УДК 616.314-089

Медицина, як і інші галузі людських знань і діяльності, постійно розвивається разом із людством, тому практично щелепно-лицьова хірургія виникла у світі тисячі років тому, а юридично — в роки Першої світової війни в Європі. У різних країнах це відбувалося по-різному і переважно на початку ХХ ст., під час Першої–Другої світових війн. Втім, у колишньому СРСР станом на 1991 р. такої спеціальності офіційно в цивільній медицині не було, хоча у військовій медицині ці термін, спеціальність, спеціалізовані відділення і кафедри подекуди існували. І зараз, перш ніж викладати цю довгу історію етапів і практичних дій, що покликані довести необхідність включення спеціальності «щелепно-лицьова хірургія» в загальний державний перелік лікарських спеціальностей України, потрібно обґрунтувати поняття «хірург-стоматолог» і «щелепно-лицьовий хірург», що між ними спільного і в чому різниця, де між ними та іншими сумісними спеціальностями реальні кордони.

УДК: 616.314.17+616.311.2)-018:615.212.7]-08-092.4/.9

Актуальність. В опіоїдозалежних осіб доволі поширені різноманітні захворювання ротової порожнини, тканин пародонтального комплексу та зубів, у зв’язку з чим, розробка ефективного лікування таких пацієнтів представляє важливий науково-практичний інтерес і є актуальною проблемою сьогодення. Мета. З’ясувати ефективність дії пентоксифіліну та цефтріаксону при ушкодженні пародонту на тлі експериментального опіоїдного впливу впродовж шести тижнів. Методи. Проведені дослідження на 24 білих щурах – самцях, яких розподілили на три групи. І група - контрольні щури (6). У ІІ групі тваринам (9) вводили внутрішньом’язево опіоїдний анальгетик налбуфін упродовж шести тижнів, у поступово зростаючих дозах (від 0,212 мг/кг до 0,252 мг/кг). ІІІ група – щурам (9) вводили налбуфін упродовж шести тижнів, а також здійснювали медикаментозну корекцію пентоксифіліном (3–6 тижні) та цефтріаксоном (5-6 тижні), у дозуванні 2,86 мг. Для гістологічних досліджень використано компоненти зубного органа верхньої та нижньої щелеп щура. Результати. На мікроструктурному рівні визначали відновлення компонентів слизової оболонки ясен, періодонту та мікроциркуляції, що вказувало на активацію компенсаторно-пристосувальних реакцій. Відмічено ознаки регенерації епітелію ясен, збереженість архітектоніки колагенових волокон та ознаки ангіогенезу, а також зменшення проявів набрякового процесу, дистрофічних змін та явищ гіперваскуляризації в сполучній тканині пародонту. Підсумок. Проведена медикаментозна корекція із застосуванням пентоксифіліну та цефтріаксону на тлі шеститижневого опіоїдного впливу сприяла позитивній динаміці мікроструктурної перебудови компонентів пародонту щурів, що свідчило про активний перебіг репаративних процесів та покращення гемомікроциркуляції.
Ключові слова: пародонт, щури, опіоїд, корекція, гістологічні дослідження.

ABSTRACT. Background. Various diseases of the oral cavity, tissues of the periodontal complex and teeth are quite common in opioid addicts, therefore, the development of effective treatment of such patients is of great scientific and practical interest and is an urgent problem today. Objective. To determine the effectiveness of pentoxifylline and ceftriaxone in periodontal damage on the background of experimental opioid exposure for six weeks. Methods. Studies were performed on 24 white male rats, which were divided into three groups. Group I - control rats (6). In group II, animals (9) were administered the intramuscular opioid analgesic nalbuphine for six weeks, in gradually increasing doses (0.212 mg / kg to 0.252 mg / kg).
Group III - rats (9) were administered nalbuphine for six weeks, as well as drug correction with pentoxifylline (3-6 weeks) and ceftriaxone (5-6 weeks), at a dosage of 2.86 mg. Components of the dental organ of the upper and lower jaws of rats were used for histological examinations. Results. At the microstructural level, the recovery of the components of the gingival mucosa, periodontium and microcirculation was determined, which indicated the activation of compensatory-adaptive reactions.
Signs of gum epithelial regeneration, preservation of collagen fiber architecture and signs of angiogenesis, as well as
reduction of manifestations of edema, dystrophic changes and hypervascularization in periodontal connective tissue were noted. Conclusion. The performed drug correction with the use of pentoxifylline and ceftriaxone on the background of six weeks of opioid exposure contributed to the positive dynamics of microstructural rearrangement of rat periodontal components, which indicated an active course of reparative processes and improved hemomicrocirculation.
Key words: rats, opioid, periodontium, correction, histological examination.

УДК: 616.314+616.716.8)]-007-06:616.899:(616.314-002+616.314.17-008.6)]-053.2-084

Данилюк Дмитро Васильович. Обгрунтування профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів :  дис. ... д-ра філософії : [спец.] 221, 22 / Д. В. Данилюк. - Львів, 2024. - 228 с. - Бібліогр.: с. 185-217 (311 назв.)

Дисертація на здобуття ступеня доктора філософії за спеціальністю 221 «Стоматологія» (22 Охорона здоров'я) – Львівський національний медичний університет імені Данила Галицького, МОЗ України, Львів, 2024.

 Дисертаційна робота присвячена підвищенню ефективності профілактики карієсу зубів та захворювань пародонта у дітей з зубощелепними аномаліями на тлі психоневрологічних розладів. Отримані результати дослідження дали можливість обґрунтувати комплекс лікувально-профілакичних заходів основних стоматологічних захворювань у дітей з психоневрологічними розладами. Комплексне стоматологічне обстеження було проведено у 215 дітей з психоневрологічними розладами (основна група) та 185 дітей практично здорових (група порівняння) у віці 7-18 років. У результаті проведених досліджень встановлено, що, в середньому, поширеність карієсу зубів у дітей з психоневрологічними розладами становить 90,49±3,78%, що в 1,3 раза більше, ніж у групі порівняння. Вивчення показника інтенсивності карієсу постійних зубів показало, що у дітей основної групи інтенсивність карієсу зубів за індексом КПВ складає, в середньому, 4,92±0,62 зуба, що майже в 1,7 раза вище, ніж у групі порівняння (2,92±0,42 зуба, р<0,01).

Аналіз поширеності та інтенсивності карієсу зубів в залежності від характеру психоневрологічних розладів показав, що у дітей з синдромом Дауна поширеність карієсу, в середньому, складає 95,45±4,43%,і є дещо вище ніж у дітей з легкою розумовою відсталістю (93,75±3,49%, р>0,05 ) та з аутизмом (89,47±4,98%, р>0,05). Інтенсивність карієсу (КПВ) у дітей залежно від характеру психоневрологічних розладів різниться не суттєво і становить, в середньому, у дітей з синдромом Дауна – 8,72±0,60 зуба, у дітей з легкою розумовою відсталістю – 8,54±0,63 зуба та з аутизмом – 8,41±0,43 зуба.

Для визначення стану тканин пародонту проведено обстеження 182 дітей віком 7-15 років з психоневрологічними розладами, які перебувають у навчально-реабілітаційних центрах (НРЦ) (основна група) та 165 практично здорових дітей аналогічного віку (група порівняння). Згідно отриманих результатів дослідження, патологічні процеси в тканинах пародонту виявлені у 75,58±3,67% дітей і представлені переважно хронічним катаральним гінгівітом (71,68±4,25%) і лише у 3 дітей (3,90±1,05%) у віковій групі 13-15 років виявлено гіпертрофічний гінгівіт.

Аналіз результатів по ступенях важкості патологічного процесу свідчить, що у дітей НРЦ у всіх вікових групах переважає легкий ступінь ХКГ і, в середньому, складає 57,83±7,28%, що є в 1,4 рази нижче по відношенню до групи порівняння (79,76±3,79%) (р<0,001). Середній ступінь ХКГ становить значно більше – 37,89±3,68%, відповідно до дітей групи порівняння 18,79±3,45% (р<0,001). Важкий ступінь ХКГ у дітей НРЦ виявлено, в середньому, у 4,25±1,79%, що значно частіше по відношенню до дітей групи порівняння – 1,41±1,04% (р>0,05).

Встановлено, що у дітей з психоневрологічними розладами, поширеність зубощелепних аномалій (ЗЩА), в середньому, становить 89,46±2,63%, тоді як у дітей групи порівняння – 58,60±2,45%, р<0,001. При цьому лише 10,54±2,63% дітей основної групи дослідження та 41,40±2,45% соматично здорових дітей мали ознаки ортогнатичного прикусу, р<0,001.

Найчастіше зустрічалися аномалії зубних рядів серед дітей основної групи - 86,26±2,55% випадків, що на 25,83% частіше по відношенню до групи порівняння (63,98±3,52%, р<0,001). Аномалії прикусу серед дітей основної групи було діагностовано у 73,08±3,29%, що було у 2,52 рази частіше, ніж у групі порівняння (29,03±3,33%, р<0,001). Найрідше спостерігалася поширеність аномалій окремих зубів і, за середніми даними, становила 17,03±2,79% у дітей із психоневрологічними розладами, тоді як у дітей групи порівняння – у 2,11 разів рідше (8,06±2,00%, р<0,05).

УДК 378

Стаття присвячена теоретичному аналізу наукових публікацій, в яких розглядаються різні аспекти проблеми використання інноваційних підходів до професійної підготовки майбутніх дитячих стоматологів з урахуванням ситуативно-комунікативних моделей професійної взаємодії. Конкретизуючи спеціалізацію майбутніх лікарів на шляху розв’язання означеної проблеми, науковці пропонують використовувати інноваційні підходи для  вдосконалення професійної підготовки майбутніх стоматологів на сучасному етапі розвитку української вищої школи, презентують досвід організації симуляційного навчання майбутніх стоматологів, аргументують важливість формування комунікативних навичок майбутніх лікарів стоматологів, враховуючи особливості професійної взаємодії фахівців стоматології. У наукових публікаціях відображено педагогічний досвід впровадження сучасних форм, методів і технологій навчання студентів складником оптимізації системи надання стоматологічних послуг. У професійній підготовці майбутніх стоматологів дитячого віку дослідники рекомендують враховувати особливості спілкування з дітьми різних вікових категорій, їхніми батьками, персоналом, щоб перші відвідини дитиною стоматологічного кабінету не мали травматичного чи негативного впливу на систематичні профілактичні огляди стоматологом чи подальше лікування в майбутньому. Проте існує нагальна потреба створення цілісного комплексу завдань, які відображатимуть різні аспекти ситуативно-комунікативних моделей професійної діяльності стоматологів дитячого віку, що визначаємо перспективним напрямом проведення подальших наукових розвідок.
Ключові слова: професійна підготовка, майбутні стоматологи, дитячі стоматологи, інноваційні підходи, ситуативно комунікативні моделі професійної взаємодії, інтерактивне навчання.
The article is devoted to the theoretical analysis of scientific publications, which consider various aspects of the problem of using innovative approaches to the professional training of future pediatric dentists, taking into account situational and communicative models of professional interaction. Specifying the specialization of future doctors on the way to solving the stated problem, the scientists propose to use innovative approaches to improve the professional training of future dentists at the current stage of development of Ukrainian higher education, present the experience of organizing simulation training of future dentists, argue for the importance of forming communicative skills of future dentists, taking into account peculiarities of professional interaction of stomatology specialists. The scientific publications reflect the pedagogical experience of implementing modern forms, methods and technologies of teaching dentistry students in medical institutions of higher education in the process of studying professional disciplines. In some studies, attention is focused on the importance of forming the communicative competence of future dentists through the use of interactive technologies: business games, simulations, cases. The generalization of scientific research shows that researchers consider the communicative competence of future dentists to be a necessary component of optimizing the system of providing dental services. In the professional training of future pediatric dentists, researchers recommend taking into account the peculiarities of communication with children of different age categories, their parents, and staff, so that the child's first visits to the dental office do not have a traumatic or negative impact on systematic preventive examinations by the dentist or further treatment in the future. However, there is an urgent need to create a complete set of tasks that will reflect various aspects of situational and communicative models of the professional activity of pediatric dentists, which we define as a promising direction for further scientific research.
Key words: professional training, future dentists, pediatric dentists, innovative approaches, situational and communicative models of professional interaction, interactive learning

УДК 616.311.2+616.314.17.) – 06:616.1/.4] -036

The purpose of the study was to investigate the influence of concomitant somatic pathology on periodontal tissues.
Materials and methods. 104 patients, aged 28–46 years, with diseases of periodontal tissues, who had somatic pathology, were involved in the study. The examined persons were divided into groups: 35 persons (group 1) with pathology of the hepatobiliary system, 37 persons (group 2) with pathology of the gastrointestinal tract, and 32 persons (group 3) with pathology of the cardiovascular system.
The comparison group included 30 people with periodontal tissue diseases without somatic pathology.
To determine the depth and prevalence of the inflammatory process of the gums the Svrakov’s number indicator was used. Oral hygiene was assessed according to the Silness-Loe and Stallard indices. The papillary-marginal-alveolar index (C. Parma, 1960) was determined to assess the severity of gum inflammation. 
Bleeding gums were assessed by the gum’s papilla bleeding index according to Muhllemann. Statistical processing of the research results was carried out with a computer program for variational and statistical analysis of medical and biological research data “GraphPad Prism 5”.
Results and discussion. Patients with diseases of periodontal tissues against the background of somatic pathology had the highest percentage of chronic generalized periodontitis of the II degree, in contrast patients of the comparison group had the highest percentage of chronic generalized periodontitis of the initial – I degree.
Svrakov’s number in patients with periodontal disease against the background of somatic pathology significantly (р ˂0.05) exceeded the indicators of patients of the comparison group. At the same time, there is no significant difference between the results of groups 1, 2 and 3.
The highest values of the indexes of Silness-Loe and Stallard were recorded in patients with the cardiovascular system pathology, which significantly (p<0.05) exceeded the data in the comparison group, but did not significantly differ from the results of patients with pathology of hepatobiliary system and gastrointestinal tract.
The papillary-marginal-alveolar index data were the highest in patients with hepatobiliary system pathology (64.25 ± 8.19%), which significantly (p<0.05) exceeded the results of the comparison group and in individuals of groups 2 and 3.
The highest indicator of the bleeding index is 1.98 ± 0.22 points in patients of the 1st group, which significantly exceeds the indicators in the group of people without somatic pathology and in the group of patients with pathology of gastrointestinal tract and cardiovascular system.
Conclusion. The conducted studies show that the presence of somatic pathology contributes to the development of periodontal tissue diseases, and certainly aggravates their course, which is proven by the results of the index assessment.
Keywords: periodontitis, somatic pathology, periodontal indices.