UDC 616.716.4-001-089.843-073.7-018

   The issue of finding ways to optimize the course of posttraumatic bone regeneration is very relevant today. The aim of this study was to determine the dynamics of morphological, radiological, and lectin-histochemical characteristics of bone-ceramic regeneration after transplantation of octacalcium phosphate into an experimental defect of the rabbit mandible. The study was conducted on laboratory animals (male rabbits) divided into appropriate groups. Intact animals were used to study the normal structure of the bone tissue of the investigated area of the mandible. The posttraumatic state of the bone tissue in the area of the defect was monitored for 84 days. Morphological examination of the experimental bone defect of the mandible after implantation of osteoplastic material with octacalcium phosphate revealed numerous macroscopic signs of osteoregeneration that correlated with the dynamics of changes in bone surfaces, on radiographs and radiovisiographs and with the lectin-histochemical characteristics of the bone-ceramic regenerate, the peculiarities of the mineral density of the bone tissue of the mandible of the rabbit and the restoration of its quality after implantation of octacalcium phosphate into its cavity were clarified. A fairly high osteoinductive ability of octacalcium phosphate and its effectiveness compared with the control in healing a bone injury under a blood clot were established.
Kеy words: mandible/lower jaw, bone tissue regeneration, osteoplastic materials, morphological study, lectin-histochemistry.

УДК: 616.714-089.843-073.7-018.1

   У статті представлені результати дослідження морфологічних, рентгенологічних та лектиногістохімічних характеристик кістково-керамічного регенерату після трансплантації β-трикальційфосфату (β-ТКФ) в експериментальний дефект нижньої щелепи кролика, оскільки повна та якісна регенерація кісток щелепно-лицевої ділянки, її механізми та динаміка залишаються не до кінця вивченими, потребують уточнення і деталізації. Мета дослідження – визначити динаміку змін у кістці нижньої щелепи кролика після її травматичного ушкодження із наступним заміщенням дефекту остеопластичним матеріалом β-ТКФ. Методи. Досліди виконано на 45 кроликах-самцях віком 6-7 міс, масою 2,5-3,0 кг. 20 тварин ста-новили контрольну групу, 20 – експериментальну. Ще 5 інтактних тварин було використано для вивчення нормальної структури кісткової тканини досліджуваної ділянки нижньої щелепи. До контрольної групи увійшли тварини з дефектом кісткової тканини, який загоювався під кров’яним згустком. Експериментальну групу складали кролики, у яких кістковий дефект заповнювали матеріалом β-ТКФ. Контроль посттравматичного стану кісткової тканини в ділянці дефекту здійснювали впродовж 84 діб з використанням наступних методик: моделювання кісткового дефекту, оцінка макроструктури щелеп, рентгенографічне дослідження, радіовізіографічне дослідження, вивчення мікропрепаратів шліфів кістки та лектиногістохі-мічні дослідження зрізів декальцинованої кістки. Результати. Дослідження макроструктури експериментального кісткового дефекту нижньої щелепи після імплантації β-ТКФ дозволило виявити численні регенераційні зміни, що відбувалися після нанесення травми та корелювали з даними рентгенографічного обстеження, яке дозволило простежити усі основні етапи перебігу загоєння кісткової травми – від гострої запальної фази з наступною фазою відновлення та фазою ремоделювання кістки. Висновки. Встановлено достатню ефективність β-трикальційфосфату у процесах відновлення кістки після травми як у локалізації дефекту, так позитивного впливу на процеси відновлення та ремоделювання ушкодженої кістки.
Ключові слова: нижня щелепа, зубощелепний апарат, регенерація кісткової тканини, β-трикальцій-фосфат, рентгенографічний метод, лектиногістохімія.

Mandibular bone remodeling after β-tricalcium phosphate transplantation: morphological and radiographic aspects.

   This article presents the research results of the morphological, radiological, and lectin-histochemical charac-teristics of bone-ceramic regenerate after β-tricalcium phosphate transplantation into an experimental defect in the rabbit mandible, since complete and high-quality regeneration of maxillofacial bones, its mechanisms and dynamics remain not fully understood, need clarification and detailing. Aim. To study in an experiment the dynamics of changes in the lower jaw bone after its traumatic injury with subsequent replacement of the defect with β-tricalcium phosphate. Methods. Experi-ments were conducted on 45 male rabbits aged 6-7 months, weighing 2.5-3.0 kg. 20 animals constituted the control group, and 20 the experimental group. Another 5 intact animals were used to study the normal structure of the bone tissue of the studied area of the mandible. The control group included animals with a bone tissue defect that healed under a blood clot. The experimental group consisted of rabbits where the bone defect was filled with β-tricalcium phosphate (β-TCP). The following methods were employed: bone defect modeling, assessment of jaw macrostructure, radiographic examination, radiovisiography, examination of bone sections under a microscope, and lectin-histochemical analysis of decalcified bone sections. Post-traumatic bone tissue status within the defect area was monitored for 84 days using the following methods: bone defect modeling, assessment of jaw macrostructure, radiographic examination, radiovisiography, examination of bone sections under a microscope, and lectin-histochemical analysis of decalcified bone sections. Results. Macroscopic exami-nation of the mandible experimental bone defect after implantation of β-tricalcium phosphate (β-TCP) revealed numerous regenerative changes that occurred following trauma. These changes correlated with radiographic findings, which allowed to track all major stages of bone injury healing – from the acute inflammatory phase followed by the repair phase and the bone remodeling phase. Conclusion. β-tricalcium phosphate demonstrated sufficient effectiveness in bone regeneration after trauma, both at the defect site and in positively influencing the repair and remodeling processes of damaged bone.

Key words: lower jaw/mandible, dentoalveolar system, bone tissue, regeneration, β-tricalcium phosphate, radiographic method, lectin-histochemistry.

УДК: 616.31-089

Вступ. Під час операцій відкритого синус-ліфтингу можуть виникнути перфорації слизової оболонки дна верхньощелепної пазухи (мембрани Шнайдера – МШ), що потребує їх пластичного закриття під час хірургічного втручання. Пошук ефективних, мало травматичних та простих у виконанні пластичних способів закриття перфорацій МШ і надалі залишається актуальним для практичної діяльності лікарів імплантологів. На сьогодні науковцями для пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера запропоновано використовувати різноманітні медичні адгезиви.
Мета дослідження. За даними сучасних літературних джерел провести аналіз використання медичних адгезивів для пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера під час операції відкритого синус-ліфтингу та висвітлити результати власних досліджень щодо застосування аутологічного фібринового клею для лікування перфорацій слизових оболонок дна верхньощелепних пазух.
Матеріали і методи дослідження. У дослідженні використано аналітичний та бібліосемантичний методи. Пошук наукової інформації щодо дослідної медичної тематики проводився в базах даних пошукових систем: електронної бібліотеки авторефератів, дисертацій ресурсу Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського, PubMed, Medline, MedNet, Embase, Web of Science, Scopus, BMJ Group, Free Medical Journals, Free Medical Book, Scirus. Також узагальнено та висвітлено результати власних експериментальних та клінічних досліджень щодо використання аутологічного фібринового клею для пластичного закриття МШ.
Наукова новизна. Проведено аналіз та узагальнено дані сучасної вітчизняної та іноземної фахової літератури, які присвячені вивченню ефективності використання медичних адгезивів для пластичного закриття МШ. У порівняльному аспекті розкрито переваги та вказано на недоліки різних груп біологічних клеїв. Ознайомлено із результатами власних наукових досліджень щодо використання аутологічного фібринового клею для пластичного закриття МШ в умовах експерименту та в клініці.
Висновки. Впровадження у клінічну стоматологічну практику медичних адгезивів дозволило підвищити ефективність операції синус-ліфтингу, зменшити тривалість пластичного закриття перфорацій мембрани Шнайдера великих розмірів та суттєво знизити відсоток післяопераційних ускладнень. Використання аутологічного фібринового клею в якості пластичного матеріалу для усунення перфорацій слизової оболонки дна верхньощелепної пазухи може бути надійною альтернативою іншим способам лікування цієї патології й сприяє оптимізації репаративного остеогенезу в ділянках аугментації верхньощелепної кістки. 

УДК: 616.31-085.38: (612.115.1 + 612.111.7)

 Вступ. У 2001 році J. Choukroun та співавтори запропонували новий вид фібринового згустку – багатий на лейкоцити та тромбоцити фібрин (L-PRF). Збагачений лейкоцитами і тромбоцитами фібрин застосовують у хірургічних втручаннях у хірургічній стоматології та щелепно-лицевій хірургії. Мета дослідження. Провести ретроспективний аналіз вітчизняних та закордонних джерел наукової літератури, у яких розглянуто історію винайдення, класифікацію, протоколи отримання та варіанти застосування методики лейкоцитарних фібринових згустків, збагачених тромбоцитами у клінічних умовах. Матеріали та методи дослідження. У викладеному ретроспективному аналізі фахових медичних публікацій було вивчено 26 фундаментальних закордонних літературних джерел із глибиною пошуку від 1970 по 2023 рік. Результати. Загальними спільними ознаками продуктів, отриманих із власної крові реципієнта, є: використання пробірок з антикоагулянтами і негайне центрифугування крові після її забору. Основні переваги: простота технології приготування; економічна вигідність; біосумісність; здатність до пролонгованого вивільнення факторів росту; наявність протоколу методики у вільному доступі. Відомі закордонні дослідження використання збагаченого лейкоцитами та тромбоцитами фібрину в ортодонтичному лікуванні для оптимізації ретракції ретенованих ікол верхньої щелепи; закриття перфорацій мембрани Шнайдера; лікування важких форм пародонтиту; виповнювання лунок нижніх третіх молярів; за негайного встановлення дентальних імплантатів після екстракції зубів та в лікуванні периімплантитів; у разі біфосфонатних остеонекрозів щелеп; лікування незрощень альвеолярного відростка верхньої щелепи в дітей. Висновки. Багаторічний досвід науковців і клініцистів із різних куточків планети доводить доцільність, дієвість і багатовекторність застосування L-PRF у лікуванні патологічних процесів щелепно-лицевої ділянки. 

УДК 611.314.13/.15

   Пришийкова ділянка є зоною підвищеного ризику розвитку патологічних процесів твердих тканин зубів, що мають різну етіологію та клінічні прояви. Метою нашого дослідження стало з’ясування особливостей співвідношення твердих тканин зуба у пришийковій ділянці. Методи. Об’єктом дослідження стали 10 зубів та 40 поздовжніх шліфів постійних зубів верхньої та нижньої щелеп із фондів кафедри оперативної хірургії з топографічною анатомією та кафедри гістології, цитології та ембріології ЛНМУ ім. Данила Галицького. Поздовжні шліфи постійних зубів вивчали при допомозі мікроскопа UlabXSP –137TLED (Китай) та фотографували камерою XCAM-1080 P (Китай). Поверхню зубів у пришийковій ділянці вивчали при допомозі скануючого електронного мікроскопа JEOL-220A. Результати. При вивченні особливостей топографії твердих тканин зубів у пришийковій ділянці виявлено два варіан-ти їх співвідношення: змикання емалі з цементом та відсутність контакту між ними. У випадку відсутно-сті контакту між емаллю та цементом в ділянці шийки зуба на різних його поверхнях часто візуалізуються зони оголеного дентину шириною до 1 мм. При наявності контакту емалі з цементом можна диферен-ціювати різні його варіанти: у стик; з перекриттям емалі цементом; з перекриттям цементу емаллю. Приконтакті емалі з цементом у стик можливе поступове рівномірне стоншення їх шарів, як і у випадку ная-вності зони відкритого дентину, або збереження їх товщини. При збереженні товщини шарів емалі та цементу при їх з’єднанні у "стик" можна говорити за умови, що площина їх контакту займає перпенди-кулярне положення по відношенню до поверхні дентину. Зменшення величини кута між площиною ема-лево-цементного з’єднання та поверхнею дентину в сторону емалі спостерігаємо при перекритті емалі цементом, а в сторону цементу – при перекритті його емаллю.

Підсумок. За результатами вивчення по-верхні пришийкової ділянки зубів виявлено два варіанти співвідношення в цій ділянці твердих тканин зуба: з наявністю контакту емалі з цементом та з відсутністю такого контакту та наявністю зон відкрито-го дентину. Дослідження вертикальних шліфів зубів дозволило диференціювати варіанти контакту емалі з цементом: у стик, з перекриттям емалі цементом та з перекриттям цементу емаллю.
Ключові слова: пришийкова ділянка, емаль, цемент, дентин.