Резюме. Вступ. Атопічний дерматит є хронічним запальним захворюванням шкіри, що значно впливає на якість життя дітей та їхніх родин і потребує тривалого комплексного ведення. Окрім клінічних аспектів, важливу роль у лікувальному процесі відіграють етико-деонтологічні принципи, зокрема повага до автономії пацієнта, інформована згода, баланс користі та ризику, а також психологічна підтримка сім'ї.
Мета. Проаналізувати ключові етико-деонтологічні аспекти ведення пацієнтів з атопічним дерматитом з урахуванням сучасних доказових підходів до діагностики, лікування та довготривалого спостереження.
Матеріали та методи. Проведено огляд та аналіз сучасних міжнародних клінічних настанов, оглядів літератури та консенсусних документів за останні шість років, присвячених лікуванню атопічного дерматиту, питанням харчової алергії, психологічному тягарю захворювання та принципам пацієнт-орієнтованої медицини.
Результати. Показано, що надмірна медикалізація, необґрунтоване призначення елімінаційних дієт та недостатня увага до свербежу й догляду за шкірою можуть погіршувати перебіг захворювання та якість життя пацієнтів. Обґрунтовано доцільність індивідуалізованого підходу до дієтотерапії, базисної бар'єрної терапії емолієнтами, контролю свербежу та активного залучення родини до терапевтичного процесу. Окремо висвітлено психологічний тягар атопічного дерматиту та роль лікаря у його зменшенні.
Висновки. Ведення пацієнтів з атопічним дерматитом повинно ґрунтуватися на поєднанні доказової медицини та етичних принципів. Пацієнт-орієнтований підхід, відмова від необґрунтованих обмежень, якісна комунікація та довготривале партнерство з родиною є ключовими умовами ефективного контролю захворювання.
Abstract. Background. Atopic dermatitis is a chronic inflammatory skin disease that substantially affects the quality of life of children and their families, requiring long-term comprehensive management. Alongside clinical considerations, ethical and deontological principles, such as respect for patient autonomy, informed consent, the benefit-risk balance, and psychological support for the family, play a crucial role in patient care.
Objective. To analyze the key ethical and deontological aspects of managing patients with atopic dermatitis in the context of contemporary evidence-based diagnostic, therapeutic, and long-term follow-up approaches.
Materials and Methods. A review and analysis of current international clinical guidelines, literature reviews, and consensus documents over the past six years on the treatment of atopic dermatitis, food allergy issues, psychological burden of the disease, and principles of patient-centered medicine was conducted.
Results. It was demonstrated that excessive medicalization, unjustified elimination diets, and insufficient attention to pruritus and skin care can negatively impact disease outcomes and patient quality of life. An individualized approach to dietary management, baseline barrier therapy with emollients, effective itch control, and active family involvement were identified as essential components of ethical patient care. The psychological burden of atopic dermatitis and the physician's role in addressing it were highlighted.
Conclusions. Management of atopic dermatitis should integrate evidence-based medicine with ethical principles. A patient-centered approach, avoidance of unnecessary restrictions, effective communication, and long-term partnership with the family are fundamental to achieving sustained disease control.