ABSTRACT

The aim: To examine the features of experiences of bereavement reactions and the severity of comorbid mental health problems in persons who lost loved ones during the pandemic.

Materials and methods: 191 volunteers aged 18-60 years participated in this study. All participants were tested during 2018-2020. To assess the mental health problems was used International Neuropsychiatric Interview (MINI) and a set of IAPT scales; to the psycho-emotional distress severity associated with loss of loved ones – Inventory of Complicated Grief, with verification of symptoms of complicated grief based on an independent assessment of two experts; and the quality of life satisfaction was assessed by the Quality of Life Enjoyment and Satisfaction Questionnaire, Short Form.

Results: The results show an association between the severity of symptoms of depression, general anxiety, social avoidance, and loss during the pandemic. The level of psychoemotional distress was associated with the experience of bereavement as a traumatic event for a group of participants who experienced loss during the pandemic and, at the same time, before the pandemic was associated with the severity of depression. Regardless of the time of loss, people who demonstrated signs of complicated grief have a more pronounced comorbid psychopathology, a higher level of psycho-emotional distress, and a lower level of satisfaction with life quality.

Conclusions: It has been established that a person’s ability to experience loss as a traumatic experience and grieve during the pandemic is modified with the context of the life situation and reflects those challenges that impose quarantine restrictions

ABSTRACT The aim: To study the structure of cognitive impairment in patients who were hospitalized with moderate to severe COVID-19 pneumonia. Investigate the correlation with demographic, biochemical parameters, as well as the emotional state of the patient. Materials and methods: Cognitive functions were assessed using the MOCA test.PHQ-9 depression and GAD-7 anxiety questionnaires were used to study psychopathological symptoms. Demographic, clinical and laboratory data were extracted from medical records Results: Cognitive performance is impaired in 94% of patients with COVID-19. This allows to suggest that COVID-19 has a serious impact on cognition, especially in elder people. Among different domains only visuospatial and executive functioning, abstract thinking, attention and delayed recall were severely impaired, while other domains stayed relatively intact. Patients after COVID-19 also tend to have a mild depressive and anxiety state. Anxiety levels were higher than depressive levels, but not connected to cognitive functioning. Also, there was seen a positive correlation between anxiety and pO2 and negative between anxiety and comorbid cardiac pathology. However, this requires further studies to reveal. Another interesting finding was non-linear relationship between cognitive performance and depression, that allows to suggest rapidly evolving depressive mood in persons with severe cognitive impairment after COVID-19. Cognitive and emotional state of patients after COVID-19 was also highly connected with working status. Conclusion: Significant cognitive impairment was presented in almost all patients with COVID-19. There was a selective impairment in domains of visuospatial/ executive functioning, abstract thinking, attention and delayed recall.

Pericardial effusion (PE) can occur in inflammatory and infectious diseases; postoperatively, in pulmonary arterial hypertension, renal failure, as well as in malignant diseases that can affect the pericardium and manifest as a paraneoplastic syndrome (1). On the other hand, the presence of blood in the pericardial cavity – hemopericardium – is more commonly seen in aortic dissection, cardiac rupture, trauma, or after invasive procedures (2) and less frequently in malignant cardiac tumors. The late diagnosis of content in the pericardial cavity, often due to the absence of specific symptoms, can lead to delayed detection and preclude radical treatment in the case of tumors or neoplastic heart lesions. However, early diagnosis and tumor resection can significantly improve patients' condition and allow for life-extending chemotherapy (3). This case highlights the critical importance of early detection in pericardial effusion. The purpose of presenting this clinical case is to increase awareness and alertness among family doctors, therapists, cardiologists, cardiothoracic surgeons, and radiologists to exclude neoplastic involvement of the heart when hydro- or hemopericardium is detected.

УДК: 611.847+617.72).018.019.08

Мета дослідження – дослідити морфофункціональні особливості структурних компо-нентів очного яблука в порівняльно – видовому аспекті та при різних патологічних процесах. Для досяг-нення поставленої мети нами було опрацьовано джерела наукової медичної вітчизняної та світової літе-ратури. Результати. Налбуфін — синтетичний опіоїдний анальгетик, синонім - Nubain, (–)- 17-(cyclobutylmethyl)- 4,5б-epoxymorphinan- 3,6б,14-triol hydrochloride. За хімічною структурою близький до групи морфінану та фенантрену. За фармакологічною дією відноситься до групи агоністів-антагоністів опіоїдних рецепторів (пентазоцин, бупренорфін, буторфанол), з агоністичним впливом на к- рецептори, та антагоністичним — на м-рецептори, з чим пов`язаний його малий вплив на психоемоційний стан пацієнтів, порівняно із морфіном, та фактична відсутність до звикання, при терапевтичних дозах та короткому курсі використання. Крім того, відзначається значно нижчий ризик респіраторних ускладнень та ускладнень з боку ШКТ, при силі знеболюючої дії, подібної до морфіну. Співвідношення сили анальге-тичної дії та ризику різноманітних ускладнень, включаючи ефект насичення «ceiling effect» (досягнення певного порогу та подальша відсутність ефекту при наростанні дози), найбільше, у порівнянні з іншими агоністами- антагоністами – пентазицин або бупренорфін, що він, фактично, єдиний із даної групи фар-мацевтичних препаратів, має широке клінічне використання на сьогодні. На його широке використання впливає той факт, що він є одним із небагатьох препаратів групи опіоїдів, що офіційно не внесені в групу наркотичних та психотропних речовин. Errick J., Heel R. (1983), висвітлювали питання ефекту насичення є неоднозначним в експериментальних роботах, оскільки з самого початку досліджень була відзначена видова залежність даного ефекту - порізному проявлявся у дослідах на щурах та собаках. У сітківці при-матів добре вивчена морфологія, фізіологія і центральні проекції трьох великих класів гангліонарних клітин- парасолькових, карликових і малих бістратифікованих нейронів. Серед парасолькових нейронів вирізняють великі нейрони М-типу та малі парасолькові нейрони Р2-типу. Карликовий гангліонарний нейрон має видовжене тіло і один апікальний дендрит. Гангліонарні нейрони транслюють сигнали в стріарну кору, а також встановлюють синаптичні контакти з нейронами латерального колінчастого тіла. Карликові гангліонарні нейрони, як самостійний тип, у сітківці приматів уперше описав в 1941 році S. Polyak]. Пізніше ці нейрони були ідентифіковані в сітківці макаки і людини. Великі парасолькові нейро-ни досягають значної щільності біля центральної ямки. Їхні розміри можуть бути від 25 мкм у центрі до 75 мкм на відстані 14 мм від центральної ямки. Формування гангліонарного шару в людини починається на 7-му тижні ембріогенезу і випереджує розвиток інших клітин сітківки. У щурів подібні процеси відбу-ваються між 13- 19 добами ембріонального розвитку. У мишей диференціація починається з 11-ї доби ембріогенезу. На 13-у тижні ембріогенезу гангліонарні клітини мають добре розвинений аксон і розви-нене дендритне поле, автор також відмітила, що аксони раніше формують зоровий нерв ніж формується дендритне поле. Висновок. Підсумовуючи наукову літературу виявивлено певні суперечності щодо морфології структурних компоненті очного яблука щура, а також у порівняльно-видовому аспекті. Є значна кількість наукових праць як в галузі експериментальної, так і клінічної офтальмології, які присвя-чені дослідженню структурних компонентів очного яблука при різних нозологічних формах патології, однак обмежена кількість повідомлень, присвячених вивченню проблематики що стосується опіоїдної ангіонейроретинопатій.
Ключові слова: очне яблуко, міжвидові особливості, патологічний вплив, моделі.

Morphofunctional features of the structural components of the eyeball in a comparative-species aspect and in various pathological processes (review article).

The aim - to investigate the morphofunctional features of the structural units of the eyeball in a comparative-species aspect and during various pathological processes. In order to achieve the set goal, we studied the sources of scientific medical domestic and world literature. Results. Nalbuphine is a synthetic opioid analgesic, a synonym of Nubain, (–)-17-(cyclobutylmethyl)-4,5b-epoxymorphinan-3,6b,14-triol hydrochloride. Its chemical structure is close to the group of morphinan and phenanthrene. According to its pharmacological action, it belongs to the group of agonist-antagonists opioid receptors, with an agonistic effect on k-receptors, and an antagonistic effect on m-receptors, which is related to its small ef-fect on the psychoemotional state of patients, compared to morphine, and the actual absence of addiction, at therapeutic doses and during short course of use. The ratio of the strength of the analgesic effect and the risk of various complications, includ-ing the saturation effect "ceiling effect" (reaching a certain threshold and subsequent lack of effect when the dose is in-creased), is the largest, in comparison with other agonist-antagonists - pentazicin or buprenorphine, which, in fact, is the only one of this group of pharmaceuticals which has wide clinical use today. The formation of the ganglion layer in humans be-gins at the 7th week of embryogenesis and ahead of development in other retinal cells. In rats, similar processes occur be-tween 13-19 days of embryonic development. In mice, differentiation start on the 11th day of embryogenesis. At the 13th week of embryogenesis, ganglion cells have a well-developed axon and a developed dendritic field, the author also noted that the axons form the optic nerve earlier than the dendritic field is formed. Conclusion. Summarizing the scientific literature, certain contradictions regarding to the morphology of the structural components of the rat`s eyeball were revealed, as well as in the comparative-species aspect. There is a significant number of scientific works both in the field of experimental and clinical ophthalmology, which are devoted to the study of the structural components of the eyeball in various nosological forms of pathology, but there is a limited number of reports devoted to the study of problems related to opioid angioneuro-retinopathy.

Key words. Eyeball, interspecies features, pathological influence, models.