УДК 616.211+616.216)]-002.1-022-036-08

Численні наукові дослідження присвячені вивченню морфологічної будови голосових зв`язок та діагностичних критеріїв їх уражень.  
Мета роботи – дослідження зміни якості голосу та стану голосових зв'язок у осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби.  
Матеріал і методи. Проаналізовано дані обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби. На кожного пацієнта заповнювалася 
карта дослідження фоніатричного хворого, у якій відмічалися паспортні дані, включаючи професію, скарги пацієнта, дані анамнезу життя, анамнезу захворювання і об'єктивного обстеження ЛОР-органів: фарингоскопії, риноскопії, отоскопії, непрямої ларингоскопії, яка виконувалася за допомогою 700 або 900 
 жорсткого ендоскопа.  
Результати дослідження. Аналіз даних обстеження 24 пацієнтів (16 жінок та 8 чоловіків) осіб голосомовних професій, які лікувалися з приводу гострого вірусного чи бактерійного риносинуситу та продовжували працювати (мали голосове навантаження) під час хвороби показав, що при контрольному огляді даних пацієнтів на 7-10-й день від початку лікування при непрямій ларингоскопії та стробоскопії виявлено: крововилив у одну складку – 3 випадки, передвузликові потовщення країв голосових складок  – 8 випадків. Рухомість складок була збережена у всіх пацієнтів, але при фонації між складками утворювалася щілина в 19 хворих, що супроводжувалося гіпертонусом вестибулярних складок у 3 випадках. При проведенні стробоскопії даній групі пацієнтів асинхронність роботи голосових складок виявлено у 21 випадку. 
ЧМФ був вкорочений у 21 пацієнта і становив 12 + 1,3 с (норма – 16с),  і  в чоловіків – 16 + 1,5 с(норма – 21с).  
Висновки. При лікуванні пацієнтів голосомовних професій з гострим вірусним чи бактерійним риносинуситом при збереженні голосового навантаження спостерігаються зміни в голосових складках, з можливим їх гіпертонусом. 

 Глибокі інфекції шиї (ГІШ) спричиняють значну захворюваність і смертність. Найбільш поширеними первинними джерелами ГІШ є запальні захворювання зубів, піднебінних мигдаликів, слинних залоз, сторонні тіла і злоякісні новоутворення.

Мета. Презентація клінічного випадку важкого інфекційного ураження шиї у пацієнта на фоні незадовільного стану зубних рядів і параноїдною шизофренією для зосередження уваги лікарів різних спеціальностей першого контакту (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, психіатрів, лікарів всіх суміжних спеціальностей і стоматологічних команд щодо попередження грізних гнійно-септичних ускладнень у таких пацієнтів.

Матеріали і методи дослідження. Пацієнт поступив в отоларингологічне відділення КНП «Львівська обласна клінічна лікарня» зі скаргами на підвищення температури тіла до 38 ºС, наявність набряку м’яких тканин шиї зліва. Захворювання почалося гостро, тиждень тому, із підвищення температури, утрудненого ковтання, відмовою від їжі, що пов’язували із психіатричним розладом. Проводилося симптоматичне лікування амбулаторно без ефекту. За три дні до звернення у лікарню виник набряк в надключичній ділянці, почервоніння шиї.

Результати дослідження та їх обговорення. Заключний діагноз: «Флегмона шиї зліва. Лівобічна шийна та надключична лімфаденопатія. Параноїдна шизофренія». Проведено хірургічне, комплексне медикаментозне лікування. Стаціонарне лікування 18 днів, 10 днів пацієнт отримував лікування амбулаторно, проведена стоматологічна санація. Катамнез захворювання через 1 місяць: дренажні отвори загоїлися, зберігається ущільнення післяопераційних рубців.

Висновки. Одонтогенні цервікальні ускладнення у пацієнта на фоні імуносупресії через недостатнє харчування із-за параноїдної шизофренії були пізно діагностовані. Лікування включало оперативне втручання, антибактеріальну і патогенетичну терапію, було тривалим в стаціонарі і амбулаторно. Тому вчасна стоматологічна санація диспансерних хворих є запорукою попередження важких загрозливих життю гнійно-септичних ускладнень, операцій і тривалого дороговартісного лікування. Підвищення обізнаності щодо цього лікарів першого контакту різних спеціальностей (лікарів загальної практики – сімейних лікарів, терапевтів, педіатрів, підліткових терапевтів), психіатрів тощо може скоротити терміни звертання і діагностики, а згодом – лікування мультидисциплінарними командами фахівців (отоларингологів, щелепно-лицевих хірургів, стоматологічних команд). Раннє розпізнавання та швидке лікування таких загрозливих життю ускладень скорочує терміни лікування, фінансові витрати і покращує результати.

Ключові слова: абсцес шиї, флегмона шиї, одонтогенне ускладення,шизофренія

Актуальність. 30 травня 2025 року виповнюється 71 рік з дня народження Зенона Федоровича Колобича – хореографа, Народного артиста України, випускника стоматологічного факультету Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького (ЛНМУ, на той час – Львівський медичний інститут) 1984 року і 50-річний Ювілей Народного ансамблю танцю «Горицвіт» імені Зенона Колобича ЛНМУ імені Данила Галицького. При підготовці фахівців важливо надихати їх прикладами успішних колег, формувати інститут пам’яті і прищеплювати любов до своєї справи.

Мета дослідження. Висвітлити життєвий і творчий шлях талановитого випускника стоматологічного факультету Зенона Колобича.

Матеріали та методи дослідження. Використано бібліографічний метод; хронологічний метод; опитування очевидців тих подій, що дало змогу продемонструвати життєвий і творчий шлях Зенона Колобича.

Результати. Зенон Федорович Колобич – унікальна постать, яка поєднала в собі дві, здавалося б, несумісні сфери: медицину та мистецтво народного танцю. Як натхненний танцівник – зачаровував грацією й майстерністю на сцені, а очолюваний ним колектив досяг міжнародного визнання , функціонує  досі й пропагує українське мистецтво в Україні і світі. Його життєвий шлях став прикладом того, як можна гармонійно поєднувати і  розвивати різні грані свого таланту. Стаття висвітлює його здобутки, внесок у розвиток обох сфер та наголошує на важливості слідування своїм покликанням, незалежно від стереотипів.

Висновки. Зенон Колобич – приклад того, що можна досягти успіху в абсолютно різних сферах, якщо слідувати своїм талантам і наполегливо працювати. Створений ним народний ансамбль танцю « Горицвіт» живе та розвивається, продовжуючи традиції та популяризуючи Україну в світі через мистецтво.

Ключові слова: медичні фахівці, історія, «Горицвіт», ювілеї, мистецтво.

 УДК 616.24-008.444:616.8-009.836:575.1

Мета: систематизація та комплексний аналіз сучасних наукових даних щодо генетичних факторів, які впливають на виникнення й прогресування хропіння й обструктивного апное уві сні у дорослих, а також критичне оцінювання методів діагностики та лікування з урахуванням спадкової схильності для розроблення персоналізованих підходів до ведення пацієнтів. Об’єкт і методи дослідження. Виконано аналіз наукових публікацій за період 2019–2024 рр. з використанням міжнародних (PubMed, Scopus, Web of Science) і вітчизняних наукометричних баз даних. Результати. Ідентифіковано 5 основних генетично детермінованих патогенетичних механізмів розвитку хропіння й обструктивного апное увісні: особливості будови дихальних шляхів, порушення нейром’язової регуляції, аномалії щелепно-лицьового комплексу, схильність до ожиріння та хронічні ЛОР-захворювання. Визначено ключові гени (TBX5, PAX9, COL2A1, ELN, COL3A1, 
FTO, MC4R, IL13, HLA-DQ, CLOCK, PER2), поліморфізми яких асоціюються з підвищеним ризиком розвитку цих розладів. Систематизовано сучасні діагностичні підходи з урахуванням генетичного тестування й розроблено алгоритм персоналізованого лікування залежно від генетичного профілю пацієнта. Висновки. Генетичні фактори відіграють вирішальну роль  у патогенезі хропіння й обструктивного апное уві сні через множинні механізми впливу. Упровадження генетичного тестування в клінічну практику дає змогу стратифікувати пацієнтів груп ризику, оптимізувати діагностичні та терапевтичні стратегії й суттєво підвищити ефективність лікування.
Ключові слова: хропіння, генетичні детермінанти, поліморфізм генів, персоналізована медицина, генетичне тестування.

УДК 617.546-009.7-079.4

 Найбільш поширену форму болю в попереку називають неспецифічним або механічним болем в попереку, оскільки він не має чіткої структурної або патологічної причини. Проте важливо
вміти виявити біль у спині, який має іншу конкретну специфічну причину, що інколи може бути загрозливою
для життя пацієнта. Мета: за допомогою аналізу випадків з клінічної практики з використанням сучасних
літературних джерел продемонструвати важливість виявлення ознак, що можуть вказувати на специфічний
немеханічний характер болю. Матеріали та методи. Аналіз клінічних випадків хворих зі специфічним болем у спині. Використано контент-аналіз, метод системного та порівняльного аналізу, бібліосемантичний метод вивчення результатів актуальних наукових досліджень. Результати. Проаналізували 3 випадки з нашої
клінічної практики. Оцінили значущість деяких поширених «червоних прапорців» при болі в спині. Розібрали
алгоритм обстеження пацієнта зі скаргами на біль у спині. Проаналізували найбільш поширені та небезпечні специфічні причини болю в попереку та фактори, на які слід звернути увагу, а також час, коли доречна
нейровізуалізація. У клінічному випадку пацієнтки з менінгіомою у спинному мозку на грудному рівні привертає увагу наявність таких «червоних прапорців»: нічний біль, що не зменшується в спокої, прогресуючий неврологічний дефіцит, слабкість у ногах, зниження сухожильних рефлексів, а також раптова зміна динаміки клінічного перебігу — погіршення після фізичного навантаження, швидке наростання слабкості та чутливих порушень. У клінічному випадку пацієнта з аневризмою черевної аорти привертає увагу нічний пульсуючий біль, що посилюється в положенні лежачи та не пов’язаний із механічним навантаженням. У клінічному випадку пацієнтки з метастазуванням у хребет привертають увагу численні «червоні прапорці», що вказують на потенційно вторинний характер болю: нічний біль, що посилюється у положенні лежачи, онкоанамнез (оперована з приводу раку молочної залози), неврологічна симптоматика. Висновки. При виявленні «червоних прапорців» — ознак, які можуть свідчити про специфічний характер болю, повинен бути проведений ретельний діагностичний пошук. Своєчасна діагностика дозволить швидше розпочати лікування та досягти кращого клінічного результату, а інколи і врятувати життя пацієнту.
Ключові слова: біль; біль у спині; вісцеральний біль; встановлення діагнозу; клінічні випадки