Uniformed personnel are highly exposed to occupational stress, which increases the risk of mental health problems. This study examined whether coping styles moderate the relationship between perceived stress and satisfaction with life among uniformed personnel treated for bodily distress disorder or post-traumatic stress disorder. Methods: A cross-sectional study was conducted with 183 participants (81% male, aged 30–66 years). Standardized questionnaires were administered: the Perceived Stress Scale (PSS-10), Satisfaction with Life Scale (SWLS), and Coping Inventory for Stressful Situations (CISS). Pearson correlations with 95% confidence intervals were computed, and moderation analyses were conducted using separate regression models for each coping style with bootstrap estimation (1000 samples). Gender differences were examined using t-tests with Cohen’s d. Results: Perceived stress was negatively correlated with life satisfaction (r = −0.43, 95% CI [−0.54, −0.29], moderate effect). Emotion-oriented coping correlated negatively with life satisfaction (r = −0.28, 95% CI [−0.42, −0.14]), while social diversion correlated positively (r = 0.21, 95% CI [0.07, 0.35]). Women reported higher stress (Cohen’s d = 0.60) and lower life satisfaction (Cohen’s d = −0.50) than men. Moderation analysis revealed that emotion-oriented coping significantly intensified the negative effect of stress on life satisfaction (B = −0.01, p = 0.019). Conclusions: Perceived stress strongly impairs life satisfaction in uniformed personnel, particularly among those relying on emotion-oriented coping. Targeted interventions, such as emotion regulation training, mindfulness, and cognitive restructuring, may enhance resilience and mitigate stress-related declines in well-being in this high-risk occupational group.

УДК: 618. 11‑006.2‑036‑07‑08‑053.6 

 Об’ємні утворення яєчників у дітей – досить рідкісне явище. Вони становлять менш як 2,0% випадків серед усіх пухлин у дівчаток віком до 16 років. Клінічна картина доброякісних новоутворень яєчників у дівчат-підлітків дуже варіабельна і може коливатися від безсимптомного перебігу до порушення менструального циклу, тазового болю, нудоти, блювоти, підвищення температури тіла тощо. Методи візуалізації відіграють важливу роль у діагностиці кіст яєчників. Методом діагностики першої лінії вважається ультрасонографія, яка дозволяє віддиференціювати кісти яєчників від інших патологічних станів та визначити тип кісти. Однак, якщо ультразвукова діагностика не дає можливості чітко верифікувати діагноз, тоді необхідно провести комп’ютерну або магнітно-резонансну томографію. Лікування новоутворень яєчників у дітей та підлітків повинно ґрунтуватися на малоінвазивному органозберігаючому підході зі збереженням фертильності.

Клінічний випадок. У статті презентовано клінічний випадок 15‑річної дівчинки, у якої було виявлено кісту лівого яєчника гігантських розмірів, яка спричинила двобічний гідронефроз та надалі була успішно прооперована лапароскопічним доступом завдяки злагодженій роботі мультидисциплінарної команди. Пацієнтка поступила зі скаргами на збільшення маси тіла та швидкий ріст живота в об’ємі протягом останнього місяця. При проведенні ультразвукового обстеження було виявлено, що всю порожнину малого тазу та черевну порожнину виповнює двокамерний рідинний, тонкостінний утвір без пристінкових об’ємних включень, без ознак васкуляризації (ймовірно цистаденома лівого яєчника гігантських розмірів), який досягає мечоподібного відростка. Магнітно-резонансна томографія органів малого тазу та черевної порожнини підтвердила наявність у пацієнтки гігантського тазово-абдомінального локулярного кістозного утворення без ознак контрастного підсилення стінок та виявила двобічний гідронефроз. Під ендотрахеальним наркозом дівчинці було проведено лапароскопію з використанням 3D-технології. Під час операції було спунктовано капсулу кісти – аспіровано близько 6800 мл прозорої серозної рідини, після чого було виявлено перекрут ніжки кісти лівого яєчника. Проведено деторсію яєчника, лівобічну цистектомію з максимальним збереженням яєчникової тканини. Жодних інтраопераційних та післяопераційних ускладнень не було. До операції вага пацієнтки становила 41,1 кг, а обвід живота – 81 см, після операції маса тіла – 33,3 кг, а обвід живота – 68 см. Таким чином, після видалення гігантської кісти лівого яєчника, вага пацієнтки зменшилась на 8 кг, об’єм талії – на 13 см. На другу добу післяопераційного періоду пацієнтка у задовільному стані була виписана додому під спостереження педіатра та дитячого гінеколога. Результат гістологічного дослідження підтвердив клінічний діагноз: серозна цистаденома яєчника. Через один місяць після оперативного лікування пацієнтці було проведено УЗД нирок, ознак гідронефрозу не виявлено.

Висновки. Рання діагностика кіст яєчників у дівчат-підлітків дасть змогу обрати персоналізовану тактику ведення пацієнтки та запобігати виникненню серйозних гінекологічних та урологічних ускладнень. У діагностиці даної патології визначальну роль відіграє використання експертного ультразвукового обстеження. У випадку великих розмірів кісти та діагностичних сумнівів ультразвукову діагностику слід доповнити комп’ютерною або магнітно-резонансною томографією, а також визначенням онкомаркерів яєчника. Успішний результат у тактиці ведення дівчат-підлітків із кістами яєчників гігантських розмірів забезпечує злагоджена робота мультидисциплінарної команди із залученням дитячого гінеколога, уролога, спеціаліста ультразвукової діагностики та анестезіолога. У випадку необхідності проведення оперативного втручання у дівчат-підлітків з кістами яєчників великих розмірів за відсутності ознак малігнізації перевагу слід віддати лапароскопічному доступу, за можливості, з використанням 3D технології.

Ovarian masses in pediatric patients constitute a rare clinical entity, representing less than 2% of all tumors in females under 16 years of age. Benign ovarian neoplasms in adolescents may present with diverse clinical manifestations ranging from asymptomatic findings to menstrual disturbances, pelvic discomfort, nausea, vomiting, and febrile episodes. Ultrasonography serves as the primary diagnostic modality for differentiating ovarian cysts from other pelvic pathologies. In cases of diagnostic uncertainty, advanced imaging techniques including computed tomography or magnetic resonance imaging are indicated. The management of ovarian neoplasms in pediatric populations should emphasize minimally invasive, organ- preserving approaches with particular attention to fertility conservation.

Clinical case. We describe the case of a 15 -year-old female patient who presented with rapid abdominal enlargement and weight gain over a one-month period. Diagnostic evaluation revealed a giant left ovarian cyst causing bilateral hydronephrosis. Ultrasonographic examination demonstrated a thin-walled, bilocular cystic lesion occupying the entire abdominopelvic cavity, extending to the xiphoid process without evidence of vascularization, suggestive of cystadenoma. Pelvic magnetic resonance imaging (MRI) confirmed the presence of a    massive cystic structure without contrast enhancement and identified secondary bilateral hydronephrosis. The patient underwent 3D laparoscopic intervention under endotracheal general anesthesia. The surgical procedure included aspiration of approximately 6800 mL of clear serous fluid from the cystic cavity, identification and correction of left ovarian torsion, and subsequent cystectomy with maximal preservation of ovarian parenchyma. The intraoperative and postoperative courses were uncomplicated. Notable clinical parameters demonstrated significant changes following the procedure: preoperative measurements included a body weight of 41.1 kg and abdominal circumference of 81 cm, while postoperative values decreased to 33.3 kg and 68 cm respectively, reflecting a reduction of 7.8 kg in weight and 13 cm in abdominal girth. On the postoperative day 2, the patient was discharged home in a satisfactory condition under the supervision of a    pediatrician and a pediatric gynecologist. Histopathological examination confirmed the diagnosis of serous cystadenoma. Follow-up renal ultrasonography performed one month postoperatively showed complete resolution of the previously noted hydronephrosis.

Conclusions.Early diagnosis of ovarian cysts in adolescent girls will allow to choose a personalized tactic of patient management and prevent the occurrence of serious gynecological and urological complications. Early diagnosis of ovarian cysts in adolescent patients enables the selection of personalized management strategies and prevents potential gynecological and urological complications. Expert ultrasonography serves as the cornerstone diagnostic modality for this pathology. When evaluating large cysts or cases with diagnostic uncertainty, supplementary imaging with computed tomography or magnetic resonance imaging combined with assessment of ovarian tumor markers is recommended. Optimal management of giant ovarian cysts in adolescent patients requires a specialized multidisciplinary approach involving pediatric gynecologists, pediatric urologists, radiologists with expertise in adolescent ultrasonography, and anesthesiologists experienced with teenage patients. For surgical cases in adolescent girls without malignant features, laparoscopic intervention utilizing three- dimensional visualization technology represents the preferred approach when available, with particular attention to preserving future reproductive potential in this young patient population.

Кожна  сексуально  активна  жінка  репродуктивного  віку  може  стикнутися  із  ситуацією,  коли  виникає  необхідність  застосування екстреної контрацепції. Завдання сучасного лікаря полягає в наданні пацієнткам із такою проблемою кваліфікованої консультації, щоб допомогти ефективно та безпечно запобігти небажаній вагітності, а відтак – необхідності її подальшого переривання.

Мета дослідження: оцінка рівня обізнаності лікарів і пацієнток щодо ефективності, безпечності та задоволеності застосуванням препаратів для невідкладної контрацепції, а саме таблеток із левоноргестрелом.

Матеріали  та  методи.  Проведено  опитування  120  лікарів  загальної  практики  –  сімейної  медицини,  210  лікарів  акушерів-гінекологів і 185 жінок репродуктивного віку щодо принципів, методів і засобів невідкладної контрацепції, а також безпечності та рівня задоволеності таблетками невідкладної контрацепції з левоноргестрелом.

Результати. 94,3% акушерів-гінекологів зазначили, що під час консультування пацієнток із питань контрацепції ін-формують їх про можливість застосування невідкладної контрацепції в разі помилок під час використання бар’єрних або гормональних методів. Серед лікарів загальної практики – сімейної медицини лише 49,2% опитаних повідомили, що можуть упевнено надавати консультації своїм пацієнткам із питань планування сім’ї та невідкладної контрацепції.Опитування споживачів медичних послуг (віком 20–45 років) показало, що основними засобами контрацепції при періодичних статевих стосунках є використання презервативів (46,5%), перерваний статевий акт (35,1%), який не належить до методів запобігання вагітності, та застосування таблеток невідкладної контрацепції (18,4%).Серед жінок, які застосовували левоноргестрел, повну задоволеність препаратом висловили 97,1% пацієнток.

Висновки. Левоноргестрел є оптимальним засобом для запобігання небажаній вагітності після незахищеного стате-вого акту або в разі, якщо застосований метод контрацепції виявився ненадійним. Левоноргестрел безпечний при правильному застосуванні в екстрених випадках і є альтернативою аборту, однак не може замінити методи планової контрацепції.  Знання  основних  методів,  показань,  рекомендованих  препаратів  для  невідкладної  контрацепції  та  схем їх застосування слід розглядати як важливу складову консультативної роботи сучасних лікарів амбулаторної ланки надання медичної допомоги в актуальних соціально-економічних умовах України.

Every sexually active woman of reproductive age may encounter a situation where there is a need to use emergency contracep-tion. The task of a modern doctor is to provide patients with such a problem with qualified advice in order to help effectively and safely prevent unwanted pregnancy and, as a result, its subsequent termination.

The  objective:  to  assess  the  awareness  of  doctors  and  patients  regarding  the  effectiveness,  safety  and  satisfaction  with  the  emergency contraceptive, namely, pills with levonorgestrel.

Materials  and  methods.  A  survey  was  conducted  of  120  general  practitioners-family  medicine  doctors,  210  obstetrician-gynecologists and 185 women of reproductive age on the principles, methods, means of emergency contraception, as well as the safety and satisfaction with the emergency contraceptive pills with levonorgestrel.

Results. 94.3% of obstetrician-gynecologists noted that when consulting patients on contraception, they inform them about the possibility of using emergency contraception in case of errors in the use of barrier or hormonal contraception. Among general practitioners and family doctors, only 49.2% of respondents reported that they can confidently provide advice to their patients on family planning and emergency contraception. A survey of health care consumers (aged 20–45 years) showed that the main means of contraception for periodic sexual inter-course are the use of condoms (46.5%), withdrawal (35.1%), which is not a method for preventing pregnancy, and the use of emergency contraceptive pills (18.4%).Among women who used levonorgestrel, 97.1% of users expressed complete satisfaction with the product.

Conclusions.Levonorgestrel is the optimal means of preventing unwanted pregnancy after unprotected sexual intercourse or if the used contraceptive method has proven unreliable. Levonorgestrel is safe when used correctly in emergency cases and is an alternative to abortion, but cannot replace planned contraceptive methods. Knowledge of the basic methods, indications, recommended drugs for emergency contraception, and their use regimens should be considered an important component of the advisory work of modern outpatient doctors providing medical care in the current social and economic conditions of Ukraine.

УДК: 616-007.17:616.233:616.24]-053.2 

У статті обговорюються дискусійні проблеми бронхолегеневої дисплазії. Розглядаються питання оптимального визначення захворювання, віддалених наслідків, діагностики, лікування і профілактики, що викликає багато неоднозначних питань серед різних спеціалістів — неонатологів, реаніматологів, пульмонологів, педіатрів і сімейних лікарів. Проаналізовано характер морфологічних змін в бронхолегеневоій системі дітей, котрі знаходились у неонатальному та грудному віці на штучній вентиляції легень на прикладі 50 протоколів автопсій. Більшість дітей народилися недоношеними (94 %) та отримували різну тривалість штучної вентиляції легень: І група (30 випадків) 1 — 72 год, ІІ група (4 випадки) — 72-120 год, ІІІ група (2 випадки) — 120-150 год, ІV група (14 випадків) — понад 150 год. Морфологічне дослідження некроптатів легень дітей, які протягом періоду новонародженості та грудного віку потребували респіраторної підтримки дозволяє нам стверджувати, що із збільшенням тривалості респіраторної терапії поглиблюються патологічні зміни в бронхолегеневій системі. Подано зображення структурних змін в легенях, які призводили до порушення дихання за рестриктивним або обструктивним типом. Проведений огляд літературних даних та систематизовано алгоритми катамнестичного спостереження дітей з бронхолегеневою дисплазією на амбулаторному рівні із врахуванням короткострокових та віддалених наслідків.
Ключові слова: бронхолегенева дисплазія, віддалені наслідки, штучна вентиляція легень, катамнестичне спостереження, діти

UDC 616.12-005.4-036.12-06:(616.12+616.61+616-056.5)]-008 

Cardio-renal metabolic syndrome (CRMs) is believed to be a holistic, systemic disorder with multiorgan dysfunction and a high number of adverse cardiovascular outcomes. It involves complex interconnection mechanisms between renal dysfunction, cardiovascular disease and metabolic disorders. Our study's feasibility was determined by several unresolved issues regarding the peculiarities of the course of CRMs. A deep understanding of the interrelationships of these conditions requires a comprehensive approach aimed at studying and evaluating risk factors and pathophysiological mechanisms. Studying the features of CRMs will allow optimising lifestyle, involving an interdisciplinary team in treatment and, in the future, developing a unified protocol for the management of such patients.
The study aimed to evaluate the clinical manifestations and characteristics of CRMs in patients with chronic coronary heart disease.
For this purpose, 113 patients with chronic coronary heart disease (CHD) were examined, chronic heart failure (CHF) I-III functional class (FC) according to the NYHA, who were diagnosed with CRMS according to the criteria: diagnosed CHD with CHF; body mass index (BMI) > 25 kg/m2; fasting glucose level > 6.1 mmol/l or previously diagnosed type 1 or type 2 diabetes mellitus (T2D) or use of hypoglycaemic therapy; glomerular filtration rate (GFR) < 80 kg/mkmol; blood creatinine above normal.
The results of the study indicate that 15.92% of patients with chronic coronary artery disease can be diagnosed with complete cardio-renal metabolic syndrome. Patients with complete CRMs were younger but had higher BMI, systolic hypertension and tachycardia, hyperlipidemia and leptin resistance, higher levels of total fibrinogen and leukocytes, leukocyte intoxication index, lipid ratios and triglycerides. The deterioration of metabolic parameters was
accompanied by activation of inflammation and endogenous intoxication, cytolysis and an increase in leptin.