial/strategic (20.2%) and related to control and monitoring (15.5%). Based on the analysis and evaluation of international professional standards and practices, 20 groups of functional responsibilities were identified, which are implemented through the realization of 160 different functions, ensuring a comprehensive range of clinical pharmacy services in hospital settings. The expansion of clinical pharmacy services in Ukraine is currently limited by several factors: the absence of appropriate legislative and regulatory acts that would facilitate the provision of full clinical and pharmaceutical care to patients; available resources; the level of professional training of specialists; the absence of national association and the lack of collaboration with international professional associations or societies in clinical pharmacy.

Conclusions. The developed model for standardizing the functions of clinical pharmacists in healthcare facilities has allowed systematic categorization of the main groups of functional responsibilities, enabling the provision of a full spectrum of clinical pharmacy services in hospital settings. Further integration of the clinical pharmacist into national health care, as an equal and integral member of a multidisciplinary team of specialists, is possible under the conditions of the creation of relevant legislative\regulatory acts and the development or optimization of national clinical pharmaceutical education at all levels.