Background. Actinomycetes Streptomyces davaonensis and Streptomyces cinnabarinus synthesize a promising broad-spectrum antibiotic roseoflavin, with its synthesis starting from flavin mononucleotide and proceeding through an immediate precursor, aminoriboflavin, that also has antibiotic properties. Roseoflavin accumulation by the natural producers is rather low, whereas aminoriboflavin accumulation is negligible. Yeasts have many advantages as biotechnological producers relative to bacteria, however, no recombinant producers of bacterial antibiotics in yeasts are known.

Results. Roseoflavin biosynthesis genes have been expressed in riboflavin- or FMN-overproducing yeast strains of Candida famata and Komagataella phaffii. Both these strains accumulated aminoriboflavin, whereas only the latter produced roseoflavin. Aminoriboflavin isolated from the culture liquid of C. famata strain inhibited the growth of Staphylococcus aureus (including MRSA) and Listeria monocytogenes. Maximal accumulation of aminoriboflavin in shake-flasks reached 1.5 mg L^− 1 (C. famata), and that of roseoflavin was 5 mg L^− 1 (K. phaffii). Accumulation of aminoriboflavin and roseoflavin by K. phaffii recombinant strain in a bioreactor reached 22 and 130 mg L^− 1, respectively. For comparison, recombinant strains of the native bacterial producer S. davaonensis accumulated near one-order less of roseoflavin while no recombinant producers of aminoriboflavin was reported at all.

Conclusions. Yeast recombinant producers of bacterial antibiotics aminoriboflavin and roseoflavin were constructed and evaluated

616.98:578.834.1:616.155.3]-02-07-053.2

Мета роботи – пошук факторів ризику формування пост-COVID-синдрому в дітей на основі аналізу динаміки рівня лейкоцитів, відносного й абсолютного вмісту лімфоцитів у крові.

Матеріали та методи. Здійснили ретроспективний аналіз історій хвороб дітей віком 10–17 років, які госпіталізовані під час другої хвилі пандемії (січень – липень 2021 року) в КНП Львівська обласна дитяча клінічна лікарня «Охматдит» із діагнозом COVID-19 середнього ступеня тяжкості. Обрали 46 випадків: 26 дітей (група пост-COVID(-)), які не мали жодних симптомів після COVID-19, і 20 пацієнтів (група пост-COVID(+)), які мали різні скарги, що порушували звичне життя, з боку різних органів і систем.
Результати. Всі опитані діти з групи пост-COVID(+) скаржилися на втому, майже третина дітей (30 %) – на головний біль, якого не було до захворювання, кожна четверта дитина (25 %) мала проблеми з концентрацією уваги, кожна п’ята (20 %) – періодично відчувала невмотивовану тривогу. Проаналізували динаміку загальної кількості лейкоцитів, абсолютного та відносного вмісту лімфоцитів при контролі через тиждень ±2 дні. Встановили, що в групі дітей пост-COVID(-) не виявлено вірогідні зміни названих показників, а в групі пост-COVID(+) при незначному лейкоцитозі (підвищення від 3,9 × 109 /л до 4,05 × 109/л, р = 0,13) визначили достовірне зниження рівня лімфоцитів – і відносного (з 27 % до 16 %, р = 0,002), й абсолютного (з 1,51 × 109/л до 0,51 × 109/л, р = 0,001).

Висновки. Пацієнти з лімфопенією чи гіперлімфоцитозом, що зберігалися протягом 7 ± 2 днів у гострому періоді COVID-19, належать до групи ризику щодо тривалого персистування симптоматики, зокрема вираженої тривалої астенії. Тенденцію до нормалізації кількості лімфоцитів можна вважати протекторним фактором щодо формування пост-COVID-синдрому, а негативна динаміка чи її відсутність – фактор ризику тривалого персистування симптомів.

The aim of the study: to find risk factors for post-COVID syndrome formation based on the analysis of the dynamic leukocyte count, the relative and absolute blood lymphocyte contents.
Materials and methods. A retrospective analysis of medical records of children, aged 10–17 years, who were hospitalized during the second wave of the pandemic (January – July 2021) to the CNE “Lviv Regional Children’s Clinical Hospital “Ohmatdyt” with a diagnosis of moderate COVID-19. A total of 46 children were selected, among them 26 children (post-COVID(-) group), who had no symptoms after COVID-19 and 20 children (post-COVID(+) group) who described various complaints related to disfunction of different organ systems, which affected a normal child’s life.
Results. All children from the post-COVID(+) group complained of fatigue, about a third of children – headache (30 %), which were not observed before the disease, quarter of children (25 %) had problems with concentrating, one fifth (20 %) – periodically felt unmotivated anxiety. Analysis of the leukocytosis dynamics, absolute and relative lymphocytosis in the control after one week ±2 days revealed no significant changes in these indicators in the post-COVID(-) group of children. While in the post-COVID(+) group, a slight increase in leukocytosis (from 3.9 × 109/L to 4.05 × 109/L, P = 0.13) was accompanied by a significant decrease in the number of lymphocytes, both relative (from 27 % to 16 %, P = 0.002) and absolute (from 1.51 × 109/L to 0.51 × 109/L, P = 0.001).
Conclusions. Patients with persistent lymphopenia or hyperlymphocytosis (one week ±2 days) during acute period of COVID-19 represent a “vulnerable cohort” concerning long-term persistence of symptoms, including severe asthenia. The tendency towards normalization of lymphocyte number can be considered as a protective factor for the formation of post-COVID syndrome, while the negative dynamics or its absence – as a risk factor for prolonged persistence of symptoms.

УДК 616.9:616.981[616.921.8:616.931:616.981.58:616.348]

 Представлено сучасні погляди на «класичні» інфекційні хвороби на прикладі дифтерії, кашлюка, бешихи та псевдомембранозного коліту, спричиненого Clostridium difficile. Розглядаються таксономічні аспекти та роль молекулярно-генетичних методів у дослідженні факторів патогенності бактерій. Проаналізовано дані останніх років, на підставі яких до збудників інфекційних хвороб людини включають нові види бактерій. Так, розглядається розширення кола збудників кашлюкоподібних захворювань, зокрема значення Bordetella holmensii в розвитку хвороби. Останніми роками переглядається структура виду Corynebacterium diphtheriae, сформувалась думка про «комплекс видів збудників дифтерії». Проілюстровано приклади протилежної ситуації, коли застосування молекулярних методів дало змогу звузити коло імовірних збудників для інфекцій із схожими клінічними картинами. Відповідно до результатів досліджень останніх років, роль інших видів, крім Streptococcus pyogenes, у виникненні бешихи видається дискусійною. Для псевдомембранозного коліту основним етіологічним агентом визначено Clostridium difficile.

SUMMARY. Modern views on «classical» infectious diseases using the examples of whooping cough, diphtheria, erysipelas and pseudomembranous colitis are presented. The role of molecular genetic methods in the study of bacterial pathogenicity factors, as well as for the taxonomy of infectious disease agents, is considered. The data of recent years, on the basis of which new species of bacteria are included among the causative agents of human infectious diseases, have been analyzed. In particular, the expansion of the range of causative agents of pertussis-like diseases, such as Bordetella holmensii, is being considered. In recent years, the structure of the species Corynebacterium diphtheriae has been revised, and the opinion about the «diphtheriae species complex» has been formed. Examples of the opposite situation are illustrated, when the use of molecular methods made it possible to narrow  down the circle of possible pathogens for infections with similar clinical pictures. According to the results of research inrecent years, role of pathogens other than Streptococcus pyogenes as causative agents of erysipelas is to discussible. Clostridium difficile is identified as the main etiological agent for pseudomembranous colitis.

УДК: 616.34-008.13/.15-085.246.1-036.8-053.2

З позицій біопсихосоціальної моделі медицини, синдром подразненого кишківника (СПК) є гетерогенним розладом, оскільки  на його формування впливають численні фактори у різних комбінаціях. Однак, при будь-якому клінічному варіанті СПК до схем лікування входять пробіотики, що діють на метаболічну та імунну активність, бактеріальну колонізацію кишківника та його моторику.
Мета дослідження: вивчити ефективність застосування пробіотиків, що містять лактобактерії (Lactobacillus reuteri DSM 17938) при різних варіантах СПК у дітей та визначити оптимальну тривалість курсу лікування. 
Матеріали і методи.  В дослідження включено 114 дітей віком 6-12 років з діагнозом СПК, встановленим відповідно до Римських критеріїв ІV. Інтенсивність клінічних проявів до початку лікування та в динаміці оцінювали з використанням 4 - бальної шкали Лайкерта. Визначення концентрації фекального кальпротектину проведено за допомогою комерційних лабораторних наборів Ridascreen (R-Biopharm AG, Німеччина) методом імуноферментного аналізу. Для статистичної обробки отриманих даних використано програмне забезпечення Microsoft Excel 2016 та GraphPad Prism 5.
Результати. Наше дослідження підтверджує гетерогенність СПК у дітей не лише за клінічним варіантом, але й за чинником, що спровокував дебют розладу. Стрес-асоційований СПК характеризується вищою частотою та інтенсивністю астеновегетативного синдрому (р = 0,0003). При постінфекційному варіанті СПК натомість більш виражене субклінічне запалення слизової оболонки кишки, про що свідчать вищі показники фекального кальпротектину (р = 0,0003). При контролі через 10 днів та 1 місяць на фоні достовірного зниження інтенсивності клінічних проявів, чи повного їх зникнення, рівень фекального кальпротектину все ж залишався підвищеним.
Висновки. Ефективність застосування  лактобактерій при всіх клінічних варіантах СПК у дітей підтверджується позитивною динамікою клінічних проявів та концентрації фекального кальпротектину. Оптимальна тривалість курсу пробіотикотерапії повинна складати не менше 1-3 місяці, навіть при відсутності клінічних симптомів.

Following the biopsychosocial model of medicine, irritable bowel syndrome (IBS) is a heterogeneous disorder, which is caused by multiple factors in different combinations. However, in most clinical cases probiotics are included in the treatment of IBS due to their influence on intestinal bacterial colonization, and immune, metabolic and motoric activity of the gut. 
The aim of the study is to evaluate the efficiency of probiotics (Lactobacillus reuteri DSM 17938) in children with IBS and to determine the optimal duration of the treatment.
Materials and methods. We examined 108 children aged 6-12 years with a verified diagnosis of IBS, according to Rome criteria IV. Assessment of the main clinical symptoms was obtained by 4- point Likert scale. Enzyme immunoassay RIDASCREEN Calprotectin (R-Biopharm AG, Germany) was used for the quantitative determination of calprotectin in stool samples. Data were processed using Microsoft Excel 2016 and analysed with GraphPad (Prism 5.0).
Results. Our study revealed the heterogenety of IBS in children not only according to clinical subtype, but also due to the trigger factor of the disorder. Patients with stress-related IBS were characterized by the higher level of asthenic syndrome and autonomic dysfunction (р = 0,0003). In contrast, children with post-infectious IBS had higher concentration of fecal calprotectin, which is a result of low-grade intestinal inflammation (р = 0,0003). After 10 days and 1 month since the beginning of treatment, we have observed a significant decrease in the severity of clinical syndromes, but the level of fecal calprotectin remained elevated.
Conclusions. The efficiency of probiotics was confirmed by positive dynamics of clinical signs and the level of fecal calprotectin in children with various clinical subtypes of IBS. Even in the absence of any symptoms, the optimal duration of the use of Lactobacillus reuteri DSM 17938 in children with IBS should be 1-3 months.

УДК 615.9:616-092.9

Вивчення експозиції населення та військовослужбовців під час бойових дій токсичними важкими металами та вплив на здоров’я раніше не проводилися, або результати не були опубліковані у відкритих джерелах. За нашими даними за час війни відбулося статистично достовірне зниження забезпеченості населення цинком, та достовірно зросла експозиція сполуками свинцю. Особливо ці зміни виражені для військовослужбовців. Необхідні подальші епідеміологічні, біомоніторингові та лабораторні дослідження для більш точної характеристики впливу металів, пов’язаних з військовими діями, на віддалені наслідки.

Studies of the exposure of the population and military personnel during the hostilities to toxic heavy metals and the impact on health have not previously been conducted, or the results have not been published in open sources. According to our data, during the war there was a statistically significant decrease in the population’s zinc supply, and exposure to lead compounds significantly increased. These changes are especially pronounced for military personnel. Further epidemiological, biomonitoring, and laboratory studies are needed to more accurately characterize the long-term effects of metals associated with military operations.