З огляду на високу поширеність і вплив на якість життя, гінгівіт має важливе значення не лише для охорони здоров’я, а й для соціальної сфери. За протоколом надання медичної допомоги використовуються різні методи лікування гінгівіту, залежно від його типу, перебігу та ступеня тяжкості. Лікування базується на систематичній гігієнічній обробці порожнини рота та застосуванні лікарських засобів місцевої дії, які мають антимікробні, протизапальні властивості й здатність сповільнювати утворення бактеріальних біоплівок. Мета. Схарактеризувати сучасну номенклатуру лікарських засобів групи A01A «Засоби для застосування в стоматології», які, згідно з інструкцією для медичного застосування, використовуються для лікування гінгівіту та провести експертну оцінку цих лікарських засобів. Матеріали і методи. Матеріалами дослідження були дані Державного реєстру лікарських засобів України, інструкції для медичного застосування лікарських засобів, наукові публікації. Застосовано методи інформаційного пошуку, порівняльного аналізу, системно-аналітичного підходу та метод анкетування. Висновок. Результати дослідження показали, що станом на 1 січня 2024 року на фармацевтичному ринку України було зареєстровано 39 лікарських засобів з групи A01A «Засоби для застосування в стоматології», які, згідно з інструкцією для медичного застосування, використовуються для місцевого лікування гінгівіту. Лікарські засоби класифіковано за походженням і складом активних компонентів, видом лікарської форми, країною-виробником та рецептурним статусом. Шляхом анкетного опитування лікарів-стоматологів вивчено доступність інформації про сучасні препарати для місцевого лікування гінгівіту, сприйняття ними нових лікарських засобів та вплив окремих чинників на їх призначення. На основі середніх сумарних оцінок ефективності, безпечності та частоти застосування сформовано рейтинговий перелік лікарських засобів, який може бути використаний для оптимізації фармацевтичного забезпечення хворих гінгівітом.

Анотація

Мета роботи: здійснити наукознавчу характеристику інформаційних потреб науковців у сфері фармацевтичної/медичної хімії.

Матеріали й методи. Матеріалом дослідження стали дані експертного анкетного опитування за методом «снігової кулі», отримані за допомогою Google Forms від 71 фахівця у галузі фармацевтичної та медичної хімії. У дослідженні застосовано методи математичної статистики, узагальнення та систематизації.

Результати та обговорення. Системно розглянуто інформаційні потреби науковців у сфері фармацевтичної та медичної хімії в Україні. На основі детального аналізу їхніх відповідей встановлено, що сучасні дослідники переважно використовують міжнародні наукові бази даних (Scopus – 81,7 %, PubMed – 69,0 %, Web of Science – 64,8 %), водночас вітчизняні ресурси залучають лише 18,3 % опитаних. Виявлено значний, підтверджений 88,7 % респондентів, запит на створення спеціалізованої національної бази даних. Докладно представлено ключові вимоги до її наповнення, що має включати публікації українських науковців (85,1 %), інформацію про фармакологічні властивості (74,6 %) та патенти (70,1 %). Функціонально доведено, що реалізація такої ініціативи дозволить полегшити доступ до досліджень (82,1 %), посилити міжнародну співпрацю (64,2 %) та підвищити визнання української науки (56,7 %). Абсолютна більшість опитаних (97,1 %) висловили готовність користуватися такою БД.

Висновки. На підставі опитування 71 респондента, які представляють дослідницьку спільноту, пов’язану зі сферою фармацевтичної та медичної хімії, з’ясовано інформаційні потреби науковців у галузі фармацевтичної та медичної хімії, оцінено доцільність створення національної БД публікацій та окреслено вимоги до її функціоналу.

Мета роботи – визначення проблемних питань щодо кадрового потенціалу у вітчизняному аптечному сегменті з погляду фармацевтичної безпеки. Матеріали і методи. Під час роботи застосували методи інформаційного пошуку, критичного та порівняльного аналізу, онлайн-опитування, узагальнення й інтерпретації результатів. Матеріал для дослідження – наукові публікації з порушеного питання, результати онлайн-опитування працівників аптечних закладів (АЗ), що здійснене за допомогою платформи Google Forms протягом вересня – грудня 2024 року. Результати. Визначено перелік проблемних питань кадрового менеджменту аптечного сегмента фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я: в АЗ працюють особи, які не мають права брати участь у наданні фармацевтичної допомоги, оскільки не мають фармацевтичної освіти; нехтування менеджментом АЗ норм права під час оформлення на роботу, вибору посади та документального супроводу працевлаштування; висока плинність кадрів; формування робочих змін із порушенням рекомендацій трудового законодавства; збільшення кількості зобов’язань непрофесійного характеру, що ґрунтуються на порушенні етичних норм професії. Встановлено, що кадрова політика АЗ для більшості фармацевтичних фахівців є незрозумілою, непрозорою, формальною і нереалізованою. Наведені факти спричиняють швидке професійне вигоряння, погіршення психологічного стану та підштовхує фармацевтичних фахівців змінювати сферу діяльності, а також впливає на якість фармацевтичної допомоги, що надається в АЗ. Встановлено, що у вищого керівництва систем охорони здоров’я, освіти та науки на фоні часткових спроб розв’язати проблеми з критичною ситуацією у фармацевтичній освіті нині немає стратегічних планів щодо кадрового забезпечення фармацевтичного сектора галузі охорони здоров’я. Актуалізовано питання щодо розроблення та впровадження Концепції фармацевтичної безпеки України. 

Вступ.Фармацевтичні відходи (ФВ), потрапляючи в навколишнє середовище, становлять ризики для організму людини та інших біологічних видів, а також створюють виклик фармацевтичній безпеці держави.Мета роботи.Дослідити стан та перспективи управління ФВ як важливим елементом фармацевтичної безпеки.Матеріали та методи.У роботі використано загальнонаукові методи: контент-аналіз, абстракцію, інтерпретацію та узагальнення.Як матеріали було відібрано 30 наукових публікацій, отриманих з електронних баз даних Google Scholar та PubMed, рекомендації FIP/ВООЗ, п'ять європейських та п'ять українських нормативних документів, а також статистичні дані Євростату та корпоративна інформація від іноземної дослідницької та аналітичної компанії та чотирьох вітчизняних фармацевтичних підприємств та громадських організацій. Результати.Аналізуючи ризики, що виникають внаслідок неконтрольованого накопичення ФВ, а також обсяг світового ринку для їх управління, висвітлено важливість належного управління ФВ як базового елемента фармацевтичної безпеки.Показано досягнення українських вчених з питання управління ФВ. Вказано глобальний характер проблеми побутових фармакопейних відходів та особливості їх управління в Європі та Україні.Представлено сучасні погляди на управління фармакопейними відходами, які узгоджуються з Європейською зеленою угодою, Європейським стратегічним підходом до фармацевтичних препаратів у навколишньому середовищі та Фармацевтичною стратегією для Європи.Враховуючи важливість циркулярної економіки, українські інноваційні технології описано на прикладі парацетамолу, який сприятиме зменшенню негативного впливу на навколишнє середовище та підвищенню ефективності управління фармакопейними відходами.Показано, що важливим завданням є гармонізація національного законодавства з європейськими нормативними документами у сфері управління фармакопейними відходами. Звернено увагу на необхідність розробки національної концепції з цього приводу.Висновки.На основі теоретичного узагальнення наукових досліджень, міжнародних рекомендацій, європейських та українських нормативних документів, а також статистичної та корпоративної інформації, у статті показано суперечливі тенденції в управлінні фармакопейними відходами, включаючи фармакопейні відходи, як важливого компонента фармацевтичної безпеки, а також суттєві проблеми цього управління в Україні. Виходячи з багатогранного характеру та складності фармакопейних відходів, а також необхідності забезпечення належного рівня фармацевтичної безпеки в державі, актуалізовано питання розробки національної концепції управління фармакопейними відходами на основі гармонізації національного законодавства з європейським та визначено вісім її основних тез.

УДК 615.4(02):355.1

Мета роботи. З’ясувати рівень впливу чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на ФБ України.

Матеріали і методи. Матеріалом дослідження були попередньо обрані за допомогою якісного TOWS-аналізу 39 чинників впливу на ФБ. У дослідженні використано методи: спостереження, опитування, поєднаного з експертною оцінкою, кількісний TOWS-аналіз, математичної статистики, порівняння, узагальнення.

Результати та обговорення. Встановлено, що для ФБ держави з категорії «Загрози» дуже вагомими були два чинники: Т4. Корумпованість і некомпетентність та неефективність системи державного управління та T1. Повномасштабна російська агресія проти України; з категорії «Можливості» значно перспективними - два чинники: O5. Відновлення територіальної цілісності держави та O6. Сформованість законодавчої бази, яка передбачає механізми управління державою як у звичайних умовах, так і в умовах надзвичайного та воєнного стану; з категорії «Слабкі сторони» наближеним до дуже вагомого недоліку - чинник W7. Знецінення фармацевтичного фаху; з категорії «Сильні сторони» наближеними до значної переваги - три чинники: S4. Реалізації програми державних гарантій медичного обслуговування населення, S5. Соціальні програми для підтримки здоров’я населення України та S3. Впровадження нових технологій (соціальні мережі, інтернет-торгівля, цифровізація, роботизація, штучний інтелект, 3D- моделювання) у фармацію.

Висновки. За даними експертної оцінки з’ясовано високий рівень оцінювання впливу усіх чинників зовнішнього і внутрішнього середовища на ФБ держави, а саме: 10 чинників з категорії «Загрози» респонденти віднесли до сегмента «істотна загроза – дуже вагома загроза», 7 чинників з категорії «Можливості» - до сегмента «істотна перспектива - значна перспектива»; 14 чинників з категорії «Слабкі сторони» - до сегмента «істотна недолік – дуже вагомий недолік»; 8 чинників з категорії «Сильні сторони» - до сегмента «істотна перевага – значна перевага». На підставі підсумкової оцінки кількісного TOWS-аналізу актуалізовано необхідність розробки стратегії ФБ України як складника національної безпеки з врахуванням вагомості кожного чинника впливу.