УДК: 616.314.18-243:34+52.14-(616.359-007.56)]-07

Метою дослідження була оцінка ефективності розроблених схем комплексного лікування захворювань тканин пародонта у хворих із загальносоматичною патологією за динамікою пародонтальних та гігієнічних індексів. Лікування було проведено 134 хворим із запальними та дистрофічно-запальними захворюваннями пародонта на тлі соматичних патологій. Використовували дві розроблені схеми комплексного лікування захворювань пародонта, які включали як місцеву терапію, так і загальні призначення із враху- ванням значень індексу CPITN. Усі хворі були розподілені на 2 групи: основну (73 (54,48 %) хворих), лікування яких проводилось із застосуванням розроблених нами схем, та порівняльну (61 (45,52 %) хворих), у яких лікування пародонтологічної патології здійснювалась за загальноприйнятими схемами. Оцінювали динаміку значень індексів РМА, OHI-S та вакуумної проби стійкості капілярів ясен до лікування захворювань пародонта за ме- тодикою В.І. Кулаженко, через 3, 6 та 12 місяців після лікування. Через 12 місяців у хворих основної групи зауважували покращення усіх індексних оцінок, тоді як у групі порівняння значення даних індексів знаходились нижче вихідних значень. Лікування захворювань пародонта при значеннях індексу CPITN ≤ 2 та > 2 балів на тлі загальносоматичної патології, із застосуванням розроблених нами схем сприяло ліквідації запалення, покращенню гігієни порожнини рота і нормалізації гемодинаміки в тканинах пародонта, що підтверджувалось позитивною динамікою індексних оцінок у найближчі та віддалені терміни спостереження.

УДК: 616.314-089.23-06:(616.311.2+616.314.17)]-002

На сьогодні частота зубо-щелепних аномалій і потреба у їх лікуванні є вкрай високою. Ортодонтичне лікування несе безпосередній вплив на стан опорно-утримуючого апарату зубів, що потребує вчасного виявлення хвороб пародонта та їх терапії з метою збереження зубів і успішної корекції прикусу.

Мета роботи - огляд та аналіз сучасної фахової літератури щодо впливу ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій на пародонтальний статус пацієнтів, зокрема патогенетичних механізмів розвитку захворювань пародонта та особливостей їх клінічного перебігу у даної категорії пацієнтів.

Встановлено, що використання різних видів ортодонтичних конструкцій для лікування зубо-щелепних аномалій супроводжується порушенням гігієнічного статусу, зниженням місцевої імунної відповіді, дисбіотичними змінами в тканинах пародонту, гемодинамічними та мікроциркуляторними розладами, втратою кісткової тканини. Це спричиняє швидкий розвиток та прогресування запальних захворювань тканин пародонта таких як катаральний та гіпертрофічний гінгівіт, а також генералізований пародонтит у осіб молодого та працездатного віку. Саме тому аналіз даної проблематики є актуальним і необхідним для поглибленого розуміння патогенезу розвитку даної патології у осіб, які проходять ортодонтичне лікування, для її вчасного діагностування та профілактики.

Висновки. Проаналізована наукова література даного огляду дозволяє систематизувати і зрозуміти основні патогенетичні механізми розвитку захворювань пародонта у пацієнтів під час ортодонтичного лікування. Відзначено як негативний багатовекторний вплив ортодонтичних конструкцій на пародонтальний статус пацієнтів через погіршення гігієнічних показників та збільшення мікробного навантаження у ранніх термінах лікування, так і позитивну роль у стабілізації стану опорних тканин у віддалених термінах.

Зважаючи на високу поширеність захворювань пародонта у ортодонтичних пацієнтів, зокрема у осіб молодого і працездатного віку, слід привертати особливу увагу до питань діагностики, лікування та профілактики цих захворювань для збереження тканин пародонта в стані здоров’я та забезпечення ефективності ортодонтичного лікування.

Abstract. Today, the frequency of dental and jaw anomalies and the need for their treatment is extremely high. Orthodontic treatment has a direct impact on the state of the supporting and retaining apparatus of the teeth, which requires timely detection of periodontal diseases and their therapy in order to save the teeth and successfully correct the bite.

The purpose of the work is to review and analyze modern professional literature on the impact of orthodontic treatment of maxillofacial anomalies on the periodontal status of patients, in particular pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases and features of their clinical course in this category of patients.

It has been established that the use of various types of orthodontic structures for the treatment of maxillofacial anomalies is accompanied by a violation of hygienic status, a decrease in the local immune response, dysbiotic changes in periodontal tissues, hemodynamic and microcirculatory disorders and loss of bone tissue. This causes the rapid development and progression of inflammatory diseases of periodontal tissues such as catarrhal and hypertrophic gingivitis, as well as generalized periodontitis in young and able to work individuals. That is why the analysis of this problem is relevant and necessary for deeper understanding of the pathogenesis of the development of this pathology in persons having orthodontic treatment, for its timely diagnosis and prevention.

Conclusions. The analyzed scientific literature of this review makes it possible to systematize and understand the main pathogenetic mechanisms of the development of periodontal diseases in patients during orthodontic treatment. Both the negative multi-vector effect of orthodontic structures on the periodontal status of patients due to the deterioration of hygienic indicators and the increase of microbial contamination in the early stages of treatment, as well as the positive role in stabilizing the state of supporting tissues in the long term, were noted.

The capacity of opportunistic bacteria for biofilm formation plays an important role in the development of chronic inflammatory processes, which are difficult to treat. To improve antimicrobial therapy methods, the influence of lactobacilli on the ultrastructure of biofilm-forming clinical strains of staphylococci when co-cultured was investigated. 5 biofilm-forming clinical strains of S. aureus from the skin of acne vulgaris patients (n = 24) were isolated. Using transmission electron microscopy (TEM) the morphological changes of S. aureus cells in the mixed culture with standard strains of Lactobacillus plantarum 8P-A3 and clinical strains of L. fermentum (n = 4) were studied. It was found that in 48 hours after the inoculation on the medium of samples of mixed cultures of L. plantarum 8P-A3 and S. aureus growth of staphylococci was not revealed. Only in some cases of mixed cultures of L. fermentum and biofilmforming staphylococci was growth of S. aureus obtained. In electron diffraction patterns of control samples of 24-hour staphylococcal monocultures and 48-hour lactobacilli monocultures, natural development of the population at the cellular level was observed. Destructive changes under the influence of lactobacilli (probiotic and clinical strains) were detected in all ultrathin sections of the cells of biofilm-forming and planktonic staphylococci. Significant destructive changes in the cell wall of the staphylococci were observed: thickening, obtaining of irregular form, detachment of the cytoplasmic membrane, the complete destruction of the peptidoglycan layer and the emergence of "shadow cells". On all electron diffraction patterns fibrillar-threadlike structures of DNA could not be observed, but in some cases mesosome-like formations were poorly contrasted. It was established that the surface S-layer of lactobacilli was expressed on a significantly larger scale in the mixed culture with staphylococci. In mixed culture of clinical strains of lactobacilli with biofilm form of S. aureus, staphylococcal cells could be found in a dormant state. Thanks to an experimental model of biofilm in a mixed culture, the development of destructive changes of staphylococci under the influence of the lactobacilli both on the morphological and at the population levels has been assessed. The results obtained can be used in improving the schemes of complex antimicrobial therapy of pyoinflammatory processes with the use of biological preparations, which are composed of lactobacilli, including those in the form of local application.

УДК 616.314.17–008.6–06:(616.379–008.64+616.127)]–08–059–07

ДИНАМІКА ПАРАКЛІНІЧНИХ ІНДЕКСІВ У РЕЗУЛЬТАТІ КОМПЛЕКСНОГО ЛІКУВАННЯ ГЕНЕРАЛІЗОВАНОГО ПАРОДОНТИТУ У ХВОРИХ НА ЦУКРОВИЙ ДІАБЕТ І ТИПУ З КАРДІОМІОПАТІЄЮ 

Метою дослідження стало простеження динаміки пародонтальних індексів після комплексного лікування генералізованого пародонтиту у хворих на цукровий діабет І типу, ускладнений кардіоміопатією.

Матеріали та методи дослідження. Комплексні лікувально-профілактичні заходи були проведені 127 пацієнтам з генералізованим пародонтитом на тлі цукрового діабету І типу з кардіоміопатією. В основну групу, де лікування проводилось за допомогою розпрацьованої та запропонованої лікувально-профілактичної схеми, увійшло 82 особи: 25 хворих з генералізованим пародонтитом початкового − І ступеня (30,48 %); 27 пацієнтів з генералізованим пародонтитом ІІ ступеня (32,93 %) та 30 – з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня (36,59 %). Групу контролю, у якій лікування проводилось згідно протокольних методик, склали 45 хворих: 14 осіб з генералізованим пародонтитом початкового – І ступеня (30,71 %), 15 хворих з генералізованим пародонтитом ІІ ступеня (33,07 %) та 16 хворих з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня (36,22 %). Враховуючи соматичний статус обстежуваних хворих, обумовлений цукровим діабетом І типу з кардіоміопатією, клінічний візуальний огляд та визначення параклінічних індексів проводили на 30 добу після лікування.    Розроблений алгоритм лікувально-профілактичних заходів включав як місцеву терапію, так і загальні призначення. У контрольній групі лікування генералізованого пародонтиту проводили за загальноприйнятою методикою.

Результати досліджень. Згідно результатів досліджень, на 30 добу після лікування, у пацієнтів основної групи, яким був призначений розпрацьований лікувальний комплекс, при генералізованому пародонтиті початкового − І ступеня важкості, індекс РМА зменшувався від 19,00±2,25 % до лікування та становив 13,17±2,26 % після лікування, р >0,05.

У хворих з ГП ІІІ ступеня важкості основної групи, на 30 добу після лікування, спостерігали змен- шення індексу РМА від 64,42±2,80 % до лікування до 35,18±2,70 % після лікування, р<0,01. У досліджуваних пацієнтів визначали суттєве зниження пародонтального індексу ПІ після лікування − до 2,44±0,10 бали проти 3,49±0,09 бали до лікування, р<0,01. Зміни гігієнічного індексу OHI−S у хворих з генералізованим пародонтитом ІІІ ступеня важкості становили 2,15±0,71 бали після лікування проти 3,98±1,32 бали до лікування, р >0,05.

У хворих з генералізованим пародонтитом на тлі цукровим біабетом І типу основної групи, у середньому, дані індексу РМА були у 1,4 рази нижчими, а індексів ПІ та OHI−S у 1,3 рази меншими (р₁<0,05, р₁ >0,05, відповідно) стосовно середніх даних у пацієнтів контрольної групи. У пацієнтів основної групи ефективність лікування складала 42,88  %  проти  18,09  %  у  контрольній  групі  за  індексом РМА.

Висновки.   У   результаті   проведених   досліджень, можливо стверджувати, що у пацієнтів основної групи, де лікування проводилось із застосуванням розпрацьованої та запропонованої лікувально-профілактичної схеми, вдалося значно покращити стан тканин пародонта, що підтверджено даними клінічного спостереження та позитивною динамікою значень параклінічних індексів, стосовно даних у хворих з генералізованим пародонтитом контрольної групи, де традиційні лікувальні схеми виявились малоефективними.

Ключові слова: генералізований пародонтит, лікування, параклінічні індекси, цукровий діабет І типу, кардіоміопатія.

Around 60%-80% of the population suffers from back pain, making it one of the most common health complaints. Transforaminal percutaneous endoscopic discectomy (TPED) is an effective treatment for low back pain that can be performed using different anaesthesia techniques. Our primary objective was to test the hypothesis that bilateral Erector spinae plane block (ESP) plus sedation is equally effective as traditional local infiltration anaesthesia plus sedation in TPED.
Materials and methods: Fifty-two patients undergoing TPED were randomly assigned to 2 groups: G1- intravenous sedation with local infiltration anaesthesia; G2-intravenous sedation with bilateral ESP. Primary outcome: volume of fentanyl and propofol administered during surgery. Secondary outcomes: adverse events during sedation reported using the World Society of Intravenous Anaesthesia (SIVA) adverse sedation event tool, level of postoperative sedation measured on the Richmond Agitation-Sedation Scale (RASS), intensity of postoperative pain on a visual analogue scale (VAS), mechanical pain threshold (MPT) measured with von Frey monofilaments on both lower extremities, patient satisfaction with analgesia on 5-point Likert scale. Results: Volume of fentanyl, propofol, and level of postoperative sedation was significantly lower in G2 (p < 0.001). There was no difference between groups in intensity of pain, patient satisfaction with analgesia, and mechanical pain threshold after surgery. There were no adverse events in G2, but in G1 2 patients presented minimal risk descriptors, 5 presented minor risk descriptors, and 1 presented sentinel risk descriptors that required additional medication or rescue ventilation.

Близько 60%-80% населення страждає від болю в спині, що робить його одним із найпоширеніших
скарг на здоров'я. Трансфорамінальна черезшкірна ендоскопічна дискектомія (TPED) є ефективним засобом для лікування болю в попереку, який можна проводити з різними видами анестезії техніки. Нашою першочерговою метою було перевірити гіпотезу про двосторонню площину Erector spinae блок (ESP) плюс седація настільки ж ефективний, як і традиційна місцева інфільтраційна анестезія плюс седація в TPED. Матеріали та методи: 52 пацієнти, які проходили TPED, були випадковим чином розподілені на 2 групи: G1 - внутрішньовенна седація з місцевою інфільтраційною анестезією; G2 - внутрішньовенна седація з двосторонньою ЕСП. Первинний результат: об’єм фентанілу та пропофолу, введених під час хірургія. Вторинні результати: небажані явища під час седації, зареєстровані за допомогою інструменту небажаної седації Всесвітнього товариства внутрішньовенної анестезії (SIVA), рівень післяопераційної седації, виміряний за шкалою збудження-седації Річмонда (RASS), інтенсивність післяопераційного болю за візуальною аналоговою шкалою (VAS), поріг механічного болю (MPT), виміряний монофіламентами фон Фрея на обох нижніх кінцівках, задоволеність пацієнта аналгезією за 5-бальною шкалою Лайкерта масштаб.
Результати: Об’єм фентанілу, пропофолу та рівень післяопераційної седації були суттєвими: нижче в G2 (p < 0,001). Не було різниці між групами в інтенсивності болю, пацієнта задоволеність знеболюванням і порогом механічного болю після операції. Негативних не було подій у G2, але в G1 2 пацієнтів мали дескриптори мінімального ризику, 5 мали незначний ризик дескриптори, а 1 представив дозорні дескриптори ризику, які вимагали додаткового лікування або рятувальної вентиляції.