Актуальність проблеми автизму (розладів автистичного спектра, РАС) у світі сьогодні дуже висока і продовжує
зростати. Це пов’язано не лише з медичними, але і соціальними, освітніми та економічними чинниками.
За даними ВООЗ, поширеність РАС становить близько 1% дитячого населення світу. Водночас результати
сучасних епідеміологічних досліджень свідчать про вищі показники в окремих країнах. Зокрема, за даними Autism and Developmental Disabilities Monitoring Network (ADDM, США), у 2022 році поширеність РАС серед 8-річних дітей становила 1 випадок на 31 дитину [13]. Відмінності між оцінками пояснюються
різними діагностичними критеріями, методологією досліджень, доступністю скринінгу та рівнем виявлення випадків, тому коректно враховувати глобальну оцінку ВООЗ [7,18,19]. У чому причина такого критичного
щорічного зростання реєстрованих випадків РАС? Серед основних факторів - вдосконалення методів скринінгу та діагностики; розширення критеріїв діагнозу; підвищення обізнаності суспільства. Проте слід розуміти, що це не означає «епідемію» у класичному сенсі, а радше те, що раніше багато випадків залишалися недіагностованими за рахунок маскінгу (переважно у дівчат), а також установлення іншого діагнозу (розумова відсталість, шизофренія). Висока частота РАС має як медичний, так і соціальний вплив на суспільство, і саме пошуки причин цього явища стимулюють безліч досліджень з метою знизити частоту, раннього виявлення та планування ефективних методів корекції. Економічне та соціальне навантаження на рівні держави є величезним, адже разом з дитиною з порушенням розвитку або інвалідністю з усіх сфер активності випадають інші працездатні члени сім’ї, які змушені забезпечувати цілодобовий догляд за
дитиною чи дорослою особою з інвалідністю, що, насамперед, є значною фінансовою втратою на рівні держави. Економічні дослідження демонструють значну ефективність раннього втручання. Звісно, це витрати на етапі навчання та адаптації до самостійного життя (спеціалісти з інклюзивного навчання, асистенти, медичний супровід, виплати соціальної сфери, виключені і з сфери праці батьки). Проте велике фінансове та кадрове навантаження є виправданим, адже дитина з РАС, яка отримала ранню корекційну підтримку, у дорослому віці потребуватиме меншої підтримки , матиме повну або часткову здатність самостійно забезпечувати себе, а батьки такої особи з РАС теж зможуть працювати, сплачувати податки, реалізовувати свій потенціал. Порівняння витрат чітко демонструє, що раннє втручання значно дешевше для держави, ніж довічна підтримка дорослої людини з інвалідністю. Точне співвідношення різниться за країнами, але узагальнені оцінки у довгостроковій перспективі: загальні витрати без раннього втручання можуть бути в 2–5
разів вищими.
Резюме. Вступ. Атопічний дерматит є хронічним запальним захворюванням шкіри, що значно впливає на якість життя дітей та їхніх родин і потребує тривалого комплексного ведення. Окрім клінічних аспектів, важливу роль у лікувальному процесі відіграють етико-деонтологічні принципи, зокрема повага до автономії пацієнта, інформована згода, баланс користі та ризику, а також психологічна підтримка сім'ї.
Мета. Проаналізувати ключові етико-деонтологічні аспекти ведення пацієнтів з атопічним дерматитом з урахуванням сучасних доказових підходів до діагностики, лікування та довготривалого спостереження.
Матеріали та методи. Проведено огляд та аналіз сучасних міжнародних клінічних настанов, оглядів літератури та консенсусних документів за останні шість років, присвячених лікуванню атопічного дерматиту, питанням харчової алергії, психологічному тягарю захворювання та принципам пацієнт-орієнтованої медицини.
Результати. Показано, що надмірна медикалізація, необґрунтоване призначення елімінаційних дієт та недостатня увага до свербежу й догляду за шкірою можуть погіршувати перебіг захворювання та якість життя пацієнтів. Обґрунтовано доцільність індивідуалізованого підходу до дієтотерапії, базисної бар'єрної терапії емолієнтами, контролю свербежу та активного залучення родини до терапевтичного процесу. Окремо висвітлено психологічний тягар атопічного дерматиту та роль лікаря у його зменшенні.
Висновки. Ведення пацієнтів з атопічним дерматитом повинно ґрунтуватися на поєднанні доказової медицини та етичних принципів. Пацієнт-орієнтований підхід, відмова від необґрунтованих обмежень, якісна комунікація та довготривале партнерство з родиною є ключовими умовами ефективного контролю захворювання.
Abstract. Background. Atopic dermatitis is a chronic inflammatory skin disease that substantially affects the quality of life of children and their families, requiring long-term comprehensive management. Alongside clinical considerations, ethical and deontological principles, such as respect for patient autonomy, informed consent, the benefit-risk balance, and psychological support for the family, play a crucial role in patient care.
Objective. To analyze the key ethical and deontological aspects of managing patients with atopic dermatitis in the context of contemporary evidence-based diagnostic, therapeutic, and long-term follow-up approaches.
Materials and Methods. A review and analysis of current international clinical guidelines, literature reviews, and consensus documents over the past six years on the treatment of atopic dermatitis, food allergy issues, psychological burden of the disease, and principles of patient-centered medicine was conducted.
Results. It was demonstrated that excessive medicalization, unjustified elimination diets, and insufficient attention to pruritus and skin care can negatively impact disease outcomes and patient quality of life. An individualized approach to dietary management, baseline barrier therapy with emollients, effective itch control, and active family involvement were identified as essential components of ethical patient care. The psychological burden of atopic dermatitis and the physician's role in addressing it were highlighted.
Conclusions. Management of atopic dermatitis should integrate evidence-based medicine with ethical principles. A patient-centered approach, avoidance of unnecessary restrictions, effective communication, and long-term partnership with the family are fundamental to achieving sustained disease control.
УДК 616.248-053.2-085.825.1
Лікування бронхіальної астми передбачає можливість використання немедикаментозних методів
лікування додатково до фармакологічного лікування.
Мета – оцінити ефективність дихання за Бутейком у комплексному лікуванні бронхіальної астми
у дітей віком від 6 до 12 років. Об’єкт і методи дослідження. У дослідженні взяли участь 36 дітей з бронхіальною астмою, які методом випадкової вибірки були поділені на дві групи. У основну групу увійшли діти, які отримували медикаментозну терапію в комплексі з диханням за Бутейком (n=18). Групу порівняння становили пацієнти, які отримували виключно медикаментозну терапію (n=18).
Результати. Дослідження продемонструвало покращення якості життя та покращення контрольо-
ваності захворювання у пацієнтів з бронхіальною астмою, які додатково, окрім медикаментозного ліку-
вання, застосовували дихання за Бутейком.
Висновки. У пацієнтів з бронхіальною астмою, які застосовували поряд з медикаментозним лікуван-
ням дихання за Бутейком, покращився контроль астми з достовірною різницею з шостого місяця лікування
(p=0,0001). Відбулося достовірне зростання середнього значення показника оцінки якості життя у основ-
ній групі пацієнтів через рік отриманого лікування, на відміну від групи порівняння (p=0,01). Оцінюючи
функцію зовнішнього дихання, ми отримали достовірне зростання показника ОФВ1 в обох групах пацієнтів
через рік лікування без статистично достовірної різниці у приростах (p>0,05).
Використання дихання за Бутейком у комплексному лікуванні БА демонструє в перспективі гарні
результати, потребує ширшого впровадження в практику і проведення подальших наукових досліджень на
великих групах пацієнтів щодо підтвердження терапевтичної ефективності цього методу.
The treatment of bronchial asthma involves the possibility of using non-drug treatment methods in addition
to pharmacological one.
Aim of the study is to evaluate the effectiveness of Buteyko breathing method in the comprehensive treatment
of bronchial asthma in children aged 6 to 12 years.
Subject and methods of the study. The study involved 36 children with bronchial asthma who were randomly
divided into two groups. The main group included children who received drug therapy in combination with Buteyko breathing (n=18). The comparison group consisted of patients who received only pharmacological therapy (n=18).Results. The study demonstrated an improvement in the quality of life and in disease control in patients with bronchial asthma who, in addition to medication, used Buteyko breathing method.
Conclusions. In patients with bronchial asthma who used Buteyko breathing method along with mediacal
treatment, asthma control improved with a significant difference from the sixth month of treatment (p=0.0001).
There was also a significant increase in the mean value of the quality of life score in the main group of patients after one year of treatment, in contrast to the comparison group (p=0.01).
Assessing the function of external respiration, we obtained a significant increase in FEV1 in both groups
of patients after one year of treatment, without a statistically significant difference in the increase (p>0.05).
The use of Buteyko breathing in the complex treatment of asthma shows good results in the future, requires
wider implementation in practice and further scientific research on large groups of patients to confirm the therapeutic effectiveness of this method.