УДК 616.311.2-002-036.12-053.2-056.5-08:612.017

Вивчення стоматологічного статусу у дітей з надмірною масою тіла та врахування факторів місцевої резистентності порожнини рота дає можливість своєчасно вдосконалити і застосувати заходи профілактики та лікування хронічного катарального гінгівіту. З огляду на це метою нашого дослідження було проведення аналізу динаміки імунологічних змін у ротовій рідині дітей з НМТ під час лікування ХКГ. Для оцінки імунологічних змін під час лікування хронічного катарального гінгівіту (ХКГ) під спостереженням знаходилося 80 дітей віком 12–15 років з НМТ. Дослідження вмісту цитокінів (IL-4, IL-1β, IL-6, TNF-α) було проведено у ротовій рідині 40 12-річних дітей (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням) та 40 дітей 15-річного віку (20 – із НМТ, 20 – з ожирінням). Для порівняння обстежено 30 практично здорових дітей віком 12–15 років з нормальною масою тіла (група порівняння) та з хронічним катаральним гінгівітом. Лікування ХКГ у дітей з НМТ проводилося відповідно до розробленого лікувально-профілактичного комплексу. У групі порівняння (діти з надмірною масою тіла) та у групі контролю (діти з нормальною масою тіла) лікування ХКГ проводилося відповідно до регіональних протоколів надання стоматологічної допомоги. У результаті застосування розробленого нами лікувального комплексу, особливо завдяки засобам місцевої дії (гелю та ополіскувача), на 12–14 день проведеного лікування нами виявлено значне зменшення прозапальних цитокінів IL-1β, TNF-α в основній групі дітей порівняно з дітьми з групи порівняння та з контрольної групи. Також спостерігалося підвищення вмісту антизапального IL-4 в основній групі дітей з НТМ порівняно з групою дітей з нормальною масою тіла та у групі порівняння. Дослідження вказують на значну різницю у показниках вмісту імуноглобулінів ротової рідини дітей з НМТ, хворих на катаральний гінгівіт, на відміну від дітей з групи порівняння та контрольної групи.
Ключові слова: ХКГ, діти, надмірна маса тіла, цитокіни, імуноглобуліни.

УДК 616.314-007-089.843-06:616.724]-06-084

Мета дослідження – описати стан гігієни порожнини рота, пародонтального та периімплантного здоров’я у пацієнтів з частковими дефектами зубних рядів та уже наявними зубними імплантатами з готовими протезами.

Методи дослідження. Було обстежено стан тканин пародонта та периімплантних тканин, визначено показники нальоту/зубного каменю 32 осіб з частковими дефектами зубних рядів та з наявними дентальними імплантатами з готовими протезами. Проведено опитування щодо їхньої 
історії лікування дентальними імплантатами, отриманих інструкцій щодо гігієни ротової порожнини та звичок індивідуальної гігієни порожнини рота та зокрема імплантатів. Було оцінено зв’язок між гігієнічними звичками, факторами ризику та частотою периімплантних захворювань. Наукова новизна. Зубні відкладення виявляли на 84,62% імплантатів з периімплантитом та 76,19% з периімплантним мукозитом, що перевищувало кількість імплантатів, біля яких не було виявлено ознак запалення (39,58%). За даними анкетування 25% пацієнтів для щоденної гігієни порожнини рота використовували лише зубну щітку. Не використовували жодних додаткових методів індивідуальної гігієни ротової порожнини 44,44% пацієнтів з мукозитом та 60% пацієнтів з периімплантитом, що значно перевищувало даний показник у групі осіб без ознак запалення довкола імплантатів (5,56%).

Висновки. Результати дослідження підтверджують значення місцевих факторів, таких як порушення гігієни ротової порожнини, у виникненні приімплантного мукозиту та периімплантиту, що підкреслює важливість надання належних рекомендацій пацієнтам щодо профілактики периімплантних захворювань.
Ключові слова: дентальні імплантати, гігієна порожнини рота, периімплантит.

UDC 616.314.2-007.53:616.716.8-073.97 

Electromyography is the most objective and reliable technique for evaluating muscle function and efficiency by detecting their electrical potentials, assessing the extent and duration of muscle activity. The main aim of surface electromyography is to detect the signals from many muscle fibers in the area of the detecting surface electrodes. Studies by many foreign and domestic researchers have identified the impact of sagittal malocclusion on the function of the masticatory muscles. The aim of our study was to establish the relationship between the distal occlusion and the activity of the masticatory muscles in orthodontic patients.
Methods: 15 orthodontic patients aged (15.33±0.86) years with a distal occlusion were examined. The results of clinical and functional examinations during and after orthodontic treatment were analysed. An electromyographic study of the masticatory and temporomandibular muscles in the examined patients was performed. Patients were examined in accordance with the main requirements of the Helsinki Declaration for Biomedical Research (Seoul, 2008).
Scientific novelty. The electromyographic activity of the biopotentials of the masseter and masseter muscles in stable and advanced position of the mandible in 15 patients with a distal occlusion was compared. A significant difference was found between stable and asdvanced position of mandibular in decreasing of the following parameters: in the maximum chewing amplitude of the left anterior temporalis muscle, the maximum chewing amplitude of the right anterior temporalis muscle, n the maximum chewing amplitude of the left masseter muscle, and the maximum chewing amplitude of the right masseter muscle.
Conclusion. Тhe electromyographic study of the masticatory and temporomandibular muscles in patients with a distal occlusion, functional changes in the activity of the masticatory muscles at rest and in the advanced position of the mandible were revealed.
Key words: electromyographic activity, distal occlusion, masticatory muscles, temporal muscles.

Основною метою поверхневої електроміографії є виявлення сигналів від багатьох м’язових волокон у ділянці детектуючих поверхневих електродів. Дослідження багатьох зарубіжних і вітчизняних науковців визначили вплив сагітальних аномалій прикусу на функцію жувальних м’язів.
Метою нашого дослідження було встановлення взаємозв’язку між дистальним прикусом та активністю жувальних м’язів у ортодонтичних пацієнтів.
Методи дослідження. Проведено клінічне обстеження 15 ортодонтичних пацієнтів віком 15,33±0,86 років з дистальним прикусом. Проаналізовано результати клінічного і функціонального обстеження на початку та після завершення ортодонтичного лікування. Проведено електроміографічне дослідження жувальних та вискових м’язів у обстежених пацієнтів. Обстеження пацієнтів проводили з дотриманням основних вимог Гельсінкської Декларації щодо біомедичних досліджень (Сеул, 2008).
Наукова новизна. Проведено порівняння електроміографічної активності біопотенціалів вискового і жувального м’язів при стабільному і вимушеному (протрузії) положенні нижньої щелепи у 15 пацієнтів з дистальним прикусом. Виявлено достовірну різницю між показниками при стабільному та вимушеному положенні нижньої щелепи за такими параметрами: зниження максимальної амплітуди жування лівого переднього вискового м’язу в 1,5 раза, зменшення максимальної амплітуди жування правого переднього вискового м’язу в 1,8 раза, зниження максимальної амплітуди жування лівого жувального м’язу і зниження максимальної амплітуди жування правого жувального м’язу майже в 3 рази. 
Висновок. Під час електроміографічного дослідження жувальних і вискових м’язів у пацієнтів з дистальним прикусом виявлено функціональні зміни в активності жувальних м’язів у стані спокою і у вимушеному положенні нижньої щелепи.
Ключові слова: електроміографічна активність, дистальний прикус, жувальні м’язи, скроневі м’язи.

УДК 616.311.2-002+616.314.17-008.6)]-092.19-092:612.014.33

Мета – аналіз результатів досліджень різних років та формулювання на його основі орієнтовного уявлення про деякі аспекти апоптичних та імунних процесів як окремих ланок складного і багатогранного патогенезу хронічного генералізованого пародонтиту.
Матеріали і методи дослідження. Методологія даного дослідження базувалась на пошуку та аналізі наукових результатів щодо окреслених проблемних питань апоптичних та імунних процесів у патогенезі хронічного генералізованого пародонтиту, що є опублікованими у виданнях, представлених у доказових базах даних MEDLINE/PubMed, PMC, Scopus, Web of Science, Cochrane, Google Scholar, ResearchGate та інших науково-практичних ресурсів.
Наукова новизна: Проаналізовано наукові дані щодо впливу складних апоптозних механізмів, які керують загибеллю клітин, та роботи імунної системи на розвиток і прогресування хронічного генералізованого пародонтиту.
Висновки. 1. Встановлено, що апоптоз, або запрограмована загибель клітин, може бути одним із важливих механізмів, що є в основі патофізіології прогресування захворювань тканин пародонта. 2. Під час перебігу патологічного процесу наявність патоген-асоційованих молекулярних структур викликає специфічні антимікробні імунні відповіді для контролю над інфекцією. За певних обставин клітини можуть регулювати свою загибель 
(апоптоз), щоб пристосувати імунну відповідь, таким чином змінюючи вплив, який їх втрата матиме на оточення. Завершальним кроком сигнального шляху, що веде до апоптозу, є активація деяких протеаз, включно із каспазами та ендонуклеазами. Під час апоптозу клітини активація каспази може бути функціонально залучена до ушкодження тканин, пов’язаного із хронічним генералізованим пародонтитом. 3. Домінування клітин Тh1 (Т-хелперів 1) призводить до агресивного перебігу патологічного процесу, значної резорбції кістки і зменшення остеогенезу внаслідок підвищеної продукції інтерлейкінів – IL-1 та IL-2. Водночас фаза Тh2, що супроводжується підвищеною секрецією В-клітин – стимуляторів інтерлейкінів, виконує захисну функцію. 4. Під час запалення тканин пародонта активація окремих підтипів Т- і В-клітин, а також продукція ними цитокінів є вирішальними факторами у тому, чи буде патологічний процес розвиватися як зворотній у вигляді гінгівіту чи прогресуватиме як генералізований пародонтит із формуванням глибоких пародонтальних кишень та вертикальних кісткових дефектів.
Ключові слова: хронічний генералізований пародонтит, патогенез, клітина, апоптоз, імунна система.

УДК 616.31:614.2] – 084 

Відомо, що гігієна порожнини рота є одним із найбільш доступних та ефективних засобів профілактики захворювань порожнини рота, одним із аспектів якої є санітарно-освітня робота. З огляду на це у Львівському національному медичному університеті імені Данила Галицького колективом авторів розроблено, запроваджено та апробовано регіональну програму «Дітям Львівщини – стоматологічне здоров’я», основою якої є проведення «Уроків стоматологічного здоров’я» для різних вікових груп населення України. У 2020 році назву програми змінено на «Стоматологічне здоров’я – дітям України». У 2009–2023 роках було проведено велику кількість планових «Уроків стоматологічного здоров’я» за участю студентів-стоматологів, лікарів-інтернів, лікарів-ординаторів та викладачів стоматологічних кафедр та ін. Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького. Особлива увага у програмі приділяється дітям, які опинились у важких життєвих обставинах, та їхнім опікунам, таким як: соціально незахищені, діти-сироти, діти, позбавлені батьківської опіки, діти з неблагополучних і малозабезпечених сімей, діти з особливими потребами, багатодітні сім’ї, а на сьогодні діти військовослужбовців, Героїв України та діти з внутрішньо переміщених сімей тощо. Під час «Уроків стоматологічного здоров’я», які проводяться відповідно до вікової категорії слухачів та проходять у форматі лекторію і практичної частини, ми розповідаємо та навчаємо правил щоденної гігієни та догляду за порожниною рота, на муляжах відпрацьовуємо мануальні навички, розповідаємо про шкідливі звички та їх вплив на організм людини, відповідаємо на запитання, залишаємо пам’ятки-подарунки для контролю і засвоєння знань та вмінь. Контроль ефективності проведення «Уроків стоматологічного здоров’я» відбувається за допомогою пасивних методів дослідження, а саме анкетування слухачів «Уроку стоматологічного здоров’я», а також вихователів, учителів дошкільних та шкільних навчальних закладів, викладачів ВНЗ та інших навчальних закладів. Таким чином, збереження стоматологічного здоров’я та покращення гігієнічного стану порожнини рота шляхом проведення гігієнічного навчання, мотивації і виховання слухачів є одним з провідних напрямів профілактики стоматологічних захворювань. Водночас оптимальним вирішенням проблеми гігієнічного навчання та виховання є проведення «Уроків стоматологічного здоров’я» серед організованих груп населення та видання науково-популярної літератури, адаптованої для різної вікової аудиторії з різним соціальним статусом.
Ключові слова: стоматологічне здоров’я, санітарно-освітня робота, діти.