Abstract. This article examines the growing interest in acupuncture as a potential treatment on the battlefield, particularly for pain relief and aiding the recovery of soldiers. This trend is part of a broader movement toward the integration of complementary and alternative medicine (CAM) into military healthcare systems. The article highlights how acupuncture’s holistic approach, which differs significantly from traditional Western medicine, makes it particularly effective in managing pain by considering the physical, psychological, and other patient characteristics that contribute to imbalances. Modern research and evidence further support the integration of acupuncture into pain management strategies, especially in military contexts. The article also explores the development and application of Battlefield Acupuncture, a protocol designed for rapid pain relief in combat settings. Additionally, the introduction of innovative approaches, such as finger acupuncture for self-help on the battlefield, offers a practical and low-risk alternative for soldiers in field conditions where access to comprehensive medical care may be limited. The effectiveness, simplicity, and potential for self-treatment make acupuncture a valuable tool in military medicine, particularly in resource- constrained environments.
Keywords: battlefield acupuncture, su jok acupuncture, military medicine.

УДК 001 (063) 

Вступ. Фopмування та збереження здopoв’я на всіх етапах poзвитку людини є стpатегічним завданням будь-якої держави. Одним із загальнопpийнятих паpаметpів здopoв’я сьoгoдні є індекс маси тіла (ІМТ) – загальнопpийнятий показник, який відобpажає pівень здoрoв'я. Однак, він є недoтатньo інфopмативним, так як при oдній і тій же масі тіла можуть істoтно відрізнятися йoгo складoві компoненти. При нормальній величині ІМТ кількісні характеpистики пoказників складу тіла у oднoгo пацієнта можуть бути в межах норми, а в іншoгo – відхилені від належних значень. З цих позицій цілком oчевидно, що виміpювання ваги, зpoсту і рoзpахунок індексу виявляється недoстатнім, оскільки він не відoбpажає склад маси тіла. Найбільш доступним та високоінформативним методом визначення і моніторингу складу тіла людини, є метод біоелектричного імпедансного аналізу (БІА), який заснований на здатності живих тканин проводити електричні імпульси. Електричний і біологічний сенс цього аналізу полягає у вимірюванні опору (імпедансу) різних тканин організму у відповідь на вплив змінним струмом малої сили і низької частоти, що пропускається через тіло. Вимірювання імпедансу виконується за тетраполярною методикою, відповідно до якої одна пара електродів служить для пропускання зондуючого струму, а інша пара –  для реєстрації напруги (різниці потенціалів). Перелік параметрів складу тіла, оцінюваних методом БІА включає абсолютні та відносні показники. Відповідно, аналіз параметрів проводиться в абсолютних (л, кг) і відносних величинах  (% від належних величин та % від маси тіла і безжирової маси). 

УДК 616.832-002-031.13-036

Резюме. Актуальність. Хвороби спектра оптикомієліт-асоційованих розладів (NMOSD) упродовж багатьох років маскувалися під іншими діагнозами. Сучасні діагностичні критерії розширюють можливості
встановлення діагнозу, проте потребують апробації в умовах реальної клінічної практики. Мета: через розбір
клінічного випадку та літературний пошук проаналізувати алгоритм встановлення діагнозу оптикомієліту
на основі нової клінічної настанови «Діагностика та лікування спектру оптикомієліт-асоційованих розладів», розробленої в 2023 році в Україні, виділити маркерні ознаки, що виключають альтернативні діагнози,
провести аналіз ефективності лікування пацієнта у динаміці. Матеріали та методи. Використали бібліосемантичний метод, методи системного та порівняльного аналізу. Подали результати власного клінічного досвіду, провели динамічний аналіз клінічного випадку хворого з оптикомієлітом. Результати. За останні 6 років у КНП ЛОР «Львівська обласна клінічна лікарня» були проліковані у неврологічному відділенні 23 хворі з діагнозом оптикомієліту. У 2018 році лише 1 пацієнт, 2019 — 5 хворих, 2020 — 3 хворі, 2021 — 6 осіб, 2022 — 8 пацієнтів. Розглянули клінічний випадок пацієнта 52 років, який звернувся по медичну допомогу на кафедру неврології ЛНМУ ім. Данила Галицького у 2023 році. Проаналізували шлях пацієнта з 2019 року з динамікою на МРТ до встановлення діагнозу оптикомієліту з врахуванням актуальних діагностичних критеріїв, у яких оптикомієліт було включено у склад єдиного терміна «NMOSD». Наявність навіть 1 із 6 основних клінічних проявів у поєднанні з наявністю AQP4-IgG дає підстави для встановлення діагнозу NMOSD. Провели диференційну діагностику з іншими патологіями, на основі цього виділено маркерні ознаки, що виключають розсіяний склероз, гострий розсіяний енцефаломієліт, інфекційні мієліти. Розглянуто діагностичні аспекти NMOSD та можливості лікування. Проведено аналіз ефективності лікування пацієнта в динаміці. Висновки. Нова українська клінічна настанова щодо оптикомієліт-асоційованих розладів, яка базується на міжнародних консенсусних діагностичних критеріях, поліпшує стандартизацію підходу до пацієнтів з NMOSD і може ефективно використовуватися в умовах реальної клінічної практики. У розглянутому нами клінічному випадку пацієнта, в якого наявний мієліт без невриту зорового нерва, саме наявність AQP4-IgG та ретельна дифдіагностика з іншими патологіями відіграє ключову роль у встановленні діагнозу.
Ключові слова: оптикомієліт-асоційовані розлади; оптикомієліт; диференційна діагностика; клінічний
випадок; аквапорин-4; МРТ

 УДК: 616.832-004.2-02:616.831-071.3-073.756.8

Резюме. У статті наведені результати власного дослідження групи пацієнтів із розсіяним склерозом (РС)
у дебюті хвороби, яким крім традиційних послідовностей магнітно-резонансної томографії (МРТ) було
проведено магнітно-резонансну волюметрію структур головного мозку. МРТ головного мозку є основним
методом нейровізуалізації при РС. Обстеження проводиться з застосуванням традиційних МРТ послідовностей (Т1-зважені зображення, Т2-зважені зображення, постконтрастні Т1-зважені зображення),
які необхідні для діагностичного підтвердження РС згідно з критеріями Мак-Дональдса, остання редакція
яких датується 2017 роком. Окрім того, МРТ є провідним методом для підтвердження загострень РС за
допомогою постконтрастних Т1-зважених зображень, оскільки дозволяє оцінити перебіг захворювання.
Із розвитком МРТ з’явилося більше можливостей для всебічного обстеження головного мозку при різних
патологіях, зокрема РС, завдяки використанню так званих передових (просунутих) методик, однією з
яких є волюметрія (визначення об’ємів) структур головного мозку. Проведене дослідження показало, що
в групі пацієнтів із РС у дебюті хвороби виявлено статистично вірогідне зменшення об’ємів таламусів
і підкіркових структур (лушпин і хвостатих ядер) головного мозку порівняно з контрольною групою.
На сьогодні немає консенсусу щодо використання передових методик МРТ для діагностики і контролю
перебігу РС, однак, на нашу думку, саме такі методики дозволять не лише поліпшити та пришвидшити
діагностику РС, а й прогнозувати перебіг хвороби. Такий підхід сприятиме вдосконаленню менеджменту
РС та суттєвому поліпшенню якості життя хворих на РС.
Ключові слова: розсіяний склероз; нейровізуалізація; волюметрія головного мозку