УДК 616.314.17-008.1-084:615.015

Декубітальною виразкою (пролежнем) вважається хронічний виразково-некротичний процес, який розвивається у ділянках постійно існуючої хронічної зовнішньої патологічної компресії, – найчастіше у виснажених лежачих хворих на тих ділянках тіла, які сприймають найбільший тиск постелі. Відомо безліч класифікацій пролежнів як окремих авторів, так і прийнятих на великих медичних форумах. З точки зору клінічного застосування оптимальною вважається така класифікація, в якій суміщено критерії епідеміологічних досліджень, клінічної оцінки та оцінки ефективності методів лікування хворого. До теперішнього часу відсутні достовірні критерії підготовленості декубітальних виразок до операції, не відпрацьовані показання і протипоказання до методів хірургічного лікування тривало існуючих пролежнів та пластичних втручань. Актуальною проблемою також є формування пріоритетів щодо заходів профілактики та комплексного лікування. Метою нашої роботи було проаналізувати сучасну проблематику дефініції пролежнів та їх гнійно-септичних ускладнень, визначити основні недоліки існуючих підходів, ствердити критерії необхідності хірургічних інтервенцій. Стверджено, що основними причинами декубітальних виразок є ішемія та нейротрофічні зміни, спричинені хронічною компресією, а також безперервний тиск, тертя, зсув, патологічна вологість м’яких тканин, попадання на шкірні покриви фізіологічних виділень з подальшою мацерацєю на фоні тривало існуючого вимушеного положення хворого та гіподинамії. Наявність пролежнів може детермінувати розвиток тяжких гнійно-запальних процесів. Незважаючи на сучасні можливості терапії, забезпечення догляду, технологічні вдосконалення операційних втручань, частота септичних ускладнень, які мають специфічний перебіг та тяжко піддаються комплексному хірургічному лікуванню суттєво не змінилася. Нами проаналізовано клінічний досвід курації пацієнтів із ДВ ІV стадії на базі паліативного відділення відокремленого підрозділу «4-а міська лікарня» другого територіального медичного об’єднання м. Львова» – 320 тяжких випадків ускладнених декубітальних виразок за 10-річний період у осіб 52-96 років, 208 жінок та 112 чоловіків. Середній вік хворих – 72 роки для чоловіків та 85 років – для жінок. Хірургічні інтервенції: здійснено 1216 некр-, секвестрнекр-, і ренекректомій (в середньому 3,8 втручань на кожний випадок), 886 із них – з дренуванням гнійних затьоків, первинних санаційних некректомій – 193, первинних секвестрнекректомій – 127, ренекректомій – 896, з них 94 – з повторними втручаннями на кісткових структурах (в середньому 2,8 ренекректомій на клінічне спостереження). Стверджено, що адекватне комплексне лікування є неможливим без застосування локальних протоколів, зокрема стратегії DOMINATE та її похідних згідно з оптималізованою клінічною класифікацією, можливостями клінічної бази, принципами damage-контролю. Критеріями ефективності паліативного догляду є формування чистої / гранулюючої ранової поверхні з мінімальною ексудацією, або (та) з наявністю крайової епітелізації або (та) з формування кірки. Проте профілактика та лікування неускладнених та ускладнених пролежнів залишаються важливими питаннями паліативної допомоги, потребують ретельного вивчення, подальшого розпрацювання в контексті створення оптимальних алгоритмів надання медичної допомоги.

Вступ. Екстемпоральне виготовлення ліків в аптеках є невід’ємним напрямом роботи усіх аптечних закладів у світі, зокрема, в країнах Європейського Союзу діють законодавчі вимоги до наявності відділу з приготування лікарських засобів за рецептом лікаря та їх відпуску для індивідуальних потреб хворого [1]. Так, у Польській республіці, в Іспанії, в Греції, Німеччині аптека повинна мати відділ для приготування
лікарських форм за рецептом лікаря [2]. В Україні були наявні великі традиції приготування екстмепорально ліків в аптеках, коли кожна Центральна районна аптека, у кожній районній, міській та обласних лікарнях, в кожному районі міста діяли аптеки, які мали відділ для виготовлення лікарських форм та відповідні приміщення асистентську та кадрове забезпечення – асистенти, провізори, які виготовляли ліки та аналітики, які контролювали якість приготування. Відповідно до Наказу МОЗ України від 17.10.2012 № 812 виробництво (виготовлення) лікарських засобів в умовах аптеки – це індивідуальне виробництво (виготовлення) лікарських засобів за рецептами лікарів, на замовлення (вимогу) лікувальнопрофілактичних закладів та виробництво (виготовлення) внутрішньоаптечної заготовки [3]. Проте враховуючи вимоги Постанови КМУ та наказів МОЗ України «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, оптової, роздрібної торгівлі лікарськими засобами» нормативи до площі приміщень аптек з виготовленням, були встановлені певні кваліфікаційні, організаційні вимоги до провадження господарської діяльності з виробництва лікарських засобів, через високі витрати на аренду приміщень аптек, відсутність і висока ціна на
субстанції, активні фармацевтичні інгредієнти – ці економічні фактори за 1994-2024 роки спричинили, що кількість аптек скоротилася катастрофічно. Така негативна тенденція скорочення аптек триває під час воєнних дій в Україні з 2014 по 2024 роки, особливо за час воєнного стану 2022-2024 роки, що загрожує ліквідації таких функцій аптеки як закладу охорони здоров’я [4]. Слід відзначити, що у час пандемії за 2020-
2023 роки саме аптеки з виробничими відділами забезпечили значне виготовлення дезінфекційних розчинів для боротьби з коронавірусною інфекцією для медичних закладів і для населення., коли були порушені логістичні шляхи, саме екстемпоральні дезінфекційні засоби масово готувалися в таких аптеках. Вітчизняні автори проводили аналізу рецептури аптек у час пандемії [5-7]. За період діє воєнного стану кількість аптек, які мають Ліцензію на виготовлення ліків ще більше скоротилася, що зумовлює значні труднощі у лікарському забезпеченні хворих, особливо дерматологічного профілю. Хронічні дерматологічні захворювання такі як акне, дерматит, псоріаз та інші вимагають індивідуалізованого підходу для схем лікування та призначення індивідуально виготовлених ліків за прописом лікаря-дерматолога для досягнення ефективності лікування та прихильності пацієнта до фармакотерапії [8]. Метою нашої роботи було провести аналіз динаміки кількості аптек, які екстемпорально виготовляють ліки за останні 10 років час війни в Західному регіоні, щоб визначити тенденції. Нашим завданням було вивчити перелік лікарських форм, які реально виготовляються в аптеках, особливо при дерматологічних захворюваннях. Об’єктами аналізу були документи, книги наказів аптек з виробничими відділами за останні 10 років діяльності. Було вивчено номенклатуру ЕЛЗ з 24 аптек, які мають діючі Ліцензії та реально проводять екстемпоральне виготовлення ліків у місті Львові, Львівській, Волинській та ІваноФранківській областях.

Методи дослідження: історичний, бібліографічний, документальний, контент-аналіз, систематизації та узагальнення.
Матеріали та методи. Матеріалами аналізу були дані про кількість аптек з Ліцензіями на виготовлення ліків в областях Західного регіону; Постанови і накази МОЗ, які регламентують приготування ліків в аптеках; прописи на дерматологічні лікарські форми при поширених дерматологічних захворюваннях: акне, дерматит, псоріаз ті інші.

УДК 616.89-072.8:612.821.33:614.2.07

Емоційне вигорання є однією з ключових проблем сучасної медичної психології, яка загрожує не лише психічному здоров’ю медичних працівників, а і якості медичної допомоги. У статті розглянуто теоретичні основи синдрому емоційного вигорання, його причини, прояви та наслідки. Проаналізовано основні індивідуальні та організаційні чинники ризику, серед яких – хронічний стрес, надмірне навантаження, емоційне виснаження, моральна травма та стигматизація звернення за психологічною допомогою. Окрему увагу приділено наслідкам вигорання для системи охорони здоров’я – підвищенню ризику медичних помилок, «плинності» кадрів, депресії та суїцидальності серед медиків. Представлено сучасні підходи до профілактики та подолання вигорання – когнітивно-поведінкову терапію, практики усвідомленості, самодопомогу, а також структурні інтервенції на рівні закладів охорони здоров’я. Підкреслюється необхідність системного підходу до підтримки медичних працівників і формування культури психічного благополуччя, яка враховує як особисті, так й організаційні потреби. Запропоновано комплексні рекомендації щодо запобігання емоційному вигоранню на національному та місцевому рівнях.

Introduction. Celiac disease (CD) is a global public health problem. Recent studies have revealed the global prevalence of approximately 1.4% in adults. It is known to manifest usually in childhood and have different symptoms similar to other diseases. In the presented case reports the case of CD in adult, manifested by various atypical symptoms, that became the obstacle to diagnosis the CD in time was described.

Methods. The review was conducted according to the Preferred Reporting Items for Systematic Reviews and Meta-Analyses (PRISMA) guidelines. We performed a comprehensive literature search using such databases as Web of Science, Embase, PubMed. The search strategy included the following terms: "celiac disease", "gluten sensitivity", "pathophysiology", "diagnosis and treatment", "case report". Case description was described according to Case Report (CARE) guidelines.

Results. Recent advances in CD research have significantly enhanced our understanding of its epidemiology, pathophysiology, diagnosis, and management in adults. Advances in genetic and immunological research have deepened our understanding of disease mechanisms, paving the way for novel diagnostic and therapeutic approaches.

А female patient had the complaints of constant pain in the periumbilical and left hypochondriac areas, irregular defecation, diarrhea; legs swelling up to the level of knees. During the ultrasonography of the internal organs, free fluid in the abdominal cavity (approximately 2.0l) was detected. During the gastroscopy it was found pyloritis, gastroptosis, gastroduodenal reflux, CD was suspected, biopsy was taken. The results of the duodenal descending part biopsy: chronic enteritis with significant atrophic-inflammatory changes. To confirm the CD the serological testing also was conducted: IgA to deamidated gliadin > 9.0 (N-<1.0), IgG to deamidated gliadin 0.22 (N-<1.0), IgA to tissue transglutaminase 2 – 2.88 (N-<1.0), IgG to tissue transglutaminase 2 – 0.06 (N<1.0). After the mentioned examination the diagnosis of CD was set. The patient received symptomatic treatment followed by the gluten-free diet (GFD). After 10 days in the hospital the patient was discharged with improved condition and the main recommendation to maintain the GFD.

Discussion. CD is “getting older” and can be very similar to or accompanied by chronic pancreatitis, gastritis, irritable bowel syndrome etc. As could be seen from the clinical case description, the combination of the characteristic symptoms such as abdominal pain, bloating, continuous or frequently repeated diarrhea should lead to the thorough examination of a patient including endoscopy with biopsy and if any suspicion exists, subsequent serological testing. GFD remains the cornerstone of treatment, ongoing research into enzyme supplements, immunomodulators, and even genetic modification of wheat offers hope for additional management options.

Conclusions. Only the multifaceted approach, combining serological tests, instrumental examinations and qualified histopathological assessment, offers a comprehensive means of identifying CD and enabling the timely treatment.

The fight against biological threats has been a key factor in humanity's survival throughout history. Taking into account the latest epidemiological, biotechnological, and geopolitical trends, this paper provides a comprehensive analysis of both natural and anthropogenic sources of biological hazards. Special attention is given to zoonotic infections, synthetic biology, biological weapons, bioterrorism, and global environmental factors that influence the epidemiological situation. International risk management strategies are summarized, the legal framework of biosafety is analyzed, and recommendations are proposed for improving systems for the prevention and response to biological threats.