УДК 616.988.55:(616.31+616.321)]-022]-053.2-07

Abstract

Aim. To evaluate the features of pharynx tonsils mucous membrane colonization by pathogenic and opportunistic microorganisms by using the pharynx palatine tonsils epithelium electron microscopic examination of the patients with infectious mononucleosis and acute streptococcal tonsillitis.

Materials and methods. Two patients – patient P., 12 years old with a confirmed diagnosis of infectious mononucleosis and patient A., 8 years old with confirmed acute streptococcal tonsillitis. The patients were taken a bacteriological examination of the mucus and epithelium scraping from the surface of the pharyngeal tonsils. Tissue samples were examined in the electron microscopy laboratory of the Lviv National University.

Results and discussion. 36 tonsils epithelial tissue micro preparations of patient A. and 41 micro preparations of patient P. were studied. Streptococcus pyogenes, Str. pneumoniae, Str. viridans, Сandida albicans, as well as non-pathogenic bacteria: Diphtheroides sp., Neisseria sp., Corynebacterium spp. were identified as a result of the patient P. bacteriological examination of mucus from the surface of the pharyngeal tonsils. Staph. aureus, Str. viridans, Str. pneumoniae were identified during a bacteriological examination of patient A. Eosinophils with a two-segmented nucleus, specific granularity, and phagocytosed spherical bacteria in the cytoplasm were detected during the histological examination of the materials taken from the surface of the patient’s tonsils with acute tonsillitis. Research showed that bacteria were accumulated not only in the structure of extracellular detritus. Numerous bacteria accumulations were also found in the cytoplasm of the epithelial cells in the patient with infectious mononucleosis. The cell's shape looked like a bunch of grapes.

Conclusions. The electron microscopic examination showed differences in the coccal flora localization: the extracellular localization of bacteria in the patient with acute bacterial tonsillitis and intraepithelial presence of the bacteria in the patient with tonsillitis during infectious mononucleosis were found.

Aim: To determine the prevalence and to estimate factors associated with food hypersensitivity in young children of the Lviv region in Ukraine.

Methods: A prospective cross-sectional survey study was conducted between 2016 and 2017 in the Lviv region of Ukraine. A specially designed questionnaire about food hypersensitivity of young children developed and validated by M. J. Flokstra-de Blok was used after translation into the Ukrainian language. The questionnaire included 34 questions, grouped into general and detailed information. Parents of children aged 0–3 years were asked to complete the questionnaire at pre-schools and medical institutions.

Results: Among 4,500 distributed questionnaires, 3,214 (71%) were completed and processed. Parents reported that 25% of their young children had food hypersensitivity. According to the survey the most common agents involved in food hypersensitivity in young children were cow's milk (34%), egg (28%), and wheat (24%). Hypersensitivity to milk occurred in 50% of children in the age group of 1–2 years. Regional differences associated with food hypersensitivity were also found. Namely, in the Carpathians, there was more hypersensitivity to fish (27%) and honey (22%) than in other regions, while hypersensitivity to soy was detected mostly in Lviv City residents (8.5%). Unknown causes of food hypersensitivity were highly reported (34%) in the Carpathians.

Conclusion: Prevalence and some distinctiveness of food hypersensitivity revealed in four geographic and climate zones as well as in Lviv City have a considerable practical use for formulation of recommendations for children with food hypersensitivity.

 У зв’язку зі зростанням інфікованості герпетичною інфекцією особливо серед молодого населення проблема діагностики інфекційного мононуклеозу залишається актуальною та потребує детального вивчення. В статті представлені результати клінічного огляду та лабораторних результатів крові, бактеріологічного дослідження матеріалу з поверхні мигдаликів ротової порожнини, та оцінка активності лактатдегідрогенази в слині дітей з інфекційним мононуклеозом зумовленим як ізольованою Епштейна-Барр вірусною інфекцією так і мікст інфекцією (одночасно виділено Епштейна-Барр вірус і цитомегаловірус).
Отримані результати показали, що переважаюча частина хворіючих є хлопчики віком 5 років. В більшості обстежуваних спостерігалася гепато-спленомегалія, лімфаденіт, гугнявість та хропіння, гіпертермія, тонзиліт. За результатами бактеріологічного дослідження слизової оболонки мигдаликів виявлено Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Pseudomonas aeroginosa, та грибки роду Candida у 43,8%
дітей групи з ізольованою формою мононуклеозу та у 51,7% дітей групи з мікст інфекцією. Важчий перебіг захворювання та найвища активність ЛДГ спостерігається у дітей із мононуклеозом зумовленим мікст інфекцією. При наявності супутньої патогенної мікрофлори на слизовій мигдаликів активність лактатдегідрогенази у слині пацієнтів з інфекційним мононуклеозом зростає, що свідчить про наявність деструктивних процесів в тканинах мигдаликів. 

УДК 616.411-006.2-036.8-08-089-053.2

Лікування кіст селезінки (КС) у дітей є варіабельним і дискусійним. Залежно від розмірів та локалізації
цих утворень у селезінці можлива хірургічна корекція при відкритій чи лапароскопічній операції або консервативне (неінвазивне) ведення. Результатом лікування КС має бути повна ліквідація порожнини кісти.
Мета – оцінити результати хірургічної корекції або консервативного ведення КС у дітей за даними віддалених моніторингових змін.
Матеріали таметоди. Проведено дослідження 265 дітей віком 0–17 років (середній вік – 11,25±4,21 року), які проходили обстеження та лікування з приводу КС. Прооперовано 175 (66,04±2,91%) дітей, а 90 (33,96±2,91%) пацієнтів проліковано консервативно. Статистичній обробці піддано всю інформацію, фіксовану в медичній документації, яка певною мірою могла б характеризувати ситуацію з процесом лікування та з динамічним спостереженням при цій патології.
Результати. Найбільш поширеними локалізаціями кіст були верхній (33,21±2,89%) або середній (29,81±2,81%) сегменти селезінки. Практично кожний четвертий (27,92±2,76%) пацієнт із КС мав патологію інших органів чи систем, а кожний десятий (9,81±1,83%) – інші захворювання селезінки. Залишкова кіста виявлена у 46,42±3,06% пацієнтів, яка протягом 1–3 років піддалася повній регресії. Залишкова кіста малих
розмірів (яка зберігалася після хірургічної корекції) значно швидше регресувала після хірургічного втручання, ніж кістозне утворення малих розмірів у селезінці при консервативному веденні (р<0,05).
Висновки. Лікувальна тактика при КС у дітей передбачає різні варіанти індивідуальної хірургічної корекції або консервативного ведення, що залежить від локалізації, розмірів, співвідношення до архітектоніки магістральних судин і варіанта ураження паренхіми селезінки. Результат лікування дітей КС залежить від об’єму, локалізації, етіології ураження, методу корекції та дотримання всіх рекомендацій у післяопераційному періоді на тлі супутніх захворювань.
Дослідження виконано відповідно до принципів Гельсінської декларації. Протокол дослідження ухвалено Локальним етичним комітетом усіх зазначених у роботі установ. На проведення досліджень отримано
інформовану згоду батьків, дітей.